Рішення

від 23.11.2017 по справі 914/1319/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2017р. Справа № 914/1319/17

Господарський суд Львівської області у складі

Колегії суддів: Фартушок Т.Б. - суддя-головуючий, судді Горецька З.В. та Манюк П.Т., при секретарі судового засідання Сало О.А., розглянувши матеріали справи:

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄРОН УКРАЇНА , м. Київ,

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Р-ІНЖИНІРИНГ , Львівська область, Городоцький район, м. Городок,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄР-УКРАЇНА , м.Київ,

про: стягнення боргу

ціна позову: 57702,00 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 18.06.2017р. №18/1);

Відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність від 07.06.2017р. б/н);

Третьої особи: не з'явився.

Суть спору:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄРОН УКРАЇНА звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Р-ІНЖИНІРИНГ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄР-УКРАЇНА про стягнення 76148,41грн. боргу.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 30.06.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.08.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах Господарського суду Львівської області від 15.08.2017р., від 29.08.2017р., 12.10.2017р., 01.11.2017р. та 09.11.2017р., в тому числі у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду у даній справі. Строк розгляду справи продовжено на 15 днів з причин та підстав, викладених в ухвалах Господарського суду Львівської області від 29.08.2017р. та від 09.11.2017р. у даній справі.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.08.2017р. задоволено клопотання Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручено Ірпінському міському суду Київської області забезпечити проведення судового засідання у справі №914/1319/17 в режимі відеоконференції в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області на 29.08.2017р. на 12:00 год., в якому братиме участь представник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄРОН УКРАЇНА .

В подальшому, ухвалами Господарського суду Львівської області від 29.08.2017р., від 12.10.2017р. та від 01.11.2017р. та від 09.11.2017р. у даній справі судом доручалось Ірпінському міському суду Київської області забезпечити проведення судових засідань 11.09.2017р., 12.10.2017р., 01.11.2017р. та 09.11.2017р. у справі №914/1319/17 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Київської області, в яких брав участь представник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄРОН УКРАЇНА .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2017р. призначено колегіальний розгляд справи. Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 15.09.2017р. визначено склад колегії: ОСОБА_4 - суддя-головуючий, судді Горецька З.В. та Манюк П.Т.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.09.2017р. прийнято справу №914/1319/17 до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2017р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.11.2017р. залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄР УКРАЇНА .

Представникам Учасників судового процесу оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області у даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам судового процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, а також письмові повідомлення про оголошення ухвал про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді чи складу суду не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.11.2017р. вх. №4591/17) підтримав повністю, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог від 06.11.2017р. вх. №4591/17.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, подав доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. №39794/17), у яких просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, проти позову заперечив повністю, в судовому засіданні надав пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву на позовну заяву.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, проте, подала письмові пояснення (вх. №39792/17), у яких підтримує заявлений Позивачем позов (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), вважає його підставним та обґрунтованим, просить суд задоволити, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у письмових поясненнях.

Окрім того, Третьою особою 23.11.2017р. подано клопотання вх. №39794/17, у якому просить суд проводити судове засідання, призначене на 23.11.2017р. в режимі відеоконференції.

З приводу заявленого клопотання суд зазначає, що приписами ч.1 ст.74 -1 ГПК України встановлено, що господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до ч.2 вказаної статті у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

З підстав наведеного суд відхиляє клопотання Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача від 23.11.2017р. вх. №39794/17 про проведення судового засідання 23.11.2017р. у справі №914/1319/17 в режимі відеоконференції у зв'язку із недотриманням Третьою особою порядку та строку звернення до суду із відповідним клопотанням.

Поруч із наведеним суд зазначає про те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.11.2017р. відкладено розгляд справи №914/1319/17 на 23.11.2017р., залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄР УКРАЇНА та доручено Ірпінському міському суду Київської області забезпечити проведення судового засідання у справі №914/1319/17 в режимі відеоконференції в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області, яке призначене на 23.11.2017р., в якому братиме участь представник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄРОН УКРАЇНА .

Відповідно до ч.8 ст. 74 -1 ГПК України у разі якщо особа, яка подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з'явилася до зали судового засідання, така особа бере участь у судовому засіданні в загальному порядку.

З підстав наведеного суд зазначає, що ТзОВ САЄР УКРАЇНА було забезпечено участь в судовому засіданні 23.11.2017р. у справі №914/1319/17 в режимі відеоконференції.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Сторони зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам судового процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Впродовж розгляду справи в судових засіданнях суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Спір розглядається з урахуванням поданої Позивачем 06.11.2017р. заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. №4591/17).

Крім того суд зазначає, що в силу вимог ст.69 ГПК України, враховуючи дату подання позовної заяви та строки пересилання поштової кореспонденції, в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників Учасників судового процесу, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що 18.05.2017р. між Позивачем та Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача укладено Договір про відступлення права вимоги №18/17 (надалі - Договір), за яким ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄРОН УКРАЇНА (надалі - Позивач, Новий кредитор) набуло належне ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄР УКРАЇНА (надалі - Третя особа, Первісний кредитор) право вимоги до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Р-ІНЖИНІРИНГ (надалі - Відповідач, Боржник) зі сплати заборгованості в розмірі 76148,41грн., яка виникла на підставі замовлень Відповідача (Боржника), що належать Первісному кредиторові, і стає (Позивач) кредитором щодо належного виконання зобов'язань зі сплати заборгованості за комплекс послуг, що включають в себе поставку товару та послуги з ремонту в розмірі 57702грн. та право вимоги зі сплати заборгованості у розмірі 15815грн., яке виникло на підставі договору про відступлення права вимоги між ТзОВ Саєр Україна плюс та ТзОВ Саєр Україна №1/17 від 15.03.2017р.

В підтвердження викладених обставин Позивачем до позовної заяви долучено копії Видаткових накладних від 12.01.2016р. №13 на суму 53325,00 грн., від 29.02.2016р. №154 на суму 815,00 грн., від 23.03.2016р. №30 на суму 5100,00 грн., від 18.05.2016р. №177 на суму 19485,00 грн., від 10.06.2016р. №247 на суму 15225,00 грн., від 10.06.2016р. №248 на суму 3733,33 грн., від 10.06.2016р. №249 на суму 22083,33 грн., від 10.06.2016р. №250 на суму 25085,00 грн., від 05.07.2016р. №303 на суму 7105,00 грн., від 05.09.2016р. №522 на суму 9380,00 грн.; Довіреностей на отримання товарно-грошових цінностей від 18.05.2016р. №125, від 10.06.2016р. №149, від 10.06.2016р. №150, від 10.06.2016р. №151; Платіжних доручень від 28.03.2016р. №433 на суму 6120,00 грн., від 13.05.2016р. №598 на суму 8000,00 грн., від 18.05.2016р. №634 на суму 19485,00 грн., від 06.06.2016р. №739 на суму 3000,00 грн., від 10.06.2016р. №760 на суму 2240,00 грн., від 10.06.2016р. №761 на суму 13250,00 грн., від 10.06.2016р. №762 на суму 9135,00 грн., від 04.07.2016р. №849 на суму 8526,00 грн., від 19.07.2016р. №893 на суму 14700,00 грн., від 08.08.2016р. №1041 на суму 2240,00 грн., від 05.09.2016р. №1208 на суму 9380,00 грн., від 03.10.2016р. №1331 на суму 9135,00 грн., від 01.11.2016р. №1480 на суму 13250,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2. Договору за Договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним Договором.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що Первісний кредитор повинен передати Новому кредитору вісі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором, в термін до трьох календарних днів з моменту підписання Договору.

Згідно п.2.2 Договору, Первісний кредитор зобов'язаний сповістити Боржника про поступку права вимоги за цим Договором протягом двох календарних днів з моменту підписання даного Договору шляхом поштового надсилання з повідомлення про вручення Боржнику копії цього Договору або вручення особисто під розписку представнику Боржника.

При цьому суд бере до уваги, що згідно доводів Позивача (додаткові пояснення від 01.11.2017р. вх.№36998/17), Боржника було повідомлено Позивачем про відступлення права вимоги шляхом додання до позовної заяви копії Договору. З даного приводу суд зазначає, що Первісним кредитором не повідомлено Боржника про відступлення права вимоги, в тому числі в порядку та строки, визначені п.2.2 Договору.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до моменту повного виконання ними своїх зобов'язань за ним (п. 4.1. Договору).

Вказаний Договір підписано від імені Первісного кредитора - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄР-УКРАЇНА директором ОСОБА_5, від імені Нового кредитора - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄРОН УКРАЇНА директором ОСОБА_5 та завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

З підстав наведеного (з урахуванням заяви від 06.11.2017р. вх. №4591/17 про зменшення розміру позовних вимог) Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 57702,00 грн. суми боргу.

01.11.2017р. Позивачем подано до суду Письмові пояснення (вх. №36998/17), у яких, серед іншого, зазначає, що неповідомлення Відповідача про зміну кредитора в зобов'язанні не може слугувати підставою для визнання Договору недійсним, оскільки укладення Договору фіксує перехід між його сторонами прав і обов'язків кредитора у зобов'язанні, в якому Відповідач є боржником. Відтак, на думку Позивача, вказаний Договір не впливає на права і обов'язки Відповідача щодо своєчасного та повного виконання зобов'язань.

Окрім того, Позивач вказує на те, що фізична особа в силу приписів статті 92 ЦК України може бути директором та представником двох юридичних осіб та підписувати договір між ними, скільки договір підписується представником від імені юридичної особи, а не від власного імені, а юридична особа набуває прав і обов'язків через органи, які діють відповідно до статутних документів чи закону. Позивач зазначає, що аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 02.08.2001р. у справі №2/487.

02.11.2017р. Відповідачем подано до суду Відзив на позовну заяву (вх. №37046/17), у якому позовні вимоги заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Договір підписано від імені обидвох Сторін директором ОСОБА_5, який діяв на підставі статуту, що всупереч приписам ч.3 ст.238 ЦК України, спрямоване на задоволення інтересів однієї особи. Відтак, на думку Відповідача, Договір підлягає визнанню недійсним з підстав порушення приписів ч.3 ст. 238 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Вищого господарського суду України від 16.04.2014р. у справі №911/2043/13, від 14.04.2014р. у справі №12/214-11/21, від 21.05.2013р. у справі №8/103-12, від 12.05.2012р. у справі №5010/868/2011-9/37, від 23.02.2011р. у справі №13/22, від 03.02.2010р. у справі №17/74, від 26.01.2010р. у справі №17/75, від 05.02.2009р. у справі №15/270, від 18.12.2008р. у справі №16/403пд, від 29.11.2006р. у справі №43/394.

Окрім того, 23.11.2017р. Відповідачем подано до суду доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. №39794/17), у яких заперечує факт існування боргу перед Третьою особою та зазначає, що розмір боргу перед Третьою особою становить 19102,00 грн.

23.11.2017р. Третьою особою подано до суду Письмові пояснення по суті позовних вимог (вх. №39792/17), у яких підтримує заявлений Позивачем позов (з урахуванням заяви від 06.11.2017р. вх. №4591/17 про зменшення розміру позовних вимог) та просить суд його задоволити у повному обсязі.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як передбачено ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч.1 ст.181 ГК України, відповідно до якої, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Приписами частини першої статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Вищого господарського суду України від 16.04.2014 р. у справі №911/2043/13, від 02.02.2011 у справі №32/233-10 та від 21.05.2013 у справі №8/103-12, що частина 3 статті 238 Цивільного кодексу України встановлює заборону на вчинення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені кількох контрагентів (вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі №3-31гс11).

Згідно приписів ч.1 ст. 111 -28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до приписів пункту 1 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновків про те, що Договір про відступлення права вимоги від 18.05.2017р. №18/17 укладено між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄРОН УКРАЇНА та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄР УКРАЇНА з порушенням вимог ч.3 ст. 238 ЦК України, що має наслідком визнання такого правочину недійсним, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю те необґрунтованістю, оскільки правовою підставою позовних вимог Позивача до Відповідача є Договір від 18.05.2017р. №18/17, Позивачем не доведено належними і допустимими доказами факту існування в нього вимоги до Відповідача щодо погашення боргу в розмірі 57702,00 грн., який виник внаслідок порушення порядку і строку здійснення оплати поставки та надання комплексу робіт.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

23.11.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 28.11.2017р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, залишити сплачений за подання позовної заяви до господарського суду згідно Платіжного доручення від 24.05.2017р. №6 судовий збір в розмірі 1600,00 грн. за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4 -3 , 4 -7 , 22, 29, 33, 34, 38, 43, 49, 82-87, 111 -28 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 6, 11, 15, 16, 202, 203, 207, 215, 216, 235, 238, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги від 18.05.2017р. №18/17, укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄР УКРАЇНА та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю САЄРОН УКРАЇНА .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя-головуючий ОСОБА_4

Суддя Горецька З.В.

Суддя Манюк П.Т.