Рішення

від 14.11.2017 по справі 914/1766/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017р. Справа № 914/1766/17

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Сало О.А.

за позовом: Державного підприємства Міжнародний аеропорт Львів ім. Данила Галицького , м. Львів,

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНТ-Е-КА ЮКРЕЙН , м. Київ,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів,

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 28.03.2017р. №128);

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи: не з'явився

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Львів ім. Данила Галицького до Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНТ-Е-КА ЮКРЕЙН за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна по Львівській області про усунення перешкод в користуванні майном (виселення).

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 30.08.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.09.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах Господарського суду Львівської області від 12.09.2017р., від 10.10.2017р., та від 31.10.2017р., в тому числі у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду у даній справі. В судовому засіданні 13.11.2017р. оголошувалась перерва до 14.11.2017р., про що представники Учасників судового процесу належним чином повідомлялись під розписку в судовому засіданні. Строк розгляду справи продовжено на 15 днів з причин та підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 10.10.2017р.

Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 13.11.2017р. відмовлено в прийнятті зустрічного позову.

Представникам Учасників судового процесу оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області у даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам судового процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, письмові повідомлення про відкладення розгляду справи та про оголошення перерви в судовому засіданні) зазначено, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням Відповідача від 31.10.2017р. вх. №36779/17 здійснюється технічна фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в судовому засіданні надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві з обґрунтуванням підстав до задоволення позову.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив; впродовж розгляду справи представник Відповідача проти позову заперечив, в судовому засіданні надав усні пояснення, аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, подав письмові пояснення (вх. №38395/17), у яких зазначає про те, що Договір оренди нерухомого державного майна від 13.11.2014р. №148 припинив свою дію 13.11.2016р. внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а майно, що було предметом оренди, повернуте Позивачу за ОСОБА_3 приймання-передачі від 30.06.2017р.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому суд зазначає, що позовна заява надійшла до суду 28.08.2017р. Строк розгляду спору продовжено на 15 днів з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 10.10.2017р. З врахуванням вищенаведеного, в тому числі вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України , суд зазначає про відсутність правових підстав для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

13.11.2014р. між ОСОБА_2 відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - ОСОБА_4) та Товариством з обмеженою відповідальністю РЕНТ-Е-КА ЮКРЕЙН (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна державного №148 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого ОСОБА_4 передав, а Орендар прийняв в строкове, платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення площею 6,0 кв.м. на першому поверсі 3-поверхової будівлі терміналу літ. Б-3 , за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Любінська, 168 (надалі - ОСОБА_4) та перебуває на балансі Державного підприємства Міжнародний аеропорт Львів ім. Данила Галицького (надалі - Позивач, ОСОБА_3).

Згідно п. 1.2. ОСОБА_5 передається в оренду з метою розміщення офісу.

Орендар вступає у строкове, платне користування Майном у термін, вказаний у ОСОБА_5, але не раніше підписання Сторонами цього ОСОБА_5 та акту приймання-передавання ОСОБА_5 (п. 2.1. ОСОБА_5).

Положеннями пункту 3.1. ОСОБА_5 встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2014р. 1048,45 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - жовтень 2014р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місць оренди вересень 2014р. на індекс інфляції за жовтень 2014р.

Згідно пункту 3.3. ОСОБА_5 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 5.9. ОСОБА_5 Сторонами погоджено, що, у разі припинення або розірвання ОСОБА_5 Орендар зобов'язаний повернути ОСОБА_3 орендоване ОСОБА_5 в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати ОСОБА_3 збитки в разі погіршення стану або втрати (повної чи часткової) орендованого ОСОБА_5 з вини Орендаря.

Відповідно до пункту 10.1. ОСОБА_5 Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 13.11.2014р. по 12.11.2015р. включно.

Пунктом 10.4. ОСОБА_5 передбачено, що Договір продовжується за наявності письмової згоди Орендаря за один місяць до закінчення терміну дії ОСОБА_5. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення ОСОБА_5 або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності попередження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, до закінчення терміну дії ОСОБА_5, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна ), Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною ОСОБА_5.

Відповідно до пунктів 10.9., 10.10. ОСОБА_5, у разі припинення або розірвання ОСОБА_5, Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем ОСОБА_3. Майно вважається поверненим ОСОБА_3 з моменту підписання Орендарем та ОСОБА_3 приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів Орендарем скеровується ОСОБА_4. Обов'язок щодо складання ОСОБА_3 приймання-передавання про повернення ОСОБА_4 покладається на Орендаря.

Актом приймання-передачі нерухомого державного майна, загальною площею 6,0 м.кв., за адресою: м.Львів, вул.Любінська, 168 від 13.11.2014р. б/н до ОСОБА_5 ОСОБА_4 передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування ОСОБА_4 за ОСОБА_5. ОСОБА_6 підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін ОСОБА_5.

ОСОБА_5 про внесення змін до ОСОБА_5 від 27.11.2015р. б/н Сторони, серед іншого, дійшли згоди внести зміни в пункт 10.1. ОСОБА_5, виклавши його в наступній редакції: Цей Договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 13.11.2015р. по 12.11.2016р. включно. .

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що Договір припинив свою дію 13.11.2016р. внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено, проте Відповідач продовжує займати орендоване ОСОБА_5 та здійснювати в ньому господарську діяльність, чим перешкоджає Позивачу в законному користуванні Майном, яке знаходиться на балансі Позивача.

З підстав наведеного Позивач просить суд виселити Відповідача з займаного нежитлового приміщення площею 6,0 м.кв., яке розташоване на першому поверсі триповерхової будівлі терміналу літ. Б-3 за адресою: м.Львів, вул.Любінська, 168, яке перебуває на балансі Позивача та було передане за ОСОБА_5.

10.10.2017р. Відповідачем подано до суду Відзив на позовну заяву (вх. №34270/17), у якому вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що ОСОБА_4 за ОСОБА_5 є Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, а не Позивач, а згідно пункту 8.1. ОСОБА_5, право контролювати виконання ОСОБА_5 та вживати відповідних заходів надано Третій особі як ОСОБА_4,а не Третій особі, як ОСОБА_3. З підстав наведеного Відповідач робить висновки про те, що Позивач не наділений правом звернення до суду із захистом порушеного права Третьої особи як ОСОБА_4 за ОСОБА_5.

Окрім того, в спростування доводів, викладених Позивачем в обґрунтування позовних вимог, Відповідач зазначає, що ним не отримувалось листа про припинення договору внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, а відтак, Договір продовжив свою дію на тих самих умовах, на яких його було укладено та на той же строк, а саме до 12.11.2017р. В підтвердження викладеного Відповідачем долучено до Відзиву копії Платіжних доручень про сплату орендної плати та комунальних платежів за користування Майном за ОСОБА_5 за період з листопада 2016р. по вересень 2017р.

В спростування заперечень, викладених у Відзиві на позовну заяву, щодо відсутності заяв про припинення ОСОБА_5 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, Третьою особою долучено до матеріалів справи копію ОСОБА_7 від 28.11.2016р. вих. №11-03-07693, у якому вказує на те, що Договір припинив свою дію внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено 13.11.2016р. Відповідачем вказаного листа отримано представником Відповідача 02.12.2016р., що підтверджується відміткою уповноваженого представника на Повідомлення про вручення поштового відправлення №7900046910725.

Суд зазначає, що, відповідно до п. 10.1 ОСОБА_5, термін дії ОСОБА_5 визначений по 12.11.2016р. Матеріалами справи підтверджено, що Повідомленням від 28.11.2016р. вих. №11-03-07693 Третя особа повідомила Відповідача про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії ОСОБА_5 та необхідність повернення ОСОБА_3 Об'єкта оренди у належному стані. Відповідачем вказане Повідомлення отримано 02.12.2016р., що підтверджується відміткою уповноваженого представника на Повідомлення про вручення поштового відправлення №7900046910725.

Окрім того, Позивачем 10.10.2017р. подано клопотання (вх. №34437/17), у якому просить суд долучити до матеріалів справи копію ОСОБА_3 прийому-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності - частини нежитлового приміщення площею 6,0 кв.м., розташованого на першому поверсі 3-поверхової будівлі терміналу літ. Б-3 , за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Любінська, 168 від 30.06.2017р. б/н, яким Орендар (Відповідач) передав, а ОСОБА_3 (Позивач) прийняв з оренди ОСОБА_5 за ОСОБА_5. ОСОБА_6 підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб Орендаря та ОСОБА_3.

В спростування доводів Відповідача про сплату орендної плати та комунальних послуг за користування орендованим за ОСОБА_5 Майном Позивачем клопотанням від 27.10.2017р. вх. №36433/17 долучено до матеріалів справи копію картки рахунку №3771, з якого вбачається, що кошти, сплачені Відповідачем за оренду ОСОБА_5 та відшкодування вартості комунальних послуг і експлуатаційних витрат за період з листопада 2016р. по вересень 2017р., повернуті Відповідачеві, як помилково сплачені.

Щодо заперечень Відповідача проти позову у зв'язку із тим, що Позивач не наділений правом захищати права Третьої особи, як ОСОБА_7 за ОСОБА_5, суд зазначає, що, згідно пунктів 3.6., 5.5 та 5.9. ОСОБА_5 сплачувати орендну плату на користь Державного Бюджету України та ОСОБА_3; забезпечити ОСОБА_3 доступ до Об'єкту оренди з метою контролю за його використанням та виконанням умов ОСОБА_5, а також повернути майно ОСОБА_3 у випадку припинення чи розірвання ОСОБА_5.

Крім того суд зазначає, що відповідно до витягу серії ЕЕР №671002 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний №33036216) від 02.02.2015р., за цілісний майновий комплекс за адресою Львівська обл., м.Львів, вул.Любінська, 168 належить Позивачу на праві господарського відання.

13.11.2017р. Відповідачем подано до суду письмові пояснення (вх. №38277/17), у яких, в спростування позовних вимог Позивача, покликається на те, що саме Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача уповноважена державою на здійснення повноважень ОСОБА_7 державного майна, а також управління таким майном. Відтак, на думку Відповідача, саме Третя особа повинна звертатись до суду із позовом про витребування ОСОБА_5 із незаконного володіння Відповідача.

14.11.2017р. Третьою особою подано до суду письмові пояснення (вх. №38395/17), у яких вказує на те, що Договір припинив свою дію внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено 13.11.2016р., а ОСОБА_5, яке було предметом оренди за ОСОБА_5, передане Відповідачем Позивачу 30.06.2017р.

Окрім того, Третя особа зазначає, що як позов про витребування майна із чужого незаконного володіння, так і позов про усунення перешкод в користуванні майном, за своєю правовою природою є речово-правовим, може бути поданим лише щодо індивідуально визначеного майна та лише у випадку, якщо між Сторонами немає зобов'язальних відносин.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна , об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна норми якого є спеціальними, враховуючи правовий статус майна - державне майно, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у пункті 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно ч.5 ст.22 ГК України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до ст.136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами; власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства; щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності ; суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У ч. 1 ст. 16 ЦК України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Суд також зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2017р. у справі №920/65/17, що цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

При цьому суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 26.09.2017р. у справі №915/1997/15, що предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Наприклад, у негаторному позові можуть бути закладені вимоги: про виселення з безпідставно займаного приміщення; про звільнення безпідставно займаних адміністративно-виробничих приміщень.

При цьому, для подання негаторного позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи спричиняли збитки, достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі належність ОСОБА_8 на праві господарського відання, беручи до уваги припинення дії ОСОБА_5 внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено, а також те, що матеріалами справи підтверджено факт незаконного користування Відповідачем без достатньої правової підстави Майном, суд дійшов висновків про належність обраного Позивачем способу захисту свого порушеного права, а відтак, позовні вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНТ-Е-КА ЮКРЕЙН з частини нежитлового приміщення площею 6,0 кв.м., розташованого на першому поверсі 3-поверхової будівлі терміналу літ. Б-3 , за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Любінська, 168 є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення повністю.

При цьому суд зазначає, що, з врахуванням припинення дії ОСОБА_5 та складання акту від 30.06.2017р., між Сторонами на момент подання позову та вирішення спору не існує договірних відносин.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

14.11.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 20.11.2017р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та стягнути з Відповідача на користь Позивача 1600,00грн. судового збору.

При цьому суд зазначає, що Позивачем згідно платіжного доручення від 11.08.2017р. №2382 сплачено 1684грн. судового збору. Проте, за відсутності клопотання, передбаченого ст.7 Закону України Про судовий збір в суду відсутні правові підстави для вирішення питання щодо повернення сплаченого судового збору в розмірі більшому, аніж встановлено законом. Проте, наведене не позбавляє Позивача права звернення з відповідною заявою в порядку ст.7 Закону України Про судовий збір .

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -3 , 4 -5 , 4 -7 , 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 286 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 391, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 18, 19, 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю РЕНТ-Е-КА ЮКРЕЙН (02121, м.Київ, Харківське шосе, буд.175; ідентифікаційний код 38391079) з займаного нежитлового приміщення площею 6,0кв.м, яке розташоване на першому поверсі триповерхової будівлі терміналу літ. Б-3 за адресою: м.Львів, вул.Любінська, 168, яке перебуває на балансі ДП Міжнародний аеропорт Львів імені ОСОБА_9 .

Стягувач: Державне підприємство Міжнародний аеропорт Львів імені ОСОБА_9 (79000, Львівська область, м.Львів, аеропорт ЦА; ідентифікаційний код 33073442).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РЕНТ-Е-КА ЮКРЕЙН (02121, м.Київ, Харківське шосе, буд.175; ідентифікаційний код 38391079) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Львів імені ОСОБА_9 (79000, Львівська область, м.Львів, аеропорт ЦА; ідентифікаційний код 33073442) 1600,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.