Постанова

від 29.11.2017 по справі 816/1959/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1959/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Виробничо - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06.11.2017 Виробничо - комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" (надалі - ВК ТОВ "Техкомплектсервіс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Полтавській області від 24.10.2017 №0010861405 та №0010871405.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення - рішення від 24.10.2017 №0010861405 та №0010871405, винесені на підставі акта перевірки від 10.10.2017 №1297/16-31-14-05/32636107 є необґрунтованими та таким, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України. Наголошує, що господарська операція з поставки бурового обладнання є реальною та документально підтвердженою.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити, посилаючись на те, що ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" не здійснювало фіктивної діяльності та не вчиняло незаконних дій, а отже відповідальності не повинно нести.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, при цьому посилалася на те, що в ході перевірки, з урахуванням податкової інформації, встановлено нереальність господарської операції позивача з ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт", а отже позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт".

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 32636107, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області та є платником податку на додану вартість (а.с.19-33 т.1).

На підставі повідомлення від 19.09.2017 №524, виданого ГУ ДФС у Полтавській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ОСОБА_3, відповідно до підпункту 20.1.1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" відповідачем складено акт (надалі - акт перевірки) від 10.10.2017 №1297/16-31-14-05/32636107, у якому зафіксовані порушення:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, щодо недостовірного внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ в результаті чого знижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 557386,30 грн, у тому числі 557386,30 грн у лютому 2017 року;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, щодо недостовірного внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 98985,00 грн, у тому числі 98985,00 грн у лютому 2017 року (а.с.71-112 т.1).

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки від 10.10.2017 №1297/16-31-14-05/32636107, позивач подав заперечення до акту перевірки (а.с.125-132 т.1).

У відповіді ГУ ДФС у Полтавській області від 23.10.2017 №17503/11/16-31-14-05-18 повідомлено, що інформація наведена у заперечені до акта перевірки від 10.10.2017 №1297/16-31-14-05/32636107 була розглянута, але вона не спростовує висновків перевірки. Порушення викладені в акті перевірки є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства (а.с.133-140 т.1).

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 24.10.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0010861405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 557386,00 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 139346,50 грн (а.с.146 т.1);

- №0010871405, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2017 року у розмірі 98985,00 грн (а.с.147 т.1).

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу /пункт 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України/.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 1, 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Отже, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою, при цьому не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних.

Як слідує зі змісту акта перевірки від 10.10.2017 №1297/16-31-14-05/32636107, висновок про зниження податку на додану вартість на загальну суму 557386,30 грн та про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 98985,00 грн стосується взаємовідносин позивача з ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт".

Судом встановлено, що 01.02.2017 між ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" (покупець) та ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" (постачальник) укладено договір поставки №0102/17 (а.с.149-151 т.1). Згідно пункту 1.1 та 1.2 даного договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві бурове обладнання (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і вчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Перелік (найменування, кількість, якість) товару, який підлягає поставці, визначається у Специфікаціях, які є додатками до договору.

Ціна товару визначається у специфікації. Ціна договору визначається загальною вартістю товару, що був поставлений протягом дії договору / пункт 5.1 договору/.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2017 року /пункт 8.1 договору/.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки від 01.02.2017 №0102/17 позивачем надані бухгалтерські та податкові документи (копії завірені належним чином), а саме:

- специфікація №1, відповідно до якої загальна вартість товару складає 3938227,62 грн (а.с.152-160 т.1);

- видаткові накладні від 15.02.2017: №155 на загальну суму 299017,63 грн, №156 на загальну суму 297897,67 грн, №157 на загальну суму 299749,24 грн, №158 на загальну суму 298877,53 грн, №159 на загальну суму 299479,94 грн, №160 на загальну суму 299633,58 грн, №170 на загальну суму 298523,26 грн, №171 на загальну суму 299424,12 грн, №172 на загальну суму 125190,71 грн, №173 на загальну суму 225250,84 грн, №174 на загальну суму 299592,00 грн, №175 на загальну суму 299997,71 грн, №185 на загальну суму 297638,38 грн, №186 на загальну суму 297955,01 грн (а.с.161-177 т.1);

- податкові накладні від 15.02.2017: № 173 на загальну суму 225250,84 грн, у тому числі ПДВ 37541,81 грн, №160 на загальну суму 299633,58 грн, у тому числі ПДВ 49938,93 грн, №158 на загальну суму 298877,53 грн, у тому числі ПДВ 49812,92 грн, №157 на загальну суму 299749,24 грн, у тому числі ПДВ 49958,21 грн, №155 на загальну суму 299017,63 грн, у тому числі ПДВ 49836,27 грн, №159 на загальну суму 299479,94 грн, у тому числі ПДВ 49913,32 грн, №170 на загальну суму 298523,26 грн, у тому числі ПДВ 49753,88 грн, №172 на загальну суму 125190,71 грн, у тому числі ПДВ 20865,12 грн, №156 на загальну суму 297897,67 грн, у тому числі ПДВ 49649,61 грн, №171 на загальну суму 299424,12 грн, у тому числі ПДВ 49904,02 грн, №186 на загальну суму 297955,01 грн, у тому числі ПДВ 49659,17 грн, №174 на загальну суму 299592,00 грн, у тому числі ПДВ 49932,00 грн, №175 на загальну суму 299997,71 грн, у тому числі ПДВ 49999,62 грн, №185 на загальну суму 297638,38 грн, у тому числі ПДВ 49606,40 грн (а.с.191-218 т.1);

- акт приймання передачі (додаток №2 від 15.02.2017 до договору поставки від 01.02.2017 №0102/17) (а.с.72-80 т.2);

- акти про прийняття матеріалів від 15.02.2017 №150. №151, №152, №153, №154 (а.с.1-21 т.3);

- журнал-ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за лютий 2017 року (а.с.81-83 т.2);

- журнал-ордер і відомість по рахунку 20 Виробничі запаси за лютий 2017 року (а.с.84-112 т.2).

Дослідивши вказані первинні документи складені ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" для документального оформлення господарської операції з придбання ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" товару (бурового обладнання), суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість послуг, ціну послуг. Будь-яких порушень щодо оформлення накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Вказані податкові накладні зареєстровані у єдиному реєстрі податкових накладних, як те вимагає пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (а.с.219-220 т.1).

Сума ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт", включена позивачем до складу податкового кредиту лютого 2017 року.

Судом встановлено, що розрахунок за надані послуги здійснювався позивачем у безготівковій формі, як це передбачено пунктом 5.3 договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт". Платіжним дорученням від 17.02.2017 №5041 підтверджено перерахування грошових коштів у розмірі 3938227,62 грн (а.с.190 т.1).

Пунктами 3.1, 3.2 договору обумовлено, що товар поставляється на склад покупця, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Злагоди, 42. Поставка товару повинна бути здійснена у строк не пізніше 120 днів з моменту підписання договору.

А пунктом 4.1 договору передбачено, що товар передається покупцю за місцем поставки товару, визначеним у пункті 3.1 цього договору.

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 15.02.2017 №15/1 та №15/2 (а.с.178-189 т.1).

За змістом вказаних товарно-транспортних накладних автомобільним перевізником, замовником та вантажовідправником виступає ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт". Вантажоодержувачем є ВК ТОВ "Техкомплектсервіс", пункт розвантаження: м. Полтава, вул. Злагоди, 42.

На підтвердження наявності складу за адресою: вул. Злагоди, 42 в місті Полтава позивачем надано до суду: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.08.2015; витяг з рішення Полтавської міської ради від 07.03.2007 №46 "Про дозвіл на будівництво, реконструкцію, переобладнання об'єктів промислового призначення та обслуговування"; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.10.2008 №20541575; технічний паспорт на виробничі будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Злагоди, 42; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20.11.2013 №13130193; договір на оренду землі від 11.05.2017; витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.11.2017 №НВ-5306602332017 (а.с. 38-71 т.2).

Отже, контрагентом позивача, у відповідності до умов договору поставки від 01.02.2017 №0102/17, здійснено постачання придбаного товару на склад позивача.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача судом встановлено, що придбане у ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" бурове обладнання у подальшому використовувалося для виконання зобов'язань за договором про виконання робіт від 01.12.2016 №1216.

Так, 01.12.2016 між ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" (виконавець) та ТОВ "Центральна нафто-газотранспортна компанія" (замовник) укладено договір про виконання робіт №1216 (а.с.221-225 т.1). За змістом пунктів 1.1 та 1.2 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи з ремонту та обслуговування обладнання на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи по ремонту станка, результатом яких буде готовий до експлуатації станок, обсяг яких буде визначено відповідною специфікацією, яка погоджується сторонами в письмовій формі. Матеріально-технічне забезпечення робіт здійснюється виконавцем.

На підтвердження реальності виконання договору про виконання робіт від 01.12.2016 №1216, а також використання придбаного у ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" бурового обладнання, позивачем надано до суду: специфікація №1 до договору про надання послуг №1216 від 01.12.2016; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.02.2017 №ОУ-0000030, від 20.03.2017 №ОУ-0010261, від 20.03.2017 №ОУ-0010261, від 10.05.2017 №ОУ-0010295, від 10.05.2017 №ОУ-0010296, від 10.05.2017 №ОУ-0010297, від 10.05.2017 №ОУ-0010298, від 10.05.2017 №ОУ-0010299, від 10.05.2017 №ОУ-0010300; видаткові накладні від 26.04.2017 №РН-0000394, від 04.04.2017 №РН-0000378, від 04.04.2017 №РН-0000379, від 04.04.2017 №РН-0000380, від 04.04.2017 №РН-0000381, від 04.04.2017 №РН-0000374, від 04.04.2017 №РН-0000375, від 04.04.2017 №РН-0000376, від 04.04.2017 №РН-0000377, від 03.04.2017 №РН-0000369, від 05.04.2017 №РН-0000385, від 05.04.2017 №РН-0000388, від 04.04.2017 №РН-0000386, від 22.03.2017 №РН-0000363, від 22.03.2017 №РН-0000364, від 30.03.2017 №РН-0000371, від 31.03.2017 №РН-0000373, від 29.03.2017 №РН-0000372, від 28.03.2017 №РН-0000367; виписки по рахунку позивача від 23.01.2017, від 10.02.2017, від 17.02.2017 та від 24.03.2017 (а.с.226-238 т.1; а.с.22-47 т.3).

За даними Головного управління статистики у Полтавській області до видів діяльності позивача за КВЕД, серед іншого, відноситься: 29.56.6 ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших угрупувань (а.с.19 т.1).

Таким чином, з урахуванням виду діяльності позивача за КВЕД, досліджені судом первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "Центральна нафто-газотранспортна компанія" у сукупності свідчать про використання позивачем отриманого від ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" товару, у своїй господарській діяльності, що підтверджує реальність наведених вище операцій.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що в ході перевірки, з урахуванням податкової інформації щодо контрагента-постачальника ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт", яке здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, та його постачальників ТОВ "Торговий Будинок Дніпро" (код ЄДРПОУ 36053099), ПП "ЛПР" (код ЄДРПОУ 39992965), ТОВ "Голдменд" (код ЄДРПОУ 40861477), ТОВ "Агропромисловість" (код ЄДРПОУ 40925865), по яких розпочато кримінальне провадження, аналізу даних баз ІС "Податковий блок", ЄРПН, встановлено нереальність господарських операцій та неможливість їх здійснення з ідентифікованими товарами у зв'язку із відсутністю факту його законного введення в обіг (джерела походження) або реального задекларованого виробництва та не можливості виробництва, а саме операцій з придбання товарів у ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт".

Зазначені учасники відповідних ланцюгів нереальних господарських операцій з постачання вказаних товарів, взаємопов'язані документальним оформленням руху ідентифікованих товарів, включно до покупця ВК ТОВ "Техкомплектсервіс".

Фіктивно введені в обіг товари першими постачальниками ТОВ "Торговий Будинок Дніпро" (код ЄДРПОУ 36053099), ПП "ЛПР" (код ЄДРПОУ 39992965), ТОВ "Голдменд" (код ЄДРПОУ 40861477), ТОВ "Агропромисловість" (код ЄДРПОУ 40925865) через відсутність факту придбання спричинило його "паперово-транзитне" переміщення в ланцюгу та неможливість здійснення господарської операції "покупцем" з одержання (купівлі) ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" відповідних товарів від ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт".

Тобто, відповідач на підставі податкової інформації щодо ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" дійшов висновку про нереальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт", оскільки відсутній факт законного введення в обіг, придбаного у ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт", за договором поставки від 01.02.2017 №0102/17, бурового обладнання.

Відповідно до статті 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у статті 203 Цивільного кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного Кодексу України ).

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених статтею 228 Цивільного кодексу України та статтями 207, 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентом.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Слід також зазначити, що податковим органам згідно покладених на них функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Виконання правочину підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагента вищезазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Посилання відповідача на участь спірних постачальників в операціях з суб'єктами господарювання, діяльність яких носила протиправний характер, також не мають правового значення для вирішення цього спору. Адже самі по собі правовідносини постачальника позивача з контрагентами не можуть впливати на податковий облік товариства.

Вказана правова позиція узгоджується також з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 04.06.2014 року по справі № К/800/55605/13.

Крім того, щодо посилань відповідача на нереальність господарських відносин, у зв'язку із можливим порушенням контрагентом позивача вимог податкового законодавства суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду №К/800/51285/14 від 12 липня 2017 року. Суд також звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента.

Варто зазначити, що на момент укладення правочинну, його виконання контрагент був правоздатним і зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, мав діюче свідоцтво платника податку на додану вартість і включений до Реєстру платників даного податку.

Акт перевірки не містить посилання на докази, якими б були спростовані правоздатність, реєстрація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, статус платника податку на додану вартість, перебування в Реєстрі платників даного податку контрагента на момент укладення правочинну та його виконання.

У акті перевірки відсутні посилання на рішення судів, які б набрали законної сили та прийняті в порядку статті 55 1 Господарського кодексу України і якими б встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента без відома засновника, реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрація/перереєстрація підприємства на підставних осіб.

Суд зауважує, що податковим органом було використано податкову інформацію, однак інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: "Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.

Стосовно посилань контролюючого органу на відсутність сертифіката якості на придбаний у ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" товар, суд зазначає наступне.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28 "Про затвердження Переліку із продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за № 466/10746 визначено чіткий перелік Продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Однак, серед вказаного переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації відсутній Товар придбаний позивачем згідно договору поставки від 01.02.2017 №0102/17.

Таким чином, придбаний позивачем товар згідно договору поставки від 01.02.2017 №0102/17 не включений до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, а відтак на придбаний товар не повинен надаватися сертифікат якості.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірним контрагентом у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог статей 44, 198, 200, 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірної господарської операції, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів та послуг податку на додану вартість, наявність в діях позивача ділової мети та рух активів в ході ведення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" повністю.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Виробничо - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 24 жовтня 2017 року №0010861405 та №0010871405.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь Виробничо - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" (код ЄДРПОУ 32636107) судові витрати у розмірі 11935,76 грн (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять гривень сімдесят шість копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2017 року.

Суддя Г.В. Костенко