Постанова

від 28.11.2018 по справі 816/1959/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

Київ

справа №816/1959/17

адміністративне провадження №К/9901/49632/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Костенко Г.В. від 29 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ральченка І.М., суддів: Катунова В.В., Бершова Г.Є. від 27 березня 2018 року у справі за позовом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю Техкомплектсервіс до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2017 року Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю Техкомплектсервіс (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 24 жовтня 2017 року №0010861405, №0010871405.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт на підставі договору поставки спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 24 жовтня 2017 року №0010861405, №0010871405.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що правовідносини між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, при цьому відповідачем не надано доказів, що підтверджують порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ВК ТОВ Техкомплектсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт за період з 01 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року відповідачем складено акт від 10 жовтня 2017 року №1297/16-31-14-05/32636107, яким встановлено порушення: - пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 (недостовірне внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ), в результаті чого знижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 557 386, 30 грн., у тому числі 557 386, 30 грн. у лютому 2017 року та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 98 985, 00 грн., у тому числі 98 985, 00 грн. у лютому 2017 року.

До наведених висновків відповідач дійшов виходячи з проведеного аналізу інформаційних баз даних податкового органу щодо взаємовідносин контрагента позивача - ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт з третіми особами, діяльність яких, на думку податкового органу, не спрямована на настання правових наслідків, у зв'язку із чим контролюючий орган зробив висновки про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, відповідач вказав на відсутність у позивача сертифікатів якості товару та послався на відсутність у базі Регіонального сервісного центру МВС у Полтавській області інформації щодо реєстрації одного з автомобілів, яким здійснювалося перевезення товару його контрагентом.

На підставі акта перевірки відповідачем 24 жовтня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0010861405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 557 386, 00 грн. за основним платежем та 139 346, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0010871405, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2017 року у розмірі 98 985, 00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01 лютого 2017 року між ВК ТОВ Техкомплектсервіс (покупець) та ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт (постачальник) укладено договір поставки №0102/17, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві бурове обладнання (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і вчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Перелік (найменування, кількість, якість) товару, який підлягає поставці, визначається у специфікаціях, які є додатками до договору.

Реальність виконання умов даного договору підтверджується копіями первинних документів, а саме: специфікацією №1 від 01 лютого 2017 року, яка містить найменування товару, його кількість та ціну (бак водяний, балон, болт, гайка, електроди, підшипник, шпилька, накінечник та ін.); видатковими накладними від 15 лютого 2017 року №155, №156, №157, №158, №159, №160, №170, №171, №172, №173, №174, №175, №185, №186; актом приймання передачі; актами про прийняття матеріалів від 15 лютого 2017 року №150, №151, №152, №153, №154; журналом-ордером і відомістю по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за лютий 2017 року; журналом-ордером і відомістю по рахунку 20 Виробничі запаси за лютий 2017 року.

Контрагентом позивача виписано податкові накладні від 15 лютого 2017 року: №155, №156, №157, №158, №159, №160, №170, №171, №172, №173, №174, №175, №186, №185, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що розрахунок за надані послуги здійснювався позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт платіжним дорученням від 17 лютого 2017 року №5041.

Пунктами 3.1, 3.2 договору обумовлено, що товар поставляється на склад покупця, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Злагоди, 42. Поставка товару повинна бути здійснена у строк не пізніше 120 днів з моменту підписання договору. А пунктом 4.1 договору передбачено, що товар передається покупцю за місцем поставки товару, визначеним у пункті 3.1 цього договору.

Факт транспортування придбаного позивачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 15 лютого 2017 року №15/1 та №15/2.

За змістом вказаних товарно-транспортних накладних автомобільним перевізником, замовником та вантажовідправником виступає ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт , вантажоодержувачем є ВК ТОВ Техкомплектсервіс , пункт розвантаження: м. Полтава, вул.Злагоди, 42.

На підтвердження наявності складу за адресою: вул.Злагоди, 42 в місті Полтава позивачем надано до суду: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19 серпня 2015 року; витяг з рішення Полтавської міської ради від 07 березня 2007 року №46 Про дозвіл на будівництво, реконструкцію, переобладнання об'єктів промислового призначення та обслуговування ; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 жовтня 2008 року №20541575; технічний паспорт на виробничі будівлі за адресою: м.Полтава, вул.Злагоди, 42; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 листопада 2013 року №13130193; договір на оренду землі від 11 травня 2017 року; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08 листопада 2017 №НВ-5306602332017.

За даними Головного управління статистики у Полтавській області до видів діяльності позивача за КВЕД, серед іншого, відноситься: 29.56.6 ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших угрупувань.

Придбане у ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт бурове обладнання у подальшому використовувалося для виконання зобов'язань за договором про виконання робіт від 01 грудня 2016 року №1216.

Так, 01 грудня 2016 між ВК ТОВ Техкомплектсервіс (виконавець) та ТОВ Центральна нафто-газотранспортна компанія (замовник) укладено договір про виконання робіт №1216. За змістом пунктів 1.1 та 1.2 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи з ремонту та обслуговування обладнання на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи по ремонту станка. Матеріально-технічне забезпечення робіт здійснюється виконавцем.

На підтвердження реальності виконання договору про виконання робіт від 01 грудня 2016 року №1216, а також використання придбаного у ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт бурового обладнання позивачем надано до суду: специфікацію до договору про надання послуг; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); видаткові накладні; виписки по рахунку позивача.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм податкового законодавства щодо права на формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

9. У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. При цьому зазначає, що касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Водночас суди надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та прийняли законні і обґрунтовані рішення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

10.2. Пункт 198.1 статті 198.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

10.3. Пункт 198.2 статті 198.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

10.6. Пункт 200.1 статті 200

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

10.7. Пункт 200.2 статті 200.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

11.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

13. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

14. Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

16. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Обґрунтування касаційної скарги податкового органу фактично зводяться до вимог здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

19. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема досліджено первинні документи, які є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Доводи ж податкового органу щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт .

21. На момент укладення правочинну та його виконання контрагент був правоздатним і зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, мав діюче свідоцтво платника податку на додану вартість і включений до Реєстру платників даного податку.

22. З урахуванням виду діяльності позивача за КВЕД, досліджені судами первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Центральна нафто-газотранспортна компанія у сукупності свідчать про використання позивачем отриманого від ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт товару у своїй господарській діяльності, що підтверджує реальність наведених вище операцій.

23. Отже, в ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями. Посилання ж скаржника на бази даних МВС є припущенням, що правомірно не прийнято судами до уваги.

24. Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про ненадання позивачем документів щодо якості придбаного товару, оскільки сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок. Крім того, судами встановлено, що товар, який придбавався позивачем у даній справі, не включений до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 лютого 2005 №28 Про затвердження Переліку із продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 травня 2005 року за № 466/10746).

25. Касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

27. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

28. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

30. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі №816/1959/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду