Постанова

від 27.03.2018 по справі 816/1959/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 р. Справа № 816/1959/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2017, суддя Г.В. Костенко, по справі № 816/1959/17

за позовом Виробничо - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 24.10.2017 №0010861405 та №0010871405.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 29.11.2017 року позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційних скарг заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанов норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважав постанову суду першої інстанції такою, що має бути скасована, та прийнята нова про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" за період з 01.02.2017 по 28.02.2017.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у Полтавській області складений акт від 10.10.2017 №1297/16-31-14-05/32636107, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, щодо недостовірного внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 557386,3 грн, у тому числі 557386,3 грн. у лютому 2017 року; п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 №21, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, щодо недостовірного внесення даних до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 98985 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 24.10.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0010861405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 557386 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 139346,5 грн.; № 0010871405, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2017 року у розмірі 98985 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту ґрунтуються на дослідженні взаємовідносин позивача з ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт".

Так, 01.02.2017 між ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" - покупець, та ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" - постачальник, укладено договір поставки №0102/17,за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві бурове обладнання, а покупець зобов'язується прийняти товар і вчасно здійснити його оплату.

У підтвердження реальності виконання умов договору поставки від 01.02.2017 №0102/17 позивачем надані наступні бухгалтерські та податкові документи: специфікація №1, відповідно до якої загальна вартість товару складає 3938227,62 грн (а.с.152-160 т.1); видаткові накладні від 15.02.2017: №155 на загальну суму 299017,63 грн, №156 на загальну суму 297897,67 грн, №157 на загальну суму 299749,24 грн, №158 на загальну суму 298877,53 грн, №159 на загальну суму 299479,94 грн, №160 на загальну суму 299633,58 грн, №170 на загальну суму 298523,26 грн, №171 на загальну суму 299424,12 грн, №172 на загальну суму 125190,71 грн, №173 на загальну суму 225250,84 грн, №174 на загальну суму 299592,00 грн, №175 на загальну суму 299997,71 грн, №185 на загальну суму 297638,38 грн, №186 на загальну суму 297955,01 грн (а.с.161-177 т.1); податкові накладні від 15.02.2017: № 173 на загальну суму 225250,84 грн, у тому числі ПДВ 37541,81 грн, №160 на загальну суму 299633,58 грн, у тому числі ПДВ 49938,93 грн, №158 на загальну суму 298877,53 грн, у тому числі ПДВ 49812,92 грн, №157 на загальну суму 299749,24 грн, у тому числі ПДВ 49958,21 грн, №155 на загальну суму 299017,63 грн, у тому числі ПДВ 49836,27 грн, №159 на загальну суму 299479,94 грн, у тому числі ПДВ 49913,32 грн, №170 на загальну суму 298523,26 грн, у тому числі ПДВ 49753,88 грн, №172 на загальну суму 125190,71 грн, у тому числі ПДВ 20865,12 грн, №156 на загальну суму 297897,67 грн, у тому числі ПДВ 49649,61 грн, №171 на загальну суму 299424,12 грн, у тому числі ПДВ 49904,02 грн, №186 на загальну суму 297955,01 грн, у тому числі ПДВ 49659,17 грн, №174 на загальну суму 299592,00 грн, у тому числі ПДВ 49932,00 грн, №175 на загальну суму 299997,71 грн, у тому числі ПДВ 49999,62 грн, №185 на загальну суму 297638,38 грн, у тому числі ПДВ 49606,40 грн. (а.с.191-218 т.1); акт приймання передачі (додаток №2 від 15.02.2017 до договору поставки від 01.02.2017 №0102/17) (а.с.72-80 т.2); акти про прийняття матеріалів від 15.02.2017 №150. №151, №152, №153, №154 (а.с.1-21 т.3); журнал-ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за лютий 2017 року (а.с.81-83 т.2); журнал-ордер і відомість по рахунку 20 Виробничі запаси за лютий 2017 року (а.с.84-112 т.2).

Зазначені первинні документи відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, будь-яких порушень щодо оформлення накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

У виконання вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України зазначені вище податкові накладні зареєстровані у єдиному реєстрі податкових накладних.

В подальшому, сума ПДВ за вказаними податковими накладними, виписаними ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт", включена позивачем до складу податкового кредиту лютого 2017 року.

Розрахунок за надані послуги здійснений позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт", у підтвердження чого надано платіжне доручення від 17.02.2017 №5041.

Товар поставлений на склад покупця, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Злагоди, 42. Факт транспортування придбаного товару підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними від 15.02.2017 №15/1 та №15/2.

Також, у підтвердження подальшого використання придбаного у ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" товару - бурового обладнання, надано договір про виконання робіт від 01.12.2016 №1216, специфікація №1 до договору про надання послуг №1216 від 01.12.2016; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.02.2017 №ОУ-0000030, від 20.03.2017 №ОУ-0010261, від 20.03.2017 №ОУ-0010261, від 10.05.2017 №ОУ-0010295, від 10.05.2017 №ОУ-0010296, від 10.05.2017 №ОУ-0010297, від 10.05.2017 №ОУ-0010298, від 10.05.2017 №ОУ-0010299, від 10.05.2017 №ОУ-0010300; видаткові накладні від 26.04.2017 №РН-0000394, від 04.04.2017 №РН-0000378, від 04.04.2017 №РН-0000379, від 04.04.2017 №РН-0000380, від 04.04.2017 №РН-0000381, від 04.04.2017 №РН-0000374, від 04.04.2017 №РН-0000375, від 04.04.2017 №РН-0000376, від 04.04.2017 №РН-0000377, від 03.04.2017 №РН-0000369, від 05.04.2017 №РН-0000385, від 05.04.2017 №РН-0000388, від 04.04.2017 №РН-0000386, від 22.03.2017 №РН-0000363, від 22.03.2017 №РН-0000364, від 30.03.2017 №РН-0000371, від 31.03.2017 №РН-0000373, від 29.03.2017 №РН-0000372, від 28.03.2017 №РН-0000367; виписки по рахунку позивача від 23.01.2017, від 10.02.2017, від 17.02.2017 та від 24.03.2017 (а.с.226-238 т.1; а.с.22-47 т.3).

Отже, досліджені первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "Центральна нафто-газотранспортна компанія" свідчать про використання позивачем отриманого від ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" товару, у своїй господарській діяльності, що підтверджує реальність наведених вище операцій.

Податковим органом, крім іншого, в акті перевірки, з урахуванням податкової інформації щодо контрагента-постачальника ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт", яке здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, та його постачальників ТОВ "Торговий Будинок Дніпро" (код ЄДРПОУ 36053099), ПП "ЛПР" (код ЄДРПОУ 39992965), ТОВ "Голдменд" (код ЄДРПОУ 40861477), ТОВ "Агропромисловість" (код ЄДРПОУ 40925865), по яких розпочато кримінальне провадження, аналізу даних баз ІС "Податковий блок", ЄРПН, встановлено нереальність господарських операцій та неможливість їх здійснення з ідентифікованими товарами у зв'язку із відсутністю факту його законного введення в обіг (джерела походження) або реального задекларованого виробництва та не можливості виробництва, а саме операцій з придбання товарів у ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт". Зазначені учасники відповідних ланцюгів нереальних господарських операцій з постачання вказаних товарів, взаємопов'язані документальним оформленням руху ідентифікованих товарів, включно до покупця ВК ТОВ "Техкомплектсервіс". Фіктивно введені в обіг товари першими постачальниками ТОВ "Торговий Будинок Дніпро" (код ЄДРПОУ 36053099), ПП "ЛПР" (код ЄДРПОУ 39992965), ТОВ "Голдменд" (код ЄДРПОУ 40861477), ТОВ "Агропромисловість" (код ЄДРПОУ 40925865) через відсутність факту придбання спричинило його "паперово-транзитне" переміщення в ланцюгу та неможливість здійснення господарської операції "покупцем" з одержання (купівлі) ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" відповідних товарів від ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт".

Отже, відповідач на підставі податкової інформації щодо ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" дійшов висновку про нереальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт", оскільки відсутній факт законного введення в обіг, придбаного у ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт", за договором поставки від 01.02.2017 №0102/17, бурового обладнання.

Із таким твердженнями відповідача колегія суддів не погоджується та зазначає, що відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

При цьому, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентом. У випадку невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Слід вказати, що виконання правочину підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, отримані позивачем від контрагента податкові накладні не мають недоліків, відповідно до частини другої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Доводи відповідача щодо участі в операціях з суб'єктами господарювання, постачальників, діяльність яких, на думку податкового органу, носила протиправний характер, також не мають значення для вирішення цього спору, оскільки самі по собі правовідносини постачальника позивача з контрагентами не можуть впливати на податковий облік товариства.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 04.06.2014 року по справі № К/800/55605/13.

Стосовно посилань відповідача на нереальність господарських відносин, у зв'язку із можливим порушенням контрагентом позивача вимог податкового законодавства колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за можливі порушення законодавства іншими особами, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Також, необхідно додати, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно підтверджують обставини фактичної дійсності.

При цьому, належними доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

У ході судового розгляду справи не встановлено наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

На підставі викладеного, колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду №К/800/51285/14 від 12 липня 2017 року.

За таких обставин колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору та господарських операцій за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту, господарські операції позивача зі спірним контрагентом у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Таким чином, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

Враховуючи наведене, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 24.10.2017 №0010861405 та №0010871405 є неправомірним, а тому підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 по справі № 816/1959/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 02.04.18.