Ухвала

від 30.11.2017 по справі 810/773/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/773/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

30 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю:

відповідача головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Шоми А.Г.,

представників сторін:

від позивача Попова С.В.,

від третьої особи Залюбовська Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства Віктор на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року у справі за позовом приватного підприємства Віктор до головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання дій протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати незаконними та протиправними дії відповідача, які полягають у незаконному проведенні позапланової перевірки від 12.08.2016 та внесенні до акту про правопорушення від 12.08.2016 неправдивих даних.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Бородянська селищна рада VII скликання звернулась до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із повідомленням про розміщення об'єкта підвищеної небезпеки без дозвільних документів №02-35-863 від 21.06.2016, в якому зазначила про здійснення ПП Віктор господарської діяльності на об'єкті підвищеної небезпеки - газовій заправці скрапленого газу Пропан модульного типу СЗГ-5-10 ТУ, яка розташована при в'їзді в смт. Бородянка, п. Київська, 3-а, без дозвільних документів.

У вказаному зверненні Бородянська селищна рада просила контролюючий орган вжити відповідні заходи реагування до ПП Віктор (т.1, а.с. 95-96).

Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України Про удосконалення роботи із здійсненням заходів державного архітектурно-будівельного контролю від 08.09.2015 №976 уповноважено керівників (їх заступників) територіальних органів - структурних підрозділів апарату Держархбудінспекції - департаментів Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Луганській, Львівській, Одеській, Полтавській, Харківській областях та у місті Києві направити головних інспекторів будівельного нагляду на проведення планових та позапланових перевірок на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також підписувати направлення на проведення планових та позапланових перевірок на період до утворення (визначення) відповідних структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад і затвердження акта спільної комісії відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства (т.1, а.с.77-78).

На підставі вказаного наказу Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області було видано направлення від 04.07.2016 №49816/01, яким направлено головного інспектора будівельного нагляду Шому Артема Геннадійовича та головного інспектора будівельного нагляду Коваля Володимира Анатолійовича для здійснення позапланової перевірки на об'єкті: будівництво газової заправки скрапленого газу Пропан модульного типу СЗГ-5-10 за адресою: Київська область, смт. Бородянка, пл..Київська, 3-а. Строк дії направлення з 08.08.2016 по 12.08.2016 (т.1, а.с.97).

12.08.2016 головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Шомою Артемом Геннадійовичем у відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 №533, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил приватним підприємством Віктор (код ЄДРПОУ 32786343, адреса: Київська область, смт. Бородянка, вул. Леніна, 429) на об'єкті будівництва - автомобільний газозаправний пункт скрапленого газу Пропан модульного типу СЗГ-5-10 на трасі Київ-Ковель в Київській області, смт. Бородянка, пл. Київська, 3-а.

Результати перевірки відображено в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 12.08.2016 (далі - Акт перевірки).

В акті перевірки встановлено, що ПП Віктор виконав будівельно-монтажні роботи з монтажу стаціонарного автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) із північно-західної сторони земельної ділянки з кадастровим номером: 3221055100:05:004:0010 на відстані орієнтовно 4,0 м від північного межового знаку зазначеної земельної ділянки, а саме: змонтовано технологічне обладнання (заправна колона та резервуар для приймання, зберігання і заправлення автомобілів газом об'ємом 5 м. куб., а також операторська будівля АГЗП) для заправлення автотранспорту (оснащеного газобалонним обладнанням) скрапленим вуглеводним газом (СВГ) без отримання дозволу на виконання будівельних робіт та виявлено факт експлуатації автомобільного газозаправного пункту (АГЗП) без прийняття в експлуатацію, чим порушено вимоги ст.ст. 34,37, ч. 8 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (т.1, а.с.98).

На підставі Акта перевірки Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області було складено наступні документи:

- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1-Л-З-1208/1 від 12.08.2016, в якому зазначено про відповідальність позивача за абз.6 п.6 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (т.1, а.с.99-100);

- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1-Л-З-1208/2 від 12.08.2016, в якому зазначено про відповідальність позивача за абз.3 п.5 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (т.1, а.с.101-102);

- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1-Л-З-1208/3 від 12.08.2016, в якому зазначено про відповідальність позивача за п.7 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (т.1, а.с.105-106);

- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1-Л-З-1208/4 від 12.08.2016, в якому зазначено про відповідальність позивача за п.8 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (т.1, а.с.103-104);

- припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12.08.2016 №С-1208/1, яким позивача зобов'язано у строк до 15.11.2016 усунути порушення вимог ст.11 та ст.23 Закону України Про архітектурну діяльність , ст.29, 31, 37, 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (т.1, а.с.107);

- припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12.08.2016 №С-1208/2, яким позивача зобов'язано зупинити експлуатацію Автомобільного газозаправного пункту скрапленого газу Пропан модульного типу СЗГ-5-10 на трасі Київ-Ковель в Київській області, смт. Бородянка, пл.Київська, 3-а, з моменту вручення припису (т.1, а.с.108).

Представник ПП Віктор відмовився від отримання зазначених протоколів та приписів, а тому 15.08.2016 вказані документи були надіслані поштою.

23.08.2016 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області були прийняті наступні постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності:

- № З-2308/1-10/10-14/2308/06/02, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України Про відповідальність з а правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 1305000,00 грн. (т.1, а.с.109-110);

- № З-2308/1-10/10-15/2308/06/02, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 6 п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України Про відповідальність з а правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 1305000,00 грн. (т.1, а.с.111-112);

- № З-2308/1-10/10-16/2308/06/02, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 2 Закону України Про відповідальність з а правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 52200,00 грн. (т.1, а.с.113-114);

- № З-2308/1-10/10-17/2308/06/02, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 2 Закону України Про відповідальність з а правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф у сумі 62250,00 грн. (т.1, а.с.115-116).

Вважаючи дії відповідача щодо проведення перевірки та складання акта перевірки з відображенням в ньому висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вимоги адміністративного позову та апеляційної скарги обґрунтовані тим, що спірна перевірка проведена в період дії мораторію на проведення перевірок в силу положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.122014 № 71-VIII. Крім цього, позивач вказує, що він не є ані власником, ані орендарем земельної ділянки, на якій розташований АГЗП, та не є замовником будівництва. Також апелянт зазначає, що АГЗП не відноситься до об'єктів будівництва.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії вчинені відповідачем на підставі, у спосіб та в межах повноважень, що передбачені законодавством.

Перевіряючи такий висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначено Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно ст. 41 цього Закону державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. N 553 (далі по тексту - Порядок № 553).

Згідно з п. 1 Порядку № 553 цей порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Пунктом 5 Порядку № 553 встановлено, що Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до п. 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення спірної перевірки стало звернення Бородянської селищної ради від 21.06.2016.

Таким чином, у відповідача були всі підстави для призначення спірної перевірки.

Щодо посилань позивача, що на час проведення перевірки діяв мораторій на проведення перевірок контролюючими органами згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи колегія суддів зазначає наступне.

Вищенаведеною нормою встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Вказаний Закон направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства, і за своєю метою та змістом покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковим кодексом України визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлений Законом № 71-VІІІ, стосується виключно контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, до яких відповідач не віднесений.

З огляду на викладене, пункт 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи на спірні правовідносини не поширюється.

Разом з цим, слід зауважити, що законодавцем прийнято два нормативно-правових акти, якими запроваджено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України , згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З наведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Відтак, правовідносини, пов'язані з встановленням обмеження на проведення перевірок органами Державної архітектурно-будівельної України, регулювались саме Законом № 76-VIII, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчились 01 липня 2015 року.

Натомість, спірна перевірка проведена в серпні 2016 року, тобто не порушує обмеження на проведення перевірок, встановлені Законом № 76-VIII.

Пунктом 7 Порядку № 553 передбачено, що під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язана пред'явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки був присутнім представник ПП Віктор Масовець В.П., якому і було пред'явлено направлення на перевірку та службове посвідчення. До перевірки інспектора контролюючого органу було допущено.

Посилання апелянта на те, що ПП Віктор не має відношення до будівництва та діяльності АГЗП, факт присутності представника підприємства не спростовує.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ПП Автотехсервіс було подано податковому органу договір оренди №1 від 31.12.2015, укладений з ПП Віктор , за яким ПП Віктор як орендодавець передав орендарю (ПП Автотехсервіс ) земельну ділянку з кадастровим номером 3221055100:05:004:0010 для розміщення газової заправки, що підтверджує те, що вищезазначений АГЗП фактично розміщений та використовується ПП Автотехсервіс саме на земельній ділянці, яка на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.12.2005 перебувала в оренді у позивача. Доказів розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 3221055100:05:004:0010 іншої газової заправки, ніж тієї, що була об'єктом перевірки, позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про те, що, перевірку було проведено в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з вимогами п. 16 Порядку № 553 За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

В адміністративному позові позивач зазначає, що висновки акта перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а тому внесення до акту про правопорушення від 12.08.2016 неправдивих даних є незаконним.

Розглядаючи вказані вимоги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з ч. 2 цієї норми юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Системне тлумачення норм частини першої та другої наведеної статті КАС України у їх взаємозв'язку дозволяє стверджувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спірні правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій під час прийняття таким суб'єктом рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), вчинення ним дій чи бездіяльності.

Спірні правовідносини виникають внаслідок юридичних фактів, що створюють, змінюють або припиняють права та обов'язки учасників таких правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки сам по собі не впливає на права та обов'язки суб'єкта, щодо якого він складений, оскільки такий документ лише фіксує певні обставини та є носієм доказової інформації, на підставі якого в подальшому суб'єктом владних повноважень може бути прийняте відповідне рішення.

Виходячи з цього, висновки акта перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу щодо їх складання не створюють правових наслідків у вигляді зміни чи припинення будь-яких прав суб'єкта господарювання, перевірка якого проводилася, а тому не порушують права суб'єктів, щодо яких вони складені.

В даному випадку, лише відповідні рішення контролюючого органу, прийняті на підставі акта перевірки, є тими правовими актами індивідуальної дії, що можуть зачіпати права та інтереси суб'єктів спірних правовідносин.

Певні судження органу, що проводить перевірку, є висновками тільки цього органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта. При цьому, належним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, буде позов про скасування рішень, які винесені на підставі акта перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт за наслідками перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктом господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Подібну правову позицію відображено в постанові ВСУ від 10.09.2013 по справі № 21-237а13.

У вказаній постанові, що згідно з вимогами ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування, Верховний суд України погодився з позицією суду касаційної інстанції про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову про визнання протиправними дій службової особи щодо включення безпідставних висновків до акті ревізії органу Державної фінансової інспекції та зобов'язання виключити висновки з акта ревізії, який при вирішенні справи виходив з того, що висновки ревізора, викладені в акті перевірки, не породжують та не змінюють права та обов'язки позивача, а тому вимоги про визнання таких висновків неправомірними не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з того, що позивач оскаржує дії посадових осіб Департаменту Державного архітектурно - будівельного контролю у місті Києві щодо включення до акта перевірки певних висновків, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову і в цій частині.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та відповідно до норм матеріального та процесуального права та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Віктор залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 23.11.2017