Ухвала

від 27.11.2017 по справі 826/2473/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2473/17 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Лічевецького І.О. Твердохліб В.А. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комп Інформ Груп до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Комп Інформ Груп (далі - ТОВ Комп Інформ Груп ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.11.2016р. № 0006711402 та № 0006721402.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.11.2016р. № 0006711402 та № 0006721402.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 19.09.2016р. по 31.10.2016р. Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Комп Інформ Груп (код 37950137) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.06.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 30.06.2016р.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог: п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 23 175 505 грн. в т.ч.: за 2015 рік у сумі - 19 071 056 грн. та за півріччя 2016 року - 4 104 449 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.6 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 22 313 909 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2015 року в сумі 1 066 521 грн., травень 2015 року в сумі 3 633 518 грн., червень 2015 року в сумі 4 064 401 грн., липень 2015 року в сумі 1 413 506 грн., серпень 2015 року в сумі 1 271 092 грн., листопад 2015 року в сумі 1 235 384 грн., грудень 2015 року в сумі 5 068 988 грн., січень 2016 року в сумі 620 648 грн., лютий 2016 року в сумі 2 803 351 грн., квітень 2016 року в сумі 507 596 грн. та за травень 2016 року в сумі 628 904 грн.; ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України; п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пункту 3.1 розділу III Наказу Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015р., несвоєчасне подання звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 07.11.2016р. № 456/26-15-14-02-03/37950137, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.11.2016р.: № 0006711402, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25 227 730,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 23 175 505,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 052 225,00 грн.; № 0006712402, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33 470 864,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 22 313 909,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11 156 955,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В силу п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового кодексу України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 Податкового кодексу України, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Згідно з п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Податкового кодексу України чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Комп Інформ Груп (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ ФАКС ЛТД (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки № 0712-2015-2 від 07.12.2015 року (далі - Договір № 0712-2015-2).

Згідно з п. 1.1, п. 2.1 п. 3.2, п. 4.2, п. 4.4 Договору № 0712-2015-2, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується постачати Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його. Найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Товару визначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Представниками Покупця при прийнятті товару зобов'язані надати представнику Постачальника довіреність на отримання даної партії, звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у накладній та розписатися за отриманий товар. Датою постачання товару вважається дата, вказана у накладній. Підтвердженням отримання товару є накладна підписана уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконання умов вказаного Договору, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Крім того, між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ РОНЕРС (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки № 2015/06/15/02 від 15.06.2015 року (далі - Договір № 2015/06/15/02).

Відповідно до п. 1.1, п. 2.1 п. 3.2, Договору № 2015/06/15/02, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується постачати Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його. Найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Товару визначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору.

На підтвердження виконання умов вказаного Договору, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Між позивачем, ТОВ РОНЕРС та ТОВ Оптіма-Прогрес укладено тристоронній договір про відступлення права вимоги № 2015-14-07 від 14.07.2015р. У відповідності до умов даного Договору, ТОВ Оптіма-Прогрес є новим кредитором до якого переходять всі права по договору поставки № 2015/06/15/02 від 15.06.2015р. у сумі боргу 29 475 040,26 грн.

Між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Альдер Груп (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки № 05/2015/2204 від 22.04.2015 року (далі - Договір № 05/2015/2204).

Відповідно до п. 1.1, п. 2.1 п. 3.2, п. 4.7 Договору № 2015/06/15/02, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується постачати Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його. Найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Товару визначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Датою постачання товару вважається дата, вказана у накладній. Підтвердженням отримання товару є накладна підписана уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконання умов вказаного Договору, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та інші документи.

Крім того, між позивачем та ТОВ Альдер Груп укладено Договір № 4578 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.06.2015р. на суму 7 882 173,00 грн.

Також, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Ажен (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки № 20/04/15-5 від 20.04.2015 року (далі - Договір № 20/04/15-5).

Відповідно до п. 1.1, п. 2.1 п. 3.2, п. 4.7 Договору № 20/04/15-5, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується постачати Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його. Найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Товару визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Датою постачання товару вважається дата, вказана у накладній. Підтвердженням отримання товару є накладна підписана уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконання умов вказаного Договору, позивачем надано видаткову накладну № 23004 від 30.04.2015 року на загальну суму 2 702 640,00 грн., в т.ч. ПДВ 450 440,00 грн.; податкову накладну № 23004 від 30.04.2015 року на загальну суму 2 702 640,00 грн., в т.ч. ПДВ 450 440,00 грн.; товарно-транспортну накладну № 23004-Р від 30.04.2015 року та інші документи.

Крім того, між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Т-М. Київ (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки № 0604-1 від 06.04.2015 року (далі - Договір № 0604-1).

Відповідно до п. 1.1, п. 2.1 п. 3.2, п. 4.7 Договору № 0604-1, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується постачати Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його. Найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Товару визначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Датою постачання товару вважається дата, вказана у накладній. Підтвердженням отримання товару є накладна підписана уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконання умов вказаного Договору, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ Т-М. Київ укладено Договір № 45879/2 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.10.2015р. на суму 3 570 558,68 грн.

Між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Сіател Компані (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки № 0111/5 від 01.11.2015 року (далі - Договір № 0111/5).

Відповідно до п. 1.1, п. 2.1 п. 3.2, п. 4.7 Договору № 0111/5, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується постачати Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його. Найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Товару визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Датою постачання товару вважається дата, вказана у накладній. Підтвердженням отримання товару є накладна підписана уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконання умов вказаного Договору, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

В матеріалах справи міститься Договір № 15875 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.12.2015р. укладений між позивачем та ТОВ Сіател Компані про зарахування однорідних вимог в сумі 280 524,60 грн.

Разом з тим, між ТОВ Комп Інформ Груп (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Сістем Лайн (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки № 1210-5 від 12.10.2015 року (далі - Договір № 1210-5).

Відповідно до п. 1.1, п. 2.1 п. 3.2, п. 4.7 Договору № 1210-5, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується постачати Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його. Найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Товару визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Датою постачання товару вважається дата, вказана у накладній. Підтвердженням отримання товару є накладна підписана уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконання умов вказаного Договору, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Також, між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ ТК Парадайс (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки № 1711-5 від 17.11.2015 року (далі - Договір № 1711-5).

Відповідно до п. 1.1, п. 2.1 п. 3.2, п. 4.7 Договору № 1711-5, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується постачати Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його. Найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Товару визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Датою постачання товару вважається дата, вказана у накладній. Підтвердженням отримання товару є накладна підписана уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконання умов вказаного Договору, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Крім того, між позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ Ренткомпані (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договір поставки № 54268 від 16.05.2015 року (далі - Договір № 54268).

Відповідно до п. 1.1, п. 2.1 п. 3.2, п. 4.7 Договору № 1711-5, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується постачати Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його. Найменування, одиниця вимірювання, кількість, ціна Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Товару визначається у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору. Датою постачання товару вважається дата, вказана у накладній. Підтвердженням отримання товару є накладна підписана уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження виконання умов вказаного Договору, позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Вищезазначений товар було отримано представником Булановим С.В., що підтверджується довіреностями, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, матеріали справи містять Договір про надання послуг складського зберігання № 2414 від 01.11.2014 року укладений між ТОВ Комп Інформ Груп та ТОВ ПРОФСКЛАД , що підтверджує зберігання придбаного товару на складі, Договір про перевезення вантажу від 03 січня 2014 року № 0301-14, укладений між позивачем та ТзОВ Техніка для бізнесу , що підтверджує транспортування товару та складання товарно-транспортних накладних; Сертифікати дослідження конструкцій; Сертифікати відповідності товару; Декларацію про відповідність та інші документи.

Між позивачем (Боржник), ТОВ Альтера Захід (Первісний кредитор) та ТОВ Вест Метал Груп укладено тристоронні договори про відступлення права вимоги: № 06/В-0601/2015 від 06.01.2015р. на суму 24 020 106,71 грн.; № 160901-ВПВ від 09.01.2016 р. на суму 17 183 265,28 грн.

При цьому, податковим органом не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.

Натомість, колегією суддів встановлено, що у вказаних вище документах зазначено, які послуги надавалися, всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить про здійснення господарських взаємовідносин в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності ТОВ Комп Інформ Груп при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому товари, які позивач придбавав у вказаних вище контрагентів були реалізовані іншим покупцям, зокрема: ТзОВ Розетка УА , ТзОВ Техніка для бізнесу , ТзОВ Елігос плюс , ТзДВ Галком Фін , ТзОВ Сервіс ВФ , ТзОВ А-СТЕК , ТзОВ Ентепрайз , ТзОВ Топ Дизайн , ТзОВ Сіес-Лайн , ТзОВ Центр Сапр , ТзОВ БІСС ДІСТРІБ'ЮШН , ТзОВ СП Львів-трейдінг , ТзОВ Топ Дизайн , ТзОВ Форса-Україна , ТзОВ Плюс-Сервіс , ТзОВ Топ Дизайн , ТзОВ Фірма Техно-сервіс-1 , ТзОВ ОРТ-СЕРВІС , ТзОВ ОРТ , ТзОВ Плюс-Сервіс , ТзОВ ВС КОМ , ТзОВ Сервіс ВФ , ТзОВ АМ ІНТЕГРАТОР ГРУП , ТзОВ ЕНЕРГОСОФТКОМ .

Таким чином, ТОВ Комп Інформ Груп вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи те, що виконання умов договорів підтверджується дослідженими первинними документами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень податкового органу щодо неправомірності формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Разом з тим, відповідачем також не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Посилання апелянта на порушення контрагентами позивача податкового законодавства, результати співставлення задекларованих позивачем податкових зобов'язань із зобов'язаннями його контрагентів, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг, на які посилаються контролюючі органи, не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015р. у справі № 2а-14377/12/2670, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норми права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

Так само і посилання податкового органу на дані інформаційно-аналітичної системи Податковий блок колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки така інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань) з метою здійснення податкового контролю і не зумовлює для платників податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Аналогічні висновки колегії суддів підтверджуються і судовою практикою, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2017 року (справа № К/800/26813/16).

Що стосується доводів апелянта щодо порушення кримінального провадження № 32015120010000036 відносно контрагентів ТОВ Комп Інформ Груп (ТОВ Альдер Груп , ТОВ Ажен ), колегія суддів зважає на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України, фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

В пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 роз'яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 Кримінального кодексу України, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Однак, відповідачем, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не було надано доказів наявності вироку суду відносно позивача та його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами в судовому порядку не визнано недійсними.

Зазначене підтверджується і судовою практикою, зокрема, постановою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі № К/800/11516/16.

Рішенням Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі № К/800/3837/16 звернуто увагу на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім іншого, необхідно зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності позивача, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, які свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Також колегія суддів враховує висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2016 року у справі № 808/7907/13-а, у якому, зокрема, закріплені межі доказування під час розгляду справ про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Так, Верховний Суд України зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В даному випадку, у матеріалах справи наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, які складені за результатами проведених операцій з дотриманням вимог законодавства і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов вказаних договірних відносин.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається апелянт, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.11.2016р. № 0006711402 та № 0006721402, які правомірно скасовані судом.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Комп Інформ Груп та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Лічевецький І.О. Твердохліб В.А.

Повний текст ухвали виготовлено 01.12.2017 року