Рішення

від 28.11.2017 по справі 295/8445/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/8445/17 Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М.

Категорія 53 Доповідач Борисюк Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Центру професійно-технічної освіти м.Житомира про поновлення на роботі

за апеляційною скаргою Центру професійно-технічної освіти м.Житомира на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 26 вересня 2017 року,

встановила:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із названим позовом, в обгрунтування якого зазначав, що з 03.08.1962 працював майстром виробничого навчання в ПТУ-5 м. Житомира, а з 29.08.2014 - комірником інструментальної комори. Після приєднання училища до Центру профтехосвіти наказом №75-к від 11.05.2017 року його було звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності (штату) працівників за п.1 ст.40 КЗпП України. Вважає дане звільнення незаконним, проведеним з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки в день звільнення він перебував на лікарняному, йому не було запропоновано іншої посади, а також не враховано його переваги при скороченні штатів. Посилаючись на вказані обставини, просив винести рішення, яким поновити його на роботі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2017 року позов задоволено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі Центр професійно-технічної освіти м. Житомира, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК).

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді комірника інструментальної комори в Професійно-технічному училищі № 5 м. Житомира.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 24.04.2017 №629 Професійно-технічне училище № 5 м. Житомира (код ЄДРПОУ 02543414), Державний навчальний заклад Житомирське вище професійне училище будівництва і дизайну (код ЄДРПОУ 02543466) припинено шляхом приєднання до Центру професійно-технічної освіти м.Житомира (код ЄДРПОУ 02543584), який є правонаступником всього майна, прав і обов'язків згаданих начальних закладів (а.с.24-26).

Відповідно до наказу голови комісії з припинення, директора Центру професійно-технічної освіти м. Житомира від 11.05.2017 року №75-к працівників Професійно-технічного училища №5 м. Житомира, Державного навчального закладу Житомирське вище професійне училище будівництва і дизайну згідно зі списком (додаток до наказу) звільнити з 12 липня 2017 року у зв'язку з скороченням чисельності (штату) працівників п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.27). Про наступне вивільнення в зв'язку із реорганізацією професійно-технічних навчальних закладів всі працівники, в тому числі і позивач, були попереджені у встановлений ч.1 ст.49-2 КЗпП України строк (а.с.29).

Наказом голови комісії з припинення, директора Центру професійно-технічної освіти м. Житомира та в.о. директора училища від 03.07.2017 №23-к/тр (пункт 11) ОСОБА_2, комірника інструментальної комори, звільнено з роботи з 12 липня 2017 року у зв'язку з скороченням чисельності (штату) працівників за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.30-32).

У період з 11 по 13 липня 2017 року ОСОБА_2 перебував на лікарняному, проте адміністрацію про це не повідомив, лікарняний листок не надав. Вказані обставини стали відомі відповідачу лише після звернення ОСОБА_2 до суду із даним позовом.

Тому, наказом від 21.08.2017 №117-к було змінено пункт 11 наказу №23-к/тр від 03.07.2017 Про звільнення працівників у зв'язку з скороченням чисельності (штату) працівників в частині дати звільнення ОСОБА_2 та визнано його звільненим з 15.07.2017.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, позивача звільнено незаконно з порушенням вимог статті 40 КЗпП України, оскільки йому не було запропоновано переведення на іншу роботу, а також звільнено в період тимчасової непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності серії АДГ №940481, виданим 11.07.2017. Крім того, його не ознайомлено з наказом про звільнення.

З такими висновками суду погодитись неможливо, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення за цієї підставою допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За статтею 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992р. із змінами, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При звільненні ОСОБА_2 за п.1 ст.40 КЗпП України роботодавцем було дотримано норми трудового законодавства.

Судом встановлено, що реорганізація установи, де працював позивач, дійсно відбулась, що надало роботодавцю підстави для звільнення працівника у зв'язку із скороченням чисельності (штату) працівників. Ця обставина підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем. Оскільки позивач з 11 липня 2017 року не повідомивши адміністрацію, перебував на лікарняному, тому відповідачем в подальшому були внесені зміни в наказ про звільнення ОСОБА_2 в частині дати і таким чином дотримано вимоги ч. 3 ст.40 КЗпП України.

В день звільнення 12.07.2017 року ОСОБА_2 на роботі був відсутній, тому адміністрація не мала можливості ознайомити його із наказом про звільнення, про що складено акт (а.с.35). Трудова книжка позивача із відповідним записом направлена позивачу поштовим відправленням (а.с.39).

Згідно штатних розписів ПТУ № 5 м. Житомира та центру професійно-технічної освіти м. Житомира на момент звільнення позивача вакансії відповідно його фахового рівня були відсутні (а.с. 79-91).

Як убачається із Акту перевірки Управління держпраці у Житомирській області Додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 06-02-003/0585 від 16.08.2017 , порушень трудового законодавства при звільненні ОСОБА_2 не встановлено (а.с. 40-41).

Оскільки звільнення ОСОБА_2 проведено у відповідності до норм трудового законодавства, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

З огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, відтак у відповідності до п. 1,2,3,4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Центру професійно-технічної освіти м. Житомира задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Центру професійно-технічної освіти м. Житомира про поновлення на роботі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: