Постанова

від 21.06.2018 по справі 295/8445/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 червня 2018 року

м. Київ

справа № 295/8445/17

провадження № 61-1637 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_4, відповідач -Центр професійно-технічної освіти м. Житомира ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Житомирської області у складі суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюк О. Ю. від 28 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Центру професійно-технічної освіти м. Житомира про поновлення на роботі.

Встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Центру професійно-технічної освіти м. Житомира про поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що з 03 серпня 1962 року він працював майстром виробничого навчання в професійно-технічному училищі (далі - ПТУ) № 5 м. Житомира, а з 29 серпня 2014 року - комірником інструментальної комори. Після приєднання училища до Центру профтехосвіти наказом від 11 травня 2017 року № 75-к його звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності (штату) працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Вважає дане звільнення незаконним, проведеним з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки в день звільнення він перебував на лікарняному, йому не запропоновано іншої посади, а також не враховано його переваги при скороченні штатів.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив поновити його на роботі.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2017 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_4 на посаді комірника інструментальної комори ПТУ № 5 м. Житомира з 12 липня 2017 року Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення відбулося незаконно, оскільки позивачу не запропоновано переведення на іншу роботі, звільнено в період тимчасової непрацездатності та не ознайомлено із наказом про звільнення.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2017 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 вересня 2017 рокускасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позову є помилковими, оскільки звільнення позивача відбулося відповідно до норм чинного законодавства.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи дійшов односторонніх та передчасних висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки рішення суду ґрунтується на припущеннях та винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у лютому 2018 року до Верховного Суду, Центр професійно-технічної освіти м. Житомира просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 лютого 2018 року вказану справу передано на розгляд до Верховного Суду.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судом при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України , трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення за цієї підставою допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно зі статтею 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснено,що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України , суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, дія трудового договору працівника продовжується (частина 3 статті 36 КЗпП України). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може матимісце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Судами установлено, що реорганізація установи, де працював позивач, дійсно відбулась, що надало роботодавцю підстави для звільнення працівника у зв'язку із скороченням чисельності (штату) працівників. Оскільки позивач з 11 липня 2017 року не повідомивши адміністрацію, перебував на лікарняному, тому відповідачем в подальшому були внесені зміни в наказ про звільнення ОСОБА_4 в частині дати.

В день звільнення 12 липня 2017 року ОСОБА_4 на роботі був відсутній, тому адміністрація не мала можливості ознайомити його із наказом про звільнення, про що складено акт. Трудова книжка позивача із відповідним записом направлена позивачу поштовим відправленням.

Згідно штатних розписів ПТУ № 5 м. Житомира та центру професійно-технічної освіти м. Житомира на момент звільнення позивача вакансії відповідно його фахового рівня були відсутні.

Актом перевірки Управління держпраці у Житомирській області Додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 16 серпня 2017 року , порушень трудового законодавства при звільненні ОСОБА_4 не встановлено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволення позову, оскільки звільнення ОСОБА_4 проведено у відповідності до норм трудового законодавства .

Доводи касаційної скарги вказаних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ним не враховано порушення роботодавцем норм чинного законодавства при звільненні позивача. Слід зазначити, що апеляційний суд надав належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_4 відбулося відповідно до норм чинного законодавства, що підтверджено матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судового рішення відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська