Постанова

від 29.11.2017 по справі 820/4382/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 листопада 2017 р. № 820/4382/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.

за участю:

представника позивача - Кізілова О.В.,

представника відповідача - Шамілової Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківспецелектромонтаж" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Харківспецелектромонтаж , звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області 14.07.2016р. №0000171412.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржуване в даній справі податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідає приписам чинного законодавства, порушує права позивача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

В судовому засіданні представник відповідача позов також не визнав та просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в червні 2017 року фахівцями ГУ ДФС у Харківській області було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ БЦ Інвест (податковий номер 40372701) за липень, серпень 2016 року, ТОВ Лігаторг (податковий номер 40819540) за листопад 2016 року, ТОВ Апітрейдс (податковий номер 40822930) за грудень 2016 року.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом було складено акт від 27.06.2017р. №5499/20-40-14-12-11/39216520, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198; п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на суму 229762 грн., в тому числі: за липень 2016 року - 24090 грн., за серпень 2016 року - 24292 грн., за листопад 2016 року - 14687 грн., за грудень 2016 року - 166693 грн. в зв'язку з документально оформленими операціями з ТОВ БЦ Інвест , ТОВ Лігаторг , ТОВ Апітрейдс , що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 229762 грн. за липень, серпень, листопад, грудень 2016 року.

На підставі розгляду вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 14.07.2017р. №0000171412, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 287202,50 грн., в тому числі за основним платежем - 229762 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57440,5 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення - рішення, відповідач виходив з того, що господарські операції, які мали місце між позивачем та його контрагентами ТОВ БЦ Інвест , ТОВ Лігаторг, ТОВ Апітрейдс по взаємовідносинах з якими проводилась податкова перевірка, у перевіреному періоді мали ознаки нереальності.

При цьому, податковий орган посилався на те, що згідно отриманої узагальненої податкової інформації по контрагенту ТОВ БЦ Інвест з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками за період декларування ПДВ травень - листопад 2016 року зазначено, що вказану інформацію складено в зв'язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ БЦ Інвест з причини відсутності підприємства за місцем знаходження.

Також контролюючим органом взято до уваги, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ БЦ Інвест протягом травня - листопада 2016 року реалізовано автозапчастини, електрообладнання та інші товари, а також надано послуги, які потребують спеціальних знань та навичок. В той же час згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ БЦ Інвест у зазначений період придбано інші за характером та напрямком діяльності товари, що не пов'язані з декларованими показниками діяльності, зокрема наданими послугами та виконаними роботами.

В зв'язку з наведеним контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ БЦ Інвест придбавало товари, які в подальшому не реалізовувались, а відбувалось лише документальне оформлення операцій з реалізації інших товарів, робіт, послуг на адресу покупців, тобто фактично відбувався розрив ланцюга постачання. Також було вказано, що за даними звіту за формою 1-ДФ на підприємстві ТОВ БЦ Інвест працювала 1 особа, яка фактично не могла виконувати роботи та надавати послуги, що були надані ТОВ БЦ Інвест контрагентам.

Відтак, контролюючий орган вважав, що ТОВ БЦ Інвест було сформовано сумнівний податковий кредит з ПДВ за рахунок реалізації покупцям товарів, походження яких невідоме та неможливо відстежити за даними Єдиного реєстру податкових накладних. Крім того, згідно акту податкової перевірки від 27.06.2017р. №5499/20-40-14-12-11/39216520 контролюючим органом було зазначено, що по господарських операціях за участю ТОВ БЦ Інвест неможливо встановити конкретні транспортні засоби, якими виконувались надані послуги.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Лігаторг та ТОВ Апітрейдс , контролюючим органом було зазначено, що згідно отриманої податкової інформації встановлено наявність в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві матеріалі досудового розслідування №32016100060000119 за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого повторно, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Зокрема, даними досудового розслідування було встановлено, що ТОВ Лігаторг, а також ТОВ Апітрейдс було використано з метою ухилення від сплати податків шляхом документального оформлення безтоварних операцій з купівлі-продажу цінних паперів, що фактично не мають жодної цінності від підприємств, які мають ознаки фіктивності та службові особи яких не мають відношення до ведення господарської діяльності підприємств.

Крім того, контролюючим органом було взято до уваги, що згідно звіту за формою 1-ДФ на підприємстві ТОВ Апітрейдс у IV кварталі 2016 року працювала 1 особа, отже встановлено неможливість виконання підприємством документально оформлених робіт та послуг, які передбачають значний обсяг трудовитрат та наявність спеціальної кваліфікації працівників.

Також контролюючим органом було взято до уваги, що в провадженні Київського ВП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування № 42017221080000024 за фактом привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, які вчинені у великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. При цьому, вказане провадження порушено у відношенні посадових осіб Департаменту комунального господарства та Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Харківської міської ради. Як вказував відповідач, з зазначеними підрозділами Харківської міської ради, позивачем було укладено договори на виконання робіт та, оскільки за матеріалами досудового розслідування зазначено, що Департамент комунального господарства та Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Харківської міської ради спільно з працівниками підприємства позивача привласнили бюджетні кошти, наявними є ознаки фіктивності вказаних договорів.

Проте суд вважає такі доводи контролюючого органу та його висновки, що ґрунтуються на них, невірними, передчасними і такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Так, судом встановлено, що між позивачем та Департаментом комунального господарства Харківської міської ради 20.07.2016р. було укладено договір № 511 (а.с. 10-12 том 1), відповідно до якого Департамент комунального господарства Харківської міської ради (замовник) доручає позивачу виконати роботи з реконструкції мереж зовнішнього освітлення за визначеними в договорі вулицями в м. Харкові.

Фактичне виконання вказаних робіт підтверджується актом виконаних робіт № 1/511 за липень 2016 року (а.с. 17-20, том 1), відомістю до вказаного акту (а.с. 21-23, том 1), розрахунками прямих і загальновиробничих витрат (а.с. 24- 28, том 1), розрахунком на покриття адміністративних витрат № 6 (а.с. 29, том 1), актом виконаних робіт № 1/527 за серпень 2016 року (а.с. 43-47, том 1), розрахунками прямих і загальновиробничих витрат за серпень 2016 року (а.с. 48- 54, том 1), розрахунком кошторисного прибутку та розрахунком адміністративних витрат (а.с. 54-55 том 1). Також в зв'язку з виконаними роботами позивачем було виписано податкову накладну від 27.07.2016р. № 12 (а.с. 30), а а також податкову накладну від 19.08.2016р. № 5 (а.с. 56).

Також судом встановлено, що між позивачем та Департаментом комунального господарства Харківської міської ради 22.07.2016р. було укладено договір № 527 (а.с. 57 -59 том 1), відповідно до якого Департамент комунального господарства Харківської міської ради (замовник) доручає позивачу виконати роботи з реконструкції мереж зовнішнього освітлення за визначеними в договорі вулицями в м. Харкові.

Згідно матеріалів справи 04.11.2016р. між позивачем та Департаментом комунального господарства Харківської міської ради було укладено договір № 818 (а.с. 73- 75 том 1), відповідно до якого Департамент комунального господарства Харківської міської ради (замовник) доручає позивачу виконати роботи з реконструкції мереж зовнішнього освітлення за визначеними в договорі вулицями в м. Харкові.

Виконання робіт за вказаним договором підтверджено актом № 1/818 за грудень 2016 року (а.с. 77-78), відомістю ресурсів, розрахунком загальновиробничих витрат, розрахунком кошторисного прибутку за грудень 2016 року (а.с. 79- 82, том 1), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2016 року (а.с. 99, том 1), актом приймання будівельних робіт за грудень 2016 року № 1-943 (а.с.100-101, том 1), відомістю ресурсів за грудень 2016 року, розрахунком загальновиробничих витрат, розрахунком кошторисного прибутку (а.с. 101-103, том. 1), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року (а.с. 105 том 1), актом приймання виконаних будівельних робіт за грідень 2016 року № 1/911 (а.с.106-109, том 1), відомістю ресурсів за грудень 2016 року, розрахунком загальновиробничих витрат за грудень 2016 року, розрахунком кошторисного прибутку (а.с. 111-113 том 1). В зв'язку з виконаними роботами позивачем на адресу замовника виписано податку накладну від 09.12.2016р. № 3 (а.с. 83 том 1), податкову накладну від 23.12.2016р. № 16 (а.с. 104 том 1), податкову накладну від 23.12.2016р. № 15 (а.с. 114 том 1).

Як слідує з матеріалів справи між позивачем та Департаментом комунального господарства Харківської міської ради 06.10.2016р. було укладено договір №717 (а.с. 10-12 том 2), відповідно до якого Департамент комунального господарства Харківської міської ради (замовник) доручає позивачу виконати роботи з реконструкції мереж зовнішнього освітлення за визначеними в договорі вулицями в м. Харкові. Виконання вказаного договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року №1/717 (а.с. 5-7 , том 2), відомістю ресурсів до акта прийняття №1/717 за листопад 2016 року.

13.12.2016р. між позивачем та Управлінням з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (замовник) укладено договір будівельного підряду № 41/12-Х (а.с. 16-19 том 2), відповідно до якого позивач (підрядник) прийняв зобов'язання виконати та здати у визначений строк роботи з реконструкції мереж зовнішнього освітлення за визначеними договором вулицями в місті Харкові. Виконання вказаного договору підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2016 року №1 (а.с. 14 том 2).

В зв'язку з виконанням позивачем робіт за договором №511 від 20.07.2016р. він мав господарські правовідносини з ТОВ БЦ Інвест , що підтверджується актами надання послуг №08071, №12071, №12073, згідно яких було надано послуги автогідропідйомника, автокрана, машини бурильно-кранової. В зв'язку з наданими послугами ТОВ БЦ Інвест на адресу позивача було виписано податкові накладні від 08.07.2016р. №806, від 12.07.2016р. №1207, від 12.07.2016р. №1208, від 12.07.2016р. №1209.

В зв'язку з укладеним договором згідно актів надання послуг від 05081 від 05.08.2016р., №05083 від 05.08.2016р., №05082 від 05.08.2016р., №12081 від 12.08.2016р., №120821 від 12.08.2016р., №15081 від 15.08.2016р. позивачем від ТОВ БЦ Інвест отримано послуги автогідропідйомника, автокрана, машини бурильно-кранової, тягача та ТОВ БЦ Інвест на адресу позивача виписано податкові накладні від 05.08.2016р. №506, від 05.08.2016р. №508, від 05.08.2016р. №507, від 12.08.2016р. №1203, від 12.08.2016р. №1202, від 15.08.2016р. №1503.

В зв'язку з виконанням договору від 04.11.2016р. № 818, позивачем отримано від ТОВ Лігаторг послуги автокрана, машини бурильно-кранової, автопідйомника, що підтверджується актами надання послуг від 14.11.2016р. №14111, від 14.11.2016р. №14112, від 17.11.2016р. №17111 та в зв'язку з наданими послугами ТОВ Лігаторг на адресу позивача виписано податкові накладні: від 14.11.2016р. №106, від 14.11.2016р. №107, від 17.11.2016р. №108.

Від ТОВ Апітрейдс позивачем отримано аналогічні послуги, що підтверджується актами надання послуг від 23.12.2016р. №23121, від 23.12.2016р. №23122, від 20.12.21016р. №20121, від 27.12.2016р. №27121, від 13.12.2016р. №13122, від 21.12.2016р. №21121, від 13.12.2016р. №13121, від 19.12.2016р. №19121, від 19.12.2016р. №19122 та на адресу позивача виписано податкові накладні, копії яких надано позивачем до матеріалів справи.

Суд зазначає, що контролюючим органом не заперечується наявність належним чином складених документів первинного обліку, в тому числі актів надання послуг, що були підписані між позивачем та його контрагентами, по взаємовідносинах з якими проводилася податкова перевірка. Доводи контролюючого органу про фіктивний характер взаємовідносин позивача з зазначеними вище контрагентами обґрунтовуються ним наявністю низки порушених кримінальних проваджень, в яких фігурують вказані контрагенти, а також кримінального провадження, в якому фігурують підприємство позивача, а також його контрагенти, що виступали як замовники робіт - структурні підрозділи Харківської міської ради.

В зв'язку з наведеним суд зазначає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що також спростовує доводи відповідача про порушення позивачем стандартів бухгалтерського обліку.

Як свідчать копії платіжних доручень позивачем на адресу його контрагентів здійснено оплату за надані послуги грошовими коштами, з урахуванням сум ПДВ, що вказує на виконання ним як замовником своїх зобов'язань за договором.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату отриманих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду. Можливі наявні недоліки деяких первинних документів не можуть слугувати підставою для невизнання господарської операції, що ними оформлена, за умови належного документального підтвердження даної господарської операції іншими доказами.

Доводи контролюючого органу про неможливість ідентифікувати автотранспортні засоби, якими було надано послуги позивачу суд вважає необґрунтованими та зауважує, що позивачем до матеріалів справи надано копію договору №23/06 на надання автотранспортних послуг та виконання робіт спецтехнікою від 23.06.2016р., що був укладений між позивачем (замовник) та ТОВ БЦ Інвест , а також копію аналогічного договору №10/11 від 10.11.2016р., що був укладений з ТОВ Лігаторг .

Згідно вказаних договорів та додаткових угод до них передбачено надання позивачу послуг з використання спеціальної техніки, що включає безпосереднє виконання визначених позивачем робіт, простій спеціального транспорту, його переміщення за вказаними позивачем адресами. Наявність наведених вище актів прийняття наданих послуг свідчить про фактичне їх надання. При цьому, вказані роботи за своїм змістом не є тотожними до робіт з перевезення вантажу, а відтак не вимагають зазначення в актах наданих послуг вказання номерних знаків, типу, моделі автотранспортного засобу, за допомогою якого надавалася послуга, а надана послуга споживається в момент її надання.

Крім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентом - постачальником своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яку суди України застосовують як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, Європейський Суд з прав людини, у своєму рішенні від 22.01.2009 р. у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Так само, наявність кримінальних проваджень, за відсутності відповідного вироку суду, що набрав законної сили, відповідно до якого встановлено певні обставини стосовно посадових осіб позивача, його контрагентів, сама по собі не вказує на вчинення позивачем при формування податкового кредиту з ПДВ протиправний дій, а врахування відомостей, що містяться в матеріалах цих кримінальних проваджень при здійсненні податкової перевірки та прийнятті податкового повідомлення-рішення є неприпустимим, оскільки в даному випадку контролюючий орган зробив свої висновки про порушення вимог податкового законодавства на підставі припущень.

В зв'язку із встановленим суд зауважує, що згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Таким чином, згідно змісту ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

З урахуванням викладеного суд також доходить висновку про обґрунтованість обчислення позивачем суми від'ємного значення з податку на додану вартість за спірними господарськими операціями та, відповідно, обґрунтованість позовних вимог про скасування оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення.

В зв'язку з наведеним суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

В даній справі судом встановлено, що оскаржуване рішення відповідачем було ухвалено при невірному застосуванні чинного законодавства та без належного урахування дійсних обставин справи, в зв'язку з його не можна вважати обґрунтованим та законним.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківспецелектромонтаж" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення; - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2016р. №0000171412.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківспецелектромонтаж" (вул. Плеханівська, буд. 145, літ. А-9, м.Харків, 61037, код ЄДРПОУ 39216520) судовий збір у розмірі 4308 (чотири тисячі вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови буде виготовлений 04 грудня 2017 року.

Суддя О.В. Панченко