Постанова

від 30.11.2017 по справі 820/5138/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 р. Справа № 820/5138/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Шаталовій Н.В.,

за участі представників:

позивача - Жеребкіна С.В., Парфило І.В., Клімової Г.Б., відповідача - Лютянського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Докстен" до Головного управління ДФС України у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, приватне підприємство "Докстен", з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0002221411, №0002231411 від 17.10.2017 року. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки акту перевірки № 13534/20-40-14-12-11/36429351 від 26.09.2017 ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень та не відповідають дійсності, а отже податкові повідомлення-рішення № 0002221411 від 17.10.2017 та № 0002231411 від 17.10.2017 є незаконними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим з підстав, викладених у наданих до суду письмових запереченнях. Просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками ГУ ДФС у Харківській області на підставі направлень від 13.09.2017 № 6814, 6813, наказу від 12.09.2017 року № 4761 згідно з п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку перевірку ПП Докстен з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських відносин з ТОВ Спек-трейд (податковий номер 39877232) за серпень 2015 року та подальшої реалізації а/або використання у власній господарській діяльності придбання товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт № 13534/20-40-14-12-11/36429351 від 26.09.2017.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення ПП Докстен п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п. 201.1 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 56667,21 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 45856 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 10811 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, з огляду на порушення ПП Докстен вимог п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п. 201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 0002221411 від 17.10.2017 та № 0002231411 від 17.10.2017.

Позивач, не погодившись з такими висновками суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду із цим позовом.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 03.03.2016 року по справі № К/800/11712/15.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З дослідженого акту перевірки № 13534/20-40-14-12-11/36429351 від 26.09.2017 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з ТОВ Спек-Трейд .

Так, як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2015 року ПП Докстен придбало у ТОВ Спектрейд товар - фенольну смолу RD 902 в кількості 4875 кг. на загальну суму 340003,25 грн.

Реальність здійснення вказаної господарської операції підтверджується видатковою накладною №22 від 25.08.2015, податковою накладною №22 від 25.08.2015, випискою з рахунку позивача № 2600000033872 від 25.08.2017 в ПУАТ Фідобанк .

Подальша реалізація товару, придбаного у ТОВ Спек-Трейд відбулась на користь ПП Науково-виробниче підприємство В.П.С. (видаткові накладні №48 від 25.09.2015, №50 від 26.10.2015) та ТОВ Сенаж (видаткові накладні №52 від 24.11.2015, №53 від 30.11.2015, №54 від 16.12.2015, №60 від 19.10.2016, №73 від 20.12.2016, №9 від 17.02.2017, №12 від 20.03.2017, №48 від 17.08.2017, №19 від 18.05.2017, №31 від 29.06.2017, №51 від 01.09.2017) на підтвердження чого представником позивача також надано до суду копії довіреностей на отримання ТМЦ, податкові накладні.

Наявність у позивача необхідних складських приміщень для придбаних ТМЦ підтверджується договором оренди №3 від 17.05.2010.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючий орган зазначає, що відповідно до даних електронних баз ДПІ не вбачається за можливе визначити походження товарів, придбаного позивачем у вказаного контрагента, однак суд звертає увагу, що чинне законодавство України не ставить вимогу до покупця про надання інформації від продавця про походження товарів. Господарські операції позивача за цей період знайшли своє відображення у господарській діяльності позивача, доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.

З приводу посилань відповідача на дані баз даних автоматизованої системи співставлення розшифрованих податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставлення даних АС Податковий блок , Архів електронної звітності , як на підставу визначення нереальності господарських операцій ПП Докстен , то суд зазначає, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту й характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

З огляду на це висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, про неправомірність формування податкового кредиту не можуть ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в інформаційних базах відповідача без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із зазначеними контрагентами.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 13.06.2016 у справі К/800/25461/14.

З приводу позиції контролюючого органу про те, що в ході проведення перевірки ПП Докстен не надано жодного первинного документу, підтверджуючого транспортування товару, то суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до законодавства України наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж.

Отже, посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б засвідчували поставку товарів, неправомірне, оскільки товарно-транспортна накладна взагалі не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарів (чи поставки) та, відповідно, набуття права власності на товар, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з купівлі-продажу товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Щодо посилань відповідача на відсутність укладеної письмової угоди між ПП Докстен та ТОВ Спек-Трейд на придбання товарів слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Сам факт наявності або відсутності письмового договору не є підставою для висновку про нереальність господарської операції, оскільки свідчить лише про узгодженість наміру виконати певні дії та не може підтверджувати їх фактичне виконання.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена у постанові від 22.11.2016 у справі №826/11397/14.

Слід відмітити, що наявність або відсутність сертифікатів якості або відповідності при поставці товарів має значення виключно для подальшої їх реалізації і не впливають на оподаткування таких операцій, а тому посилання відповідача на відсутність вказаних первинних документів, судом до уваги не приймається.

Також наявність або відсутність окремих документів, помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків мали місце у зв'язку з його господарською діяльністю.

Крім того, як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючий орган зазначає, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено інформацію щодо наявності вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 16.06.2017 по справі № 642/2688/17-к, згідно з яким ОСОБА_1. надала документи для реєстрації її, як директора ТОВ Спек-Трейд , при цьому не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, чим вчинила кримінальне правопорушення (злочину), передбаченого ст. 205-1 Кримінального кодексу України, підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому норма частини четвертої ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

Суд вважає необхідним вказати на те, що вищенаведені посилання відповідача є безпідставними, оскільки вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 16.06.2017 по справі № 642/2688/17-к не містить відомостей про відсутність господарських операцій між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю Спек-Трейд , як не містить і висновку про фіктивне підприємництво, а тому таке рішення суду не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зумовили визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Зазначена правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеній у постанов від 11.04.2017 року у справі № 826/18925/14.

Суд також зазначає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій з придбання ТМЦ у ТОВ Спек-Трейд .

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 28.01.2016 року по справі № К/800/64018/13.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений ст. 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ПП Докстен виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у ТОВ Спек-Трейд .

При цьому, суд зауважує, що якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримана позивачем від контрагента податкова накладна не має недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договору з фіктивним підприємством з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує свої податкові зобов'язання, податковим органом не представлено.

Посилання ДПІ на участь вказаного постачальника в операціях з суб'єктами господарювання, діяльність яких носила протиправний характер, також не мають правового значення для вирішення даного спору. Адже самі по собі правовідносини постачальника позивача з контрагентами не можуть впливати на податковий облік товариства.

Вказана правова позиція узгоджується також з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 04.06.2014 року по справі № К/800/55605/13.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ Спек-Трейд мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ПП Докстен є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення № 0002221411 від 17.10.2017 та № 0002231411 від 17.10.2017 підлягають скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Докстен" до Головного управління ДФС України у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0002221411, №0002231411 від 17.10.2017 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Стягнути на користь приватного підприємства "Докстен" (код ЄДРПОУ 36429351) сплачену суму судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 грудня 2017 року.

Суддя Шевченко О.В.