Постанова

від 14.03.2018 по справі 820/5138/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5138/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.,

за участю представників позивача Жеребкіна С.В., Клімової Г.Б., Ольховського М.М.,

представника відповідача Лютянського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017р. (головуючий суддя І інстанції Шевченко О.В., м.Харків, повний текст складено 04.12.2017 року) по справі № 820/5138/17 за позовом Приватного підприємства "Докстен" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне підприємство "Докстен" (далі - ПП Докстен ), звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0002221411, №0002231411 від 17.10.2017 року. (а.с.4-10)

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 13534/20-40-14-12-11/36429351 від 26.09.2017 ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень та не відповідають дійсності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017р. задоволено адміністративний позов ПП Докстен . (а.с.118-125)

Не погодившись із судовим рішенням, ГУ ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В доводах на апеляційну скаргу зазначає на недотримання судом першої інстанції вимог щодо законності та обгрунтованості судового рішення та неповне з ясування обставин справи (а.с.130-136)

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області на підставі направлень від 13.09.2017 № 6814, 6813, наказу від 12.09.2017 року № 4761 згідно з пп.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку перевірку ПП "Докстен" (податковий номер 36429351) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських відносин з ТОВ "Спек-трейд" (податковий номер 39877232) за серпень 2015 року та подальшої реалізації а/або використання у власній господарській діяльності придбання товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт № 13534/20-40-14-12-11/36429351 від 26.09.2017, яким встановлено порушення ПП Докстен п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 56667,21 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 45856 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 10811 грн. . (а.с.12-18)

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002221411 від 17.10.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 57320,00 грн., в тому числі за податковими зобовязаннями 45856,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11464,00 грн. (а.с.29);

- № 0002231411 від 17.10.2017, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 0,00 грн. за завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 10811,00 грн. за серпень 2015 року (а.с.30).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, про неправомірність формування податкового кредиту не можуть ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в інформаційних базах відповідача без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із зазначеними контрагентами. Досліджені первинні документи у сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, а виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Колегія суддів не погоджується висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, проведеною контролюючим органом перевіркою встановлено порушення ПП Докстен п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.201.1, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 56667,21 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 45856 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 10811 грн.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 198.1 та 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В той же час, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 даного Закону (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Положеннями ч.2 ст.9 Закону (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, в тому числі, такі обов'язкові реквізити: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

При цьому, згідно із ч.ч.3 та 5 ст.9 Закону України №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

В свою чергу, згідно з п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання податкових накладних не може бути визнано судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

При цьому, слід відмітити, що окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню податкового кредиту за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Спек-Трейд".

Як свідчать матеріали справи, у серпні 2015 року ПП "Докстен" придбало у ТОВ "Спек-Трейд" товар - фенольну смолу RD 902 в кількості 4875 кг на загальну суму 340003,25 грн.

Договір куплі-продажу товару сторонами не укладався, проти чого представники позивача не заперечували під час апеляційного розгляду справи, тому колегія суддів позбавлена можливості щодо дослідження умов поставки, ціни, якості, кількості, асортименту товару та інших умов договору.

На підтвердження здійснення вказаної господарської операції ПП Докстен надано до матеріалів справи лише копії видаткової накладної №22 від 25.08.2015 (а.с.31) та податкової накладної №22 від 25.08.2015 (а.с.32-33).

За твердженням позивача, зберігання товарів відбувалось у складських приміщеннях, орендованих у Харківського навчально-виробничого підприємства №4 УТОС відповідно до договору оренди №3 від 17.10.2010 року. (а.с.34-37) , проте відповідно до пункту 9.1 договір діє з 17.05.2010 року по 16.05.2011 року. Інших договорів оренди або договорів про внесення змін чи доповнень у вказаний договір оренди позивачем не надано.

На підтвердження подальшої реалізації придбаних у ТОВ "Спек-Трейд" товарів позивачем надано копії видаткових накладних №48 від 25.09.2015, №50 від 26.10.2015, №52 від 24.11.2015, №53 від 30.11.2015, №54 від 16.12.2015, №60 від 19.10.2016, №73 від 20.12.2016, №9 від 17.02.2017, №12 від 20.03.2017, №48 від 17.08.2017, №19 від 18.05.2017, №31 від 29.06.2017, №51 від 01.09.2017 (а.с.38-39, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67), довіреності (а.с.40), податкових накладних (а.с.41-42,44-45, 47-48, 50-51, 53-54, 56-57, 59-60, 62-63, 65-66, 68-70), актів звіряння (а.с.61, 71) щодо продажу відповідного товару ПП "Науково-виробниче підприємство "В.П.С." та ТОВ "Сенаж".

Також, на підтвердження здійснення господарських операцій ПП Докстен надано Картку субконто Номенклатури за серпень 2015 - вересень 2017 років (а.с.72-73) та копію виписки з рахунка позивача № 2600000033872 від 25.08.2017 в ПУАТ "Фідобанк" (а.с.100).

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях за умови, що контрагент платника податків зареєстрований належним чином, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань відсутні негативні відомості щодо стану такого контрагента, а також контрагент є платником податку на додану вартість.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо реєстрації належним чином контрагента позивача ТОВ "Спек-Трейд", відсутності негативних відомостей щодо стану такого контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань, а також наявності протягом відповідного періоду здійснення господарських операцій у контрагента статусу платника податку на додану вартість.

Навпаки, в матеріалах справи міститься копія вироку Ленінського районного суду м.Харкова від 16.06.2017 року по справі №642/2688/17-к (а.с.90-92, 102-103), згідно з яким ОСОБА_5 надала документи для реєстрації її в якості директора ТОВ "Спек-Трейд", при цьому не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, чим вчинила кримінальне правопорушення (злочину), передбаченого ст. 205-1 Кримінального кодексу України, підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов дійшов висновку про реальність даної господарської операції та посилався на необов'язковість наявності у позивача товарно-транспортних накладних, оскільки така наявність є обов'язковою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки вважає, що визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції і лише наявність у суб'єкта господарювання податкових накладних не може бути визнано достатньою підставою для формування податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Позивачем до суду не надано договір купівлі-продажу відповідних товарів, докази наявності приміщень/територій для зберігання товарів, а надано лише податкові та видаткові накладні на придбання певних товарів (фенольна смола, , яка віднесена до категорії небезпечних вантажів, в зв'язку з чим, для їх транспортування застосовуються особливі вимоги.

Відповідно до положень ст.1 Закону України Про перевезення небезпечних вантажів під небезпечним вантажем розуміють речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин, які віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

Відповідно до пп.6.9.1 п.6.9 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №822 від 26.07.2004 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.08.2004 за № 1040/9639, на всі транспортні засоби, придатні до перевезення небезпечних вантажів, Державтоінспекцією МВС України оформлюється свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (додаток 4) (далі - свідоцтво). Свідоцтво виконується на стандартному форматі A4 (210 х 297 мм), має білий колір з рожевою діагональною смужкою.

Згідно з пп.9.1 п. 9 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів встановлено, що під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, повинні знаходитись такі документи: товаротранспортний документ на небезпечні вантажі; свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія або ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; письмові інструкції; при перевезенні небезпечних вантажів, які є вантажами підвищеної небезпеки, - погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу (додаток 10), видане Державтоінспекцією МВС України та інш.

Жодних доказів на підтвердження виконання відправником небезпечних вантажів визначених законом обов'язків, позивачем надано не було. Матеріали справи також не містять інформації про погодження маршрутів руху перевезення небезпечних вантажів, видачі відповідних свідоцтв та дозволів.

Позивач наполягає на тому, що в подальшому придбаний у ТОВ Спек-Трейд товар - фенольну смолу було продано, що підтверджується відповідними документами..

Проте, ПП Докстен , як відправником товарів з категорії небезпечних вантажів, також не було надано доказів виконання вимог чинного законодавства щодо перевезення таких вантажів.

Крім того, позивачу при поставці такого роду товарів необхідно мати сертифікати якості або відповідності, які мали бути отримані від попереднього продавця таких товарів - в даному випадку ТОВ Спек-Трейд .

На час проведення господарських операцій, правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності були визначені Законом України "Про підтвердження відповідності".

Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог; сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам; сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством;.

Таким чином, виходячи з існуючого нормативного регулювання застосування сертифікатів якості, такий сертифікат видається на визначений вид або серію товару і є підтвердженням, що кожний виріб повинен відповідати вимогам, які пред'являються всій серії або виду товарів. Сертифікат якості являється письмовим підтвердженням сертифікованої системи якості або системи управління якістю і видається уповноваженим органом.

За змістом статті 13 Закону України "Про підтвердження відповідності". постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йом у передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Колегія суддів вваажає, що наявність станом на час здійснення господарської операції відповідних сертифікатів (паспортів) якості є необхідною та вирішальною умовою для визначення факту реальності здійснених господарських операцій, оскільки їх обов'язкова наявність визначена законодавством.

Враховуючи вищевикладене, за відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача про безтоварний характер господарських операцій .

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки висновки суду перщої інстанції не відповідають обставинам справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2, 241, 242, 243, 250, 308, 310, , 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2017р. по справі № 820/5138/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Докстен" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002221411, №0002231411 від 17.10.2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 березня 2018 року .

Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях Судді (підпис) (підпис) М.М. Яковенко М.І. Старосуд