Рішення

від 04.12.2017 по справі 905/1622/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.2017р. Справа №905/1622/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес лайн груп , м.Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі

Регіональної філії "Донецька залізниця", м.Лиман

про стягнення заборгованості в сумі 636102,36 грн.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.С. Тарапата

Суддя Ю.О. Паляниця

Представники:

від позивача: Величко Д.В.-по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 23.11. по 04.12.2017р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес лайн груп , м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Лиман, про стягнення заборгованості в сумі 636102,36 грн., у тому числі основний борг в сумі 575964,00 грн., пеня в сумі 25176,73 грн., три проценти річних в сумі 5633,40 грн. та інфляція в сумі 29328,23 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості товару, отриманого згідно договору від 27.12.2016р.

03.08.2017р. до суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Лиман про зупинення провадження по справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи по кримінальному провадженню, внесеному в ЄРДР за №12016050420000194 від 24.02.2017р. за ознаками складу злочину передбаченого ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідачем до справи надано копії ухвал слідчого судді Краснолиманського міського суду Донецької області про надання дозволу на проведення огляду території структурного підрозділу Служба матеріально-технічного забезпечення Регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Українська залізниця з метою виявлення відсутності підстанції трансформаторної комплектної, трансформатора масляного двообмоткового трифазного, трансформатора силового масляного трифазного; про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів, ознайомлення та їх вилучення.

Проте, відповідних доказів розгляду іншим судом пов'язаної з цією справою справи відповідачем до матеріалів справи не надано.

Як наслідок, клопотання відповідача про зупинення провадження по справі підлягає залишенню без задоволення.

29.08.2017р. до суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач стверджує про відсутність постачання 30.12.2016р. товару з боку позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

27.12.2016р. між сторонами був підписаний договір про закупівлю, предметом якого є поставка позивачем відповідачу товару в асортименті та кількості згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Найменування товару: за ДК 016:2010-27.11.4 Трансформатори електричні; за ДК 021:2015-31170 Трансформатори. Виробник товару: ТОВ Енерготрансбуд м.Київ, Україна; ПАТ Укрелектроапарат м.Хмельницький, Україна (п.п.1.2, 1.3 договору).

Згідно розділу 4 договору товар повинен бути поставлений позивачем протягом 10 календарних днів від дня надання заявки відповідачем. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору. Товар постачається позивачем за рахунок позивача на склад відповідача у м.Лиман Донецької області на умовах СРТ, DDP (якщо продукція іноземного походження) згідно правил ІНКОТЕРМС-2010.

Ціна позивача на трансформатори визнана тендерними торгами і вказана у специфікації. Загальна сума договору складає 575964,00 грн. з урахуванням ПДВ. Ціна товару включає в себе вартість тари. Ціни в накладних і в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України (розділ 5 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано специфікацію №1 до договору, в якій сторони дійшли згоди щодо найменування, кількості та вартості товару. Зокрема, позивач має поставити відповідачу підстанцію трансформаторну комплектну 1 од, трансформатор масляний двообмотковий трифазний, трансформатор силовий масляний трифазний 2 од. на суму 575964,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з наданою до матеріалів справи видатковою накладною №231 від 30.12.2016р. за договором від 27.12.2016р. позивачем було поставлено, а відповідачем отримано підстанцію трансформаторну комплектну 1 од, трансформатор масляний двообмотковий трифазний 2 од на суму 575964,00 грн. з урахуванням ПДВ.

30.12.2016р. сторонами також підписано акт прийому-передачі товару за договором, згідно якого відповідачем отримано від позивача перелічений вище товар. При цьому, як зазначено в акті, відповідач не має претензій до позивача з кількості, комплектності та якості товару.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі. Відповідач здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної та акту прийому-передачі на отримання товару.

Таким чином, відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в строк до 15.02.2017р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 575964,00 грн. за отриманий товар за видатковою накладною та актом прийому-передачі, всупереч ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач у відзиві на позов стверджує про відсутність постачання 30.12.2016р. позивачем товару. Зокрема, як вказує відповідач, листом від 28.12.2016р. він звернувся до позивача з пропозицією про тимчасове відповідальне збереження трансформаторів на складі позивача у зв'язку з виходом з ладу навантажувально-розвантажувального обладнання на території Краснолиманського відділення Донецького головного матеріально-технічного складу. У зв'язку з викладеним 30.12.2016р. сторонами був підписаний акт прийому-передачі на відповідальне зберігання до договору. Таким чином, за твердженням відповідача, 30.12.2016р. не відбулось постачання товару за договором. При цьому, оригінали документів, що стосувалися даного постачання товару у відповідача були вилучені за ухвалами слідчого судді.

Суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає, враховуючи таке.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову певними обставинами згідно норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач має довести наявність таких обставин певними доказами.

Так, як вказувалось вище, відповідач стверджує про відсутність фактичного постачання товару 30.12.2016р. з боку позивача.

Дійсно, 30.12.2016р. сторонами було підписано акт прийому-передачі на відповідальне зберігання трансформаторів. Підписання даного акту у той самий день, що й підписання видаткової накладної, акту приймання-передачі, навпаки є свідченням передання позивачем та отримання відповідачем товару за договором.

В подальшому, відповідачем на адресу позивача направлялися листи щодо відвантаження продукції згідно акту відповідального зберігання, наявності зауважень в роботі підстанції та необхідності прибуття представника позивача для складання комісійного акуту, включення в роботу трансформатору в режимі неробочого ходу структурним підрозділом Слов'янська дистанція електропостачання тощо.

Згідно пояснень начальника СП Слов'янська дистанція електропостачання отримання товару за видатковою накладною №231 від 30.12.2016р. від позивача не було. При цьому, КТПГС (м)-630/10/0,4У1 у кількості 1 од. було отримано від СП Донецький головний матеріально-технічний склад за видатковою накладною №10-219 від 06.03.2017р. та за видатковою накладною №10-169 від 20.02.2017р. трансформатори у кількості 2 од., які за вимогою були передані до ЕЧ-2 Волноваха.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно п.8.4 договору також встановлено, що підтвердженням про одержання товару відповідачем є накладна на приймання товару та акт прийому-передачі, оформлений належним чином та підписаний повноважними представниками сторін. Акт прийому-передачі відповідач повертає позивачу після підтвердження відповідачем факту отримання.

Як вказувалось вище, сторонами було складено та підписано видаткову накладну, акт приймання-передачі товару.

Крім цього, позивачем факт постачання відповідачу товару відображено у бухгалтерському обліку.

Вилучення слідчим у відповідача оригіналів документів, проведення кібератак жодним чином не позбавляє відповідача права, можливості та й обов'язку на ознайомлення з вилученими документами, звернення до податкової інспекції з подальшим наданням суду доказів у цій справі.

Одночасно, передання товару від одного до іншого структурного підрозділу ПАТ Українська залізниця на підставі певних видаткових накладних є внутрішньою справою відповідача, жодним чином не спростовує факт отримання відповідачем даного товару від іншої особи, на підставі іншого господарського договору.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем факт постачання позивачем товару за видатковою накладною №231 від 30.12.2016р. та актом приймання-передачі від 30.12.2016р. не спростований.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.9.2 договору у разі порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Позивачем на підставі п.9.2 договору нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 25176,73 грн. за період з 16.02.2017р. по 15.06.2017р.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України також заявлено до стягнення три проценти річних в сумі 5633,40 грн. за період з 16.02.2017р. по 15.06.2017р. та інфляцію в сумі 29328,23грн. за період з лютого 2017 року по травень 2017 року.

Як встановлено, розрахунок трьох процентів річних та пені є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Одночасно, щодо вимог про стягнення інфляції за лютий 2017р. суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в строк до 15.02.2017р., нарахування позивачем інфляції за лютий 2017р. є невірним.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку інфляції стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 23335,24 грн. за період з березня 2017р. по травень 2017р., а решта вимог про стягнення інфляції в сумі 5992,99 грн. є неправомірною.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення інфляції в сумі 5992,99 грн. є неправомірним, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є недоведеними, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 630109,37 грн., у тому числі основний борг в сумі 575964,00 грн., пеня в сумі 25176,73 грн., три проценти річних в сумі 5633,40 грн. та інфляція в сумі 23335,24 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес лайн груп , м.Київ до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Лиман про стягнення заборгованості в сумі 636102,36 грн., у тому числі основний борг в сумі 575964,00 грн., пеня в сумі 25176,73 грн., три проценти річних в сумі 5633,40 грн. та інфляція в сумі 29328,23 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Лиман на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес лайн груп , м.Київ основний борг в сумі 575964,00 грн., пеню в сумі 25176,73 грн., три проценти річних в сумі 5633,40 грн. та інфляцію в сумі 23335,24 грн., всього заборгованість в сумі 630109,37 грн., судовий збір в сумі 9446,13 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 04.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 04.12.2017р.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя Ю.О.Паляниця

Суддя С.С. Тарапата