Рішення

від 21.09.2007 по справі 32/479

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2007Справа №32/479

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес

До Фізичної особи - підприємця Петрашка Сергія Ярославовича

Про зобов'язання укласти договір

За зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Петрашка Сергія Ярославовича

До Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес

Про зобов'язання здійснити дії

Суддя Хрипун О.О.

Представники:

Відпозивана Кучеревська Л.М. - предст.

Від відповідача Ісаєвська О.В. - предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання фізичної особи - підприємця Петрашка Сергія Ярославовича укласти договір оренди нерухомого майна - нежилого приміщення, що розташоване у Голосіївському районі міста Києва по вул. Любченка Панаса, №15 (літера Б) площею 226,10 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.05.2007 між позивачем та відповідачем був укладений попередній договір оренди, предметом якого було укладення, не пізніше 29.06.2007, основного договору оренди нерухомого майна - нежитлової будівлі, площею 226,1 кв.м., що розташоване у Голосіївському районі міста Києва по вул. Любченка Панаса, №15 (літера Б).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якій вказав, що він не погоджується із позовом, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес" відсутні правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, площею 226,1 кв.м., що знаходиться по вул. П.Любченка, 15 (літера Б) у Голосіївському районі міста Києва.

19.09.2007 позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій вимагається визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес на нежитлову будівлю, площею 226,10 кв.м., розташовану в Голосіївському районі міста Києва по вул. Любченка Панаса, №15 (літера Б).

19.09.2007 фізична особа - підприємець Петрашко Сергій Ярославович звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою, в якій просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Гермес здійснити дії, спрямовані на державну реєстрацію та нотаріальне посвідчення правочину - договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі, площею 226,10 кв.м., що розташована в м. Києві по вул. П.Любченка, №15 (літера Б), що був укладений на Київській універсальній біржі 14.03.2006, а також здійснити дії, спрямовані на реєстрацію свого майнового права на зазначений об'єкт нерухомого майна.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю Гермес при придбанні на біржі нерухомого майна шляхом укладення договору купівлі-продажу не було здійснено процедури державної реєстрації та нотаріального посвідчення правочину та не проведено державну реєстрацію свого майнового права на придбаний об'єкт нерухомого майна, у зв'язку з цим, позивач стверджує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес відсутня правомочність виступати орендодавцем по договору оренди.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення позовних вимог заперечує та посилається на доводи, викладені ним у первісній позовній заяві.

Дослідивши матеріали - справи та заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гермес" та фізичною особою підприємцем Петрашко Сергієм Ярославовичем укладено попередній договір оренди нерухомого майна. Предметом даного договору було укладення в майбутньому, але не пізніше 29.06.2007, основного договору оренди нерухомого майна - нежитлової будівлі, площею 226,1 кв.м., що знаходиться по вул. П.Любченка, 15 (літера Б) у Голосіївському районі міста Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Аналізуючи поданий позивачем в якості доказу попередній договір оренди нерухомості від 29.05.2007, суд встановив, що даний договір відповідає вимогам чинного законодавства України.

На виконання п. 5 поперенього договору оренди нерухомого майна від 29.05.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю „Гермес" направило відповідачу проект основного договору оренди нерухомого майна для його підписання та акт прийому-передачі.

Пунктом 6 поперенього договору оренди нерухомого майна від 29.05.2007 встановлений обов'язок відповідача надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю „Гермес" повідомлення про схвалення проекту основного договору оренди нерухомого майна або надіслати протокол розбіжностей до проекту договору протягом 2 (двох) днів із дня отримання проекту договору.

Судом встановлено, що відповідач, отримавши надісланий позивачем проект основного договору оренди нерухомого майна, листом від 02.07.2007 вказав про свою відмову від підписання з Товариством з обмеженою відповідальністю „Гермес" основного договору оренди нерухомого майна.

Пунктом 9 попереднього договору оренди нерухомого майна від 29.05.2007 передбачено право сторони звернутися до суду з вимогою про зобов'язання укласти основний договір оренди нерухомого майна у випадку якщо інша сторона ухилятиметься від його укладення.

Відповідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, на основі чого і був укладений договір купівлі-продажу майна від 14.03.2006.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші і учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою статті 635 Цивільного кодексу України встановлено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Як вбачається з пояснень відповідача, підставою його відмови укласти з позивачем основний договір оренди нерухомого майна є відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю „Гермес" правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, площею 226,1 кв.м., що знаходиться по вул. П.Любченка, 15 (літера Б) у Голосіївському районі міста Києва, оскільки позивачем при придбанні на біржі нерухомого майна шляхом укладення договору купівлі-продажу не було здійснено процедури державної реєстрації та нотаріального посвідчення правочину та не проведено державну реєстрацію свого майнового права на придбаний об'єкт нерухомого майна.

Згідно з матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Гермес" на біржових торгах 14.03.2006 на Київській універсальній біржі придбало у власність нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. П.Любченка, 15 (літера Б).

Продавцем - членом Київської універсальної біржі Товариством з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Укрспецсервіс в особі брокера брокерської контори № 805 Тодосійчука О.П., який діяв на підставі договору доручення № 7 від 27.02.2005 в інтересах Державного підприємства Центр ринкових інформаційних технологій та маркетингу , з однієї сторони, та Покупцем - членом біржі, приватним підприємцем Штапаковим В.І. брокерської контори № 772, який діяв на підставі договору доручення від 13.03.2006 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес , з іншої сторони, було укладено договір купівлі-продажу нерухомості, а саме: нежитлової будівлі, площею 226,1 кв.м., що розташована по вул. П.Любченка, 15 (літера Б) у м. Києві.

Стаття 328 Цивільного кодексу України встановлює підстави набуття права власності, де, зокрема, передбачається, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу є правочином, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, установленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Воля учасників правочину щодо здійснення правочину повинна одержати визначене закріплення. Форма договору - це спосіб, за допомогою якого виражається воля сторін при здійсненні договору.

Згідно частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Законом передбачена певна форма договору купівлі-продажу. Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації правочинів регулюється Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №671.

Пунктом 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів встановлено, що державній реєстрації підлягають такі правочини: договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Реєстраторами правочину, згідно з п. 2 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, визначені державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Державного реєстру правочинів, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Державного реєстру правочинів та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

Пункт 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів передбачає, що державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Стаття 210 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.

Частиною 4 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору купівлі- продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Спеціальним законом, що регулює порядок укладення договорів на біржах є Закон України Про товарну біржу .

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України Про товарну біржу угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

З огляду на вищевикладене, суд вважає неможливим застосовувати в даному випадку положення Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 671, нажі посилається відповідач у відзиві на позовну заяву щодо обов'язковості нотаріального посвідчення та державної реєстрації правочину відчуження нерухомого майна.

Відповідно до ч.ч. З, 4 ст. 15 Закону України Про товарну біржу угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Чинне цивільне законодавство України, а саме, частина 2 стаття 182 Цивільного кодексу України, розділяє поняття державної реєстрації на: державну реєстрацію правочинів щодо нерухомості та державну реєстрацію прав на нерухомість.

Частинами 1, 3, 4 статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Оскільки судом встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомості, а саме: нежитлової будівлі, площею 226,1 кв.м., що розташована по вул. П.Любченка, 15 (літера Б) у м. Києві, укладений 14.03.2006 на біржових торгах, не підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, то право власності у позивача за вищевказаним договором виникає з моменту передання майна.

Згідно з п. 8 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.03.2006 право власності на об'єкт нерухомості переходить до Товариства з обмеженою відповідальність Гермес після підписання договору купівлі-продажу та оформлення акту прийому-передачі, який укладається після повної сплати покупцем коштів за придбане майно.

Як вбачається з матеріалів справи, акт прийому-передачі нежитлової будівлі був укладений та підписаний між Державним підприємством Центр ринкових інформаційних технологій та маркетингу та Товариством з обмеженою відповідальністю Гермес 16.05.2006, в якому передбачено, що право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, площею 226,1 кв. м., що знаходиться, по вул. П.Любченка, 15 (літера Б) у місті Києві, переходить до Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес з моменту підписання цього акту.

Товариством з обмеженою відповідальністю Гермес надано суду, в якості доказу, копії квитанцій по сплаті вартості придбаного нерухомого майна за договором.

Отже, після повної оплати позивачем коштів по договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.03.2006 та підписання сторонам договору акту прийому-передачі 16.05.2006 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес перейшло право власності на вказане нерухоме майно.

Правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності ТОВ Гермес на зазначене нерухоме майно є договір купівлі-продажу нерухомості, що був укладений на біржі та зареєстрований в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень передбачений порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, де вказано, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень визначає перелік документів, що є підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно та посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно. Зокрема, підставою для державної реєстрації прав, є: договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку (п.4 ч.1 ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ).

Стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень розрізняє нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна та договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку.

Виходячи з вищевикладеного, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.03.2006, укладений на біржових торгах, відповідає вимогам закону, оскільки він є зареєстрований на біржі в установленому порядку, а тому такий договір є підставою для проведення уповноваженим органом державної реєстрації майнового права особи, що придбала це нерухомії майно па біржі.

Проте, позивачем, в порушення норм чинного законодавства України, не було вчинено дій щодо державної реєстрації свого майнового права на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розташоване у місті Києві по вул. Любченка Панаса, № 15 (літера Б) площею 226,10 кв.м., та не отримано Свідоцтва про право власності на це майно.

Однак сторони спору вказують на те, що укладення попереднього договору оренди нерухомого майна було спрямоване на настання реальних наслідків та в дійсності відповідало і на даний час відповідає їх волевиявленню. При цьому відповідач допускає можливість та вказує на свій намір взяти в оренду нерухоме майно, яке є предметом попереднього та основного договорів оренди нерухомого майна.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України закріплює право підприємства, установи, організації на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача та вимоги відповідача, викладені у зустрічному позові, є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, а тому підлягають задоволенню частково.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес (04070, м. Київ, вул. Волоська, 50/38; р/р 26001101016354 у КРД АППБ АВАЛЬ м. Києва; код ЄДРПОУ 23939576) на нежитлову будівлю, що розташована в Голосіївському районі міста Києва по вул. Любченка Панаса, №15 (літера Б) площею 226,10 кв.м.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця Петрашка Сергія Ярославовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю Гермес (04070, м. Київ, вул. Волоська, 50/38; р/р 26001101016354 у КРД АППБ АВАЛЬ м. Києва; код ЄДРПОУ 23939576) основний договір оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення, що розташоване в Голосіївському районі міста Києва по вул. Любченка Панаса, № 15 (літера Б) площею 226,10 кв.м. після державної реєстрації права власності Товариством з обмеженою відповідальністю Гермес на дане нерухоме майно.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Петрашка Сергія Ярославовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Гермес (04070, м. Київ, вул. Волоська, 50/38; р/р 26001101016354 у КРД АППБ АВАЛЬ м. Києва; код ЄДРПОУ 23939576) 1785 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Гермес (04070, м. Київ, вул. Волоська, 50/38; р/р 26001101016354 у КРД АППБ АВАЛЬ м. Києва; код ЄДРПОУ 23939576) здійснити дії щодо державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю, що розташована в Голосіївському районі міста Києва по вул. Любченка Панаса, № 15 (літера Б) площею 226,10 кв.м. у відповідному комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації.

В іншій частині позовних вимог зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес (04070, м. Київ, вул. Волоська, 50/38; р/р 26001101016354 у КРД АППБ АВАЛЬ м. Києва; код ЄДРПОУ 23939576) на користь фізичної особи-підприємця Петрашка Сергія Ярославовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О. Хрипун

Дата підписання рішення: 27.09.2007