Постанова

від 30.11.2017 по справі 911/1436/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа№ 911/1436/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Моцик Л.М. - посвідчення №042321 від 29.03.2016 року;

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Прокуратури Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2017 року

у справі № 911/1436/17 (суддя: Бацуца В.М.)

за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі Волошинівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікінг Плюс"

про стягнення 14 785,06 грн та розірвання договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бориспільської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Волошинівської сільської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікінг Плюс" (далі - відповідач ) про стягнення 14 785, 06 грн основної заборгованості та розірвання договору оренди землі від 03.12.2008 року, укладеного між Волошинівською сільською радою та ТОВ „Вікінг Плюс", посвідченого приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Капишіною Н. М. і зареєстрованого в реєстрі за № 2252 та зареєстрованого у Баришівському райвідділ КРФ ДП „ЦДЗК", про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 18.12.2008 року № 040832100143.

Позовні вимоги були мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо сплати у повному обсязі орендної плати за договором оренди землі від 03.12.2008 року.

Господарський суд Київської області припинив провадження у справі в частині позовної вимоги Керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волошинівської сільської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікінг Плюс" на користь Волошинівської сільської ради 14 785, 06 грн основної заборгованості. Відмовив в задоволенні інших позовних вимог. Повернув Прокуратурі Київської області з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 600,00 грн, перерахований (сплачений) за платіжним дорученням № 520 від 17.03.2017 року Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вікінг Плюс" судові витрати 1 600,00 грн судового збору своїм рішенням від 05.07.2017 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Прокуратура Київської області звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник як на підставу для скасування оскаржуваного рішення вказав на систематичність порушення відповідачем умов спірного договору оренди, так як заборгованість була утворена за період з 30.10.2014 року по 18.12.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 18.09.2017 року апеляційну скаргу Прокуратури Київської області було прийнято до провадження.

У судовому засіданні 14.11.2017 року було оголошено перерву на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

30.11.2017 року в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 30.11.2014 року не з'явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про день та час розгляду справи (а.с. 103).

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 102 ГПК України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду Київської області в апеляційному порядку за відсутності представників позивача та відповідача, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2017 року підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а апеляційна скарга Прокуратури Київської області - задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

03.12.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі (далі договір), відповідно до умов якого орендодавець (на підставі Рішень № 55-07-05 від 05.09.2007 року та № 111-12-05 від 25.11.2008 року) надає, а орендар приймає в строкове платне користування з правом подальшого викупу земельну ділянку для комерційного використання, яка знаходиться на території Волошинівської сільської ради (в межах населеного пункту) - с. Бошдів. вул. Київська-29 Баришівського району Київської області на трасі Київ-Харків праворуч в напрямку на Харків приблизно 600-800 м після дорожньої вказівки 69 км. поруч з автострадою в рельєфному заглибленні на місцевості.

Згідно з п. 2. договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 9474 га (кадастровий номер 3220281703:04:039:0001), в тому числі: відкриті землі без - рослинного покриття - 0,9474 га.

Відповідно до п. 8. договору договір укладено на 49 років.

Пунктом 9. договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, що становить 5 відсотків на рік від нормативної грошової оцінки землі, що з урахуванням коефіцієнта становить: 29 011, 88 грн, за квартал - 7 252, 97 грн, щомісячно - 2 417, 66 грн.

Пунктами 36., 37. договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін,

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Вказаний договір оренди земельної ділянки було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Капишіною Н. М. та зареєстровано в реєстрі за № 2252.

18.12.2008 року вказаний договір було зареєстровано у Баришівському районному відділі Київської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.12.2008 року № 040832100143.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач користувався орендованою земельною ділянкою за договором з моменту підписання договору, його реєстрації та фактичного передання в оренду земельної ділянки та у період дії договору, а також станом на час розгляду справи в суді першої інстанції основна заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі за договором складала 14 785, 06 грн.

Пунктом 1-1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи,відповідач після порушення судом провадження у даній справі за відповідним позовом виконав свій обов'язок по оплаті орендної плати за договором та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 14 785, 06 грн, що підтверджується квитанцією № 23610691 від 01.06.2017 року.

Тобто станом на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем була погашена основна заборгованість перед позивачем по оплаті орендної плати за договором, що є предметом спору, у повному обсязі.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 14785, 06 грн основної заборгованості.

Щодо інших позовних вимог, Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ст. 1 Закону України „Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України „Про оренду землі").

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 31 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 32 цього ж закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 2.20. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України „Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України „Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування з/д є систематична несплата орендної плати. Стаття 32 Закону України Про оренду землі передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків передбачених цим договором та законодавством. Незважаючи на те, що орендар пізніше погасив заборгованість із сплати орендної плати перед орендодавцем, так чи інакше він порушив умови договору оренди та ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та законодавства.

Отже, орендну плату за користування з/д слід не тільки сплачувати, а сплачувати вчасно на умовах, що передбачені договором оренди землі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові ВССУ від 15.02.2017 року №235/1629/16-ц.

З огляду на викладене та враховуючи, що заборгованість була утворена за період з 30.10.2014 року по 18.12.2015 року, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належний висновок суду першої інстанції щодо відсутності систематичності порушень відповідачем умов договору оренди землі від 03.12.2008 року, оскільки останній погасив основну заборгованість.

Вищевикладені обставини справи підтверджують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому приймаються судом, як належні.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2017 року у справі №911/1436/17 підлягає скасуванню, з підстав неправильного застосування матеріального та процесуального права (ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України) а апеляційна скарга Прокуратури Київської області - задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при відмові в позові - на позивача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокуратури Київської області задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2017 року у справі №911/1436/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким -

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між Волошинівською сільською радою Баришівського району, Київської області (07545, Київська область, Баришівський район, с. Волошинівка, вул. Миру, 23, код ЄДР 23236797) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вікінг Плюс (07500, Київська область, смт. Баришівка, вул.. Пролетарська, 2, код ЄДР 35326824), посвідчений приватним нотаріусом Баришівського районного нотаріального округу Київської області Капішиною Н.М. (зареєстрований в реєстрі за №2252) та зареєстрований у Баришівському райвідділі КРФ ДП ЦДЗК , про що в Державному реєстрі зроблено запмс від 18.12.2008 року №040832100143 разом з додатковими договорами, що є його невід'ємною частиною.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вікінг Плюс (07500, Київська область, смт. Баришівка, вул. Пролетарська, 2, код ЄДР 35326824) на користь Прокуратури Київської області (ідентифікаційний код 02909996) 3520,00 грн (три тисячі п'ятсот двадцять гривен 00 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи №911/1436/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич