Ухвала

від 30.11.2017 по справі 649/765/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 649/765/17-ц Головуючий в І інстанції Гапоненко Р.В. Номер провадження 22ц - 791/1752/2017 Доповідач Бугрик В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Бугрика В.В.,

суддів: Базіль Л.В.,

Семиженка Г.В.,

секретаря Рябченко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Великолепетиського районного суду Херсонської області від 05 вересня 2017 року за заявою ОСОБА_2 до ФГ Тоцький Г.П. про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні до Великолепетиського районного суду Херсонської області надійшла заява позовом ОСОБА_2 до ФГ Тоцький Г.П. про розірвання договору оренди землі. Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив з метою забезпечення позову заборонити ФГ Тоцький Г.П. вчиняти дії, направлені на використання та обробіток спірної земельної ділянки, а саме: ділянку площею 5,20 га кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Князегригоріївської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області, зазначала, що посів озимих зернових культур може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою судді Великолепетиського районного суду Херсонської області від 05 вересня 2017 року в задоволені заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування ухвали та постановлення нової ухвали про задоволення клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ФГ Тоцький Г.П. вчиняти дії, направлені на використання та обробіток спірних земельної ділянки. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилаються на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, зазначають, що невжиття заходів забезпечення позову, суд порушив її право власника земельної ділянки.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до наступного: відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано обґрунтованих доказів про наявність порушення її прав умисними діями відповідача, яким саме чином не задоволення заяви порушує її права, як власника земельної ділянки та яким чином може утруднити виконання рішення.

Частиною 3 ст. 151, п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачено забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві. Отже суд першої інстанції у відповідності та в межах своєї компетенції і в порядку, передбаченому вимогами процесуального закону, розглянув клопотання позивачів про забезпечення позову. Так, відповідно до положень ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами. Згідно роз'яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та передбачено, що суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні такої відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як відповідно до закону підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді приводить до незворотних наслідків.

Отже, при обранні заходів забезпечення позову суд повинен також врахувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача. Матеріали справи свідчать, що зазначені вимоги закону (ч.3 ст. 152 ЦПК України) та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України судом першої інстанції враховані у достатній мірі.

Тож, застосування такого засобу забезпечення позову як заборона вчинення дій, направлених на використання та обробіток спірних земельних ділянок, передбачає не тільки позбавлення відповідача та інших заінтересованих осіб на весь час вирішення спору у суді права вільно користуватися й розпоряджатися земельними ділянками, а й фактичним використанням їх, що перешкоджає здійсненню підприємницької діяльності особі, з якою позивачі уклали договори оренди, які на цей час є чинними. При цьому позовна заява позивача, не містять зазначення конкретних фактів та достатніх доказів щодо неможливості виконання рішення суду без здійснення дій щодо забезпечення позову у вигляді заборони ФГ Тоцький Г.П. вчиняти дії направлені на використання та обробіток спірної земельної ділянки.

В апеляційній скарзі також не наведені докази і того, що не застосування районним судом запропонованих заходів забезпечення позову можуть призвести до будь-яких незворотних негативних наслідків для позивача.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог процесуального права, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу судді Великолепетиського районного суду Херсонської області від 05 вересня 2017 року по даній справі, щодо відмови забезпечення позову, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: (підпис) В.В. Бугрик

Судді: (підпис) Л.В. Базіль

(підпис) Г.В. Семиженко

З оригіналом згідно:

Копія ухвали оформлена 30 листопада 2017 року

Ухвала набрала законної сили 30 листопада 2017 року

Суддя В.В. Бугрик

Секретар судового засідання А.А. Рябченко