Рішення

від 04.12.2017 по справі 304/873/16-ц

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/873/16-ц

Провадження № 2/304/21/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2017 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

при секретарі - Гавій Л.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Крок , про встановлення постійного сервітуту відносно частини земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

гр. ОСОБА_3 звернулася з позовом до гр. ОСОБА_4 про встановлення постійного сервітуту відносно частини земельної ділянки. Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням виконавчого комітету Перечинської районної ради народних депутатів № 96 від 10 серпня 1988 року надано дозвіл заводу Стеатит на будівництво 4-х квартирного житлового будинку в смт. Перечин по вул. Ломоносова. Рішенням виконкому Перечинської селищної ради народних депутатів від 23 квітня 1991 року № 18 було виділено земельну ділянку раніше виділену заводу Стеатит для ведення будівництва житлових будинків кооперативним методом громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Межі даної земельної ділянки були визначені раніше згідно акту вибору земельної ділянки під будівництво багатоквартирного житлового будинку комісією, створеною розпорядженням виконкому районної ради від 29 березня 1983 року. На вказаній земельній ділянці розташований гараж з коморою позивача. Суміжна земельна ділянка з кадастровим номером 2123255100:01:002:044 належить на праві власності відповідачу на підставі договору дарування нерухомого майна. На межі вказаної земельної ділянки розташований гараж з коморою, який належить на праві приватної власності позивачу, при цьому спільна межа земельної ділянки відповідача проходить по в'їзній стіні гаража, належного позивачу. Таким чином, проїзду до воріт гаража у позивача немає, що позбавляє його можливості використовувати гараж для зберігання автомобіля. Іншої можливості влаштувати прохід та проїзд до гаража позивача немає, аніж через земельну ділянку відповідача, що вказує на наявність правових підстав для встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку відповідача. Під час розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив встановити безстроковий безоплатний земельний сервітут відносно частини земельної ділянки, надавши позивачу право вільного проходу та проїзду транспортним засобом.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, додатково пояснивши, що позивач не має можливості експлуатувати особисте нерухоме майно через те, що по межі будинку, в якому воно знаходиться, проходить земельна ділянка, право власності на яку оформлено відповідачем таким чином, що позивач обмежений у праві користування та розпорядження майном, яке належить йому на праві власності. Нормами статті 401 ЦК України чітко закріплено право встановлення земельного сервітуту у випадку неможливості використання нерухомого майна інакше, як через обтяження землевласника.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат ОСОБА_2 позов не визнав, заперечив проти його задоволення, посилаючись на попередньо подане письмове заперечення від 13 березня 2017 року, в якому зазначено, що позивач мотивує своє право на встановлення земельного сервітуту стосовно земельної ділянки відповідача тим, що вона набула право власності на суміжну із ОСОБА_4 земельну ділянку на праві спільної сумісної власності з 23 квітня 1991 року - дати прийняття рішення Перечинською селищною радою народних депутатів від 23 квітня 1991 року № 18, а також з тієї підстави, що їй належить на праві власності гараж з коморою, вхід в який спроектовано на межі земельної ділянки, що належить відповідачу, ще до відведення такої у власність відповідача і це утруднює доступ до такого. Так, ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2123255100:01:002:044 на підставі Договору дарування нерухомого майна, укладеного 05 грудня 2014 року. Дарунок отримано від батька ОСОБА_5, якому у свою чергу вказана ділянка була виділена рішенням Перечинської міської ради від 19 січня 2006 року, а державний акт видано та зареєстровано 15 січня 2009 року, а отже з вказаної дати земельна ділянка й перебуває у приватній власності. Станом на цю дату ОСОБА_3 не значиться ні суміжним землекористувачем, ні власником земельної ділянки, тобто жодного права власності на суміжну земельну ділянку у такої не виникало. Право користування суміжною земельною ділянкою позивач має виключно лише як член та голова обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КРОК , якому зазначена земельна ділянка в строк до 31 липня 2019 року належить на праві оренди згідно Договору оренди землі, укладеного 22 липня 2014 року з Перечинською міською радою. Також посилається на те, що гараж позивача розташований в цокольному поверсі багатоквартирного будинку, зведеного на земельній ділянці, що межує із земельною ділянкою відповідача, і такий проектувався та зводився у часі пізніше дати набуття права приватної власності на земельну ділянку відповідача. Згідно доданого до позовної заяви плану пропонується встановити стосовно земельної ділянки відповідача сервітут, площею 200 кв. м., який прилягає до належного ОСОБА_4 об'єкту незавершеного будівництва та охоплює земельну ділянку, на якій заплановано зведення допоміжних будівель та споруд, таким роблячи неможливим відповідачу використання її земельної ділянки на прямим призначенням. Крім того зазначає, що ОСОБА_3 не є землекористувачем у розумінні положень Глави 15 ЗК України, а отже належним позивачем у справі. Всі спірні питання щодо доступу до належного їй гаражу позивач повинен вирішувати виключно з ОК Житлово-будівельний кооператив КРОК , членом якого вона є. Враховуючи наведене, в тому числі й те, що ОСОБА_3 не може вважатися належним позивачем у справі, відсутністю в матеріалах будь-якого обґрунтування площі, часу дії встановлення сервітуту, відсутності інформації про неможливість переобладнання в'їзду в гараж тощо, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У свою чергу, представник позивача надав суду додаткові пояснення по суті заперечень відповідача, посилаючись на те, що твердження відповідача про невідповідність площі житлового будинку, в якому знаходиться гараж та комора, робочим проектам забудови, не відповідає дійсності. Так, відповідно до зареєстрованої 08 серпня 2014 року інспекцією ДАБК у Закарпатській області Декларації про початок виконання будівельних робіт, обслуговуючим кооперативом здійснювалася саме реконструкція незавершеного будівництва під багатоквартирний житловий будинок. Згідно основних показників об'єкта будівництва площа забудови становить 232,9 кв. м. Якщо взяти до уваги площу забудови, вказану у запереченнях відповідача, то площа, зазначена у декларації значно перевищує площу, яку пропонує взяти до уваги відповідач; однак така жодним чином відповідачем не підтверджена. Разом з цим, відповідно до техніко-економічних показників робочого проекту, площа забудови будинку (станом на 1990 рік) складає 236,3 кв. м., тобто на 3,4 кв. м. більша, ніж фактична забудова земельної ділянки. Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, що зареєстрована 15 червня 2015 року управлінням ДАБК у Закарпатській області черговий раз підтверджено, що ОК Житлово-будівельний кооператив КРОК під час здійснення забудови земельної ділянки не допущено порушень та відхилень в забудові ділянки, що могли б слугувати причинно-наслідковим зв'язком неможливості експлуатації гаражу та комори позивача.

За наслідками проведення судової будівельно-технічної експертизи відповідачем подано додаткові заперечення, в яких остання зазначає, що судовим експертом жодним способом не повідомлено її довірителя про час та місце проведення досліджень, визначення межових знаків застосування земельного сервітуту, такий участі у замірах, обмірах не брав, питання доступу експерта на її земельну ділянку без згоди та відома залишається відкритим. Крім того, судовий експерт проводить дослідження щодо встановлення будівельного сервітуту для обслуговування потреб будинку № 20 по вул. Ломоносова в м. Перечин, яке судом йому не доручалося взагалі, що є порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Висновок експерта № 274/09-17 не містить жодних варіантів щодо встановлення сервітуту в іншій конфігурації, в інший спосіб, в тому числі без обтяження сервітутом її земельної ділянки. Наявність права власності на приміщення комор, що прилягають до гаражу позивача і мають вихід зовнішньою стороною на земельну ділянку ЖБК КРОК не може бути підставою для не дослідження експертом питання щодо можливості облаштування в'їзду в гараж в інший спосіб. Незрозумілим для відповідача є також спосіб отримання документів на суміжні з гаражем приміщення, що належать іншим особам, одержання їх згоди на надання таких документів, крім того, експертом взагалі не досліджено питання облаштування в'їзду в гараж шляхом обміну приміщень з власниками комор, зовнішня сторона яких виходить на земельну ділянку ЖБК КРОК , а це син позивача - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Надані документи засвідчують реальну можливість облаштування в'їзду в гараж ОСОБА_3 через приміщення комори її сина ОСОБА_11 у простий спосіб обміну приміщеннями комори, що підтверджують додані до Висновку експерта креслення. Крім цього вважає за необхідне інформувати суд про розмір витрат вартості оплати за сервітут, у випадку задоволення позову. За підрахунками відповідача розмір щомісячних витрат на реалізацію права проходу і проїзду ОСОБА_3 до приміщення гаражу і комори, які завідомо в порушення всіх будівельних вимог облаштовані на межі належної ОСОБА_4 земельної ділянки буде складати не менше 5 000 грн.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням виконавчого комітету Перечинської районної ради народних депутатів № 96 від 10 серпня 1988 року надано дозвіл заводу Стеатит на будівництво 4-х квартирного житлового будинку в смт. Перечин по вул. Ломоносова, б/н (Т. 1, а. с. 5-6).

Також встановлено, що рішенням виконкому Перечинської селищної ради народних депутатів від 23 квітня 1991 року № 18 було виділено земельну ділянку раніше виділену заводу Стеатит для ведення будівництва житлових будинків кооперативним методом громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Межі даної земельної ділянки були визначені раніше згідно акту вибору земельної ділянки під будівництво багатоквартирного житлового будинку комісією, створеною розпорядженням виконкому районної ради від 29 березня 1983 року (Т. 1, а. с. 9).

У судовому засіданні також встановлено, що згідно договору оренди землі від 22 липня 2014 року, укладеного між Перечинською міською радою Закарпатської області та ОК Житлово-будівельний кооператив КРОК останній отримав в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1428 га, кадастровий номер: 2123210100:01:002:0285, за адресою: м.Перечин, вул. Ломоносова, б/н. На земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна, який є власністю орендаря (Т. 1, а. с. 69-71).

Судом також встановлено та визнано сторонами, що суміжна земельна ділянка з кадастровим номером 2123255100:01:002:044 належить на праві власності відповідачу на підставі договору дарування нерухомого майна. На межі вказаної земельної ділянки розташований гараж з коморою, який належить на праві приватної власності позивачу, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 21 грудня 2015 року, індексний номер 50424074 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 грудня 2015 року, № 50424217 (Т. 1, а. с. 10-11), при цьому спільна межа земельної ділянки відповідача проходить по в'їзній стіні гаража, належного позивачу.

В судовому засіданні встановлено, що вхід в будівлі гаражу здійснюється безпосередньо з подвір'я, а вхід в комору через приміщення гаражу, що підтверджується технічним паспортом на ці приміщення, який був розроблений ФОП ОСОБА_13 від 12 серпня 2015 року (Т. 1, а. с. 13-16). В той же час фактично вхід в приміщення комори здійснюється не через приміщення гаражу, а через вхідні двері ззовні, які розміщуються біля воріт, що ведуть в гараж, що стверджується фото № 8 фототаблиці № 2 - в Додатку 10 до висновку експерта № 274/09-17 судової будівельно-технічної експертизи по даній цивільній справі від 06 листопада 2017 року (Т. 2, а. с. 45).

Крім цього в судовому засіданні достовірно встановлено, що приміщення гаражу та комори позивачки розміщені на цокольному поверсі житлового будинку таким чином, що тільки одна стіна гаражу є зовнішньою, через яку на даний час здійснюється заїзд. Зовнішня грань цієї стіни - це фактично є межа між земельними ділянками, і тому в'їзд в гараж, який належить на праві власності позивачці, здійснюється через земельну ділянку, що належить відповідачці ОСОБА_4 Всі інші стіни гаража ОСОБА_3 знаходяться безпосередньо в оточенні інших приміщень, які належать іншим особам, що не є сторонами по справі. Зокрема, це підтверджується планом цокольного поверху, який міститься в технічному паспорті на житловий будинок (Т. 1, а. с. 191). Зокрема, як слідує з даного плану гараж та комора ОСОБА_3 знаходяться навколо інших приміщень, які належить іншим особам, а саме, приміщення під літ. ХІ комора належить гр. ОСОБА_11; приміщення під літ. ХІІ комора належить гр. ОСОБА_12; приміщення під літ. ХІV гараж належить гр. ОСОБА_14; приміщення під літ. ХІІІ коридор , яке також є суміжним до гаража ОСОБА_3 є приміщенням загального користування житлового будинку. На цій підставі суд дійшов висновку, що фактично улаштувати заїзд через ці приміщення у зв'язку із їх належністю іншим особам є неможливо. Це також підтверджується План - схемою № 6 - в Додатку 6 до висновку експерта № 274/09-17 судової будівельно-технічної експертизи по даній цивільній справі від 06 листопада 2017 року (Т. 2, а. с. 32, 41).

В судовому засіданні встановлено, що позивач зверталася до відповідача з вимогою про встановлення земельного сервітуту, однак в добровільному порядку вирішити це питання їм не вдалося, у зв'язку з відмовою відповідача.

Відповідно до вимог ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою, яке здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Згідно ст. 99 цього Кодексу власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

В судовому засіданні належними та допустимими доказами доведено, що наявний тільки один можливий доступ до досліджуваних приміщень гаражу та комори, який проходить по існуючому проїзду через земельну ділянку, яка належить ОСОБА_4Є (кадастровий номер: 2123255100:01:002:0044). Потреба в улаштуванні проїзду в параметрах, які забезпечуватимуть проїзд транспортних засобів пов'язано зокрема з тим, що цільовим призначенням одного з приміщень є гараж, що за своєю суттю передбачає зберігання автомобіля. Тому для використання цього приміщення для призначенням необхідним є забезпечити приїзд для автомобіля. Тому для використання цього приміщення за призначенням необхідним є забезпечити проїзд для автомобіля з урахуванням положення Державних будівельних норм України Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБН В.2.3.-15:2007 , затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 01 вересня 2007 року №44. Зокрема, відповідно до п. 6.26 цих норм передбачено, що в'їзд та виїзд з гаражів повинні забезпечуватися гарним оглядом і (розташовуватися так, щоб усі маневри автомобілів здійснювалися без створення перешкод пішоходам і руху транспорту на прилеглій вулиці. Виїзна та в'їзна смуги повинні мати ширину не менше ніж 3 м; кривих ділянках ширина смуги збільшується до 3,5 м. Крім того, для забезпечення в'їзду в гараж необхідно враховувати габарити автомобіля. Така необхідність передбачена положенням абз.2 п. 4.7 ДБН В. 2.3 - 15:2007, згідно яких для легкових автомобілів середнього класу зазначено такі габаритні розміри: мінімальний зовнішній габаритний радіус - 6,2 м; довжина і ширина - 4,95 м х 1,95 м.

Відповідно до ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Отже зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною (сусідньою) земельною ділянкою з метою усунення недоліків власної ділянки.

Відповідно до вимог ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволенні іншим способом.

Відповідно до положень ст. 402 цього Кодексу сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Як роз'яснено в п. 222 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16 квітня 2004 року з наступними змінами від 19 березня 2010 року № 2, вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи (частина перша статті 401 ЦК, частина перша статті 101 ЗК), а при встановленні особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті (частина друга статті 401, пункт 6 частини першої статті 406 ЦК). Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до п. 1 висновку експерта № 274/09-17 судової будівельно-технічної експертизи по даній цивільній справі від 06 листопада 2017 року фактичної можливості облаштування в'їзду до гаража ОСОБА_3, розташованого на цокольному поверсі в будинку № 20 за адресою: м Перечин, вул. Ломоносова, без обтяжень суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_15 та знаходяться за адресою: м.Перечин, вул. Ломоносова, б/н, кадастровий номер 2123255100:01:002:0044, шляхом встановлення земельного сервітуту, не існує (Т. 2, а. с. 29-47).

Відповідно до п. 2 висновку експерта № 274/09-17 судової будівельно-технічної експертизи по даній цивільній справі від 06 листопада 2017 року у зв'язку з відсутністю фактичної можливості облаштування в'їзду до гаража ОСОБА_3, розташованого на цокольному поверсі в будинку № 20 за адресою: м Перечин, вул. Ломоносова, без обтяжень суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_15 та знаходяться за адресою: м. Перечин, вул. Ломоносова, б/н, кадастровий номер 2123255100:01:002:0044, шляхом встановлення земельного сервітуту, пропонується встановити земельний сервітут на частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_15, та знаходиться за адресою: м. Перечин, вул. б/н, кадастровий номер: 2123255100:01:002:0044, для використання гаража ОСОБА_16. План частини земельної ділянки ОСОБА_15, на яку пропонується накласти сервітут для можливості забезпечення проїзду автомобілі в гараж ОСОБА_3, зображено на План-схемі № 4, що додається в Додатку 4 до даного Висновку. Ділянку, що передбачається виділити під сервітут, на цьому плані заштриховані суцільною штриховкою рожевого кольору. Земельна ділянка, на яку необхідно накласти сервітут для можливості в'їзду в гараж ОСОБА_17, має неправильну форму, і її площа складає S = 69,1 кв. м. Ця ділянка має такі геометричні розміри, починаючи з кута будинку №20, який на План-схемі №5, що додається в Додатку 5 до даного Висновку, позначений як точка № 1, за годинниковою стрілкою: 6,31 м - по межі між земельною ділянко, що належить ОСОБА_4 (кадастровий номер: 2123210100:01:001:0285); 5,52м з поворотом на 111,70о, 2,67м з поворотом на 107,75о, 5,83 м з поворотом на 130,91о, 5,98 м з поворотом на 166,52о, 3,550 м з поворотом на 112,87о - в межах земельної ділянки ОСОБА_4 (кадастровий номер: 2123255100:01:002:0044); 4,94 м з поворотом на 90,23о - по межі між земельною ділянкою, що належить ОСОБА_4 (кадастровий номер: 2123255100:01:002:0044) та земельною ділянкою, що перебуває в оренді обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив КРОК (кадастровий номер: 2123210100:01:002:0285).

Окрім цього, під час дослідження поставлених перед експертом питань встановлено, що межа земельної ділянки ОСОБА_4Є за адресою: м. Перечин, вул. Ломоносова, б/н, який є об'єктом дослідження по даній експертизі, проходить по зовнішній грані стіни житлового будинку ;20 за адресою: м. Перечин, вул. Ломоносова. Обслуговуючою організацією цього житлового будинку є Житлово-будівельний кооператив КРОК , який по даній справі виступає як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Для забезпечення можливості обслуговування житлового будинку в цій частині є необхідність накласти сервітут на частину вищезгаданої земельної ділянки ОСОБА_4 для встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту вказаного житлового будинку. Тому на підставі ст. 53 ЦПК України та ст. 13 Закону України Про судову експертизу , п. 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень № 53/5 експертом в якості експертної ініціативи зроблено п. 3 висновку експерта № 274/09-17 судової будівельно-технічної експертизи по даній цивільній справі від 06 листопада 2017 року. Згідно даного пункту експертизи обслуговувати житловий будинок № 20 за адресою: м. Перечин, вул. Ломоносова, шляхом встановлення будівельних риштувань та складання будівельних матеріалів з метою ремонту цього житлового будинку, без обтяження суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 та знаходиться за адресою: м. Перечин, вул. Ломоносова, б/н, кадастровий номер: 2123255100:01:002:0044, не є можливим (Т. 2, а. с. 35).

Вирішуючи питання про відшкодування збитків, завданих власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, суд має виходити з того, що таке відшкодування здійснюється на загальних підставах (частина сьома статті 403 ЦК); щодо земельних сервітутів такі підстави регламентуються Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що збитки відповідача у випадку встановлення судом сервітуту щодо належної їй земельної ділянки будуть складати 5000 гривень щомісяця, однак жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували даний розмір збитків, не навів. За таких обставин суд дійшов висновку, що твердження відповідача про наявність збитків в такому розмірі є безпідставними та належним чином не обґрунтованими та у зв'язку з цим до уваги судом не беруться.

Виходячи з системного аналізу законодавства, що регулює відповідні правовідносини, а також провівши аналіз і оцінку доказів, що надали сторони, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволенню, адже позивачем належними та допустимими доказами доведена неможливість задоволення власних потреб щодо користування належним йому майном в інший спосіб, ніж встановлення обтяження суміжної земельної ділянки (сервітуту), яка належить відповідачу.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що змінений позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати понесені позивачем при подачі позову до суду підлягають стягненню з відповідача, що відповідає положенням ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 531, 533, 536, 553, 554, 610, 611, 625, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

змінений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Житлово-будівельний кооператив Крок про встановлення сервітуту відносно частини земельної ділянки - задовольнити.

Встановити безстроковий, безоплатний земельний сервітут відносно частини земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Перечин, вул. Ломоносова, б/н, площею 0,0548 га, кадастровий номер 2123255100:01:002:0044, яка на підставі договору дарування від 05 грудня 2014 року належить на праві власності ОСОБА_15, надавши ОСОБА_3 право вільного проходу та проїзду транспортним засобом.

Стягнути із ОСОБА_15 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: ОСОБА_18