Постанова

від 29.01.2020 по справі 304/873/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 304/873/16-ц

провадження № 61-38467св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Крок ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області, у складі колегії суддів: Кожух О. А., Куштана Б. П., Кондора Р. Ю., від 10 травня 2018 року .

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Крок , про встановлення постійного сервітуту відносно частини земельної ділянки .

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що рішенням виконавчого комітету Перечинської районної ради народних депутатів від 10 серпня 1988 року № 96 надано дозвіл заводу Стеатит на будівництво 4-х квартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 . Межі земельної ділянки площею 0,24 га були визначені у 1988 році згідно акту вибору земельної ділянки під будівництво багатоквартирного житлового будинку комісією, створеною розпорядженням виконкому районної ради від 29 березня 1983 року.

Рішенням виконкому Перечинської селищної ради народних депутатів від 23 квітня 1991 року № 18 було виділено земельну ділянку, раніше виділену заводу Стеатит , для ведення будівництва житлових будинків кооперативним методом громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

На вказаній земельній ділянці знаходиться належний на праві власності ОСОБА_1 гараж з коморою, площею 34,3 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_2 .

Власником суміжної земельної ділянки площею 0,0548 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2123255100:01:002:044, є відповідач ОСОБА_3 , на підставі договору дарування нерухомого майна від 05 грудня 2014 року.

Межа земельної ділянки відповідача проходить по в`їзній стіні гаража, належного позивачу. У зв`язку з цим проходу та проїзду до гаража у позивача немає, що позбавляє її можливості використовувати гараж для зберігання автомобіля. Позивач стверджувала, що не має іншої можливості влаштувати прохід та проїзд до гаража, аніж через земельну ділянку відповідача.

Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просила позов задовольнити, встановити безстроковий безоплатний земельний сервітут відносно частини земельної ділянки відповідача, надавши позивачу право вільного проходу та проїзду транспортним засобом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області, у складі судді Чепурнова В. О., від 29 листопада 2017 року позов задоволено. Встановлено безстроковий, безоплатний земельний сервітут відносно частини земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0548 га, кадастровий номер 2123255100:01:002:0044, яка на підставі договору дарування від 05 грудня 2014 року належить на праві власності ОСОБА_3 , надавши ОСОБА_1 право вільного проходу та проїзду транспортним засобом. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, оскільки приміщення гаражу та комори позивача розміщені на цокольному поверсі житлового будинку таким чином, що тільки одна стіна гаражу є зовнішньою, через яку на цей час здійснюється заїзд. Зовнішня грань цієї стіни - це фактично межа між земельними ділянками, і тому в`їзд до гаражу, який належить на праві власності позивачу, здійснюється через земельну ділянку, що належить відповідачу ОСОБА_3 . Всі інші стіни гаража ОСОБА_1 знаходяться безпосередньо в оточенні інших приміщень, які належать іншим особам, що не є сторонами по справі.

Відповідно до пункту 1 висновку експерта № 274/09-17 судової будівельно-технічної експертизи від 06 листопада 2017 року фактичної можливості облаштування в`їзду до гаража ОСОБА_1 , розташованого на цокольному поверсі у будинку АДРЕСА_2 , без обтяжень суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2123255100:01:002:0044, шляхом встановлення земельного сервітуту, не існує .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надала належних і допустимих доказів того, що на земельній ділянці відповідача наявний шлях для проїзду на транспортному засобі, не довела тієї обставини, що вона не може захистити своє порушене право та задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, крім установлення права земельного сервітуту; не довела, що прохід та проїзд до належних позивачу приміщень не можна встановити іншим способом та того, що встановлення сервітуту не завдасть шкоди відповідачу. Отже, позивач не довела умов, із якими закон пов`язує встановлення земельного сервітуту. Встановлення земельного сервітуту порушує права власника земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватипостанову Апеляційного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 року і залишити в силі рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме неправильно застосовано норми закону, який слід було застосовувати, зокрема положення статей 376, 401 ЦК України, статей 98, 99, 100 ЗК України, а також положення статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Станом на момент придбання відповідачем земельної ділянки цокольний та перший поверхи вже були збудовані і їх реконструкція (навіть не враховуючи, що це призвело б до руйнації несучої стіни) була б порушенням дозвільних документів і фактично самовільним будівництвом. В інший спосіб проїзд до гаражу є неможливим.

Апеляційним судом неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, та не дотримано в цій частині норми процесуального права, порушено принцип диспозитивності, визначений статтею 13 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Крок , про встановлення постійного сервітуту відносно частини земельної ділянки призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Перечинської районної ради народних депутатів від 10 серпня 1988 року № 96 надано дозвіл заводу Стеатит на будівництво 4-х квартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 5-6).

Рішенням виконкому Перечинської селищної ради народних депутатів від 23 квітня 1991 року № 18 було виділено земельну ділянку, раніше виділену заводу Стеатит , для ведення будівництва житлових будинків кооперативним методом громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 9).

Межі вказаної земельної ділянки площею 0,24 га були визначені у 1988 році згідно акту вибору земельної ділянки під будівництво багатоквартирного житлового будинку комісією, створеною розпорядженням виконкому районної ради від 29 березня 1983 року (т. 1, а. с. 154-158).

Згідно договору оренди землі від 22 липня 2014 року, укладеного між Перечинською міською радою Закарпатської області та обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив КРОК , останній отримав в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1428 га, кадастровий номер: 2123210100:01:002:0285, за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, який є власністю орендаря (т. 1, а. с. 69-71).

Згідно свідоцтва про право власності від 21 грудня 2015 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 грудня 2015 року ОСОБА_1 на праві власності належить гараж з коморою площею 34, 3 кв. м, які розташовані на цокольному поверсі будинку у АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 10-11).

Власником суміжної земельної ділянки площею 0,0548 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2123255100:01:002:044, є відповідач ОСОБА_3 на підставі договору дарування нерухомого майна від 05 грудня 2014 року (т. 1, а. с. 7-8).

Земельну ділянку ОСОБА_3 подаровано ОСОБА_4 (батьком ОСОБА_3 ), якому було виділено цю земельну ділянку рішенням Перечинської міської ради від 19 січня 2006 року, на підставі якого видано державний акт на право власності на землю від 15 січня 2009 року серії ЯЕ № 465862 (т. 1, а. с. 93-96).

З наявних у справі декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої інспекцією ДАБК у Закарпатській області 08 серпня 2014 року, а також технічного паспорту на 12-квартирний житловий будинок АДРЕСА_2 , декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК у Закарпатській області 12 червня 2015 року, встановлено, що проводилась реконструкція незавершеного будівництва під багатоквартирний житловий будинок. Реконструкцію було розпочато у серпні 2014 року та закінчено у червні 2015 року (т. 1 а. с. 184-198).

Замовником реконструкції є обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив КРОК , керівником якого є позивач ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 3-7).

Згідно акту обстеження технічного стану будівлі, складеного у 2014 році, незавершене будівництво, реконструкція якого проводилась, було розпочате ще у 1992 році, і на час обстеження було збудовано цокольний та перший поверхи (т. 1 а. с. 199-207).

Фактична межа із суміжною земельною ділянкою проходить по зовнішній грані стіни житлового будинку у АДРЕСА_2 (висновок експерта - т. 2, а. с. 29-45).

Відповідно до пункту 1 висновку експерта № 274/09-17 судової будівельно-технічної експертизи від 06 листопада 2017 року фактичної можливості облаштування в`їзду до гаража ОСОБА_1 , розташованого на цокольному поверсі в будинку АДРЕСА_2 , без обтяжень суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2123255100:01:002:0044, шляхом встановлення земельного сервітуту, не існує.

Відповідно до пункту 2 висновку експерта № 274/09-17 судової будівельно-технічної експертизи справі від 06 листопада 2017 року у зв`язку з відсутністю фактичної можливості облаштування в`їзду до гаража ОСОБА_1 , розташованого на цокольному поверсі в будинку АДРЕСА_2 , без обтяжень суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2123255100:01:002:0044, шляхом встановлення земельного сервітуту, пропонується встановити земельний сервітут на частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2123255100:01:002:0044, площею 69,1 кв. м, для використання гаража ОСОБА_1 . План частини земельної ділянки ОСОБА_3 , на яку пропонується накласти сервітут для можливості забезпечення проїзду автомобілі в гараж ОСОБА_1 , зображено на план-схемі № 4, що додається в додатку 4 до цього висновку.

Під час дослідження поставлених перед експертом питань встановлено, що межа земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , який є об`єктом дослідження експертизи, проходить по зовнішній грані стіни житлового будинку АДРЕСА_2 . Обслуговуючою організацією цього житлового будинку є житлово-будівельний кооператив КРОК , який по цій справі виступає як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Для забезпечення можливості обслуговування житлового будинку у цій частині є необхідність накласти сервітут на частину вищезгаданої земельної ділянки ОСОБА_3 для встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту вказаного житлового будинку. На підставі статті 53 ЦПК України та статті 13 Закону України Про судову експертизу , пункту 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року, експертом в якості експертної ініціативи зроблено пункт 3 висновку експерта № 274/09-17 судової будівельно-технічної експертизи по даній цивільній справі від 06 листопада 2017 року. Згідно вказаного пункту експертизи обслуговувати житловий будинок АДРЕСА_2 , шляхом встановлення будівельних риштувань та складання будівельних матеріалів з метою ремонту цього житлового будинку без обтяження суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2123255100:01:002:0044, не є можливим (т. 2, а. с. 35).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Подібні положення містяться й у статті 321 Цивільного кодексу України.

Статтею 98 Земельного кодексу України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивач не довела, що не може задовольнити свої потреби іншим способом, крім встановлення земельного сервітуту; не довела, що прохід та проїзд до належних позивачу приміщень не можна встановити іншим способом та того, що встановлення сервітуту не завдасть шкоди відповідачу. Однак, цей висновок не можна визнати таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Дійшовши вказаного висновку, апеляційний суд зокрема виходив із того, що реконструкція багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 здійснювалася в часі пізніше ніж передача у приватну власність суміжної земельної ділянки батьку позивача (19 січня 2006 року), відносно якої позивач просила встановити сервітут.

Однак, апеляційним судом не враховано, що згідно акту обстеження технічного стану будівлі, проведеного у 2014 році, незавершене будівництво, реконструкція якого проводилась, було розпочате ще у 1992 році, і на час обстеження було збудовано цокольний та перший поверхи.

Фактична межа із суміжною земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_3 , проходить по зовнішній грані стіни житлового будинку по АДРЕСА_2 . На цокольному поверсі цього будинку знаходиться гараж з коморою, який належить ОСОБА_1 на праві власності.

Відповідно до пункту 1 висновку експерта № 274/09-17 судової будівельно-технічної експертизи по цій справі від 06 листопада 2017 року фактичної можливості облаштування в`їзду до гаража ОСОБА_1 , розташованого на цокольному поверсі в будинку АДРЕСА_2 , без обтяжень суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2123255100:01:002:0044, шляхом встановлення земельного сервітуту, не існує.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що потреби власника гаражу, що знаходиться у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 , не можуть бути задоволені в будь-який інший спосіб, аніж користування частиною чужої земельної ділянки для під`їзду до цього гаражу у зв`язку із відсутністю іншого шляху доступу до приміщень для заїзду автомобіля до належного позивачу гаражу, враховуючи конструкцію несучих стін цокольного та першого поверху багатоквартирного житлового будинку.

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2016 року у справі № 304/543/16-цпозов ОСОБА_1 до Перечинської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Крок , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , про визнання недійсним державного акту на право власності на землю задоволено. Визнано недійсним державний акт серії ЯЕ № 465862 на право власності на земельну ділянку, виданий 15 січня 2009 року ОСОБА_4 на ділянку із кадастровим номером 2123255100:01:002:0044, площею 0,0548 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташовану по АДРЕСА_1 та скасовано його державну реєстрацію.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 08 лютого 2017 року у справі № 304/543/16-ц рішення Перечинського районного суду від 18 жовтня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вказане свідчить, що між сторонами існують спори щодо земельних ділянок, які не вирішенні у добровільному порядку.

В результаті розгляду справи, враховуючи розміщення на земельній ділянці відповідача на час розгляду справи незавершеного будівництва, не здобуто доказів, які б могли свідчити, що встановлення земельного сервітуту відносно частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0548 га, буде надмірно обтяжливим для власника. В результаті проведення судової будівельно-технічної експертизи встановлено , що площа частини земельної ділянки, на яку необхідно накласти сервітут, складає 69,1 кв. м.План частини земельної ділянки ОСОБА_3 , на яку пропонується накласти сервітут для можливості забезпечення проїзду автомобіля до гаражу ОСОБА_1 , зображено на план-схемі № 4, що додається в додатку 4 до висновку експерта № 274/09-17 від 06 листопада 2017 року.

Частинами другою-третьою статті 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Апеляційний суд вищезазначених обставин справи не врахував, доводи позивача належним чином не оцінив та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи та правильно вирішив спір.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону .

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 рокускасувати.

Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2017 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 104 (одна тисяча сто чотири) грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович