Постанова

від 10.05.2018 по справі 304/873/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/873/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 травня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.,

за участі секретаря - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2017 року (головуючий суддя Чепурнов В.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Крок про встановлення постійного сервітуту відносно частини земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд із даним позовом, посилаючись на те, що рішенням виконавчого комітету Перечинської районної ради народних депутатів від 10.08.1988 № 96 надано дозвіл заводу Стеатит на будівництво 4-х квартирного житлового будинку в смт. Перечин по вул. Ломоносова. Межі земельної ділянки площею 0,24 га були визначені у 1988 році згідно акту вибору земельної ділянки під будівництво багатоквартирного житлового будинку комісією, створеною розпорядженням виконкому районної ради від 29.03.1983 .

Рішенням виконкому Перечинської селищної ради народних депутатів від 23.04.1991 року № 18 було виділено земельну ділянку, раніше виділену заводу Стеатит , для ведення будівництва житлових будинків кооперативним методом громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

На вказаній земельній ділянці знаходиться належний на праві власності ОСОБА_2 гараж з коморою, що розташовані у м. Перечин вул. Ломоносова, 20/4, площею 34,3 кв.м.

Власником суміжної земельної ділянки площею 0,0548 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Перечин вул. Ломоносова, б/н, кадастровий номер 2123255100:01:002:044 є відповідач ОСОБА_1, на підставі договору дарування нерухомого майна від 05.12.2014.

Межа земельної ділянки відповідача проходить по в'їзній стіні гаража, належного позивачу. У зв'язку з цим проходу та проїзду до гаража у позивача немає, що позбавляє його можливості використовувати гараж для зберігання автомобіля. Вказував, що позивач не має іншої можливості влаштувати прохід та проїзд до гаража, аніж через земельну ділянку відповідача.

Уточнивши позовні вимоги (а.с. 245 т. 1) позивач остаточно просила встановити безстроковий безоплатний земельний сервітут відносно частини земельної ділянки відповідача, надавши позивачу право вільного проходу та проїзду транспортним засобом.

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 29.11.2017 позов задоволено. Встановлено безстроковий, безоплатний земельний сервітут відносно частини земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Перечин, вул. Ломоносова, б/н, площею 0,0548 га, кадастровий номер 2123255100:01:002:0044, яка на підставі договору дарування від 05.12.2014 належить на праві власності ОСОБА_1, надавши ОСОБА_2 право вільного проходу та проїзду транспортним засобом. Вирішено питання розподілу судових витрат.

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_2 не є власником чи користувачем земельної ділянки (її орендарем є Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Крок ), а тому не може вимагати встановлення земельного сервітуту; земельну ділянку ОСОБА_1 подаровано ОСОБА_3 (батьком ОСОБА_1Є.) на підставі договору дарування від 05.12.2014; при цьому ОСОБА_3 було виділено дану земельну ділянку рішенням Перечинської міської ради від 19.01.2006, а державний акт йому видано 15.01.2009; багатоповерховий будинок проектувався та зводився в часі пізніше дати набуття права власності на земельну ділянку, на якій вимагають встановити сервітут; площа забудови будинку, де знаходиться гараж та комора позивача, мала становити 148,5 кв.м., проте згідно проектної документації розробленої ОСОБА_9 на підставі містобудівних умов, виданих управлінням містобудування та архітектури Перечинської райдержадміністрації № 02 від 27.06.2014 площа забудови зросла до 232,9 кв.м.; зведення гаражу та комори позивача розпочато у 2015 році, ОСОБА_2 була і є керівником ЖБК Крок , а тому їй було відомо, що будівництво гаражу та комори здійснюється на межі земельних ділянок та під'їзду і проходу до них при будівництві ОСОБА_2 не забезпечено; на земельній ділянці ОСОБА_1 є належний відповідачу об'єкт незавершеного будівництва, а встановлення земельного сервітуту унеможливить використання земельної ділянки відповідача за її цільовим призначенням; позивач не довела, що не може захистити своє порушене право та задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, крім установлення права земельного сервітуту, як наприклад, шляхом обміну коморами позивача та її сина ОСОБА_10 і влаштування заїзду в гараж через таку комору, що виходить на зовнішню стіну житлового будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача рішення суду просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Перечинської районної ради народних депутатів від 10.08.1988 № 96 надано дозвіл заводу Стеатит на будівництво 4-х квартирного житлового будинку в смт. Перечин по вул. Ломоносова, б/н (т. 1, а. с. 5-6).

Рішенням виконкому Перечинської селищної ради народних депутатів від 23.04.1991 № 18 було виділено земельну ділянку, раніше виділену заводу Стеатит , для ведення будівництва житлових будинків кооперативним методом громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 9).

Межі даної земельної ділянки площею 0,24 га були визначені у 1988 році згідно акту вибору земельної ділянки під будівництво багатоквартирного житлового будинку комісією, створеною розпорядженням виконкому районної ради від 29.03.1983 (т. 1, а.с. 154-158).

Згідно договору оренди землі від 22.07.2014, укладеного між Перечинською міською радою Закарпатської області та Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив КРОК , останній отримав в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1428 га, кадастровий номер: 2123210100:01:002:0285, за адресою: м.Перечин, вул. Ломоносова, б/н. На земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна, який є власністю орендаря (т. 1, а. с. 69-71).

Фактична межа із суміжною земельною ділянкою проходить по зовнішній грані стіни житлового будинку у м. Перечин вул. Ломоносова, 20 (т. 2, а.с. 28-45).

Згідно свідоцтва про право власності від 21.12.2015 та ОСОБА_7 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.12.2015, ОСОБА_2 на праві власності належить гараж з коморою площею 34,3 кв.м., які розташовані на цокольному поверсі будинку у м. Перечин, вул. Ломоносова, 20 (т. 1, а. с. 10-11).

Власником суміжної земельної ділянки площею 0,0548 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Перечин вул. Ломоносова, б/н, кадастровий номер 2123255100:01:002:044, є відповідач ОСОБА_1, на підставі договору дарування нерухомого майна від 05.12.2014 (т. 1, а.с. 7-8).

Земельну ділянку ОСОБА_1 подаровано ОСОБА_3 (батьком ОСОБА_1Є.), якому було виділено дану земельну ділянку рішенням Перечинської міської ради від 19.01.2006, на підставі якого йому видано державний акт на право власності на землю від 15.01.2009 серії ЯЕ № 465862 (т. 1, а.с.93-96).

З наявних у справі декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої інспекцією ДАБК у Закарпатській області 08.08.2014, а також технічного паспорту на 12-квартирний житловий будинок № 20 по вул. Ломоносова у м. Перечин, декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрованої інспекцією ДАБК у Закарпатській області 12.06.2015, вбачається, що проводилась реконструкція незавершеного будівництва під багатоквартирний житловий будинок. Таку реконструкцію було розпочато у серпні 2014 року та закінчено у червні 2015 року (т. 1 а.с.184-198).

Відповідно до вказаних документів замовником є Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив КРОК , керівником якого є позивач ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 3-7)

Таким чином, реконструкція багатоквартирного будинку у м. Перечин вул. Ломоносова, 20, здійснювалася в часі пізніше дати передачі у приватну власність суміжної земельної ділянки, на якій вимагають встановити сервітут.

Додатком Б до ДБН А.2.2-3-2004 Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва визначено: Реконструкція - перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри) .

Як вбачається з ОСОБА_6 обстеження технічного стану будівлі (т. 1 а.с.199-207), незавершене будівництво, реконструкція якого проводилась, було розпочате у 1992 році, і на час обстеження було збудовано цокольний та перший поверхи.

Проте, при розробці документації по реконструкції будинку по вул. Ломоносова, № 20 у м. Перечин (т. 1 а.с.209-243), не було враховано, що, порівняно із первинним розташуванням об'єкта, станом на 2014 рік по зовнішній грані стіни цього будинку проходить фактична межа із суміжною земельною ділянкою, яка належить відповідачу, та не було розглянуто можливості облаштувати інші допоміжні приміщення (зокрема, комори), у тому приміщенні цокольного поверху будинку, де розміщений гараж позивачки.

На обґрунтування свого позову, ОСОБА_2 зазначала, що проходу та проїзду до гаража у неї немає, що унеможливлює використання гаража для зберігання автомобіля, при цьому вона не має іншої можливості влаштувати прохід та проїзд до гаража, аніж через земельну ділянку відповідача.

Згідно ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ст. 100 ЗК України земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України. Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення, зокрема, таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

З указаних норм слідує, що земельний сервітут може бути встановлений для власника, землекористувача земельної ділянки, а також для іншої заінтересованої особи.

Земельний сервітут може бути встановлено у випадку, коли потреби особи, яка просить встановлення сервітуту, не можуть бути задоволені іншим способом, і здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

При цьому для встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі на позивача покладається обов'язок довести обставину щодо наявного шляху на чужій земельній ділянці.

Сторонами визнано ту обставину, а також із висновку експерта № 274/09-17 судової будівельно-технічної експертизи у даній цивільній справі від 06.11.2017 слідує, що доступ до земельної ділянки площею 0,148 га кадастровий номер 2123210100:01:002:0285 у м. Перечин, вул. Ломоносова, б/н, яка перебуває в оренді Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Крок , можливий зі сторони вулиці Ломоносова, що також передбачалося розробленою робочою документацією (т.1, а.с. 229).

Тобто до земельної ділянки, що перебуває в оренді Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Крок , існує доступ та відповідний проїзд на транспортному засобі.

Відповідно до п. 6.26 Державних будівельних норм України Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів ДБН В.2.3.-15:2007 , затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 01.09.2007 №44, в'їзди та виїзди з гаражів повинні забезпечуватися гарним оглядом і (розташовуватися так, щоб усі маневри автомобілів здійснювалися без створення перешкод пішоходам і руху транспорту на прилеглій вулиці. В'їзна та виїзна смуги повинні мати ширину не менше ніж 3 м; на кривих ділянках ширина смуги збільшується до 3,5 м. Крім того, для забезпечення в'їзду в гараж необхідно враховувати габарити автомобіля. Така необхідність передбачена положенням абз.2 п. 4.7 ДБН В. 2.3 - 15:2007, згідно яких для легкових автомобілів середнього класу зазначено такі габаритні розміри: мінімальний зовнішній габаритний радіус - 6,2 м; довжина і ширина - 4,95 м х 1,95 м.

Таким чином, на замовлення Обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Крок , керівником якого є ОСОБА_2А, було розроблено проект та здійснено реконструкцію багатоквартирного житлового будинку (у період із серпня 2014 по червень 2015) у такий спосіб, що зовнішня грань стіни житлового будинку у м. Перечин вул. Ломоносова, 20 є фактичною межею із суміжною земельною ділянкою, яку було передано у приватну власність ще рішенням Перечинської міської ради від 19.01.2006 та оформлено право власності 15.01.2009.

Стосовно висновку експерта № 274/09-17, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, відповідно до п. 1 висновку експерта № 274/09-17 фактичної можливості облаштування в'їзду до гаража ОСОБА_2, розташованого на цокольному поверсі в будинку № 20 за адресою: м Перечин, вул. Ломоносова, без обтяжень суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 та знаходяться за адресою: м.Перечин, вул. Ломоносова, б/н, кадастровий номер 2123255100:01:002:0044, шляхом встановлення земельного сервітуту - не існує (т. 2, а. с. 29-47).

Відповідно до п. 2 висновку експерта у зв'язку з відсутністю фактичної можливості облаштування в'їзду до гаража ОСОБА_2, розташованого на цокольному поверсі в будинку № 20 за адресою: м Перечин, вул. Ломоносова, без обтяжень суміжної земельної ділянки, що належить ОСОБА_1, шляхом встановлення земельного сервітуту, пропонується встановити земельний сервітут на частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_1, для використання гаража ОСОБА_2. У висновку експерта зазначено план та визначено геометричні розміри частини земельної ділянки ОСОБА_1, на яку пропонується накласти сервітут для можливості забезпечення проїзду автомобілі в гараж ОСОБА_2 Площа такої ділянки складає S = 69,1 кв. м.

Проте, експертом не розглядалася ймовірна технічна можливість улаштування заїзду в гараж через іншу стіну житлового будинку, так як інші стіни цього гаража не виходять на зовнішню стіну вказаного житлового будинку, а приміщення, що розділяють гараж і інші зовнішні стіни житлового будинку, не належать сторонам по справі (т. 2, а.с. 32).

Як роз'яснено в п. 22-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16.04.2004, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції встановив земельний сервітут відносно частини земельної ділянки відповідача, зазначивши загальну її площу, проте у порушення вимог ст. ст. 263 - 264 ЦПК України, суд не встановив в якому саме місці на земельній ділянці ОСОБА_1 має знаходитися цей проїзд, його площу та параметри, не з'ясував чи підпадає земельна ділянка, на яку встановлюється сервітут, під визначення наявного шляху у розумінні ст. 99 ЗК України. Суд не надав оцінки тому чи не буде за таким варіантом установлення земельного сервітуту порушено право власника земельної ділянки, оскільки земельний сервітут установлено безкоштовний; не перевірив чи може позивач задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. При цьому місцевий суд, дійшовши висновку, що потреба позивача не може бути задоволена іншим способом, послався виключно на висновок експерта, у якому не розглядалася технічна можливість улаштування заїзду в гараж через іншу стіну будинку інших власників приміщень цього будинку.

Таким чином, ОСОБА_2 не є власником чи користувачем земельної ділянки (орендарем земельної ділянки загальною площею 0,1428 га, кадастровий номер: 2123210100:01:002:0285 є Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Крок , керівником якого є ОСОБА_2А.); на замовлення ЖБК Крок , було розроблено проект та здійснено (у період із серпня 2014 по червень 2015) реконструкцію багатоквартирного житлового будинку у такий спосіб, що зовнішня грань стіни житлового будинку у м. Перечин вул. Ломоносова, 20, є фактичною межею із чужою земельною ділянкою; таку суміжну ділянку було передано у приватну власність ще рішенням Перечинської міської ради від 19.01.2006 та оформлено право власності 15.01.2009; реконструкцію здійснено без дотримання норм і правил щодо влаштування в'їзду та виїзду з гаражу; на земельній ділянці ОСОБА_1 є належний відповідачу об'єкт незавершеного будівництва, а встановлення безоплатного земельного сервітуту унеможливить використання земельної ділянки відповідача за її цільовим призначенням та фактично взагалі, без будь-якого фінансового відшкодування, позбавить права користування частиною земельної ділянки площею, щонайменше, 69,1 кв.м..

Колегія суддів вважає, що позивач не надала належних і допустимих доказів того, що на земельній ділянці відповідача наявний шлях для проїзду на транспортному засобі, не довела тієї обставини, що вона не може захистити своє порушене право та задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом, крім установлення права земельного сервітуту; не довела, що прохід та проїзд до належних позивачу приміщень не можна встановити іншим способом, та того, що встановлення сервітуту не завдасть шкоди відповідачу; не довела умов, із якими закон пов'язує встановлення земельного сервітуту.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, слід скасувати з підстав, передбачених п.п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ст. 381, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (Закарпатська обл., м. Перечин, вул. Б.Хмельницького, 5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Софії Русової, 12, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) 606,32 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 травня 2018 року.

Головуюча:

Судді: