Ухвала

від 29.11.2017 по справі 469/1411/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ухвала

іменем україни

29 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Кафідової О.В., Гримич М.К., Іваненко Ю.Г., Закропивного О.В., Писаної Т.О., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю Алгей-Агро про розірвання договору оренди землі, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 05 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що він є власником земельної ділянки площею 8,86 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться на території Ташинської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

24 березня 2008 року він та Товариство з обмеженою відповідальністю Алгей-Агро (далі - ТОВ Алгей-Агро ) у простій письмовій формі уклали строковий договір оренди названої земельної ділянки, за умовами якого він передав її на 10 років товариству в оренду, під обов'язок останнього сплачувати йому щорічно орендну плату у взаємоузгодженому сторонами розмірі.

23 червня 2008 року цей договір було зареєстровано у Березанському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії центру ДЗК, про що вчинено відповідний запис під номером № 040800700141.

Після вчинення названої реєстраційної процедури договір набрав чинності і сторони перейшли до його виконання. Він передав орендарю в оренду зазначену земельну ділянку, а орендар сплачував орендну плату за користування нею.

Проте, починаючи з 2011 року відповідач порушував умови договору. Спочатку він припинив сплачувати орендну плату, а з 2012 року взагалі перестав обробляти орендовану землю.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив позов задовольнити, розірвавши укладений між ним та відповідачем договір оренди землі від 24 березня 2008 року.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року, залишеним без змін Апеляційного суду Миколаївської області від 05 вересня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402- VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено факт систематичної, протягом трьох років, невиплати орендної плати відповідачем, а тому правові підстави для розірвання договору оренди відсутні.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 24 березня 2008 року позивач та ТОВ Алгей-Агро у простій письмовій формі уклали строковий договір оренди названої земельної ділянки, за умовами якого перший передав її другому на 10 років в оренду, під обовязок останнього сплачувати йому щорічно орендну плату у взаємоузгодженому сторонами розмірі.

23 червня 2008 року цей договір було зареєстровано у Березанському реєстраційному окрузі Миколаївської регіональної філії центру ДЗК, про що вчинено відповідний запис під номером № 040800700141.

У зв'язку з цим він набув чинності і сторони перейшли до його виконання.

У вересні 2013 року ОСОБА_6 уклав новий договір оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю Адмірал-Авто , за яким передав останньому землю в користування.

Через це із середини 2013 року ТОВ Алгей-Агро було позбавлене можливості обробляти орендовану земельну ділянку, отримувати з цього дохід, та, відповідно, сплачувати орендну плату за її використання.

Що ж до орендної плати за період з 2008 року і по вересень 2012 роки, то позивач отримував її справно та ще й у більшому, чим належало за договором розмірі, що підтвердив у судовому засіданні його представник.

Крім того, відповідач надав належні та допустимі докази сплати ним через пошту орендної плати і у 2013 році (ксерокопія відомості про виплату грошей № АЛА00000003 та виписка з рахунку ПАТ КБ Фінансова ініціатива за 11-20 вересня 2013 року).

Також судами встановлено, що орендна плата за 2015 рік не сплачена, оскільки на час звернення з позовом строк сплати орендної плати ще не наступив, а тому вона і не повинна була сплачуватися, тим більше за тих обставин, що існували на той час, а саме спори між відповідачем та ТОВ Адмірал-Агро щодо орендованої земельної ділянки.

Так, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що спірні правовідносини передбачають систематичну несплату орендної плати як підставу для розірвання договору оренди, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-146цс12).

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 05 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Кафідова Судді: М.К. Гримич О.В. Закропивний Ю.Г. Іваненко Т.О. Писана