Постанова

від 27.11.2017 по справі 813/2781/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2017 року справа № 813/2781/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - Тищук Л.К.

представника відповідача - Гурняк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Орфей" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Орфей" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006601408 від 04 травня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 28.04.2017 року № 466/13-01-14-14/37225658 про результати планової виїзної перевірки позивача є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Позивач зазначив, що підставою для такого висновку контролюючого органу здебільшого було посилання на відсутність в актах здачі-приймання виконаних робіт інформації щодо місця здійснення господарських операцій, обсягів, одиниць виміру господарських операцій та не зазначено в чому виражено їх результат, а також надання маркетингових послуг. Також, на думку позивача висновки податкового органу щодо не здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки такі гуртуються лише на тому, що в штаті позивача були укладальники-пакувальники, водії та експедитори, а ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є працівниками позивача. Однак, позивач стверджує, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки, його операції з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 носили реальний характер, що підтверджується належними та допустимими доказами - укладеними договорами, актами виконаних робіт, виписками з банку про оплату, картками рахунків по контрагентах та іншими первинними документами. При цьому, позивач акцентує увагу на тому, що всі операції, які ставляться під сумнів податковим органом, здійснювалися ним із метою реалізації власної господарської компетенції та були необхідні для провадження його діяльності як суб'єкта господарювання. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. В обґрунтування зазначив, що в ході проведення перевірки, відповідно до наданих до перевірки документів, встановлено завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 2209533 грн., за рахунок придбання послуг у фізичних осіб підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Відповідач зазначив, що між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 20.02.2015 № ГРУ-002-15. Однак, до перевірки не представлено додатків до вказаного договору, які підтверджували вид, обсяг та вартість наданих маркетингових послуг. Також в актах здачі-приймання виконаних робіт відсутня інформація щодо місця здійснення господарських операцій, обсягів, одиниці виміру господарських операцій. Таким чином, відповідач вважає, що у наданих до перевірки актах виконаних робіт не розкрито зміст господарських операцій (наданих послуг). Додатково відповідач звернув увагу суду, що у наданих до перевірки актах виконаних робіт в графі, де зазначають ким затверджено, вказано TOB Мамадай рітейл , однак відбиток печатки та підпис не ідентифікований TOB КОМПАНІЯ ОРФЕЙ , що свідчить про дефектність таких документів. Зокрема відповідач зазначив, що ОСОБА_5 є працівником позивача та на момент виконання маркетингових послуг і підписання актів виконаних робіт виконувала завдання як працівник компанії та отримувала заробітну плату, тому вказана операція по придбанню маркетингових послуг у штатного працівника компанії як у фізичної особи підприємця, спрямована лише на перерахування коштів і є такою що фактично не відбувалася. Відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_6 надавав позивачу послуги з організації перевезень, тобто, виконував послугу по розсиланню товаро-транспортної документації та здійснював розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу, а ФОП ОСОБА_4 надав позивачу послуги по пакуванню товару. Однак, на переконання позивача такі послуги не були надані позивачу, оскільки ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 є працівниками TOB КОМПАНІЯ ОРФЕЙ та серед працівників позивача були такі, які могли виконати таку роботу без залучення третіх осіб. На думку відповідача надані платником до перевірки документи не дозволяють встановити реальність виконання вказаних операцій та факт їх використання у господарській діяльності, тому витрати з придбання послуг маркетингу у ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 621768 грн., послуг організації перевезень у ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 911065 грн. та послуг пакування товару у ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 676700 грн. є безпідставними та не підтверджують реальність отримання послуг.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство TOB КОМПАНІЯ ОРФЕЙ зареєстроване як юридична особа 21.10.2010 за кодом ЄДРПОУ 37225658 та перебуває на обліку в Стрийській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

ГУ ДФС у Львівській області у період з 06.03.2017 по 10.04.2017 проведено планову виїзну документальну перевірку TOB КОМПАНІЯ ОРФЕЙ (код ЄДРПОУ 37225658) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, про що 18 квітня 2017 року складено акт № 466/13-01-14-14/37225658 (далі - акт перевірки).

Згідно з актом перевірки, відповідачем встановлено наступні порушення TOB КОМПАНІЯ ОРФЕЙ :

- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на 397718, 00 грн, в тому числі за 2015 рік на 160695, 00 грн та за 2016 рік на 237023, 00 грн..

Зазначені в акті порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про не підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5

За результатами перевірки та на підставі складеного акта перевірки, відповідачем 04 травня 2017 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0006601408 про збільшення суми грошового зобов'язання TOB КОМПАНІЯ ОРФЕЙ за податком на прибуток на загальну суму 456973, 75 грн, з яких 397718, 00 грн за податковими зобов'язаннями та 59255, 75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення і існування спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-ХІV.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно проводити комплексні дослідження ринку здійснювати аналіз ринку, сегментувати ринок, позиціонувати товар, розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо.

Головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству на необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо.

В підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження.

Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація наприклад: про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Отже, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу податкового кредиту.

З аналізу долучених до матеріалі справи доказів, суд встановив наступні обставини щодо формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з наступними контрагентами.

Суд встановив, що ТОВ Компанія Орфей (Замовник) уклала договір з фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (Виконавець) № ГУ-002-15 від 20.02.2015 року про надання інформаційно-консультаційних послуг, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, надавати Замовнику маркетингові послуги стосовно Продукції, визначеної в Додатках до даного Договору, з метою збільшення обсягів реалізації замовлення та просування продукції замовника на ринку, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити Виконавцю надані послуги .

Пунктом 2.1 вказаного Договору, загальна вартість наданих послуг формується на підставі додатків до договору та відображається у рахунках.

Пунктом 3 вказаного Договору визначено права та обов'язки сторін, зокрема:

п. 3.1 Виконавець зобов'язується:

п. 3.1.1. проводити маркетингові дослідження та заходи, направлені на популяризацію відвідування клієнтами торгових точок Замовника.

п. 3.1.2. надавати рекомендації щодо можливості, доцільності та ефективності проведення маркетингових заходів при реалізації Продукції.

3.1.5. здійснювати консультування Замовника із забезпеченням трудовими ресурсами.

п. 3.1.7. надавати Замовнику аналіз та необхідні звіти по поведеній роботі.

п. 3.2. Замовник зобов'язується:

п. 3.2.1 своєчасно надавати інформацію про асортимент Продукції, яка є предметом маркетингових заходів, її кількості та споживчі якості.

п. 3.2.2. своєчасно надавати інформацію щодо проведення маркетингових досліджень.

п. 3.2.3. забезпечити Виконавця інформацією та документами, необхідними для виконання ним своїх зобов'язань.

На підтвердження виконання договору № ГУ-002-15 від 20.02.2015 року позивач надав суду додатки до договорів щодо узгодження вартості наданих послуг, додаток про пролонгування договору, рахунки на оплату, акти виконаних робіт, звіти про надання маркетингових послуг робіт за 2015-2016 роки на загальну суму 621768 грн. (номенклатура - маркетингові послуги).

Відповідно до п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України, згідно з яким маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Отже, суд з врахуванням вищенаведеного не може прийняти до уваги докази надані позивачем, оскільки такі докази не розкривають зміст господарських операцій (наданих послуг). А відтак документи представлені позивачем не підтверджують реальність отримання маркетингових послуг ТОВ Компанія Орфей від ФОП ОСОБА_5

Окрім того, в актах виконаних робіт за 2015-2016 роки відсутня інформація щодо місця здійснення господарських операцій, обсягу, одиниці виміру господарських операцій, не зазначено у який спосіб проводились маркетингові дослідження (опитуванням, анкетуванням), а також не зазначено в чому виражено їх результат.

Суд відмічає, що у звітах про виконання маркетингових послуг використовується в основному дані контрагентів про обсяги їх реалізації, однак не зазначено як саме ці дані були отримані ФОП ОСОБА_5 щодо обсягів реалізації та сум чеку по кожному з них, оскільки дана інформація є комерційними даними кожного з них і у вільному доступі вона відсутня для того щоб проводити аналіз та порівнювати в розрізі номенклатури та ціни.

Суд зазначає, що позивачем також не надано документів, які б свідчили про передачу усіх необхідних даних для дослідження як це передбачено п. 3.2.1., п. 3.2.3. договору № ГУ-002-15 від 20.02.2015.

Водночас, звіти містять узагальнену статистичну інформацію у різних сферах господарської діяльності трьох областей України та, по суті, являє собою опис поточного стану ринку товарів, однак не містять жодних рекомендацій, розроблених конкретно для платника. Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не представлено.

Окрім того, суд наголошує, що ТОВ Компанія Орфей займається реалізацією канцтоварів та побутової хімії, однак в звітах проведених маркетингових досліджень досліджувались лише ринок канцтоварів, а щодо побутової хімії позивачем пояснень не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем надано до матеріалів справи звіти про плановий дохід ТОВ Компанія Орфей по кварталах в яких проводиться аналіз фінансових показників в розрізі планових продажів, собівартості, структури витрат підприємства, однак дані послуги не передбачені умовами договору № ГУ-002-15 від 20.02.2015, окрім того дані показники підприємство могло само визначити, оскільки у позивача є усі дані для цього.

Також не можна залишити поза увагою той факт, що серед персоналу ТОВ Компанія Орфей числяться маркетологи, дистриб'ютори, менеджери зі збуту, котрі повинні володіти інформацією щодо руху, попиту, реалізації продукції тощо.

Окрім того, із наданих до перевірки штатних розписів, табелів обліку використання робочого часу, судом було встановлено, що ОСОБА_5 є працівником адмінапарату ТОВ КОМПАНІЯ ОРФЕЙ та в момент виконання маркетингових послуг і підписання актів виконаних робіт виконувала завдання як працівник компанії та отримувала заробітну плату.

Також ОСОБА_5 було допитано в судовому засідання в якості свідка, де вона зазначила, що вона дійсно надавала такі послуги, однак дані свідчення не беруться до уваги, оскільки вона не змогла надати чітко відповіді звідки брала інформацію по обсягах продажів конкурентів, як дані звіти можуть вплинути на фінансові результати ТОВ Компанії Орфей . Також свідок підтвердила, що являється працівником даної компанії та займає посаду виконавчого директора ТОВ Компанії Орфей .

Щодо взаємовідносин ТОВ Компанії Орфей з фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, то суд встановив наступне.

01 квітня 2015 року між ТОВ Компанія Орфей та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 укладено Договір № 01 про надання послуг з пакування, відповідно до умов якого визначено, що за завданням Замовника Виконавець надає Замовнику послуги з пакування в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

У вказаному Договорі зазначено наступні умови:

п. 2.1. виконавець зобов'язаний якісно та вчасно надавати передбачені у п. 1.1. Договору послуги Замовнику.

п. 2.2. у разі виникнення обставин, які перешкоджають належному виконанню своїх обов'язків за цим Договором, негайно повідомити про це Замовника.

п. 2.3. вживати буть-яких інших необхідних заходів, потрібних для належного виконання своїх обов'язків за договором.

п. 3.1. замовник зобов'язується надавати виконавцю на його вимогу всю інформацію яка необхідна для потрібна йому для належного виконання зобов'язання з надання передбачених цим договором послуг.

п. 3.2. за потреби забезпечувати Виконавця усім необхідним для виконання своїх обов'язків за цим Договором належним чином.

п. 3.3. приймати від виконавця послуги, що надаються ним за цим Договором.

п. 4.1. вартість послуг визначається Сторонами за фактом їх надання за наслідками кожного календарного місяця і фіксуванням в актах про надані послуги.

На підтвердження виконання договору № 01 від 01.04.2015 позивач надав суду рахунки на оплату, акти про надані послуги, звіти про надання пакувальних послуг за 2016 рік на загальну суму 676700, 00 грн.

Однак, як встановлено судом, серед персоналу ТОВ Компанія Орфей числяться продавці-консультанти 9 осіб, які здійснюють упакування товару з торгового складу та укладальники-пакувальники - 3 особи, що підтверджується штатними розписами, наданих до перевірки, які наявні в матеріалах справи, тому судом не беруться до уваги докази надані позивачем.

Як вбачається з інформаційно-аналітичної системи Податковий Блок наданої відповідачем, суб'єкт господарювання ФОП ОСОБА_4 використовує найманих працівників - 5 осіб, однак не надано договорів оренди чи інших правочинів.

Водночас в судовому засіданні підчас допиту ОСОБА_4 встановлено, що послуги надавалися на території ТОВ Компанія Орфей , однак позивачем так свідком не надано пояснень на підставі яких додаткових договорів та умов договору № 01 від 01.04.2015, передбачено, що роботи мають надаватись на території ТОВ Компанія Орфей .

Крім того відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України істотними умовами господарського договору:

п.180.1. ст. 180 ГКУ зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

п.180.2. ст. 180 ГКУ господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

п.180.3. ст. 180 ГКУ при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

п.180.4. ст. 180 ГКУ умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

п.180.5. ст. 180 ГКУ ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Однак, в договорі № 01 від 01.04.2015 укладеному між ТзОВ Компанія Орфей та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 не передбачено ціни договору, методика оцінки вартості робіт чи залежить від обсягів чи часу виконання роботи та відшкодування витрат необхідних для виконання послуг, а лише зазначено, що Замовник зобов'язаний забезпечувати Виконавця усім необхідним для виконання своїх обов'язків за цим Договором належним чином.

Крім того, позивачем не надано жодних актів прийому передачі товарно-матеріальних цінностей, оборотно-сальдових відомостей, котрі вказували б про передачу товарно-матеріальних цінностей із складів ТОВ Компанія Орфей на ФОП ОСОБА_4 для проведення пакувальних робіт в розрізі кількості та номенклатури, оскільки на момент проведення пакувальних робіт ФОП ОСОБА_4 є матеріально відповідальною особою.

Також серед персоналу ТОВ Компанії Орфей числяться продавці-консультанти 9 осіб, які здійснюють упакування товару з торгового складу та укладальники-пакувальники - 3 особи, що підтверджується штатними розписами, наданих до перевірки та які наявні в матеріалами в справі.

Крім цього, ОСОБА_4 було допитано в судовому засідання в якості свідка, де вона зазначила, що вона дійсно надавала такі послуги, однак дані свідчення не беруться до уваги, тому що вона підтвердила, що являється працівником ТОВ Компанії Орфей .

Суд встановив, що ТОВ Компанія Орфей (Замовник) 11.03.2015 уклала Договір з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 (Експедитор) № 1/2015/03 про надання послуг з транспортного експедитування, згідно з умовами якого за дорученням Замовника і на підставі даного договору Експедитор надає одну чи декілька з наступних послуг: організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та інших держав (міжнародні перевезення); виконує послугу по розсиланню товаро-транспортної документації; здійснює розрахунки з усіма учасниками процесу; за згодою сторін виконує інші доручення Замовника.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що Експедитор організовує перевезення вантажів згідно замовлень Замовника, які подаються у формі Заявки . Конкретні умови по кожному замовленні обумовлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

У пункті 3.1. вказаного Договору визначено вартість перевезення, що обумовлюється сторонами на кожний рейс в заявці: Вартість послуг транспортного експедирування складається з вартості послуг Експедитора (винагорода експедитора), вартості перевезення (включаючи послуги, пов'язані з перевезенням вантажу), вартості додаткових послуг.

На підтвердження виконання договору № 01 від 01.04.2015 року позивач надав суду рахунки на оплату, акти про надані послуги, заявки на перевезення за 2015-2016 рр. на загальну суму 911065,00 грн.

Однак, суд не приймає до уваги вказані докази, оскільки як зазначалося вартість наданих послуг визначається заявками в яких має визначається винагорода експедитора та вартість перевезення, однак в даних заявках зазначається лише вартість перевезення без винагороди, а в актах виконаних робіт в номенклатурі зазначається послуги по транспортуванні.

Окрім того, позивач до матеріалів справи не надав документів, які підтверджували факт транспортування ТМЦ, а саме товарно-транспортних накладних, які можуть свідчити про факт надання даних послуг позивачу.

Разом з тим, серед персоналу ТОВ КОМПАНІЯ ОРФЕЙ числяться водії, експедитори, менеджери з логістики, що безпосередньо займаються транспортуванням та експедитуванням товарів.

Крім цього ОСОБА_3 було допитано в судовому засідання в якості свідка, де вона зазначила, що вона дійсно надавала такі послуги, однак дані свідчення суд не приймає до уваги, оскільки на запитання чи може вона надати документи, які б підтверджували факт транспортування, остання зазначила, що таких документів у неї немає. Крім того, ОСОБА_3 підтвердила, що являється працівником ТОВ Компанії Орфей .

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача, що послуги надані ТОВ Компанія Орфей від ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не мали ніякого впливу на фінансові результати підприємства, а відтак надавали податкову вигоду у вигляді ухилення від сплати податків.

Додатково, суд звертає увагу, що усі фізичні особи-підприємці є найманими працівниками підприємства, на підприємстві є достатня кількість кваліфікованих працівників в обов'язки яких входить виконання таких самих робіт, що надавали дані ФОП, а також первинні документи надані до перевірки не розкривають повністю суть господарських операцій та їх вплив на фінансові показники підприємства, а отже не було потреби в їх придбані у даних ФОП.

Так, у відповідності до п.1. ст.9 Закону Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність та згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затв. Наказом Мінфіну від 24.05.95 №88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути такі документи:

Наказ по підприємству, в якому потрібно обґрунтувати необхідність проведення таких маркетингових досліджень (наприклад, у зв'язку з виходом на ринок нового виду продукції), зазначивши період їх проведення, територію, назву виду продукції, категорію потенційних споживачів тощо.

Договір на проведення маркетингових досліджень, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. У розділі Предмет договору потрібно зазначити конкретний вид маркетингових досліджень, мету їх проведення, регіон тощо. При цьому в такому договорі потрібно зазначити напрями та об'єкти маркетингових досліджень, зокрема:

- дослідження попиту на дану продукцію і відомостей про можливих споживачів;

- вивчення потенційних можливостей здійснення операцій з купівлі-продажу об'єкта маркетингових досліджень на певній території, дослідження необхідного обсягу продажу і пошук покупців, вивчення потреб та ефективності проведення рекламної кампанії щодо даної продукції.

Водночас у договорі слід передбачити умову про те, що результат маркетингових досліджень оформляється актом приймання-передачі послуг та письмовим звітом.

Підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи:

- акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг;

- звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Однак, суд наголошує, що ні до перевірки, ні суду не надано звіти по виконаних маркетингових послугах, які б відображали обсяги продаж, доказів проведення оплати та інших документів, які б могли підтвердити спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності ТОВ Компанії Орфей .

Наявна позиція підтверджується практикою ВАС України (справа №К/800/7181/14), зокрема суд в своїй постанові зазначає, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачі в рамках господарських правовідносин та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується, то у задоволені даного позову слід відмовити.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право розраховувати на ті податкові вигоди визначені чинним законодавством України, які пов'язані з реальним здійсненням господарської діяльності, а відтак відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006601408 від 04 травня 2017 року.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов до висновку, що податковим органом доведено факт правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до статті 94 КАС України, особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.12.2017.

Суддя Р.М. Брильовський