Постанова

від 27.11.2017 по справі 812/1657/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.13

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1657/17

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Моспанюк Є.С.,

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства Рідкісні гази до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.10.2017 № НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства Рідкісні гази (далі - Позивач, ПрАТ Рідкісні гази ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.10.2017 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивачем у 2015 та 2016 роках подано до податкового органу податкові декларації з плати за землю за вищевказані роки, якими було визначено податкові зобов'язання. Але скориставшись своїм правом передбаченим статтею 50 Податкового кодексу України Позивачем 28.09.2017 були подані уточнюючі податкові декларації з плати за землю за 2015 та 2016 роки, якими було зменшено податкові зобов'язання. На підставі чого у жовтні 2017 року Відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 - 2016 роках. За результатами проведення перевірки фахівцями податкового органу було складено акт від 24.10.2017 № 1460/12-32-12-05/00153301. 06 листопада 2017 року Позивач отримав від Відповідача податкове повідомлення - рішення від 02 жовтня 2017 року № НОМЕР_1, в якому підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у сумі 913126,63 грн, у тому числі за основним платежем 730501,30 грн та за штрафними (фінансовими санкціями) 182625,33 грн.

Позивач не згоден з винесеним податковим повідомленням - рішенням у повному обсязі та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову (а.с. 41-46), в обґрунтування зазначив, що у зв'язку з наявністю у платника податків об'єктів та бази оподаткування в розумінні норм статей 270 та 271 Податкового кодексу України, що зазначено в уточнюючих податкових деклараціях, контролюючим органом встановлено заниження податкових зобов'язань з плати за землю за 2015 та 2016 роки та визначено податкове зобов'язання з плати за землю у сумі 730501,30 грн. Відповідач не погоджується з твердженням Позивача, відповідно до положень Закону України від 02.09.2014 № 1669-VІІ Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції. З посиланням на статтю 10 Закону України № 1669, вважає що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Проте доказів настання форс - мажорних обставин для підприємства, платником податків надано не було. У зв'язку з чим, на думку Відповідача, платником податків безпідставно звільнено себе від сплати за землю, шляхом подання уточнюючих податкових декларацій, якими зменшені суми податкових зобов'язань з плати за землю.

Вважає, що податкове повідомлення - рішення від 02.11.2017 № НОМЕР_1, яким платнику податків визначене податкове зобов'язання з плати за землю у сумі 913126,63 грн (з них 730501,30 грн - основного платежу, 182625,33 грн - штрафних санкцій) є правомірним та прийнятим відповідно до вимог законодавства.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в запереченні, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Позивач - приватне акціонерне товариство Рідкісні гази (код ЄДРПОУ 00153301), зареєстроване юридичною особою 03.04.1997 (а.с. 99-104).

У Позивача на підставі рішення Лисичанської міської ради від 21.07.2000 № 500 на праві постійного користування знаходиться: земельна ділянка для розміщення промислового майданчика площею 93672 м.кв., земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 158000 м.кв., за адресою: м. Лисичанськ, вул. К.Маркса, 149, що підтверджується інформацією, зазначеною в Державному акті на право постійного користування землею (а.с. 105-109).

Позивачем 29.01.2015 подано до ДПІ у м. Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганській області звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, у графі 5 якої нараховано земельного податку на 2015 рік, усього 287243,35 грн, із щомісячною сплатою протягом 2015 року по 23936,95 грн, а у грудні - 23936,90 грн (а.с. 19-24).

28.09.2017 Позивачем до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області подано уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, у графі 3 якої зазначено про відсутність податкового зобов'язання на 2015 рік та у графі 6 нараховано до зменшення податкового зобов'язання на 2015 рік на періоди, за якими не настав термін сплати, усього 287243,35 грн, у тому числі помісячно протягом 2015 року - 23936,95 грн, а у грудні - 23936,90 грн (а.с. 31-35).

04.02.2016 Позивачем до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, у графі 3 якої нараховано на 2016 рік, усього 1063819,06 грн, із щомісячною сплатою протягом 2016 року по 88651,59 грн, а у грудні - 88651,57 грн (а.с. 13-17).

28.09.2017 Позивачем до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, у графі 3 якої нараховано на 2016 рік, усього 620561,11 грн, у тому числі: за період з січня по квітень включно зазначено про відсутність податкових зобов'язань, за період з червня по листопад включно по 88651,59 грн щомісяця, за грудень 88651,57 грн. У графі 6 нараховано до зменшення податкового зобов'язання на 2016 рік на періоди, за якими не настав термін сплати, усього 443257,95 грн, у тому числі за період з січня по травень по 88651,59 грн щомісяця (а.с. 26-30).

ГУ ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (уточнюючої) за 2015-2016 роки ПрАТ Рідкісні гази , за результатами проведення якої складено акт від 24.10.2017 № 1460/12-32-12-05/00153301 (а.с. 8-10).

Проведеною перевіркою встановлено заниження Позивачем суми податкових зобов'язань по земельному податку за 2015-2016 роки на загальну суму 730501,30 грн, чим порушено вимоги пункту 270.1 статті 270, пункту 271.1 статті 271, пункту 288.6 статті 286, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2017 № НОМЕР_1 ГУ ДФС у Луганській області збільшило ПрАТ Рідкісні гази грошове зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 913126,63 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на 730501,30 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 182625,33 грн (а.с. 7).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно з підпунктом 54.1 статті 54 Податкового Кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового Кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового Кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Разом з тим, Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669-VII), тут і надалі положення Закону наведені в редакції чинній до 08.06.2016, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, в редакції Закону № 1365-VIII від 17.05.2016, звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Виходячи з наведених приписів, суд дійшов висновку, що датою початку періоду проведення АТО є 14.04.2014. Відповідно, у період з 14.04.2014 до 07.06.2016 включно суб'єкти господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення АТО, були звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з підпунктом 17 пункту 2 додатку по Луганській області територією проведення АТО визначено, зокрема м. Лисичанськ Луганської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, при цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079, та знову затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з підпунктом 17 пункту 2 додатку по Луганській області територією проведення АТО визначено, м. Лисичанськ Луганської області.

Оскільки земельна ділянка Позивача розташована на території м. Лисичанськ Луганської області, тобто на території проведення АТО, суд вважає, що ПрАТ Рідкісні гази у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно звільнялося від плати за землю за цими земельними ділянками в силу статті 6 Закону № 1669-VII.

Відповідно, судом встановлено, що позивач правомірно подав уточнені Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки, в яких визначив податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки, керуючись статтею 6 Закону № 1669-VII.

Суд критично оцінює твердження Відповідача про те, що стаття 6 Закону № 1669-VII може застосовуватися лише за наявності сертифікату Торгово-промислової палати України, з огляду на наступне.

Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, що спростовує посилання відповідача в скарзі.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 6 Закону № 1669-VII є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 цього Закону, оскільки Сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, отже Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені. Отже, Сертифікат ТПП не є принциповою підставою для звільнення позивача від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення АТО, оскільки, як прямо встановленою нормою статті 6 Закону №1669-VII, звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно з частиною третьою статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, Закон № 1669-VII прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що норми Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України є суперечливими, податковий орган, отримавши від Позивача уточнені податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки, керуючись пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, мав застосувати законодавство, більш сприятливе для платника податків, та погодитися з тим, що платник податків у період часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 був звільнений від плати за земельні ділянки, розташовані на території проведення АТО, тобто застосувати положення статті 6 Закону № 1669-VII.

На користь такої позиції свідчить й судова практика Європейського Суду з прав людини, якою згідно з частинами першою та другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України має керуватися суд при вирішенні справи, застосовуючи принцип верховенства права.

Так, Європейський Суд з прав людини у справі Сєрков проти України , заява № 39766/05, пар. 33, 41, 42, 43, 44 рішення від 07.07.2011 зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію законів . Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (див. рішення у справі Ятрідіс проти Греції (Iatridis v.) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999).

Суд також зазначає, що можливість таких різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином була спричинена неналежним станом національного законодавства з цього питання. Правила, які було закріплено в Указі Президента та в Законі про ПДВ, надавали необґрунтовану свободу вибору щодо тлумачення того, яким чином вони можуть співвідноситись, а також розуміння чіткої сфери їх застосування та значення їх вимог.

Відповідно, на думку Суду, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з такого важливого фіскального питання, яка призводила до його суперечливого тлумачення судом, порушує вимоги Конвенції щодо якості закону .

У цьому контексті Суд не може не брати до уваги вимоги статті 4.4.1 Закону про погашення зобов'язань платників податків, який передбачає, що у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Проте у цій справі державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податків, що призвело до стягнення ПДВ із заявника (див. також рішення у справі Щокін проти України (Shchokin v.), заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 57, від 14 жовтня 2010 року).

Вищезазначені міркування є достатніми, щоб надати Суду можливість дійти висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним у контексті статті 1 Першого протоколу. Відповідно, Суд постановляє, що було порушення цього положення.

Отже, задекларовані в уточнюючих деклараціях позивача нульові показники зобов'язання з плати за землю протягом періоду з 01.01.2015 по 07.06.2016 відповідають вимогам Закону № 1669 і свідчать про реалізацію позивачем зазначеного права.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Посилаючись на вказану норму, Відповідач нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції.

Однак, з огляду на те, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про безпідставність визначення податковим органом Позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за період з 01.01.2015 по 07.06.2016, підстави для застосування до підприємства Відповідача штрафних (фінансових) санкцій, що передбачені статтею 123 Податкового кодексу України, у вказаний період відсутні.

За таких обставин судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 02.11.2017 № НОМЕР_1 в частині збільшення ПрАТ Рідкісні гази суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб за земельні ділянки, розташованими на території проведення АТО, за період з 01.01.2015 по 07.06.2016 включно є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь приватного акціонерного товариства Рідкісні гази у сумі 13696,90 гривень.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 27 листопада 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства Рідкісні гази до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.10.2017 № НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 02.11.2017 № НОМЕР_1, яким приватному акціонерному товариству Рідкісні гази збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на 913126,63 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на 730501,30 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 182625,33 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72) на користь приватного акціонерного товариства Рідкісні гази (ідентифікаційний код 00153301, місцезнаходження: 93120, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. К. Маркса, буд. 149) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 13696 (тринадцять тисяч шістсот дев'яносто шість гривень) 90 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 04 грудня 2017 року.

Суддя ОСОБА_3