Постанова

від 24.01.2018 по справі 812/1657/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року справа № 812/1657/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 р. у справі № 812/1657/17 (головуючий І інстанції Чиркін С.М., постанова у повному обсязі складена 04 грудня 2017 року у м. Луганськ) за позовом Приватного акціонерного товариства Рідкісні гази до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2017 року № 0018551205,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 09 листопада 2017 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області № 0018551205 від 02 листопада 2017 року на суму 913 126, 63 грн., у тому числі за основним платежем 730 501, 30 грн. та за штрафними санкціями 182 625, 33 грн.; вирішити питання судових витрат (а.с. 3-5).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 р. у справі № 812/1657/17 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 02.11.2017 № 0018551205, яким приватному акціонерному товариству Рідкісні гази збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на 913126,63 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 730501,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 182625,33 грн.

Вирішено питання судових витрат (а.с. 114-118).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що ст. 10 Закону № 1669 закріплено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати.

Тобто, платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходяться на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводиться антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати орендної плати виключно на підставі сертифікату Торгово-промислової палати України.

Згідно п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи, смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Позивачем не надано доказів на підтвердження припинення спірного податкового зобов'язання щодо сплати земельного податку, у встановлений законом спосіб, як то доказів настання форс-мажорних обставин для підприємства.

Також, звертає увагу на те, що в уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю за 2015 рік та за 2016 рік платником податків не зазначені будь-які дані щодо наявності у позивача пільги зі сплати земельного податку.

За таких обставин податковий орган вважає, що податкове повідомлення-рішення № № 0018551205 від 02 листопада 2017 року винесене з урахуванням норм діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство Рідкісні гази (код ЄДРПОУ 00153301), зареєстроване юридичною особою 03.04.1997 (а.с. 99-104).

У позивача на підставі рішення Лисичанської міської ради від 21.07.2000 № 500 на праві постійного користування знаходиться: земельна ділянка для розміщення промислового майданчика площею 93672 м.кв., земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 158000 м.кв., за адресою: м. Лисичанськ, вул. К. Маркса, 149, що підтверджується інформацією, зазначеною в Державному акті на право постійного користування землею (а.с. 105-109).

Позивачем 29.01.2015 подано до ДПІ у м. Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганській області звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, у графі 5 якої нараховано земельного податку на 2015 рік, усього 287243,35 грн., із щомісячною сплатою протягом 2015 року по 23936,95 грн., а у грудні - 23936,90 грн. (а.с. 19-24).

28.09.2017 позивачем до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, у графі 3 якої зазначено про відсутність податкового зобов'язання на 2015 рік та у графі 6 нараховано до зменшення податкового зобов'язання на 2015 рік на періоди, за якими не настав термін сплати, усього 287243,35 грн., у тому числі помісячно протягом 2015 року - 23936,95 грн., а у грудні - 23936,90 грн. (а.с. 31-35).

04.02.2016 позивачем до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, у графі 3 якої нараховано на 2016 рік, усього 1063819,06 грн., із щомісячною сплатою протягом 2016 року по 88651,59 грн., а у грудні - 88651,57 грн. (а.с. 13-17).

28.09.2017 позивачем до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, у графі 3 якої нараховано на 2016 рік, усього 620561,11 грн., у тому числі: за період з січня по травень включно зазначено про відсутність податкових зобов'язань, за період з червня по листопад включно по 88651,59 грн. щомісяця, за грудень 88651,57 грн. У графі 6 нараховано до зменшення податкового зобов'язання на 2016 рік на періоди, за якими не настав термін сплати, усього 443257,95 грн., у тому числі за період з січня по травень по 88651,59 грн. щомісяця (а.с. 26-30).

Головним управлінням ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (уточнюючої) за 2015-2016 роки ПрАТ Рідкісні гази , за результатами проведення якої складено акт від 24.10.2017 № 1460/12-32-12-05/00153301 (а.с. 8-10).

Проведеною перевіркою встановлено заниження позивачем суми податкових зобов'язань по земельному податку за 2015-2016 роки на загальну суму 730501,30 грн., чим порушено вимоги пункту 270.1 статті 270, пункту 271.1 статті 271, пункту 288.6 статті 286, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2017 № 0018551205 Головне управління ДФС у Луганській області збільшило ПрАТ Рідкісні гази грошове зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на 913126,63 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 730501,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 182625,33 грн. (а.с. 7).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Спірним питанням даної справи є правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0018551205 від 02 листопада 2017 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669-VII), період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, у період з 14.04.2014 року до 07.06.2016 року включно суб'єкти господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення АТО, були звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, територією проведення АТО визначено, зокрема м. Лисичанськ Луганської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079, та знову затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким територією проведення АТО визначено, м. Лисичанськ Луганської області.

Оскільки земельна ділянка позивача розташована на території м. Лисичанськ Луганської області, тобто на території проведення АТО, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПрАТ Рідкісні гази у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно звільнялося від плати за землю за цими земельними ділянками в силу статті 6 Закону № 1669-VII.

Колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм, суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669-VII, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Стосовного посилання відповідача на обов'язкову наявність сертифікату Торгово-промислової палати України у відповідності до статті 10 Закону № 1669-VII, колегія суддів зазначає, що стаття 6 Закону № 1669-VII є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 цього Закону, оскільки Сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, отже Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені. Отже, Сертифікат ТПП не є принциповою підставою для звільнення від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення АТО, оскільки, звільнення прямо встановленою нормою статті 6 Закону № 1669-VII, а саме звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016.

Зазначена підстава відносно позивача встановлена судом, тому в силу положень статті 6 Закону № 1669 Публічне акціонерне товариство "Рідкісні гази" протягом часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно звільнено від сплати земельного податку за землю в м. Лисичанську Луганської області, внаслідок чого за вказаний період показники податкової звітності позивача мають дорівнювати нулю, про що і зазначене позивачем в уточнюючих податкових деклараціях.

Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для визначення контролюючим органом за наслідками камеральної перевірки податкових зобов'язань за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 73 0501, 30 грн.

З урахуванням безпідставності визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб за земельні ділянки комунальної власності за період з 01.01.2015 року по 0.06.2016 року, підстави для застосування до підприємства відповідачем штрафних санкцій, що передбачені ст. 123 Податкового кодексу України у вказаний період відсутні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності у розмірі 730501,30 грн. та застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 р. у справі № 812/1657/17 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 24 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко