Постанова

від 28.03.2019 по справі 812/1657/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2019 року

Київ

справа № 812/1657/17

адміністративне провадження №К/9901/29280/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (суддя С.М. Чиркін) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року (колегія у складі суддів: Г.М. Міронова, Т.Г. Арабей, І.В. Геращенко) у справі №812/1657/17 за позовомПриватного акціонерного товариства Рідкісні гази доГоловного управління Державної фіскальної служби у Луганській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2017 року №0018551205,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Рідкісні гази (далі - ПАТ Рідкісні гази ) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області №0018551205 від 02 листопада 2017 року на суму 913126,63 грн., у тому числі за основним платежем 730501,30 грн. та за штрафними санкціями 182625,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до вимог Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції позивач звільнений від плати за користування земельними ділянками.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 02 листопада 2017 року №0018551205, яким ПАТ Рідкісні гази збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на 913126,63 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 730501,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 182625,33 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в силу положень статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції позивач протягом часу з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року включно звільнений від сплати земельного податку за землю в м. Лисичанську Луганської області, яка знаходиться на території, визначених переліком населених пунктів, де проводилася антитерористична операція

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство Рідкісні гази є юридичною особою з 03 квітня 1997 року та на підставі рішення Лисичанської міської ради від 21 липня 2000 року №500 на праві постійного користування знаходиться: земельна ділянка для розміщення промислового майданчика площею 93672 м.кв., земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 158000 м.кв., за адресою: м. Лисичанськ, вул. К. Маркса, 149, що підтверджується інформацією, зазначеною в Державному акті на право постійного користування землею.

Позивачем 29 січня 2015 року подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, у графі 5 якої нараховано земельного податку на 2015 рік, усього 287243,35 грн, із щомісячною сплатою протягом 2015 року по 23936,95 грн, а у грудні 23936,90 грн.

04 лютого 2016 року позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, у графі 3 якої нараховано на 2016 рік, усього 1063819,06 грн., із щомісячною сплатою протягом 2016 року по 88651,59 грн., а у грудні - 88651,57 грн.

Згодом, 28 вересня 2017 року ПАТ Рідкісні гази до відповідача подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки.

В уточнюючій податковій декларації за 2015 рік у графі 3 зазначено про відсутність податкового зобов'язання на 2015 рік та у графі 6 нараховано до зменшення податкового зобов'язання на 2015 рік на періоди, за якими не настав термін сплати, усього 287243,35 грн., у тому числі помісячно протягом 2015 року - 23936,95 грн., а у грудні - 23936,90 грн.

Щодо уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2016 рік, то у графі 3 зазначено, що на 2016 рік нараховано усього 620561,11 грн., у тому числі: за період з січня по травень включно зазначено про відсутність податкових зобов'язань, за період з червня по листопад включно по 88651,59 грн. щомісяця, за грудень 88651,57 грн. У графі 6 нараховано до зменшення податкового зобов'язання на 2016 рік на періоди, за якими не настав термін сплати, усього 443257,95 грн., у тому числі за період з січня по травень по 88651,59 грн. щомісяця

Контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (уточнюючої) за 2015-2016 роки ПАТ Рідкісні гази , за результатами якої складено акт від 24 жовтня 2017 року №1460/12-32-12-05/00153301, яким встановлено заниження позивачем суми податкових зобов'язань по земельному податку за 2015-2016 роки на загальну суму 730501,30 грн., чим порушено вимоги пункту 270.1 статті 270, пункту 271.1 статті 271, пункту 288.6 статті 286, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

На підставі акта відповідачем 02 листопада 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0018551205, яким збільшило ПАТ Рідкісні гази грошове зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на 913126,63 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 730501,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 182625,33 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України, Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі Закон № 1669) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.147 пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 ПК України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 ПК України).

Податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 ПК України).

Порядок обчислення орендної плати, строк та порядок сплати плати за землю не є спірним в межах розгляду даної справи. Проблемним питанням цієї справи є наявність/відсутність підстав для звільнення суб'єкта господарювання від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності у спірний період, якщо він здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII (в редакції, чинній до 8 червня 2016 року) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

За змістом статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України були затверджені Переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких внесено м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада) (пп. 8 пункту 2).

Поруч з цим, згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Відтак положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пункту 56.21 статті 56 цього кодексу.

Окрім того, слід відзначити, що статтею 6 Закону №1669, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин. Дійсно сертифікат Торгово-промислової палати України є доказом, що підтверджує причини та настання обставин, які не залежали від учасника подій. Проте у даній справі дані обставини не підлягають підтвердженню таким сертифікатом, в силу вимог статті 6 Закону № 1669-VII та Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого внесено м. Лисичанськ.

Відтак, згідно з положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою зокрема для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду