Постанова

від 07.11.2017 по справі 910/3109/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 910/3109/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівМалетича М.М., Плюшка І.А. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Газенергобуд", м. Київ на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року у справі господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Газенергобуд", м. Київ простягнення неустойки 140 674, 99 грн.

за участю представників

позивача: Некрасов Д.А., Пахомова О.А.,

відповідача: Духницький А.М.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі за текстом - ПАТ "Укртрансгаз") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергобуд" (далі за текстом - ТОВ "Газенергобуд") про стягнення неустойки за прострочення виконання договірних зобов'язань у розмірі 140 674, 99 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.05.2017 року позов задоволено повністю: зменшено розмір пені та штрафу на 50 %; присуджено до стягнення з ТОВ "Газенергобуд" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 16 171, 97 грн. штрафу, 23 095, 86 грн. пені та судовий збір.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог про стягнення неустойки, передбаченої чинним законодавством та умовами договору, та наявністю підстав для стягнення 7 % штрафу і пені, враховуючи термін прострочення виконання зобов'язання з виконання робіт та поставку обладнання; водночас, використовуючи право, надане ст. 233 Господарського кодексу України, та відповідно до п. 3 ч. 1. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу та пені на 50 %.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року рішення господарського суду міста Києва від 10.05.2017 року було скасовано в частині зменшення розміру пені та штрафу на 50 % та винесено в цій частині нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ПАТ "Укртрансгаз" в повному обсязі: присуджено до стягнення з ТОВ "Газенергобуд" на користь ПАТ "Укртрансгаз" 89 402, 63 грн. пені, 51 272, 35 грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Газенергобуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 10.05.2017 року.

ПАТ "Укртрансгаз" до Вищого господарського суду України подано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року - скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 10.05.2017 року, а представники позивача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.12.2015 року ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Черкаситрансгаз" як замовником та ТОВ "Газенергобуд" як підрядником було укладено Договір № 1512000280 про закупівлю робіт по об'єкту: "Реконструкція котельні на компресорній станції "Гусятин" газопроводу "Уренгой-Помари-Ужгород" (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) (далі за текстом - Договір закупівлі).

Даний Договір закупівлі укладено за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти згідно Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Згідно з п. 1.1 Договору закупівлі підрядник взяв на себе зобов'язання виконати роботи по об'єкту: "Реконструкція котельні на компресорній станції "Гусятин" газопроводу "Уренгой-Помари-Ужгород" (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) (далі - роботи) відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

В 3.1 Договору закупівлі визначено, ціна Договору складає 13 336 514, 41 грн. з урахуванням ПДВ, що визначена договірною ціною (Додаток 2), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору закупівлі строк виконання робіт встановлено з дати підписання Договору і до 24.09.2016 року (в редакції Додаткової угоди № 2 від 08.09.2016 року).

В п. 5.2 Договору закупівлі передбачено, що етапи виконання робіт визначаються Календарним планом робіт (Додаток № 3), який є невід'ємною частиною Договору.

Додатком № 3 до Договору закупівлі "Календарним графіком виконання робіт" передбачено обов'язок підрядника здійснити постачання обладнання до 31.03.2016 року на суму 10 096 723, 57 грн., здійснити комплектацію матеріалами та виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт на суму 3 239 790, 84 грн. з дати отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт протягом 120 календарних днів.

Згідно з п.10.1 Договору закупівлі (в редакції Додаткової угоди № 2 від 08.09.2016 року) він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.12.2016 року. Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє підрядника та замовника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

В ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з пп. 6.3.1 п. 6.3 Договору закупівлі підрядник зобов'язаний виконати роботи та поставку обладнання в строки, обсягах та якості згідно з умовами Договору.

Дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 115160821106 надано Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 22.03.2016 року.

Станом на 24.09.2016 року відповідачем було частково виконано роботи вартістю 2 777 734, 49 грн., що підтверджується Актом б/н приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року, підписаним 31.08.2016 року та Актами б/н приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року, підписаними 23.09.2016 року.

В порушення строку виконання зобов'язання відповідачем виконано роботи загальною вартістю 212 913, 26 грн. згідно Акту б/н приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року, підписаного 30.11.2016 року на суму 213 334, 34 грн. та Акту б/н приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року (коригуючого акту), підписаного 30.11.2016 року на суму 421, 08 грн.

Вартість недовиконаних робіт становить 249 143, 09 грн.

Станом на 31.03.2016 року відповідачем було частково поставлено обладнання на загальну суму 9 470 937, 71 грн., що підтверджується видатковими накладними № 20 від 16.12.2015 року, № 24 від 25.12.2015 року, № 27 від 30.12.2015 року та № 6 від 31.03.2016 року.

В порушення строку виконання зобов'язання відповідачем було поставлено обладнання після визначеної Договором дати згідно з видатковими накладними від 29.04.2016 року № 14 на суму 355 380 грн. із простроченням на 28 днів; від 26.07.2016 року № 16 на суму 238 920 грн. із простроченням на 116 днів; від 22.09.2016 року № 21 на суму 24 038, 84 грн. із простроченням на 174 дні.

Вартість недопоставленого обладнання становить 7 447, 02 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Імперативні норми ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлюють, що у разі порушення учасником господарських правовідносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 року № 64-р "Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз", віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки (додаток 1), на які розповсюджуються положення ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються за порушення строків виконання зобов'язання, а саме: стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язання згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються незалежно від узгодження їх в договорі, а договором може бути встановлено інший їх розмір.

У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань позивачем було пред'явлено відповідачу претензію від 26.10.2016 року за вих. № 8718/02 про нарахування неустойки за порушення договірних зобов'язань в частині порушення строку поставки обладнання за період прострочення з 31.03.2016 року по 26.10.2016 року та в частині порушення строку виконання робіт за період прострочення з 24.09.2016 року по 26.10.2016 року на загальну суму 108 993, 20 грн., з яких пеня - 57 720, 85 грн., штраф 7% - 51 272, 35 грн.

Зазначена претензія відповідачем залишена без розгляду.

Виходячи зі змісту ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до п. 7.3 Договору закупівлі за порушення строків виконання зобов'язань підрядник сплачує на користь замовника пеню в розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З огляду на викладене, враховуючи те, що порушення відповідачем строків поставки устаткування та виконання робіт згідно ст. ст. 193, 218, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 611 - 612 Цивільного кодексу України тягне за собою відповідальність у вигляді нарахування йому штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань в порядку та розмірах, встановлених ст. ст. 230 - 231 Господарського кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги щодо стягнення 43 210, 92 грн. пені та 18 928, 41 грн. штрафу за період прострочення строку поставки обладнання з 01.04.2016 року по 30.09.2016 року, 46 191, 71 грн. пені та 32 343, 94 грн. штрафу за період прострочення строку здійснення комплектації матеріалами, виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт з 25.09.2016 року по 31.01.2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом.

Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Так, судом апеляційної інстанції відзначено, що розмір штрафних санкцій за порушення відповідачем умов Договору закупівлі є правомірно заявленим та не є значно чи надмірно великим, виходячи із вартості порушеного зобов'язання за Договором закупівлі та часу прострочення відповідачем строків виконання робіт та поставки, що у відсотковому співвідношенні складає: 9 % пені та 7 % штрафу - від вартості робіт, з яких допущено прострочення та 6 % пені і 3 % штрафу - від вартості поставки обладнання з якої допущено прострочення, з огляду на що визначене відсоткове співвідношення між вартістю простроченого зобов'язання і сумою заявлених штрафних санкцій виключає безпідставне збагачення позивача та свідчить про їх співрозмірність.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені та штрафу на 50 % з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ "Укртрансгаз" в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що інші доводи ТОВ "Газенергобуд", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 року у справі № 910/3109/17 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.М. Малетич І.А. Плюшко