Рішення

від 28.11.2017 по справі 904/9752/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.2017 Справа № 904/9752/16

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА СОДОВА КОМПАНІЯ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРОМ", м. Дніпро

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий центр сода", м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим

про стягнення 430 875,49 грн. за договором переведення боргу

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 01/17 від 14.07.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № б/н від 24.11.2017р.

ОСОБА_3, представник, договір № 43/17 від 31.05.2017 р.

від третьої особи: не з'явився.

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА СОДОВА КОМПАНІЯ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРОМ" (далі - відповідач) про стягнення 400 000,00 грн. - основного боргу, 2696,89 грн. - 3 % річних, 28 179,60 грн. - пені та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про переведення боргу № 2 від 07.07.2015 р.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 р. позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Ліром" на користь ТОВ "Українська содова компанія" 400 000, 00 грн. заборгованості, 2 688, 52 грн. 3% річних, 28 109, 29 грн. пені, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий центр сода" (далі - ТОВ "Торговий центр сода").

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 р. у справі № 904/9752/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2017 р. по справі № 904/9752/16 прийнято до провадження судді Рудовської І.А. і розгляд призначено у судовому засіданні на 04.10.2017 р.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2017 р. та 31.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 31.10.2017 р. та 14.11.2017 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2017 р. продовжено строк розгляду справи до 29.11.2017 р. та розгляд справи відкладено на 28.11.2017 р.

В судовому засіданні 28.11.2017 р. оголошено перерву до 28.11.2017 р.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представники відповідача у судових засіданнях 28.11.2017 р. заперечували проти позовних вимог, з підстав викладених у письмових поясненнях.

Представник третьої особи у судові засідання не з'явився, письмові пояснення по справі № 904/9752/16 з урахуванням вказівок у постанові Вищого господарського суду України від 05.09.2017 р. суду не надав.

Згідно наявних в матеріалах справи роздруківкок зі сторінки Господарського суду Дніпропетровської області на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, третя особа вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду даної справи (а.с. 3, 28, 40, 48).

За вказаних обставин відсутність представника третьої особи у судовому засіданні не є перешкодою у розгляді справи.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 28.11.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

07.07.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА СОДОВА КОМПАНІЯ" (позивач, новий боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІРОМ" (відповідач, первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий центр сода" (кредитор, третя особа) укладений Договір № 2 про переведення боргу в сумі 822 089,54 грн. (надалі - Договір № 2) та відповідно до п.1 Договору регулює відносини, пов'язані із зміною зобов'язання сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із Договору № 84 від 01 жовтня 2013, укладеного між первісним боржником і кредитором (надалі - Основний договір).

Відповідно до п.2 Договору № 2 первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 822 089,54 грн., що виник на підставі Додаткової угоди № 6 від 30 грудня 2013 (надалі - Додаткова угода № 6) до договору № 84 від 01 жовтня 2013 п.5, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання перед кредитором.

Таким чином у п. 2 Договору № 2, де обумовлено що фінансова відповідальність, яка переводиться за Договором № 2 обмежується зобов'язаннями що виникли між сторонами в межах Додаткової угоди № 6 до Основного договору № 84 та на зобов'язання, які виникали за наступними додатковими угодами № 7-14, що укладені у наступні місяці й дати між ТОВ "Торговий центр сода" та ТОВ "ЛІРОМ" не розповсюджувалась.

Зобов'язання за Додатковими угодами № 7-14 залишилися, та продовжували діяти між ТОВ "Торговий центр сода" та ТОВ "ЛІРОМ", що не припинявся.

За умовами Основного Договору № 84, укладеного 01.10.2013 року між ТОВ "Торговий центр сода" (постачальник) та ТОВ "ЛІРОМ" (покупець), визначеними предметом договору: 1.1. постачальник зобов'язався відвантажити а покупець прийняти та сплатити: Соду кальциновану фасовану для побутового вживання в к/п 0,7 кг (сода фасована) в кількості 4,998 тон; Засіб "Сяйво", фасований в полімерні банки вагою 400 г (Сяйво) в кількості 1,904 тон; Натрій двовуглекислий (сода харчова), фасований в к/п по 0,5 кг., в кількості 5,745 тон; Сіль йодована поварена (вакуумна) фасована в к/п по 0,5 кг. (Сіль йод), в кількості 2,355 тон.

Отже, загальний обсяг поставки за договором при його укладенні 01.10.2013 року передбачений 15,002 тон. за чотирма позиціями товару за ціною, зазначеною у п. 2 Договору № 84 за кожною із позицій з врахуванням ПДВ, із яких за п.2.1. Договору: Сіль фасована - 22431,03 грн. з ПДВ; Засіб "Сяйво" - 15468,09 грн. з ПДВ; Сода харчова - 25852,50 грн. з ПДВ; Сіль йодована - 5892,00 грн. з ПДВ.

Всього за п. 2.3 Договору на загальну суму 69643,83 грн. з ПДВ Умови поставки та ціни за п.2.1 Договору сторонами прийняті на умовах ЕХW [Іnkoterms 2010] (франко-завод), що визначено також п. 4.6, 5.2 Договору (відвантаження здійснюється автотранспортом покупця, та приймається на території виробника ТОВ "Торговий центр сода" на підставі супроводжувальних відвантажувальних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 84 відповідно до п. 9.1. має строк дії до 31.12.2013. Разом з тим, відповідно до п. 1.2 Договору № 84 у наступному було укладено 14 (чотирнадцять) Додаткових угод до Договору, серед яких була і Додаткова угода № 6 до Договору, в межах якої укладався договір № 2 про переведення боргу. За цими Додатковими угодами неодноразово вносилися зміни до Договору № 84, за якими пролонговано строк дії Договору, збільшено загальний обсяг поставки товару, змінювалася ціна товару, змінювалися умови поставки за Іnkoterms, та інше.

Таким чином, Договір № 84 за умовами був триваючий, поставки за Договором №84 були постійними, тривалими, та охоплювалися в різні періоди різними умовами. Тому загальне виконання зобов'язань сторонами одна до одної за поставкою товару та його оплатою можливо вирахувати лише по закінченню дії всього договору разом з усіма додатковими угодами.

Разом з цим, підписання Договору № 2 про переведення боргу, який є предметом судового розгляду, з визначенням зобов'язань в межах Додаткової угоди № 6 призвело до непорозуміння та бухгалтерського помилки у визначенні суми для оформлення процедури переведення боргу, що одразу при підписанні Договору не помітили сторони, та підписали Договір за неіснуючими зобов'язаннями, про що зазначається нижче.

Як зазначено вище за Договором № 84 у наступному було укладено 14 (чотирнадцять) додаткових угод до договору, а саме:

30.10.2013 року № 1 - змінено ціну товару, визначено обсяг у жовтні 2013 року, та умови поставки за Іnkoterms 2010. Так замість умов ЕХW [Іnkoterms 2010] (франко-завод) за п.2.1. Договору визначено умови DАР [Іnkoterms 2010] (поставка за місцем призначення м.Дніпро, вул.Авіаційна, 39);

06.11.2013 року № 2 - змінено ціну товару, визначено обсяг у листопаді 2013 року, та залишено умови поставки за Іnkoterms 2010 - DАР;

19.11.2013 року № 3 - змінено ціну товару, визначено обсяг у грудні 2013 року, та умови поставки за Іnkoterms 2010. Знову на цей вид товару зазначено умови ЕХW [Іnkoterms 2010] (франко-завод);

26.12.2013 року № 4 - змінено ціну товару, визначено поняття якості, визначено обсяг у

листопаді 2013, та умови поставки за Іnkoterms 2010. Знову на цей вид товару залишено

умови ЕХW [Іnkoterms 2010] (франко-завод), продовжено строк дії договору до 31.12.2014 року;

30.12.2013 року № 5 - внесені до договору доповнення щодо строків та місця поставки товару, та якості і кількості товару, та санкції;

30.12.2013 року № 6 - змінено ціну товару, визначено асортимент та обсяг у січні 2014 року, та умови поставки за Іnkoterms 2010, які на цей вид товару змінено на DРР в м.Дніпропетровськ [Іnkoterms 2010] (поставка зі сплатою мита).

Таким чином саме за цією Додатковою угодою № 6 збільшено обсяг поставки товару на 1000 тон, сума договору збільшена та приблизна складає 4 225129,55 грн. (ПДВ - 704188,26 грн.)

03.02.2014 року № 7 - визначено обсяг та асортимент товару у лютому 2014 року;

18.02.2014 року № 8 - змінено ціну товару, визначено асортимент та обсяг у лютому 2014, та залишено умови поставки на цей вид товару за DРР в м.Дніпропетровськ [Іnkoterms 2010] (поставка зі сплатою мита). Крім того збільшено обсяг поставки товару на 100 тон, та сума Договору збільшена і приблизно складає 4 483 129,55 грн. (ПДВ - 747 188,26 грн.);

03.03.2014 року № 9 - визначено обсяг та асортимент товару у березні 2014 року;

05.03.2014 року № 10 - змінено ціну товару, визначено обсяг у березні 2014, та умови поставки за Іnkoterms 2010. Знову на цей вид товару залишено умови ЕХW [Іnkoterms 2010];

06.03.2014 року № 11 - змінено реквізити ТОВ "ЛІРОМ";

01.04.2014 року № 12 - змінено ціну товару, визначено обсяг у квітні 2014 року, на цей вид товару залишено умови ЕХW [Іnkoterms 2010] (франко-завод), змінено умови оплати за п. 3.1. Договору;

02.04.2014 року № 13 - змінено ціну товару, підвищено вимоги до якості товару, визначено обсяг у квітні 2014 року, на цей вид товару залишено умови ЕХW [Іnkoterms 2010] (франко-завод), додатково визначені умови поставки;

09.04.2014 року № 14 - збільшено обсяг поставки товару у квітні 2014 року на 2,002 тони (що потягло збільшення суми договору).

Таким чином, вже після укладення Додаткової угоди № 6 та договору № 2 було укладено ряд додаткових угод, які трансформували договір за обсягом поставки так і за загальною ціною. Крім того, змінювалися і умови поставки за Іnkoterms. При цьому в період дії Договору № 84 з додатковими умовами № 1, № 2 визначено умови DАР [Іnkoterms 2010] (поставка за місцем призначення м.Дніпро, вул.Авіаційна, 39).

Отже позивач, відповідач та третя особа підписавши Договір № 2 про переведення боргу, та акти звірки взаєморозрахунків ТОВ "ЛІРОМ" мало поточну заборгованість перед ТОВ "Торговий центр сода" за Договором № 84, в загальних вже укладених на той час додаткових угодах. На час підписання цих документів не була правильно визначена сума заборгованості в межах Додаткової угоди № 6.

Для того, щоб забезпечити виконання зобов'язань перед своїми покупцями - контрагентами за поставками товару ТОВ "ЛІРОМ" перерахувало на рахунок ТОВ "Українська содова компанія" в сумі 422 089,54 грн. Подальше перерахування в сумі 400 000,00 грн. не здійснювалося через відсутність товарності такої операції. Тобто, дана операція, хоча і визначена Договором № 2, але відсутня поставка товару на таку суму, не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

При поставках товару за умовами, визначеними Додатковими угодами № 1, №2 Основного договору № 84 за правилами DАР [Іnkoterms 2010] поставка здійснювалася саме продавцем ТОВ "Торговий центр сода" за місцем знаходження покупця ТОВ "ЛІРОМ" (м.Дніпро, вул.Авіаційна, 39) та транспортом продавця.

При цьому за Правилами перевезення вантажів (п. 11.4) передбачено заповнення ТТН у 4 примірниках для відправника, одержувача, водія, перевізника.

Таким чином, якщо б здійснювалися операції з поставки й оплати товару за Додатковою угодою № 6 на суму 400 000,00 грн., або 822 089,54 грн., то як у ТОВ "ЛІРОМ" так і у ТОВ "Торговий центр сода" мали б бути первинні документи бухгалтерського обліку, а саме товаро-транспортні накладні на товар та інші первинні документи у зазначеній сумі саме за цією угодою № 6 від 30.12.2013, а не за всім договором. Але зазначених документів у ТОВ " ЛІРОМ" не має. ТОВ "Українська содова компанія" оригінали своїх примірників ТТН, та інших первинних документів бухгалтерського обліку не надала, хоча за умовами п.6 Договору № 2 йому передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана з основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником і кредитором, про що свідчить підпис керівника.

Відсутність відповідної первинної документації бухгалтерського обліку у всіх сторін (зокрема ТТН) свідчить про відсутність поставки товарів на оспорювану суму, та безпредметність вимог позивача за Додатковою угодою № 6 від 30.12.2013 року. При цьому, навіть за умови підписання помилкового акту взаєморозрахунків станом на 19.01.2015 року та укладення як наслідок Договору № 2, такий договір є нетоварним, не підтвердженим самою поставкою товарів.

Також, при підписанні Договору № 2 були присутні фактично лише дві сторони: ТОВ "Українська содова компанія" та ТОВ "ЛІРОМ", з боку ТОВ "Торговий центр сода" представника не було. Директором ТОВ "Українська содова компанія" ОСОБА_4 були надані директору ТОВ "ЛІРОМ" ОСОБА_5 примірники Договорів № 2, де вже стояли підписи та печатки інших сторін, та враховуючи критичність ситуації з поставки товару своїм контрагентам, та можливою загрозою зриву своїх зобов'язань перед контрагентами, а також довіряючи партнерським взаємовідносинам, що склалися з ТОВ "Торговий центр сода" - директор ТОВ "ЛІРОМ" ОСОБА_5 підписав зазначений договір № 2, а вже пізніше звернув увагу на не справжність підпису директора ТОВ "Торговий центр сода" ОСОБА_6, що суттєво навіть за загальними ознаками відрізняється від його підпису на інших документах. Зазначене взагалі ставить під сумнів як самого Договору № 2, так і наслідків за ним, в тому числі щодо наявність боргу, який є предметом судового розгляду.

На зазначену обставину звернув увагу Вищий господарський суд України, зазначивши у постанові від 05.09.2017 що відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Таким чином при розгляді спору про стягнення заборгованості за договором переведення боргу встановленню та перевірці підлягають обставини щодо фактичної наявності такого богу, а саме реальне здійснення господарських операцій (у даному випадку поставка товару).

ТОВ "ЛІРОМ" не могло поставляти продукцію своїм покупцям-контрагентам, так як само не отримувало таку продукцію, про що свідчить відсутність доказів щодо поставки товару на адресу ТОВ "ЛІРОМ" за Договором № 84 в межах Додаткової угоди № 6 до договору № 84.

Вищий господарський суд України у постанові від 05.09.2017 року звернув також увагу на те, що не надано належної правової оцінки та не перевірено доводи ТОВ "ЛІРОМ" щодо відсутності в матеріалах справи доказів, які б підтверджували виконання ТОВ "Українська содова компанія", як нового боржника, грошового зобов'язання ТОВ "ЛІРОМ" перед ТОВ "Торговий центр сода" на суму сплачених коштів 422 089,54 грн.

Так, як зазначає ТОВ "Українська содова компанія" нею 08.07.2015 року укладено з ТОВ "Торговий центр сода" та ПАТ " Кримський содовий завод" Договір № 3 про переуступлення права вимоги, за яким фактично зобов'язання були виконанні згідно акту заліку взаємних однорідних вимог від 19.12.2016 року між ПАТ "Кримський содовий завод" та ТОВ "Українська содова компанія" - грошові вимоги, які виникли за договором № 3 відступлення права вимоги від 08.07.2015 року в сумі 822 089, 54 грн. Разом з тим, на протязі року такі правочини не знайшли свого відображення в жодній із сторін у податковій звітності щодо зміни в деклараціях податкової звітності до зміни дебітора та кредитора. Таке свідчить, що даний правочин укладено з порушенням вимог ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як не направлений на реальне настання наслідків, передбачених цим правочином.

З огляду на вищевикладене при укладенні Договору № 2 про переведення боргу від 07.07.2015 року було помилково визначено заборгованість на суму 822 089,54 грн., що не підтверджується господарськими операціями як та, що виникла за Додатковою угодою № 6 від 30.12.2013.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Таким чином, існує відмінність понять укладення правочину, та здійснення господарської операції. При розгляді справи має бути досліджено питання щодо товарності за якими платником податків формувалися валові витрати, та податковий кредит.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" документом що містить відомості про господарську операцію і підтверджує її реальне здійснення є первинний документ, яким у випадку даного судового спору є товаро-транспортні накладні, оригінали яких для підтвердження своїх позовних вимог має надати позивач.

Відповідно до абз.2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 господарські операції - це факти підприємницької діяльності що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз зазначеного положення свідчить що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому сам по собі договір без інших, підтверджуючих господарську операцію документів, не є первинним документом бухгалтерського обліку.

Пунктом 3 Договору №2 встановлено, що первісний боржник, протягом одного року (до 07.07.2016 року включно) зобов'язується перерахувати на поточний рахунок нового боржника, суму у розмірі 822 089,54 гривень.

24.07.2015 року в порядку встановленому п. 3 Договору первісним боржником перераховано на поточний рахунок нового боржника 222 089,54 гривень, про підтверджується платіжним дорученням № 739 від 24.07.2015 року. Окрім того відповідно до платіжних доручень №770 від 25.08.2015 року та №800 від 24.09.2015 року, ТОВ "ЛІРОМ" перераховано по 100 000,00 гривень на поточний рахунок ТОВ "Українська содова компанія" зазначений у Договорі. Враховуючи положення Договору ТОВ "ЛІРОМ" на виконання п. 3 Договору № 2 перераховано коштів на загальну суму 422 089,54 гривень.

Отже позивач є недобросовісною стороною у даному правочині, адже з умислом ввів в оману відповідача по справі (первісного боржника за Договором №2), щоб спонукати його до укладення правочину, наперед знаючи, що не буде виконувати належне йому зобов'язання перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 зазначеної статті зазначає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другою сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі ст. 525 та ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ч. 1 ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та такі, що до задоволення не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України « 04» грудня 2017 р.

04.12.2017