Рішення

від 27.11.2017 по справі 910/4155/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017Справа №910/4155/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Артсінемагруп доКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київкінофільм прозобов'язання вчинити дії та стягнення 2 991 497,85 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача:Донченко К.Ю.; відповідача:Мороз В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Артсінемагруп (надалі - ТОВ Артсінемагруп ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київкінофільм (надалі - КП Київкінофільм ) про зобов'язання вчинити дії та стягнення 2 991 497,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з повернення орендованого обладнання за наслідком розірвання Договору оренди обладнання № 13/11/29 від 29.11.2013 та не належним виконанням відповідачем грошового зобов'язання із сплати орендних платежів, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 864 838,71 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 262 972,49 грн., 3% річних у розмірі 44 849,24 грн., інфляційних у розмірі 140 437,41 грн., штрафу у розмірі 38 400,00 грн. та неустойки у розмірі 640 000,00 грн. за прострочення виконання зобов'язання.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд вжити заходи щодо до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, пов'язані з використанням обладнання переданого в оренду за Договором оренди обладнання № 13/11/29 від 29.11.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.03.2015.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 17.03.2015 задоволено заяву позивача про забезпечення позову та відкладено розгляд справи на 31.03.2015.

31.03.2015 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/6720/15-г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2015, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2015, провадження у справі № 910/4155/15-г зупинено до набрання законної сили рішенням або іншим процесуальним документом, за результатами розгляду справи № 910/6720/15-г.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 ухвалу господарського суду міста Києва від 17.03.2015, якою вжито заходи до забезпечення позову, скасовано, в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 05-23/189 від 19.01.2017, у зв'язку із звільненням судді Домнічевої І.О., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4155/15-г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2017, справу № 910/4155/15-г передано для подальшого розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2017 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.11.2017.

Представник позивача в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору та подав письмові пояснення, відповідно до яких заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав визнання недійсним у судовому порядку Договору оренди обладнання № 13/11/29 від 29.11.2013, а також встановлення в рішенні суду факту відсутності права власності на обладнання, яке витребовується позивачем.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2013 між ТОВ Артсінемагруп (орендодавець) та КП Київкінофільм (орендар) укладено договір оренди обладнання № 13/11/29 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1 якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати орендареві у платне строкове користування обладнання, що є власністю орендодавця.

Згідно з п. 1.2 Договору перелік обладнання, яке передається в користування:

- проектор NEC NC 900C - 5 шт.;

- звуковий процесор Dolby CP 750 - 1 шт.;

- стаціонарний цифровий кінопроектор NEC NC3200S - 1 шт.;

- блок живлення для проектора NEC NC3200 Lamp power supply - 1шт;

- об'єктив zoom проектора NEC NC-50LS16Z - 1шт.;

- лампа ксенонова Ushio DXL-60SN/L - 1 шт.;

- підставка для проектора Real PD-01 - 1 шт.;

- відео-сервер з недійним блоком Dolby DSS-200 - 1 шт.;

- акустичний процесор Dolby CP 750 - 1шт.

Відповідно до п. 2.4 Договору обладнання вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передавання.

02.12.2013 актом приймання-передавання обладнання орендодавець передав, а орендар прийняв обладнання зазначене в п. 1.2 Договору.

Пунктами 4.1 та 4.3 Договору сторони дійшли згоди про те, що плата за користування обладнанням складає 320 000,00 грн., яка здійснюється у національній валюті - гривні, в безготівковій формі шляхом банківського переводу на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20 числа поточного місяця.

15.01.2015 між сторонами укладена Додаткова угода № 2 до Договору, відповідно до умов якої орендодавець та орендар дійшли згоди розірвати Договір та повернути обладнання у строк до 16.01.2015.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю у відповідача, на думку позивача, заборгованості зі сплати орендних платежів у розмір 1 864 838,71 грн., а також невиконанням відповідачем зобов'язання з повернення орендованого за Договором обладнання.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як на підстави для стягнення заборгованості у розмірі 1 864 838,71 грн. та повернення обладнання позивач посилається на Договір оренди обладнання № 13/11/29 від 29.11.2013.

Суд відзначає, що рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2015 у справі № 910/6720/15-г, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2016, Договір оренди обладнання № 13/11/29 від 29.11.2013 визнано недійсним.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п. 2.6 Постанови № 18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 по справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014 по справі № 910/11595/13.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 по справі № 5020-660/2012, від 06.03.2014 по справі № 910/11595/13, від 23.02.2016 по справі № 910/16120/14.

Отже, рішення господарського суду міста Києва від 15.05.2015, постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 та постанова Вищого господарського суду України від 28.11.2016 у справі № 910/6720/15-г мають преюдиціальне значення, а встановлені в них факти повторного доведення не потребують.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Таким чином, визнаний судом недійсним Договір оренди обладнання № 13/11/29 від 29.11.2013, на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог у даній справі, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Більш того, в постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 у справі № 910/6720/15-г колегія суддів дійшла висновку про те, що обладнання, яке передавалось в оренду на підставі Договору, було наявне у КП Київкінофільм ще до створення ТОВ Артсінемагруп та укладення Договору оренди обладнання № 13/11/29 від 29.11.2013, а останній не мав на праві власності таке обладнання.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015 р. у справі №3-649гс15.

Таким чином, позивачем не доведено наявності порушеного суб'єктивного права, на захист якого поданого позов, оскільки позивач у даній справі не є власником спірного обладнання, а відтак не має права вимагати від відповідача його повернення та стягнення орендної плати за користування ним.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог ТОВ Артсінемагруп про стягнення 2 991 497,85 грн., витребування та зобов'язання передати обладнання необхідно відмовити з підстав відсутності порушеного права.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Артсінемагруп відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2017.

Суддя В.П. Босий