Рішення

від 27.11.2017 по справі 922/2929/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р.Справа № 922/2929/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Кірофф", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія", м. Київ про стягнення 18254,48 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1, довіреність №2-Ю від 27.09.2017

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна", м. Київ (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Кірофф", м. Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача суму відшкодування в розмірі 18254,48 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2017 розгляд справи відкладено на 15.11.2017 о 10:45год.

У зв'язку з обранням до Верховного Суду судді Мамалуя О.О. у відповідності до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/2929/17.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/2929/17 визначено головуючого суддю (суддя-доповідач): Сальнікова Г.І., про що керівником апарату суду складено та підписано Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2017.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 15.11.2017 відмовлено в задоволенні заяви позивача про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №55467) та розгляд справи відкладено на 27.11.2017 р. о 10:50год., відповідно до ст. 77 ГПК України.

17.11.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надійшли пояснення на позовну заяву (вх. №37917) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання 27.11.2017 не з'явився, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з датою (20.11.2017) та відміткою про вручення уповноваженому представнику позивача копії ухвали суду від 15.11.2017.

Відповідач в судове засідання 27.11.2017 з'явився та надав пояснення по суті справи, в яких проти позову заперечив частково.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судове засідання 27.11.2017 не з'явилась, про розгляд справи повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з датою (21.11.2017) та відміткою про вручення уповноваженому представнику 3-ої особи копії ухвали суду від 15.11.2017.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

У судовому засіданні 27.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (страховик) та Приватним акціонерним товариством "МТС Україна" (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією автотранспортних засобів №06/0670450/9069/15 від 01.05.2015 (далі - Договір страхування) (т.с. І а.с. 10-22), відповідно до умов якого, страховик (позивач) прийняв на себе зобов'язання відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу Ford Fiesta , державний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).

04.03.2016 року близько 12-30 у місті Харкові по вул. Багалія (Фрунзе) буд. 6 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Fiat Doblo , державний номер НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_2 та Ford Fiesta , державний номер НОМЕР_1 (застрахований позивачем автомобіль).

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Ford Fiesta , державний номер НОМЕР_1 (застрахований позивачем автомобіль) отримав механічні пошкодження відповідно до Довідки ДАІ (а.с. 30) та акту огляду пошкодженого ТЗ від 09.03.2016 року (т.с. І а.с. 28, 29).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не виконав вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, у зв'язку із чим, згідно з вимогами ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Винуватця було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення під час ДТП постановою Київським районним судом м. Харкова від 04.04.2016 по справі № 640/4513/16-п (а.с. 31).

Позивачем в позовній заяві наголошено про те, що потерпілий своєчасно звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП, складала 29058,24 грн.

Так, позивачем було виплачено страхове відшкодування потерпілому, про що позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення про сплату страхового відшкодування № 0021380 від 17.05.2016 та № 0024285 від 03.06.2016 (а.с. 38, 39) з відповідними рахунками на оплату: № 25 від 17.03.2016 та № 46 від 30.05.2016 (а.с. 32, 33).

Як вбачається з Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 88400188, що автомобіль Fiat Doblo , державний номер НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_2 належить відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Готель Кірофф".

Одночасно, між відповідачем та третьою особою - Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно - страхова компанія" було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/9208053 (далі - поліс). Франшиза за вказаним полісом АІ/9208053 складає 1000,00 грн.

Таким чином, позивачем наголошено про те, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Fiat Doblo , державний номер НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_2 на момент ДТП застрахована у ПрАТ "Українська пожежно - страхова компанія".

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що у останнього виникло право регресної вимоги до ОСОБА_2 як винуватця ДТП.

29.06.2016 року позивач звернувся до - Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно - страхова компанія" з претензією на суму сплаченого страхового відшкодування.

Так, позивачем наголошено про те, що за наслідками розгляду зазначеної претензії, 23.08.2016 р. Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно - страхова компанія" здійснило часткову виплату страхового відшкодування на рахунок позивача у розмірі 10803,76 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон України № 1961-ІV) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Так, згідно з п. 2.1. ст. 2 Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Отже, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у спірних правовідносинах є спеціальним по відношенню до інших актів цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані окремим законодавчим актом - Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Крім Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ці відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України Про страхування та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них (ч. 2.1 ст. 2 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ). Водночас, цією ж статтею визначено, що якщо норми Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Отже, в даному випадку питання конкуренції рівнозначних за юридичною силою законодавчих актів врегульовано на законодавчому рівні, визначивши Закон України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів спеціальним. Виходячи з принципу верховенства спеціальних норм над загальними нормами, при конкуренції норм до правовідносин у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів підлягають застосуванню правові механічними, визначені Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Обсяг прав, які набуває страховик, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, передбачено ст. 993 ЦК України, якою встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зміст даної статті дублює положення ст. 27 Закону України від 07.03.1996, № 85/96-ВР Про страхування , і визначає можливість виникнення у страховика права регресу до заподіювача страхувальнику шкоди (суброгація).

Однак, даними нормами не визначено межі відповідальності страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тобто розмір страхової суми, яку страховик зобов'язаний виплатити. З огляду на це посилання позивача на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування як на законодавчі приписи, які покладають на відповідача обов'язок сплатити всю суму відновлювального ремонту, є безпідставним, оскільки обов'язок з відшкодування шкоди не є предметом правового регулювання цих норм. Крім того, здійснена страхова виплата не є неспростовною обставиною і її розмір як обсяг відповідальності заподіювача шкоди перед страховиком підлягає доказуванню на загальних підставах.

Відповідальність страховика полягає у виконанні обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну страхувальником, у межах страхових сум. Межі страхового відшкодування, тобто розмір грошової суми, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування, визначаються Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відповідним страховим полісом, що є єдиною формою внутрішнього договору страхування.

Шкода є економічною кількісною категорією, що виражає вартість збитків. Встановлюючи межі відшкодування шкоди, Закон України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також визначає порядок визначення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню страховиком особи, що її заподіяла.

За загальним правилом, яке наведено у ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 Закону України № 1961-ІV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, пошкодженого ДТП з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України від 12.07.2001 № 2658-III Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні . Відповідно до даного Закону оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

В силу ст. 7 Закону Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, у тому числі, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Як вже зазначалося вище, відповідно до Рахунку на оплату № 46 від 30.05.2016 р. та Рахунку на оплату № 25 від 17.03.2016 р., що були надані позивачем, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 становить 29058,24 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з огляду на те, що страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відшкодовує вартість ремонту з урахуванням зносу, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно - страхова компанія" звернулось до аварійного комісара для отримання розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.

Так, відповідно до Додатку до справи № МК0677_2919_16 коефіцієнт фізичного зносу автомобіля НОМЕР_3 становить 0,6708.

При цьому, сума страхового відшкодування була розрахована на підставі отриманих від позивача рахунків та Додатку до справи № МК0677_2919_16 наступним чином: 3336 грн. + 25722,24 грн. * (1-0,6708) - 1 000 грн. (франшиза) = 10 803,76 грн.

Зазначена сума у розмірі 10803,76 грн. була виплачена на рахунок позивача, про що зазначено самим позивачем у позовній заяві.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про те, що підстави для визначення коефіцієнту фізичного зносу мають місце, з огляду на п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (далі - Методика) значення коефіцієнту фізичного зносу має 6ути розраховано за умови, що строк експлуатації транспортного засобу виробництва інших країн ніж країни СНД, перевищує 7 років.

Так, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу Ford Fiesta д.н. НОМЕР_1 зазначено, що рік його випуску 2007. Отже, станом на дату ДТП строк його експлуатації становить 8,93 роки, що перевищує 7 років та, відповідно до п. 7.38 зазначеної вище Методики, є підставою для обрахунку коефіцієнту фізичного зносу.

Окрім того, згідно Додатку до справи № МК 0677_2919_ 16 від 03.08.2016 року щодо визначення фізичного зносу складових частин КТЗ та листа-відповіді Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно - страхова компанія" на претензію за вих. № 2689 від 09.08.2016 року, слідує, що:

- вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складає - 29058,24 грн., у тому числі вартість робіт 3336,00 грн., вартість матеріалів - 0 грн., вартість запчастин - 25722,24 грн.;

- з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу вартість запчастин, що підлягають заміні складають - 25722,24*(1-0,6708) = 8467,76 грн.;

- вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу, тобто сума матеріального збитку (реального збитку), становить - 3336+0+8467,76 = 11803,76грн.;

- сума страхового відшкодування за вирахуванням встановленої полісом франшизи складає -10803,76 грн. (11803,76-1000).

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що пошкоджений автомобіль оглядався представником позивача двічі 09.03.2016, при цьому, перелік пошкоджень, відображений у Актах огляду та перелік запасних частин, щодо яких складено рахунок на сплату №46 від 30.05.2016 року ТОВ Надія-СВ не узгоджуються за своїм змістом. Також, із змісту Розрахунку суми матеріального збитку по справі № НОМЕР_4 від 21.03.2016 не вбачається відповідність суми вартості матеріалів та деталей, що підлягають заміні, рахунку ТОВ Надія-СВ №25 від 17.03.2016, оскільки у Розрахунку позивача матеріалів та деталей дорівнює 0 , в той час, як зміст Розрахунку суми матеріального збитку по справі № НОМЕР_4 від 01.06.2016 також не відповідає змісту обох рахунків ТОВ Надія-СВ .

Вимоги Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" містить виключну норму, за якою у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно - страхова компанія", як страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до приписів Закону України № 1961-IV, має обов'язок в межах своєї відповідальності відшкодувати завдану його страхувальником шкоду, обраховану відповідно до приписів вказаного вище Закону, тобто з урахуванням зносу.

Покладення на Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно - страхова компанія" обов'язку сплатити збитки в більшій сумі, ніж визначена Законом України № 1961-ІV, не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Укладений між позивачем та його страхувальником договору за своєю природою є договором добровільного страхування наземного транспорту, тобто правовідносини між вказаними особами регулюються Законом України "Про страхування" та, відповідно, не регулюються Законом Україні "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Водночас, укладений Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно - страхова компанія" зі своїм страхувальником ОСОБА_2 за своєю правовою природою є договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, правовідносини сторін якого не є тотожними правовідносинам сторін за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Пунктом 2.1. статті 2 Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Вказана норма кореспондується з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Отже, у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, норми Закону України № 1961-IV є спеціальними, а сам Закон, відповідно, є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно - страхова компанія", як страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до приписів спеціального Закону, мас обов'язок в межах своєї відповідальності відшкодувати завдану його страхувальником шкоду, обраховану відповідно до приписів Закону України № 1961-IV, тобто з урахуванням зносу та за мінусом франшизи.

У разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди позивач, на підставі ст. 1194 ЦК, може стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням з завдавала шкоди.

Вищевказана правова позиція відображена у постанові Верховного суду України у справі № 6-2587цс15 від 23.12.2015.

Таким чином, згідно з вимогами статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої неї шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Стаття 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України чітко визначають, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, набуває виключно право вимоги за завдані збитки, що належало потерпілій особі і будь-яких нових зобов'язань не виникає. Тобто, сплативши відшкодування потерпілому, позивач зайняв його місце у правовідносинах, що виникли внаслідок заподіяння шкоди.

З метою обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, приведення транспортного засобу в стан, в якому він знаходився до пошкодження в ДТП означає відшкодування страховиком по обов'язковому страхуванню витрат потерпілої особи на тобто заміну деталей, вузлів та агрегатів в сумі, що відповідає їх вартості на момент пошкодження з урахуванням зносу.

При цьому, обмеження законом обсягу відповідальності страховика цивільно- правової відповідальності не позбавляє права особу, яка здійснила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування майна, звернутись із позовом до винної особи про відшкодування здійснених на відновлення пошкодженого майна витрат в частині, яку у відповідності до законодавства страховик цивільно-правової відповідальності відшкодовувати не зобов'язаний.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1194 ЦК України, обов'язок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховику цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті - на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.

Страховик винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми - ст. 29 Закону України № 1961-IV - здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову у розмірі 1000,00 грн. суми франшизи, яка повинна бути сплачена згідно п. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" підлягають частковому задоволенню у сумі 1000,00 грн. суми відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Кірофф" (61001, м. Харків, вул. Кірова, 14-А, код ЄДРПОУ 39556290) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) - 1000,00 грн. суми відшкодування та 87,64 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_3