Рішення

від 04.12.2017 по справі 927/968/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?04? грудня 2017 року справа № 927/968/17

Позивач: Державний концерн "Укроборонпром",

вул. Дегтярівська, 36,ОСОБА_1 119,04119

Відповідач: Приватне підприємство "Будімпекс-плюс",

вул. О. Кошового, 1,Чернігів,14029

За участю прокурора Військової прокуратури Чернігівського гарнізону Центрального регіону України на стороні позивача,

вул. Шевченка, 57, м. Чернігів, 14030

Третя особа на стороні позивача без заявлення самостійних вимог на предмет спору:Державне підприємство"171 Чернігівський ремонтний завод",

вул. О.Кошового,1, Чернігів, 14029

Третя особа 1 на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Північінвестбуд",

вул. О.Кошового,1, Чернігів, 14029

Третя особа 2 на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжинська Фортеця",

вул. О.Кошового,1, Чернігів, 14029

про витребування майна з чужого незаконного володіння 133116,38 грн.

Суддя Скорик Н.О.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 довіреність № Д-3507/2016 від 22.12.2016 представник

відповідача: ОСОБА_1 - дов. № 116 від 20.10.2017 адвокат

третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_3 довіреність № 604 від 22.12.2016 юрисконсульт першої категорії

третьої особи 1 на стороні відповідача: ОСОБА_4 директор згідно наказу №5-к від 27.09.2016 року

третьої особи 2 на стороні відповідача: ОСОБА_5 - дов. № 08-07 від 08.06.2016 адвокат

прокуратури : ОСОБА_6 - прокурор військової прокуратури Чернігівського гарнізону згідно службового посвідчення № 042316 від 29.03.2016

Суть спору:

Державним концерном «Укроборонпром» подано позов про витребування з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Будімпекс - плюс» (код 36823184) майна: нежитлову будівлю складу - сховища літ.Ш-1 загальною площею554,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. О.Кошового,буд.1.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.06.2017 № 89436226 право власності на склад - сховище Ш-1, що знаходиться за адресою: м. Чернігів,вул. О.Кошового,буд.1, на підставі свідоцтва про право власності від 26.11.2012 зареєстровано за державою в особі ДК Укроборонпром . За таких обставин, відповідно до ст.. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивач та прокурор позовні вимоги підтримали та зазначили, що позивач створений на підставі Постанови КМУ від 29.12.2010 за № 1211 Про утворення Державного концерну Укроборонпром , до його складу як учасник, в тому числі, увійшло Державне підприємство 171 Чернігівський ремонтний завод (третя особа на стороні позивача по справі). Позивач вказав, що у відповідності до ЗУ Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі , він є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі. Відповідно до свідоцтва про право власності від 26.11.2012 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 89436226, власником спірного об'єкту нерухомості була держава в особі ДК Укроборонпром . Згідно договору купівлі - продажу від 25.07.2014 за № 18/07/2014-3 в межах процедури санації Державного підприємства 171 Чернігівський ремонтний завод , у господарському віданні якого знаходилось спірне нерухоме майно, майно було відчужено Товариству з обмеженою відповідальністю Північінвестбуд . В подальшому договір купівлі - продажу від 25.07.2014 за № 18/07/2014-3, на підставі якого ТОВ Північінвестбуд заволоділо спірним об'єктом нерухомості, визнано недійсним чинним рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2015 по справі № 927/799/15. Вказаним судовим рішенням ДП 171 Чернігівський ремонтний завод та ТОВ Північінвестбуд було зобов'язано повернути один одному все одержане за недійсним правочином, зокрема, ТОВ Північінвестбуд було зобов'язано повернути ДП 171 Чернігівський ремонт завод спірне нерухоме майно. Однак, в ході виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2015 по справі № 927/799/15 позивачем було з'ясовано, що ТОВ Північінвестбуд за договором від 22.05.2015 купівлі - продажу було відчужено спірний об'єкт нерухомості ТОВ Ніжинська Фортеця , про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 63391715, що надана позивачем до матеріалів справи.

19.09.2017 ТОВ Ніжинська Фортеця було відчужено спірний об'єкт нерухомості ПП БУДІМПЕКС - ПЛЮС згідно договору купівлі - продажу від 19.09.2017, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 98905049, сформована станом на 29.09.2017, яка надана позивачем до матеріалів справи.

Виходячи з того, що договір купівлі - продажу від 25.07.2014 за № 18/07/2014-3, що укладений між ДП 171 Чернігівський ремонтний завод та ТОВ Північінвестбуд , визнаний недійсним Господарським судом Чернігівської області за результатами розгляду справи № 927/799/15, позивач вважає, що спірне нерухоме майно підлягає витребуванню на підставі статей 216, 387, 388 Цивільного кодексу України.

Відповідач в письмових поясненнях проти позовних вимог заперечив, посилаючись на безпідставність останніх з огляду на наступне: 18.07.2017 відбувся повторний аукціон з продажу майна ДП 171 Чернігівський ремонтний завод , організований з метою продажу майна боржника в процедурі його санації, яку було відкрито ухвалою господарського суду Чернігівської області від 28.01.2013 у справі № 927/16/4б/13 про банкрутство даного підприємства. Серед іншого , на аукціоні було продано нежитлову будівлю: склад - сховище літ.Ш-1 загальною площею 554,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул.. О.Кошового,буд.1. Переможцем аукціону стало ТОВ Північінвестбуд . Результати аукціону оформлені протоколом проведення повторного аукціону від 18.07.2014 №3. 25.07.2014 був укладений договір купівлі - продажу № 18/07/2014-3. Договір був нотаріально посвідчений. При цьому відповідач зазначає, що реалізація частини майна була направлена на відновлення платоспроможності боржника - ДП 171 Чернігівський ремонтний завод , і визначена планом санації, який був погоджений з ДК Укроборонпром як органом, уповноваженим управляти державним майном стосовно підприємства - боржника, який, в свою чергу, був погоджений генеральним директором ДК Укроборонпром . Листом № UOP-3.021-6835 від 23.08.2013 позивач не заперечив проти плану санації. Таким чином, станом на момент укладання договору купівлі - продажу від 25.07.2014 , як позивач, так і ДП 171 Чернігівський ремонтний завод , в особі своїх повноважних органів, чітко висловили свою волю на те, щоб це майно було відчужене іншій особі. Також відповідач зазначає, що на момент укладання правочинів - договорів купівлі - продажу спірного майна від 22.05.2015 між ТОВ Північінвестбуд та ТОВ Ніжинська Фортеця , від 19.09.2017 між ТОВ Ніжинська Фортеця та ПП Будімпекс - Плюс за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на відчужене за цими правочинами нерухоме майно було зареєстровано за особами, які виступали його продавцями, а після їх укладення це право було одразу зареєстровано за покупцями. Крім того, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будь - які обтяження на це майно ні на момент укладання перелічених вище правочинів, ні на даний час не зареєстровані.

Відповідач ствердив, що приписи статті 216 Цивільного кодексу України, не можуть застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного договору, яке було відчужене третій особі. Враховуючи, що між ПП БУДІМПЕКС - ПЛЮС та ДК Укроборонпром або ДП 171 Чернігівський ремонтний завод будь - яких договорів, спрямованих на придбання у власність спірного нерухомого майна укладено не було, положення статті 216 ЦК України, в якості правової підстави заявленого позову, в даній справі застосовуватись не можуть.

Як вказав відповідач, положення статті 387 ЦК України, на яку посилається позивач, надають власнику право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним. В той же час, ПП БУДІМПЕКС - ПЛЮС набуло у власність спірне нерухоме майно на підставі укладеного з ТОВ Ніжинська Фортеця чинного відплатного нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 19.09.2017. Як ствердив відповідач, в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України, вказаний правочин є правомірним, а відтак відповідач набув у власність спірний об'єкт нерухомості за наявності достатньої правової підстави.

Відповідач стверджує, що він є добросовісним набувачем, спірне майно набув у ТОВ Ніжинська Фортеця на законних підставах, щодо наявності (відсутності) у ДП 171 Чернігівський ремонтний завод на день укладення договору купівлі - продажу від 25.07.2014 права відчуження спірного об'єкту відповідач не знав і не міг знати. Жодна з правових підстав, встановлених ст..388 Цивільного кодексу України, не може бути застосована до спірних правовідносин.

Відповідач зазначив, що на момент продажу ТОВ Північінвестбуд спірного об'єкту нерухомості ТОВ Ніжинська Фортеця за відплатним договором купівлі - продажу від 22.05.2015 року не існувало рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2015 по справі № 927/799/15, на яке посилається позивач, більш того, провадження у вказаній справі навіть не було відкрито. Тобто, ТОВ Ніжинська Фортеця , у розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України є добросовісним набувачем спірного майна, право власності на яке ним набуто з моменту державної реєстрації договору купівлі - продажу від 22.05.2015, з огляду на приписи ст. 330 Цивільного кодексу України. Відповідач ствердив, що оскільки ПП БУДІМПЕКС - ПЛЮС придбало це майно за відплатним договором купівлі - продажу у добросовісного набувача ТОВ Ніжинська Фортеця , воно не може бути у нього витребувано в силу приписів статті 388 Цивільного кодексу України, а відтак заявлений позов не підлягає задоволенню.

Третя особа на стороні позивача в письмових поясненнях та представник в судовому засіданні позовні вимоги, заявлені ДК Укроборонпостач підтримали з підстав, наведених в позовній заяві.

Третя особа 1 на стороні відповідача та третя особа 2 на стороні відповідача в письмових поясненнях та представники в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили з аналогічних підстав, викладених в письмових поясненнях відповідача.

Від відповідача надійшло клопотання від 04.12.2017 про проведення судового засідання по розгляду справи № 927/968/17 04.12.2017 без участі представника у зв'язку з неможливістю явки представника. Присутні в судовому засіданні представник позивача, третіх осіб та прокурор проти клопотання не заперечили. Суд клопотання відповідача задовольнив.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін,прокурора та третіх осіб, суд

Встановив:

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1211 Про утворення Державного концерну Укроборонпром утворено Державний концерн Укроборонпром , до складу якого включено ДП 171 Чернігівський ремонтний завод (11.01.2012 підприємство передано зі сфери управління Міністерства оборони України на підставі акту приймання- передачі державного підприємства).

Відповідно до Закону України Про особливості управління державної власності в оборонно - промисловому комплексі від 16.06.2011 до об'єктів управління державної власності в оборонно - промисловому комплексі належить майно підприємств оборонно - промислового комплексу, які входять до складу ДК Укроборонпром , який є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.06.2017 № 89436226 право власності на склад - сховище Ш-1, що знаходиться за адресою:м. Чернігів, вул. О.Кошового,буд.1, на підставі свідоцтва про право власності від 26.11.2012 було зареєстровано за державою в особі ДК Укроборонпром .

25.07.2014 між Державним підприємством 171 Чернігівський ремонтний завод (продавець) в особі керуючого санацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Північінвестбуд (покупець) було укладено договір купівлі - продажу №18/07/2014-3, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив нежитлову будівлю: склад - сховище Ш-1,загальною площею 554,7 кв.м., яка розташована за адресою: м. Чернігів, вул. О.Кошового,буд.1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 306007874101, метал, покриття - плити,з/б, надалі - майно. Майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 7410100000:02:008:001 (п. 1.1. договору № 18/07/2014-3 від 25.07.2014). Майно, зазначене в п.1.1. цього договору, є власністю ДП 171 Чернігівський ремонтний завод , перебуває на балансі ДП 171 Чернігівський ремонтний завод і реалізується відповідно до законодавства України, що підтверджується Статутом та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 26.11.2012, на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради № 297 від 19.11.2012, зареєстрованого в Комунальному підприємстві Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації Чернігівської обласної ради 02.12.2012 року, номер запису: 2494 в книзі:18 (п. 1.2. договору № 18/07/2014-3 від 25.07.2014).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за № 458. При цьому, нотаріусом встановлено дієздатність, правоздатність осіб, що підписали договір, а також дієздатність Державного підприємства 171 Чернігівський ремонтний завод та Товариства з обмеженою відповідальністю Північінвестбуд , перевірено належність державному підприємству 171 Чернігівський ремонтний завод нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт нерухомості за договором від 25.07.2014 за № 18/07/2014-3 належав державі в особі Державного концерну Укроборонпром (позивача по справі), про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.11.2012, видане на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 19.11.2012 за № 297 та витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 37024919 сформований КП Чернігівське МБТІ Чернігівської обласної ради 27.12.2012, отриманий позивачем для відчуження (а.с.15,180)

Виходячи з приписів статті 3 ЗУ Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі від 16.06.2011 за № 3531-VI (в редакції чинній на момент укладення договору № 18/07/2014-3), до суб'єктів управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі належить Державний концерн Укроборонпром . Частиною 2 статті 4 вказаного Закону передбачено, що до складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (далі - учасники Концерну), на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності. У відповідності до Переліку державних - підприємств - учасників Державного концерну Укроборонпром , що є додатком до його Статуту, затвердженого Постановою КМУ від 31.08.2011 за № 993, Державне підприємство 171 Чернігівський ремонтний завод увійшло до його складу як учасник.

Згідно пункту 3 Постанови КМУ від 31.08.2011 за № 993 Деякі питання Державного концерну Укроборонпром , статутний капітал Концерну формується за рахунок коштів державного бюджету, майна учасників Концерну та інших джерел не заборонених законодавством. Пунктом 29 Статуту ДК Укроборонпром передбачено, що концерн володіє, користується та розпоряджається майном на праві господарського відання відповідно до мети своєї діяльності в установленому законодавством порядку. Підпунктом 19 пункту 12 Статуту ДК Укроборонпром передбачено, що Концерн відповідно до законодавства має право забезпечувати в установленому законом порядку ефективне управління об'єктами майнового комплексу учасників Концерну для реалізації прав держави як власника таких об'єктів.

Відповідно до пункту 8 частини 1 ст. 7 ЗУ Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі , у процесі управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі Концерн надає згоду на відчуження та списання об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі учасників Концерну. Загальне керівництво діяльністю Концерну здійснює генеральний директор Концерну, який, зокрема, розпоряджається відповідно до законодавства та Статуту майном Концерну (п. 49, п.п. 6, 42 п.51 Статуту).

За приписами п.15 Статуту ДП 171 Чернігівський ремонтний завод , майно підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Здійснюючі права господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном.

Частиною 1 ст. 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Пунктами 20 та 28 Статуту ДП 171 Чернігівський ремонтний завод визначено, що відчуження основних фондів, які є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюються за погодженням з Концерном у спосіб, що встановлений чинним законодавством України. Згідно пунктів 31, 32 Статуту 171 Чернігівський ремонтний завод , керівник (директор) самостійно вирішує питання діяльності Підприємства, за винятком віднесених чинним законодавством, Статутом Концерну чи цим Статутом до компетенції Концерну, діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його інтереси у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; користується правом розпорядженням майном та коштами Підприємства відповідно до чинного законодавства України.

Як стверджував відповідач та підтверджено матеріалами даної справи та матеріалами справи про банкрутство № 927/16/4б/13, рішення про відчуження ДП 171 Чернігівський ремонтний завод спірного нерухомого майна було прийнято в межах процедури санації боржника ДП 171 Чернігівський ремонтний завод в справі про банкрутство № 927/16/4б/13. З метою відновлення платоспроможності боржника ДП 171 Чернігівський ремонтний завод 01 серпня 2013 року на зборах кредиторів було схвалено проект санації, про що зазначено у протоколі проведення зборів кредиторів у справі № 927/16/4б/13 про банкрутство ДП 171 Чернігівський ремонтний завод . План санації ДП 171 Чернігівський ремонтний завод було погоджено з позивачем ДК Укроборонпром як органом уповноваженим управляти державним майном стосовно підприємства - боржника, про що свідчить лист ДК Укроборонпром від 23.08.2013 за №UOP-3.021-6835 за підписом генерального директора, а також підпис генерального директора ДК Укроборонпром в самому плані санації в графі погоджено .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2013 по справі № 927/16/4б/13 було затверджено план санації ДП 171 Чернігівський ремонтний завод , схвалений комітетом кредиторів згідно протоколу зборів кредиторів від 01.08.2013 за № б/н та погодженого з ДК Укроборонпром 23.08.2013.

18 липня 2014 року відбувся повторний аукціон з продажу майна ДП 171 Чернігівський ремонтний завод , проведений в межах процедури санації боржника, згідно якого на продаж було виставлено спірне нерухоме майно. Переможцем аукціону стала третя особа-1 на стороні відповідача ТОВ Північінвестбуд , про що свідчить протокол проведення повторного аукціону від 18.07.2014 за № 3, додатком до якого є проект договору від 18.07.2014 за № 18/07/2014-3. Результати аукціону у судовому порядку оскаржені не були. За наслідками аукціону між ДП 171 Чернігівський ремонтний завод та ТОВ Північінвестбуд було укладено відплатний нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 458 договір купівлі - продажу від 25.07.2014 за № 18/07/2014-3.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що спірне нерухоме майно було реалізовано ДП 171 Чернігівський ремонтний завод за погодженням з ДК Укроборонпром , через повноважних представників, діючих в межах повноважень.

Таким чином, позивач та третя особа ДП 171 Чернігівський ремонтний завод висловили свою волю на відчуження спірного нерухомого майна з державної власності, що спростовує доводи позивача про вибуття спірного майна з володіння власника та особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

20.11.2015 господарським судом Чернігівської області винесено рішення по справі № 927/799/15 за позовом військового прокурора в інтересах держави в особі Державного концерну Укроборонпром про визнання недійсним укладеного між Державним підприємством 171 Чернігівський ремонтний завод та Товариством з обмеженою відповідальністю Північінвестбуд договору купівлі - продажу нерухомого майна № 18/07/2014-3 від 25.07.2014 нежитлової будівлі: складу - сховища літ. Ш-1,загальною площею 554,7 кв.м., яка розташована за адресою:м. Чернігів, вул. Олега Кошового,буд.1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 306007874101 та зобов'язання ТОВ Північінвестбуд повернути спірне майно за даним договором, а ДП 171 Чернігівський ремонтний завод повернути 113116,38 грн. вартості майна. Позов обгрунтовувася тим, що на момент укладання спірного договору та передачі за ним покупцеві об'єкта нерухомості, існувала заборона відчужувати будь - яке майно Державного підприємства 171 Чернігівський ремонтний завод згідно ухвали про банкрутство Державного підприємства 171 Чернігівський ремонтний завод . Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 рішення господарського суду Чернігівської області від 20.11.2015 по справі № 927/799/15 залишено в силі. Постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2016 рішення господарського суду Чернігівської області від 20.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 залишено в силі. Рішення набрало законної сили 22.02.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2015, до того як було порушено провадження по вищезазначеній справі № 927/799/15 (04.06.2015), спірний об'єкт нерухомого майна вже було відчужено ТОВ Північінвестбуд на користь ТОВ Ніжинська Фортеця на підставі відплатного нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу спірного нерухомого майна. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна жодних заборон чи обтяжень відносно спірного майна на момент його відчуження за договором купівлі - продажу складу від 22.05.2015, укладеного між ТОВ Північінвестбуд та ТОВ Ніжинська Фортеця не існувало.

19.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ніжинська Фортеця та Приватним підприємством Будімпекс - плюс укладено договір купівлі - продажу складу сховища, відповідно до якого продавець продав та передав у власність нежитлову будівлю: склад-сховище літ.Ш-1 загальною площею 554,7 кв.м., яка розташована за адресою :м. Чернігів, вул. Олега Кошового, буд.1.

Право власності ПП Будімпекс - Плюс зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 97808091 від 19.09.2014,номер запису про право власності 22415315 від 19.09.2017 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 98905049 від 29.09.2017 (а.с.54,148). На момент укладення договору від 19.09.2017 купівлі - продажу спірного нерухомого майна, право власності на спірний об'єкт нерухомості було зареєстровано за продавцем - ТОВ Ніжинська Фортеця , жодних заборон на його відчуження чи обтяження щодо нього в Державному реєстрі речових правна нерухоме майно зареєстровано не було. Зазначена інформація була перевірена нотаріусом при посвідчені договору, а тому у відповідача були відсутні підстави ставити під сумнів право ТОВ Ніжинська Фортеця відчужувати спірний об'єкт, що характеризує його як добросовісного набувача.

Згідно ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У п.п. 22-23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07.02.2014 роз'яснено якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів. Відповідно до статті 387 ЦК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

У постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-95цс13 викладено правову позицію, у якій зазначено, що згідно зі ст. 330 ЦК України майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.Право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину , яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. З врахуванням викладеного, недійсність договору купівлі - продажу спірного майна, на що, з врахуванням ст. 216 Цивільного кодексу України, посилається позивач,не є беззаперечною підставою для віндикаційного позову до чергового добросовісного набувача..

Пунктом 2.15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними встановлено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується . Якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача й бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісність набуття в розумінні статті 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Таким чином, відповідно до зазначеної норми набувач визнається добросовісним, якщо він не знав і не міг знати, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. При цьому, ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом. З огляду на вказану норму, добросовісність набувача презюмується.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування законодавством обмежуються, зокрема пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що витребування майна можливе в разі його вибуття з володіння власника не з його волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

У п.п. 24-25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07.02.2014 роз'яснено, що факт відплатності придбання майна сам по собі не свідчить про добросовісність набувача. Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.

Вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст. 388 ЦК України, суд має встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, за наявності на це згоди законного розпорядника такого майна (постанова Верховного Суду України від 12 лютого 2013 р. у справі N 3-3гс13).

У постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15 викладено правову позицію, у якій зазначено, що відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

З аналізу приписів частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати майно відчужене за відплатним договором від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (майно було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). При цьому, витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна саме у власника майна або особи, якій він передав майно - відчужувача за першим договором, тобто саме позивача по даній справі. Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Таким чином, не будь - яке порушення порядку вибуття із володіння власника або особи, якій передано майно у володіння, є підставою для витребування його від добросовісного набувача, а лише пов'язане з дефектом волі. Тобто, вирішальне значення для вирішення питання про витребування майна у добросовісного набувача є встановлення наявності волевиявлення (волі) власника на вибуття такого майна з його власності. Волевиявленням в праві слід вважати передбачений законодавством зовнішній вияв волі дієздатних суб'єктів права, який тягне за собою юридичні наслідки. При цьому формою волевиявлення може бути не тільки активна поведінка суб'єкта, а й бездіяльність. Волевиявлення юридичної особи виявляється в діях чи бездіяльності її повноважних представників. Сам по собі факт визнання у судовому порядку недійсним договору купівлі - продажу від 25.07.2014 за № 18/07/2014-3, не свідчить про вибуття спірного нерухомого майна поза волею позивача, всупереч доводам останнього.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що спірне нерухоме майно було відчужено 25.07.2014 ДП 171 Чернігівський ремонтний завод , у господарському віданні якого вказане майно знаходилось, за відплатним нотаріально - посвідченим договором купівлі - продажу № 1807/2014/3, укладеним з ТОВ Північінвестбуд , за чинними, в тому числі на т.час, результатами аукціону, проведеного 18 липня 2014 року Українською універсальною біржою. Вказаний договір був укладений від імені ДП 171 Чернігівський ремонтний завод особою, повноваження якої перевірено нотаріусом, який посвідчував договір; рішення про відчуження спірного об'єкту нерухомості було прийнято в межах процедури санації ДП 171 Чернігівський ремонтний завод шляхом затвердження ухвалою суду від 27.08.2013 плану санації, який був погоджений з позивачем, як органом уповноваженим управляти державним майном підприємства - боржника, про що свідчить лист ДК Укроборонпром від 23.08.2013 за №UOP-3.021-6835 та підпис генерального директора ДК Укроборонпром на самому плані санації в графі погоджено . (а.с. 157,166). З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність прямого волевиявлення позивача, як власника майна та третьої особи на стороні позивача, у господарському віданні якого знаходилось майно, на відплатне відчуження спірного майна, що було фактично підтверджено діями їх повноважних осіб.

В свою чергу,ТОВ Ніжинська Фортеця придбало спірне нерухоме майно у ТОВ Північінвестбуд 22.05.2015 на підставі посвідченого нотаріусом відплатного договору купівлі - продажу, тобто до того, як господарським судом Чернігівської області було порушено провадження у справі № 927/799/15 - 04.06.2015, рішення по якій набуло законної сили 22.02.2016. З чого виходить, що на момент придбання об'єкта нерухомості, ТОВ Ніжинська Фортеця не знало і не могло знати про відсутність у ТОВ Північінвестбуд права на відчуження спірного майна. За таких обставин, ТОВ Ніжинська Фортеця є добросовісним набувачем спірного майна. Право власності на спірний об'єкт нерухомості перейшло до ТОВ Ніжинська Фортеця з моменту державної реєстрації права власності на нього, тобто з 22.05.2015.

На момент придбання відповідачем спірного об'єкту нерухомості у власність на підставі відплатного посвідченого нотаріусом договору купівлі - продажу від 19.09.2017, у ПП Будімпекс - плюс були відсутні підстави ставити під сумнів правомочність ТОВ Ніжинська Фортеця на його відчуження.

Таким чином, Приватне підприємство БУДІМПЕКС - ПЛЮС придбало спірне нерухоме майно у добросовісного набувача, а відтак вказане майно не може бути у нього витребуване відповідно до ст.388 Цивільного кодексу України.

Підсумовуючи вищевикладене суд доходить висновку, що у позивача відсутні правові підстави, визначені ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України, звертатись до суду з віндикаційним позовом до відповідача як до добросовісного набувача. З огляду на що позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача згідно ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 216,330,387,388 Цивільного кодексу України, ст. ст. 27,29,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення підписано 05.12.2017

Суддя Н.О. Скорик