Ухвала

від 29.11.2017 по справі 802/1118/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1118/17-а Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

29 листопада 2017 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представників позивача: Трамбовецького Р.І., Пекалюк В.В.,

представника відповідача: Грабового М.І.,

представника третьої особи: Горового С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Люкс" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Теплицької селищної ради Теплицького району Вінницької області до відділу з питань реєстрації Теплицької районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - мале підприємство "Люкс", Теплицька районна державна адміністрація Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, мале підприємство "Люкс" подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представники позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням №137 від 12 грудня 2006 року 5 сесії 5 скликання Теплицької селищної ради Вінницької області "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки для комерційного використання МПП "Люкс" вирішено затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2598 га, розташованої у смт. Теплик, вул.Стуса та передати в оренду МПП "Люкс" вказану ділянку для комерційного використання строком на 15 років у відповідності до розробленого МПП "Лот" проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та встановити межі земельної ділянки в натурі.

12 грудня 2006 року складено акт встановлення меж земельної ділянки, що відводиться в оренду терміном на 15 років МПП "Люкс", а також складено акт приймання-передачі земельної ділянки.

15 січня 2007 року між Теплицькою селищною радою та МПП "Люкс" підписано договір оренди земельної ділянки.

17 жовтня 2015 року Реєстраційною службою Теплицького районного управління юстиції Вінницької області зареєстровано право оренди земельної ділянки за кадастровим №0523755100:04:002:0148 за МПП "Люкс".

На думку позивача, дії відповідача щодо реєстрації права оренди земельної ділянки є протиправними, а відтак вважаючи своє право порушеним, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що оскаржуване рішення державного реєстратора порушує законні права та інтереси Теплицької селищної ради Теплицького району Вінницької області та прийнято на підставі нечинного договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Частиною 1 статті 15 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року (із змінами на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 36 Порядку для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 37 Порядку визначений перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, серед яких у п.п. 1 зазначено про укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Апелянт стверджує про те, що документом, який підтверджує право на оренду земельної ділянки є договір оренди землі від 15 січня 2007 року, який не пройшов державної реєстрації. Посилання саме на вказаний договір є й у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого права (а.с. 12).

З цього приводу колегія суддів вказує на наступне.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент укладання договору оренди) встановлювалось, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 126 Земельного Кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання договору оренди) закріплювалось, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Аналіз вказаних норм підтверджує, що на момент укладання договору оренди землі між позивачем та апелянтом, обов'язковою умовою набрання ним чинності є його державна реєстрація, яка відбувалась відповідно до діючого на той час законодавства.

Надані у справу докази, у тому числі пояснення сторін та третьої особи свідчать про те, що такої реєстрації не було.

Відповідно договір оренди землі не набрав чинності.

У зв'язку із внесеними змінами до Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України, станом на момент вчинення відповідачем спірної реєстраційної дії, обов'язковій реєстрації підлягало речове право.

Так, згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (в редакції згідно із Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI).

Разом із цим, як уже зазначалось вище, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вимагається надавати для реєстрації чинні правочини. У данному випадку така вимога не дотримана, оскільки на реєстрацію надано договір оренди землі, який не набрав чинності згідно установлених законодавством вимог.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують у державній реєстрації прав та їх обтяжень мало бути відмовлено.

Як свідчать матеріали справи, право оренди було зареєстровано незважаючи на нечинність договору оренди, що вказує на протиправність рішення про державну реєстрацію.

Що стосується інших доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 4 статті 50 КАС України відповідачем у справі за позовом до суб'єкта владних повноважень може бути не лише юридична особа. При цьому правонаступництво відповідача визначено вірно, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 21 січня 2015 року "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції".

Доказом порушеного права позивача є договір оренди, що укладався безпосередньо з позивачем, а також вимоги статті 122 ЗК України, відповідно до яких право розпоряджатись земельною ділянкою, про яку йшлось у рішенні відповідача, має позивач.

Також колегія суддів находить обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про визнання причин пропуску звернення до суду поважними, оскільки позивач вживав заходи досудового врегулювання спору, а також звертався до господарського суду за захистом своїх прав.

Що стосуються інших доводів, які викладені в апеляційній скарзі, зокрема, щодо не надіслання копії заяви про зміну позовних вимог, допущені технічні описки, недостатньої мотивації рішення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції індексний номер: 25474163 від 22 жовтня 2015 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,2598 га, розташованої у смт. Теплик , вул.Стуса за кадастровим номером 0523755100:04:002:0148.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Люкс" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 01 грудня 2017 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.