Рішення

від 30.11.2017 по справі 390/1284/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2220/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

30.11.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Черненко В.В.

суддів - Авраменко Т.М., Кіселик С.А.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 24.10.2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ Саторі-С про скасування державної реєстрації договору оренди землі, стягнення коштів по заборгованості за орендою та витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТОВ Саторі-С про скасування державної реєстрації договору оренди землі, стягнення коштів по заборгованості за орендою та витребування земельної ділянки.

На обґрунтування позовної заяви зазначив, що 01.09.2000 року між ОСОБА_3 та ДП Саторі-С ПП Саторі було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,90 га для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до п.2.2 вказаного договору орендна плата була встановлена у розмірі 320 грн. або еквівалент 1 тонни пшениці 3 класу.

Пунктом 2.3 договору визначено, що договір складено сторонами на 10 років та вказано, початок дії договору - 01 вересня 2000 року, закінчення 01 вересня 2010 року.

19.11.2007 року між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 3,90 га, що знаходиться на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району та області.

26.03.2010 року ОСОБА_3 померла.

19.04.2010 року договір оренди земельної ділянки пройшов державну реєстрацію. Після смерті ОСОБА_3 позивач прийняв спадщину.

Позивач зазначив, що після смерті фізичної особи, припиняється її цивільна дієздатність. Державна реєстрація договору, після смерті ОСОБА_3, є недопустимою, так як строк дії договору оренди землі обчислюється з дати його державної реєстрації.

Позивач зазначив, що орендна плата за 2010 рік не була сплачена.

Просив суд скасувати державну реєстрацію договору оренди землі №61, укладеного 19.11.2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ Саторі-С , об'єктом якого являється земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району, загальною площею 3,90 га, у тому числі рілля 3,90 га, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 19.04.2010 року за № 041037200088.

Витребувати з незаконного володіння у ТОВ Саторі-С земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району, кадастровий номер 3522582800:02:000:0105.

Стягнути заборгованість по орендній платі за 2010 рік з ТОВ Саторі-С за договором оренди укладеним 01.09.2000 року між ОСОБА_3 та ДП Саторі-С ПП Саторі у сумі 4 850 грн.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 24.10.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема зазначається, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного права.

Також суд першої інстанції відмовивши у задоволені позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності , порушив вимоги ч.1 ст. 214 ЦПК України , які суд повинен вирішити при ухвалені рішення .

Суд не встановив чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються , які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Крім того зазначено , що суд першої інстанції не звернув увагу , що спірний договір є нікчемним, оскільки державна реєстрація договору відбулась після смерті орендодавця.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що 19.11.2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Саторі-С" був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,90 га, що знаходиться на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району та області, строком на 10 років (а.с.10).

26.03.2010 року ОСОБА_3 померла, що не оспорюється сторонами.

19.04.2010 року договір оренди вищезазначеної земельної ділянки пройшов державну реєстрацію (а.с.11).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.12.2013 року, позивач став власником земельної ділянки площею 3,9001 га, що належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 202514, кадастровий номер 3522582800:02:000:0105 (а.с.17).

Сторони погодилися, що перебіг строку позовної давності слід рахувати з 24.12.2013 року, тобто з моменту коли сторони домовилися про збільшення розміру орендної плати та врегулювали порядок її обчислення.

Суд першої інстанції зазначив, що статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, а саме позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Про застосування строку позовної давності представник відповідача надав заяву.

Згідно з ч.1, ч.5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції зазначив, що позов подано до суду 12 липня 2017 року.

Представником позивача було заявлено письмове клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності та вказано, що він має багатодітну сім'ю, в якій є троє неповнолітніх дітей, виховання яких займає багато часу. Крім того, він та його дружина з 25.09.2014 року по 22.06.2017 року здійснювали догляд за хворою бабою дружини, яка була лежача та безпорадна. В листопаді 2016 року він неодноразово звертався та обстежувався в медичних установах з приводу підвищеного артеріального тиску.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на те, що він виховував дітей, доглядав за бабою та лікувався в листопаді 2016 року, як на поважну причину пропуску строків позовної давності, відхиляються судом, оскільки такі підстави не можна вважати поважними для поновлення строку позовної давності, з огляду на те, що позивач є приватним підприємцем та працездатним, а тому відмовив в позові з підстав пропуску строку позовної давності.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі неможливо.

Відповідно до статті 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути зазначено на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам права.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленого цим Кодексом , звернутись до суду за захистом своїх порушених , невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини по справі не дав належної оцінки доказам наданих сторонами по справі на підтвердження позову або заперечень проти позову не зробив висновок відносно позовних вимог , а відмовив у задоволені позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності звернення до суду з позовом.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідно до діючого законодавства , відмова у задоволені позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності застосовується у тих випадках , коли позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, однак позивачем було пропущено строки звернення до суду з позовом.

З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Саторі-С" був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,90 га, що знаходиться на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району та області, строком на 10 років (а.с.10).

26.03.2010 року ОСОБА_3 померла.

19.04.2010 року договір оренди вищезазначеної земельної ділянки пройшов державну реєстрацію (а.с.11).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.12.2013 року, позивач став власником земельної ділянки площею 3,9001 га, що належала спадкодавцеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 202514, кадастровий номер 3522582800:02:000:0105 (а.с.17)

Вбачається, що предметом судового розгляду, відповідно до позовних вимог є скасування державної реєстрації договору оренди землі №61, укладеного 19.11.2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ Саторі-С , об'єктом якого являється земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району, загальною площею 3,90 га, у тому числі рілля 3,90 га, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 19.04.2010 року за № 041037200088 у зв'язку з нікчемністю даного договору.

Витребування з незаконного володіння у ТОВ Саторі-С земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району, кадастровий номер 3522582800:02:000:0105.

Стягнення заборгованості по орендній платі за 2010 рік з ТОВ Саторі-С за договором оренди укладеним 01.09.2000 року між ОСОБА_3 та ДП Саторі-С ПП Саторі у сумі 4 850 грн.

В частині позовних вимог про скасування державної реєстрації договору оренди землі №61, укладеного 19.11.2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ Саторі-С , об'єктом якого являється земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району, загальною площею 3,90 га, у тому числі рілля 3,90 га, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 19.04.2010 року за № 041037200088 у зв'язку з нікчемністю даного договору колегія судді дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом : частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо (нікчемний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом .

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним(оспорюваний правочин).

Посилання позивача на обставини, що оскільки спірний договір оренди був зареєстрований після смерті орендодавця, то відповідно зазначений договір є нікчемним, є необґрунтованими.

Діючим законодавством не передбачено,що правочин може бути визнаний нікчемним із зазначених підстав.

Договір оренди , який є предметом спору є дійсним , відповідно вимоги про скасування державної реєстрації з підстав визначених в позові є необґрунтованими.

В частині позовних вимог про витребування з незаконного володіння у ТОВ Саторі-С земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Грузьківської сільської ради Кіровоградського району, кадастровий номер 3522582800:02:000:0105 колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини , дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню так як позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, яка є предметом спору, перебуває у відповідача у володінні - незаконно.

В частині позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за 2010 рік з ТОВ Саторі-С за договором оренди укладеним 01.09.2000 року між ОСОБА_3 та ДП Саторі-С ПП Саторі у сумі 4 850 грн. колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню оскільки відповідач визнав, що за 2010 рік орендна плата орендодавцю не виплачувалась, так ОСОБА_3, яка була орендодавцем по договору, померла у 2010 році і до 2013 року ніхто із спадкоємців з такою вимогою не звертався.

З матеріалів справи вбачається, що в 2013 році позивачу була виплачена орендна плата за 2011, 2012, 2013 роки, зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Відповідач зазначив, що за 2010 рік орендна плата не виплачувалась у зв'язку з тим , що позивач не звертався з вимогою про виплату орендної плати більш як три роки і відповідно до фінансового обліку така заборгованість у товаристві була вже відсутня.

Колегія суддів дійшла висновку, що у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за 2010 рік з ТОВ Саторі-С за договором оренди укладеним 01.09.2000 року між ОСОБА_3 та ДП Саторі-С ПП Саторі у сумі 4 850 грн. відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач заявляв клопотання про застосування строків позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування, якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що доводи позивача проте, що він дізнався про заборгованість по орендній платі лише в 2017 році, не знайшли свого підтвердження, так як позивач мав можливість в 2013 році коли узгоджувалось питання з відповідачем по справі по орендній платі , з'ясувати зазначені обставини і скористатись своїм правом на захист свого порушеного права.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи не встановив дійсні обставини справи в повному обсязі, що як наслідок вплинуло на висновки суду, які не ґрунтуються на законі.

Відповідно до п. 4 ст. 309 ЦК України зазначені обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 24.10.2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ Саторі-С про скасування державної реєстрації договору оренди землі, стягнення коштів по заборгованості за орендою та витребування земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: