Рішення
від 29.11.2017 по справі 927/421/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

==================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

"29" листопада 2017 р. Справа № 927/421/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Козелець» ,

код ЄДРПОУ 37750091, вул. Леніна, 60, с. Лихолітки, Козелецький район, Чернігівська область, 17000

Відповідач-1: Козелецька районна державна адміністрація,

код ЄДРПОУ 04061903, вул. Соборності, 27, смт. Козелець, Чернігівська область, 17000

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» ,

код ЄДРПОУ 39268735, вул. Незалежності, 129 Д, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17401

адреса для листування: вул. Соборності, 2, смт. Козелець, 17000

Предмет спору: про скасування розпоряджень та укладених на підставі таких розпоряджень договорів оренди землі в частині земельних часток (паїв), що вже орендуються

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність від 06.04.2017;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Козелець» звернулось з позовом до Козелецької районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» , у якому просить:

- скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації від 30.12.2016 №707 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» в частині невитребуваних земельних часток (паїв) з кадастровими номерами:

7422080900:86:092:0534; 7422080900:86:100:0213; 7422080900:86:090:0258; 7422080900:86:090:0259; 7422080900:86:090:0262; 7422080900:86:090:0264; 7422080900:86:090:0265; 7422080900:86:090:0266; 7422080900:86:079:0505; 7422080900:86:079:0506; 7422080900:86:102:0567;

- скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації від 30.12.2016 №708 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» в частині невитребуваних земельних часток (паїв) з кадастровими номерами:

7422081000:71:071:0166; 7422081000:71:071:0170; 7422081000:71:070:0175; 7422081000:71:070:0176; 7422081000:71:070:0177; 7422081000:71:070:0180; 7422081000:71:070:0181; 7422081000:71:070:0182; 7422081000:71:069:0183; 7422081000:71:069:0184; 7422081000:71:068:0188; 7422081000:71:068:0189; 7422081000:71:067:0195; 7422081000:71:067:0196; 7422081000:71:067:0197; 7422081000:71:067:0198; 7422081000:71:067:0199; 7422081000:71:067:0200;

- скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації від 30.12.2016 №709 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» в частині невитребуваних земельних часток (паїв) з кадастровими номерами:

7422085000:66:150:0287; 7422085000:66:150:0288; 7422085000:66:150:0289; 7422085000:66:151:0301; 7422085000:66:151:0302; 7422085000:66:151:0304; 7422085000:66:151:0305; 7422085000:66:151:0306; 7422085000:66:151:0310; 7422085000:66:151:0311; 7422085000:66:152:0313; 7422085000:66:152:0315; 7422085000:66:152:0317; 7422085000:66:152:0319; 7422085000:66:152:0320; 7422085000:66:152:0318; 7422085000:66:152:0321; 7422085000:66:152:0322; 7422085000:66:152:0325; 7422085000:66:152:0326; 7422085000:66:152:0327; 7422085000:66:152:0329; 7422085000:66:152:0330; 7422085000:66:173:0331; 7422085000:66:173:0332; 7422085000:66:173:0334;

- скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації від 30.12.2016 №710 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» в частині невитребуваних земельних часток (паїв) з кадастровими номерами:

7422080200:73:023:0038; 7422080200:73:023:0058; 7422080200:73:025:0079; 7422080200:73:025:0092; 7422080200:73:025:0094; 7422080200:73:025:0095; 7422080200:73:025:0096; 7422080200:73:025:0097; 7422080200:73:025:0098; 7422080200:73:027:0099; 7422080200:73:027:0100; 7422080200:73:027:0101; 7422080200:73:027:0102; 7422080200:73:027:0103; 7422080200:73:027:0104; 7422080200:73:027:0139; 7422080200:73:027:0140; 7422080200:73:027:0141; 7422080200:73:027:0142; 7422080200:73:054:0242; 7422080200:73:053:0297; 7422080200:73:053:0334; 7422080200:73:052:0338; 7422080200:73:072:0471; 7422080200:73:072:0473; 7422080200:73:072:0478; 7422080200:73:073:0490; 7422080200:73:073:0491; 7422080200:73:073:0500; 7422080200:73:092:0544; 7422080200:73:091:0560; 7422080200:73:091:0561; 7422080200:73:090:0580; 7422080200:73:090:0581; 7422080200:73:090:0582; 7422080200:73:094:0646; 7422080200:73:094:0648; 7422080200:73:094:0649; 7422080200:73:094:0650; 7422080200:73:094:0651; 7422080200:73:094:0652; 7422080200:73:084:0678; 7422080200:73:084:0701; 7422080200:73:084:0703; 7422080200:73:084:0704; 7422080200:73:084:0707; 7422080200:73:084:0708; 7422080200:73:071:0715; 7422080200:73:071:0729; 7422080200:73:061:0769; 7422080200:73:061:0681; 7422080200:73:061:0683; 7422080200:73:037:0810; 7422080200:73:037:0817; 7422080200:73:037:0822; 7422080200:73:037:0823;

- визнати недійсним договір оренди, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією (на виконання Розпорядження Голови №707) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 05.01.2017, в частині оренди невитребуваних земельних часток (паїв) з кадастровими номерами: 7422080900:86:092:0534; 7422080900:86:100:0213; 7422080900:86:090:0258; 7422080900:86:090:0259; 7422080900:86:090:0262; 7422080900:86:090:0264; 7422080900:86:090:0265; 7422080900:86:090:0266; 7422080900:86:079:0505; 7422080900:86:079:0506; 7422080900:86:102:0567;

- визнати недійсним договір оренди, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією (на виконання Розпорядження Голови №708) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 05.01.2017, в частині оренди невитребуваних земельних часток (паїв) з кадастровими номерами: 7422081000:71:071:0166; 7422081000:71:071:0170; 7422081000:71:070:0175; 7422081000:71:070:0176; 7422081000:71:070:0177; 7422081000:71:070:0180; 7422081000:71:070:0181; 7422081000:71:070:0182; 7422081000:71:069:0183; 7422081000:71:069:0184; 7422081000:71:068:0188; 7422081000:71:068:0189; 7422081000:71:067:0195; 7422081000:71:067:0196; 7422081000:71:067:0197; 7422081000:71:067:0198; 7422081000:71:067:0199; 7422081000:71:067:0200;

- визнати недійсним договір оренди, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією (на виконання Розпорядження Голови №709) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 05.01.2017, в частині оренди невитребуваних земельних часток (паїв) з кадастровими номерами: 7422085000:66:150:0287; 7422085000:66:150:0288; 7422085000:66:150:0289; 7422085000:66:151:0301; 7422085000:66:151:0302; 7422085000:66:151:0304; 7422085000:66:151:0305; 7422085000:66:151:0306; 7422085000:66:151:0310; 7422085000:66:151:0311; 7422085000:66:152:0313; 7422085000:66:152:0315; 7422085000:66:152:0317; 7422085000:66:152:0319; 7422085000:66:152:0320; 7422085000:66:152:0318; 7422085000:66:152:0321; 7422085000:66:152:0322; 7422085000:66:152:0325; 7422085000:66:152:0326; 7422085000:66:152:0327; 7422085000:66:152:0329; 7422085000:66:152:0330; 7422085000:66:173:0331; 7422085000:66:173:0332; 7422085000:66:173:0334;

- визнати недійсним договір оренди, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією (на виконання Розпорядження Голови №710) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 05.01.2017, в частині оренди невитребуваних земельних часток (паїв) з кадастровими номерами:

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що 01.08.2013 між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Регіон Козелець укладено договори оренди землі, за умовами яких позивач отримав в оренду невитребувані земельні частки (паї) членів колишніх КСП на територіях Лемешівської, Берлозівської, Олексіївщинської, Бобруйківської сільських рад для ведення товарного сільськогосподарського виробництва до моменту витребування таких паїв їх власниками на трирічний строк, тобто до 01.08.2016. Відповідно до п. 8 договорів оренди, яким передбачено переважне право позивача на поновлення договору на новий строк після закінчення строку його дії, ТОВ Агро-Регіон Козелець неодноразово зверталось до Козелецької районної державної адміністрації з листами-повідомленнями з проханням укласти договори оренди на новий строк, які залишились без відповіді. Протягом місяця після закінчення строку позивач продовжував користуватися невитребуваними паями та сплачувати оренду плату, а тому вважає, що договори оренди поновили свою дію в силу ст. 764 Цивільного кодексу України.

На підставі цього, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами з метою належного оформлення факту поновлення орендних відносин на строк до 01.08.2019. Козелецька районна державна адміністрація лише на один лист позивача від 24.10.2016 №103 надала відповідь від 10.11.2016 №01-17/1734, у якому відмовила ТОВ Агро-Регіон Козелець у продовженні строку оренди невитребуваних земельних часток (паїв) у зв'язку з несвоєчасним поданням всіх необхідних документів для продовження такого строку. Вказану відмову позивач вважає необґрунтованою та незаконною, оскільки вона не містить чіткого переліку документів, яких не вистачає, а також зазначає, що ні законодавство, ні договори оренди не містять таких положень, які вимагали від товариства подавати будь-які документи для можливості поновлення таких договорів.

У свою чергу, Козелецькою районною державною адміністрацією видано розпорядження «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» від 30.12.2016 №707, №708, №709, №710, у тому числі стосовно тих невитребуваних земельних часток (паїв), які перебували в оренді у позивача. На підставі вказаних розпоряджень між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод укладено договори оренди від 05.01.2017.

Враховуючи зазначені обставини, позивач вважає, що ігнорування та заперечення відповідача-1 щодо поновлення договорів оренди від 01.08.2013 з позивачем, а також укладення договорів оренди з відповідачем-2 порушило права позивача як орендаря, тому договори оренди від 05.01.2017, укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2, підлягають визнанню недійсними, а розпорядження, на підставі яких укладені такі договори, - скасуванню.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.04.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.05.2017.

У судовому засіданні 16.05.2017 представником позивача подано заяву про доповнення підстав позову від 16.05.2017, у якій просить викладені у позові фактичні обставини та обґрунтування заявлених способів захисту порушених прав товариства вважати доповненими наступним:

- неможливість поширення ОСОБА_2 України «Про оренду землі» на відносини оренди невитребуваних паїв. Так, на думку представника позивача ОСОБА_2 України «Про оренду землі» , зважаючи на приписи його Перехідних положень, поширюється на випадки оренди лише тих несформованих ділянок (паїв), власники яких визначені і не стосується ніким невитребуваних при розподілі земель між колишніми членами КСП.

Як вважає позивач, Закон України Про оренду землі розповсюджується лише на орендні відносини щодо сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Позивач вважає, що в питанні реалізації товариством переважного права на поновлення договорів оренди та можливості визнання їх продовженими слід керуватись виключно положеннями Цивільного кодексу України.

- порушення вимог законодавства при винесенні Козелецькою РДА спірних розпоряджень та укладанні на їх підставі спірних договорів. Представник позивача вважає, що спірні розпорядження прийняті з порушенням ст. 3 ОСОБА_2 України «Про місцеві адміністрації» , а саме з порушенням принципів гласності, прозорості та рівності. Крім того, представник позивача вважає, що положення спірних договорів оренди, а саме: п. 11, який щодо строків сплати орендної плати не відповідає ст. 287-288 Податкового кодексу України, та п. 36, у якому закріплено за орендарем право на розірвання договорів у односторонньому порядку, мають розцінюватися як такі, що є невигідними та порушують державні/місцеві інтереси. Також зазначає, що у позивача є всі підставі вважати відповідача-2 фіктивним підприємством, а спірні договори оренди такими, що ніколи не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, передбачених ними.

Вказана заява була долучена до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 16.05.2017 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення у справі №927/302/17.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2017 поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 02.11.2017.

Ухвалою господарського суду від 02.11.2017 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 28.11.2017.

У судовому засіданні 28.11.2017 оголошено перерву до 29.11.2017.

У судове засідання з'явився уповноважений представник позивач.

Представник відповідача-1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою від 28.11.2017, але у судове засідання не з'явився.

Відповідач-2 був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання 28.11.2017, у якому оголошено перерву до 29.11.2017, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але своїм право взяти участь у судовому засіданні не скористався. Також відповідачем-2 не надано суду відзиву на позов.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, у тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач-2 не скористався належним йому процесуальним правом брати участь у судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позов та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача-2 на час розгляду справи, а також те, що представники позивача та відповідача-1 проти розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача-2 не заперечували, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача-2, виключно за наявними у справі матеріалами.

Щодо наявності у позивача «заінтересованості» у спірних взаємовідносинах, як підстави звернення до суду особи про визнання недійсним правочину, стороною якого вона не є, у розумінні ст. 15, 215 Цивільного кодексу України, стосовно скасування спірних розпоряджень та визнання недійсними спірних договорів оренди представник позивача пояснила, що така «заінтересованість» полягає у поверненні учасників правочинів (відповідачів) до первісного стану для можливості подальшого звернення позивача до відповідача-1 для отримання в оренду спірних земельних ділянок та наявність у позивача переважного права на поновлення договорів оренди спірних земельних ділянок.

Посилаючись на висновки Верховного суду України, викладені у постанові від 23.11.2016 у справі №594/153/16-ц та від 06.09.2017 у справі №6-2539цс16, представник позивача зазначила, що позивач мав переважне право на укладення договорів оренди на новий строк. Оскільки заперечення орендодавця (відповідача-1) щодо поновлення договорів оренди землі від 01.08.2013 з попереднім добросовісним орендарем (позивачем) були відсутні, а відповідачем-1 укладено договори оренди землі спірних земельних ділянок з новим орендарем (відповідачем-2), право позивача на реалізацію свого переважного права було порушено, а отже поведінка орендодавця (відповідача-1) відносно попереднього орендаря (позивача) є недобросовісною, що є підставою для поновлення дії договорів від 01.08.2013 і визнання недійсними спірних договорів.

Представник позивача просить при вирішенні даного спору не враховувати висновки суду, викладені у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2017 у справі №927/302/17 та у постанові Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017, прийнятою за результатами перегляду вказаного рішення суду, якими відмовлено позивачу у поновлення договорів оренди від 01.08.2013, оскільки відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню обставини, встановленні рішенням у господарській справі, що набрало законної сили, а не висновки суду.

З правовими висновками судів у справі №927/302/17 позивач не погоджується та зазначає, що направлення попереднім орендарем разом із повідомленням про намір поновити дію договору - проекту додаткової угоди є обов'язковим у разі, якщо об'єктом оренди є сформована земельна ділянка (коли орендні правовідносини регулюються ОСОБА_2 України «Про оренду землі» ) та лише тоді, коли процедура реалізації переважного права не передбачена самим договором оренди землі. Позивач вважає, що об'єктом оренди за договорами від 01.08.2013 виступають невитребувані паї, а не сформовані земельні ділянки. Як вказує позивач, оскільки п. 8 договорів від 01.08.2013 визначена процедура реалізації переважного права орендаря на поновлення їх дії, для якої достатньо звернутись лише з письмовим повідомленням про намір, як це аналогічно закріплено ст. 777 Цивільного кодексу України, то ненаправлення разом із листом-повідомленням проектів додаткових угод про поновлення дії договорів не може розглядатись як порушення позивачем процедури реалізації переважного права. Також позивач вважає, що неврахування одним судом правових висновків інших судів, викладених у справі №927/302/17, як це безпосередньо допускається процесуальним законодавством (ст. 35 Господарського процесуального кодексу України), не порушує принцип правової визначеності.

У судовому засіданні 28.11.2017 представник позивача надала копію розпорядження Козелецької районної державної адміністрації від 22.11.2012 №713 Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ Агро-Регіон Козелець , згідно якого позивачу надано в оренду земельні ділянки в розмірі невитребуваних земельних часток (паїв) терміном на три роки та встановлено орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У судовому засіданні 28.11.2017 представник відповідача-1 підтвердив дійсність цього розпорядження.

У судовому засіданні 29.11.2017 представник позивача надала розпорядження Козелецької районної державної адміністрації від 22.11.2012 №713 Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ Агро-Регіон Козелець в іншій редакції, згідно якого позивачу надано земельні ділянки в розмірі невитребуваних земельних часток (паїв) терміном на десять років та встановлено орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке було роздруковано з офіційного веб-сайту Козелецької райдержадміністрації.

Проте, обидва розпорядження, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки, в розмірі невитребуваних земельних часток (паїв), Товариству з обмеженою відповідальністю Агро-Регіон Козелець загальною площею 359,2085 га (рілля), в короткострокову оренду, та які мають однакову дату та номер, містять розбіжності щодо строку оренди та розміру орендної плати. Крім того, зазначила, що договори від 01.08.2013 не відповідають у повній мірі жодному з цих розпоряджень, а тому, на її думку, існує третій варіант розпорядження, на підставі якого укладено вказані договори.

Жодних доказів на підтвердження цього позивачем суду не надано.

Як пояснила представник позивача, загальна площа земельних ділянок - невитребуваних паїв, які позивач орендував за кожним з договорів від 01.08.2013, зменшилась упродовж строку їх оренди, оскільки частина земельних часток (паїв) була витребувана власниками, і саме тому позивач просив поновити дію договорів оренди на зменшену площу.

Жодних доказів, які саме земельні ділянки були витребувані їх власниками, позивачем та відповідачем-1 суду не надано, але відповідач-1 визнає, що земельні ділянки, які стосуються предмету позову, залишились невитребуваними на момент укладення спірних договорів оренди.

Проте, чи залишаються такі земельні ділянки невитребуваними на час винесення рішення судом, сторонами не зазначено і доказів не надано.

Так, витяги з Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок зроблені лише у 2016 році.

Щодо загальної площі земельних ділянок, які орендувались на території Берлозівської сільської ради, представник позивача зауважила, що у відповідному договорі від 01.08.2013 була допущена арифметична помилка при додаванні площ, що визнається також представником відповідача-1.

У судовому засіданні 28.11.2017 представник позивача пояснив, що у 2016 році, коли виникла необхідність поновити договори оренди землі від 01.08.2013, представник позивача звернувся до Відділу Держгеокадастру у Козелецькому районі, під час чого з'ясувалось, що відомості про державну реєстрацію земельних ділянок, які перебували в оренді у ТОВ Агро-Регіон Козелець згідно цих договорів, у електронному вигляді у Державному земельному кадастрі відсутні. Проте у відділі знаходилась технічна документація із землеустрою щодо цих земельних ділянок, розроблена у 2012 році, на підставі якої потім було внесено відомості у Державний земельний кадастр у електронному вигляді.

Відповідач-1 проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У своєму відзиві відповідач-1 зазначає, що оскільки на момент закінчення терміну дії договорів оренди землі на території Лемешівської, Берлозівської, Олексіївщинської та Бобруйківської сільських рад Козелецького району, укладених між позивачем та відповідачем-1, у позивача взагалі не виникло право оренди земельних ділянок. Позивачем не було виконано вимоги ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 6, 33 ОСОБА_2 України «Про оренду землі» , а тому він не набув правових підстав переважного права на поновлення договорів оренди від 01.08.2015. У зв'язку із закінченням 01.08.2016 дії договорів оренди землі, укладених між позивачем та відповідачем-1, розпорядженням земельними ділянками здійснювалась на загальних підставах. Розпорядженнями Козелецької районної державної адміністрації від 30.12.2016 №707, 708, 709, 710 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» спірні земельні ділянки були передані в оренду ТОВ «Бобровицький молокозавод» .

Представник відповідача-1 вважає, що договори оренди з позивачем не могли бути поновлені на тих самих умовах, оскільки змінився об'єкт оренди, тому що частина невитребуваних паїв були витребувані власниками, і не могли надалі надаватись відповідачем-1 в оренду, а відтак змінився і розмір орендної плати, що є істотною умовою договору.

На доводи позивача про те, що при питанні реалізації права на поновлення договорів оренди та можливості визнання їх продовженими слід керуватись виключно положеннями статей 764, 777 Цивільного кодексу України, представник відповідача-1 у своїх письмових поясненнях зазначив, що Закон України Про оренду землі є спеціальним законом, який визначає засади набуття, реалізації та припинення права на оренду земельних ділянок, тобто його норми підлягають переважному застосуванню у разі виникнення колізії з нормами Цивільного кодексу України.

Представник відповідача-1 заперечує проти доводів про те, що невитребувані паї не є сформованими земельними ділянками, оскільки кожній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер та дані щодо них внесено до Державного земельного кадастру, а отже ці земельні ділянки є сформованими у розумінні норм земельного законодавства.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що як вбачається із копій Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельних ділянок, орендованих позивачем за договорами, в порівнянні з нормативною грошовою оцінкою, зазначеною у п.5 договорів, суттєво зросла, що є обов'язковою підставою для перегляду такої істотної умови договорів як орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, її узгодження сторонами в додаткових угодах до Договорів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши у судовому засіданні їх оригінали, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом, розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 22.11.2012 №713 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки, в розмірі невитребуваних земельних часток (паїв), Товариству з обмеженою відповідальністю Агро-Регіон Козелець загальною площею 359,2085 га (рілля), в короткострокову оренду, до часу витребування їх власниками, терміном на три роки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності колишніх КСП на території Козелецького району згідно додатку. Також цим розпорядженням надано ТОВ Агро-Регіон Козелець земельні ділянки в розмірі невитребуваних земельних часток (паїв), загальною площею 359,2085 га (рілля), в короткострокову оренду, до часу витребування їх власниками, терміном на три роки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності колишніх КСП на території Козелецького району згідно додатку. Встановлено орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до додатку до цього розпорядження земельні ділянки в розмірі невитребуваних земельних часток (паїв) надані ТОВ Агро-Регіон Козелець на території наступних сільських рад:

- Бобруйківська - 58,4136 га;

- Олексіївщинська - 145,4295 га;

- Берлозівська - 16,749 га;

- Лемешівська - 102,0696 га;

- Патютинська - 36,5468 га.

Представники позивача та відповідача-1 у судовому засіданні 28.11.2017 визнали дійсність цього розпорядження та викладеної у ньому інформації, проте чому у договорах оренди від 01.08.2013, укладених на підставі цього розпорядження, розмір орендної плати становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не 5%, пояснити не змогли.

Також позивачем у судовому засіданні 29.11.2017 надано скановану копію іншої редакції цього ж розпорядження Козелецької районної державної адміністрації від 22.11.2012 №713, роздруковане з офіційного веб-сайту Козелецької районної державної адміністрації, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки, в розмірі невитребуваних земельних часток (паїв), Товариству з обмеженою відповідальністю Агро-Регіон Козелець загальною площею 359,2085 га (рілля), в короткострокову оренду, до часу витребування їх власниками, терміном на десять років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності колишніх КСП на території Козелецького району згідно додатку. Також цим розпорядженням надано ТОВ Агро-Регіон Козелець земельні ділянки в розмірі невитребуваних земельних часток (паїв), загальною площею 359,2085 га (рілля), в короткострокову оренду, до часу витребування їх власниками, терміном на десять років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності колишніх КСП на території Козелецького району згідно додатку. Встановлено орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

- Бобруйківська - 58,4136 га;

- Олексіївщинська - 145,4295 га;

- Берлозівська - 16,749 га;

- Лемешівська - 102,0696 га;

- Патютинська - 36,5468 га.

Як вбачається з зазначених вище розпоряджень Козелецької районної державної адміністрації від 22.11.2012 №713, термін оренди у першому зазначено три роки, а у другому - десять років. Також відрізняється розмір орендної плати, у першому розпорядженні - 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у другому - 3%.

Пояснень стосовно того, чому у розпорядженнях Козелецької районної державної адміністрації, які мають однакову дату та номер, містяться розбіжності щодо строку оренди та розміру орендної плати, представники позивача та відповідача-1 надати не змогли.

01.08.2013 між Козелецькою районною державною адміністрацією (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Регіон Козелець (далі - Орендар) згідно розпорядження Козелецької районної державної адміністрації від 22.11.2012 № 713 укладено договори оренди землі (далі - Договори від 01.08.2013), за якими Орендодавець передав Орендареві в короткострокову оренду земельні ділянки, в розмірі невитребуваних земельних часток (паїв) та проектних доріг, до моменту їх витребування власниками, терміном на три роки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території колишніх КСП, а саме: на території Олексіївщинської сільської ради - 70 земельних ділянок загальною площею 145,4295 га, Патютинської сільської ради - 16 земельних ділянок загальною площею 36,5468 га; Бобруйківської сільської ради - 25 земельних ділянок загальною площею 58,4136 га; Лемешівської сільської ради - 49 земельних ділянок загальною площею 102,0696 га, Берлозівської сільської ради - 24 земельні ділянки загальною площею 16,749 га (т. 1 а. с. 16-30).

Стосовно загальної площі земельних ділянок, які знаходяться на території Берлозівської сільської ради, представник позивача зауважила, що у відповідному договорі від 01.08.2013 була допущена арифметична помилка при додаванні площ, що визнається також представником відповідача-1.

Оскільки сторонами не надано інформації та доказів щодо площі цих земельних ділянок на момент укладення договору від 01.08.2013, суд не може встановити, яка була загальна площа за договором, але виходячи із площі спірних земельних ділянок, які залишаються невитребуваними на теперішній час, загальна площа усіх земельних ділянок становить щонайменше 23,2263 га.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про допущення арифметичної помилки у договорі від 01.08.2013 (Берлозівська сільська рада), а отже загальна площа усіх земельних ділянок за цим договором становить більше ніж 23,2263 га.

Відповідно до п. 5 Договорів від 01.08.2013 нормативна грошова оцінка земельних ділянок згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки та станом на момент укладання договору в цілому складає:

- на території Олексіївщинської сільської ради - 43264,80 грн;

- на території Патютинської сільської ради - 30555,86 грн;

- на території Бобруйківської сільської ради - 41302,42 грн;

- на території Лемешівської сільської ради - 33022,91 грн;

- на території Берлозівської сільської ради - 48165,48 грн.

Згідно з п. 8 Договорів від 01.08.2013 Договір укладено на три роки. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

У п. 9 Договорів від 01.08.2013 встановлено, що річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки земельних ділянок (на момент укладання договору, вказаної у п. 5 Договору), що становить:

- на території Олексіївщинської сільської ради - 90856,08 грн;

- на території Патютинської сільської ради - 14666,81 грн;

- на території Бобруйківської сільської ради - 30976,82 грн;

- на території Лемешівської сільської ради - 48543,68 грн;

- на території Берлозівської сільської ради - 34679,18 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (п. 10 Договорів від 01.08.2013).

Строк дії Договорів від 01.08.2013 закінчився 01.08.2016.

Листом від 26.01.2016 №50 003 позивач, відповідно до п. 8 Договорів від 01.08.2013, тобто не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії Договору, звернувся до відповідача-1 з проханням продовжити термін оренди землі згідно договорів від 01.08.2013 на 10 років (т. 1 а. с. 31).

Також листом від 14.06.2016 №72 позивач звернувся до відповідача-1 з проханням продовжити термін оренди землі згідно договорів від 01.08.2013 на строк, не менший вимог чинного законодавства (т. 1 а. с. 32).

Відповіді на вказані листи Козелецька районна державна адміністрація не надала, що не заперечується представником відповідача-1.

Після закінчення строку дії Договорів від 01.08.2013 позивач звернувся до Козелецької районної державної адміністрації з листом від 24.10.2016 №103, у якому просив передати в оренду невитребувані земельні частки (паї), що знаходяться на території:

- Патютинської сільської ради - 32,0545 га;

- Лемешівської сільської ради - 83,9940 га;

- Бобруйківської сільської ради - 37,2351 га;

- Берлозівської сільської ради - 25,4455 га;

- Олексіївщинської сільської ради - 120,6939 га.

Цим листом позивач повідомив, що технічна документація та витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку передані в Управління Держгеокадастру у Козелецькому районі (т. 1 а.с. 33).

Проте, як вбачається з листа від 24.10.2016 №103, у ньому відсутні посилання на Договори від 01.08.2013, а вказана у листі загальна площа земельних ділянок у розрізі сільських рад є іншою, ніж зазначена у Договорах від 01.08.2013.

Як пояснила представник позивача, площа земельних ділянок зменшилась, оскільки частина земельних часток (паїв) була витребувана їх власниками, що підтвердив також представник відповідача-1.

Як визнав представник позивач і підтвердив представник відповідача-1, інформації щодо конкретних земельних ділянок, які бажав отримати в оренду позивач згідно листа від 24.10.2016 №103, позивач відповідачу не надавав, пославшись лише на наявність відповідної технічної документації щодо таких земельних ділянок у відділі Держгеокадастру.

Доказів, які саме земельні ділянки були витребувані їх власниками вже на момент винесення спірних рішень та укладання цих спірних договорів, ані позивачем, ані відповідачем-1 суду не надано, проте, як зазначили обидві сторони, вільними (невитребуваними) залишились земельні ділянки, які перебували в оренду у позивача та у подальшому були передані відповідачу-2, стосовно яких позивачем заявлено позов, а саме:

- на території Берлозівської сільської ради з кадастровими номерами: 7422080900:86:092:0534 площею 2,6061 га; 7422080900:86:100:0213 площею 1,2425 га; 7422080900:86:090:0258 площею 1,4029 га; 7422080900:86:090:0259 площею 2,0793 га; 7422080900:86:090:0262 площею 2,0878 га; 7422080900:86:090:0264 площею 1,1559 га; 7422080900:86:090:0265 площею 1,1558 га; 7422080900:86:090:0266 площею 1,1560 га; 7422080900:86:079:0505 площею 2,6061 га; 7422080900:86:079:0506 площею 2,6365 га; 7422080900:86:102:0567 площею 1,1226 га. Усього 11 земельних ділянок загальною площею 19,2515 га;

- на території Бобруйківської сільської ради з кадастровими номерами: 7422081000:71:071:0166 площею 2,3190 га; 7422081000:71:071:0170 площею 2,3248 га; 7422081000:71:070:0175 площею 2,3250 га; 7422081000:71:070:0176 площею 2,3249 га; 7422081000:71:070:0177 площею 2,3252 га ; 7422081000:71:070:0180 площею 2,3250 га; 7422081000:71:070:0181 площею 2,3249 га; 7422081000:71:070:0182 площею 2,3604 га; 7422081000:71:069:0183 площею 2,3250 га; 7422081000:71:069:0184 площею 2,3250 га; 7422081000:71:068:0188 площею 2,3250 га; 7422081000:71:068:0189 площею 2,3249 га; 7422081000:71:067:0195 площею 2,3251 га; 7422081000:71:067:0196 площею 2,3249 га; 7422081000:71:067:0197 площею 2,3250 га; 7422081000:71:067:0198 площею 2,3250 га; 7422081000:71:067:0199 площею 2,3249 га; 7422081000:71:067:0200 площею 2,3251 га. Усього 18 земельних ділянок загальною площею 41,8791 га;

- на території Лемешівської сільської ради з кадастровими номерами: 7422085000:66:150:0287 площею 1,7934 га; 7422085000:66:150:0288 площею 1,7936 га; 7422085000:66:150:0289 площею 1,7934 га; 7422085000:66:151:0301 площею 2,3229 га; 7422085000:66:151:0302 площею 2,3341 га; 7422085000:66:151:0304 площею 2,1010 га; 7422085000:66:151:0305 площею 2,0576 га; 7422085000:66:151:0306 площею 2,1357 га; 7422085000:66:151:0310 площею 2,3538 га; 7422085000:66:151:0311 площею 2,3406 га; 7422085000:66:152:0313 площею 1,8728 га; 7422085000:66:152:0315 площею 2,3539 га; 7422085000:66:152:0317 площею 2,3538 га; 7422085000:66:152:0319 площею 2,3785 га; 7422085000:66:152:0320 площею 2,0206 га; 7422085000:66:152:0318 площею 2,4965 га; 7422085000:66:152:0321 площею 2,3538 га; 7422085000:66:152:0322 площею 2,3538 га; 7422085000:66:152:0325 площею 2,3539 га; 7422085000:66:152:0326 площею 2,3539 га; 7422085000:66:152:0327 площею 2,3538 га; 7422085000:66:152:0329 площею 2,3539 га; 7422085000:66:152:0330 площею 2,4186 га; 7422085000:66:173:0331 площею 3,1168 га; 7422085000:66:173:0332 площею 2,3539 га; 7422085000:66:173:0334 площею 2,3539 га. Усього 26 земельних ділянок загальною площею 58,8685 га;

- на території Олексіївщинської сільської ради з кадастровими номерами: 7422080200:73:023:0038 площею 2,7441 га; 7422080200:73:023:0058 площею 2,7440 га; 7422080200:73:025:0079 площею 2,7442 га; 7422080200:73:025:0092 площею 2,7483 га; 7422080200:73:025:0094 площею 2,7439 га; 7422080200:73:025:0095 площею 2,7439 га; 7422080200:73:025:0096 площею 2,7442 га; 7422080200:73:025:0097 площею 2,7440 га; 7422080200:73:025:0098 площею 2,7441 га; 7422080200:73:027:0099 площею 2,7440 га; 7422080200:73:027:0100 площею 2,7442 га; 7422080200:73:027:0101 площею 2,7441 га; 7422080200:73:027:0102 площею 2,7441 га; 7422080200:73:027:0103 площею 2,7439 га; 7422080200:73:027:0104 площею 2,7442 га; 7422080200:73:027:0139 площею 2,7477 га; 7422080200:73:027:0140 площею 2,7441 га; 7422080200:73:027:0141 площею 2,7497 га; 7422080200:73:027:0142 площею 2,7441 га; 7422080200:73:054:0242 площею 2,6179 га; 7422080200:73:053:0297 площею 2,0327 га; 7422080200:73:053:0334 площею 2,0328 га; 7422080200:73:052:0338 площею 1,7760 га; 7422080200:73:072:0471 площею 1,6141 га; 7422080200:73:072:0473 площею 1,6140 га; 7422080200:73:072:0478 площею 1,6142 га; 7422080200:73:073:0490 площею 1,8847 га; 7422080200:73:073:0491 площею 1,8513 га; 7422080200:73:073:0500 площею 2,0325 га; 7422080200:73:092:0544 площею 2,0326 га; 7422080200:73:091:0560 площею 2,0331 га; 7422080200:73:091:0561 площею 2,0329 га; 7422080200:73:090:0580 площею 1,7968 га; 7422080200:73:090:0581 площею 1,2464 га; 7422080200:73:090:0582 площею 1,2463 га; 7422080200:73:094:0646 площею 1,7132 га; 7422080200:73:094:0648 площею 2,1742 га; 7422080200:73:094:0649 площею 1,9767 га; 7422080200:73:094:0650 площею 1,1746 га; 7422080200:73:094:0651 площею 1,5307 га; 7422080200:73:094:0652 площею 1,3068 га; 7422080200:73:084:0678 площею 1,6141 га; 7422080200:73:084:0701 площею 1,6142 га; 7422080200:73:084:0703 площею 1,6142 га; 7422080200:73:084:0704 площею 1,6186 га; 7422080200:73:084:0707 площею 1,6142 га; 7422080200:73:084:0708 площею 1,6142 га; 7422080200:73:071:0715 площею 1,6143 га; 7422080200:73:071:0729 площею 1,6143 га; 7422080200:73:061:0769 площею 1,6142 га; 7422080200:73:061:0681 площею 1,6147 га; 7422080200:73:061:0683 площею 1,6147 га; 7422080200:73:037:0810 площею 1,6610 га; 7422080200:73:037:0817 площею 1,8974 га; 7422080200:73:037:0822 площею 2,0399 га; 7422080200:73:037:0823 площею 2,0399 га. Усього 56 земельних ділянок загальною площею 116,8852 га.

Оскільки загальна площа цих земельних ділянок не відповідає площі земель згідно листа позивача від 24.10.2016 №103, неможливо встановити, які саме земельні ділянки позивач хотів отримати при цьому в оренду.

На цей лист позивача від 24.10.2016 №103 відповідачем-1 надана відповідь листом від 10.11.2016 №01-17/1734, у якому повідомляється, що ТОВ Агро-Регіон Козелець відмовлено у продовжені строку оренди невитребуваних земельних часток (паїв), які знаходяться на території Патютинської, Бобруйківської, Лемешівської, Берлозівської та Олексіївщинської сільських рад Козелецького району Чернігівської області у зв'язку з несвоєчасним поданням усіх необхідних документів для продовження терміну оренди. У цьому листі відповідач-1 нагадує про необхідність приведення у відповідність до законодавства документів, які підтверджують право користування (оренди) усіма земельними ділянками, які знаходяться в обробітку ТОВ Агро-Регіон Козелець та сплати відповідних податків.

У подальшому ТОВ Агро-Регіон Козелець зверталось до Козелецької районної державної адміністрації з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі від 09.11.2016 №108, з якого вбачається, що до нього були додані проекти додаткових угод до Договорів від 01.08.2013 (т. 1 а.с. 43). Проте копій цих проектів додаткових угод позивач суду не надав.

Також позивач звертався до відповідача-1 з листами від 09.12.2016 №114 та від 15.12.2016 №116 щодо продовження договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв) (т.1 а.с. 44, 45).

Відповіді на вказані листи позивача від 09.11.2016 №108, від 09.12.2016 №114 та від 15.12.2016 №116 Козелецька районна державна адміністрація не надала, що не заперечується представником відповідача-1.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 11.11.2016 №591 надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) - рілля, орієнтовною загальною площею 54,00 га, в оренду (до часу витребування їх власниками) та проектних доріг, орієнтовною площею 122,00 га, в оренду, терміном на 25 років, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП Маяк на території Бобруйківської сільської ради.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 30.12.2016 №708 затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) - рілля, загальною площею 53,4521 га, в оренду терміном на 25 років (до часу витребування їх власниками), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП Маяк на території Бобруйківської сільської ради та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» вказані земельні ділянки в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 58).

На підставі вказаного розпорядження 05.01.2017 між Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» (далі - Орендар) укладено договір оренди землі, згідно з п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї), сформовані у земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, загальною площею 53,4521 га (т. 1 а. с. 70-72).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, визначена на дату укладення договору, зазначена у додатку №1 до цього Договору (п. 4 Договору).

Відповідно до Додатку до цього договору нормативна грошова оцінка кожної земельної ділянки становить 61907,15 грн, а разом 1423864,45 грн.

Договір укладено на строк до моменту отримання власниками нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок прав власності (державної реєстрації права власності) на ці земельні ділянки, але не більше ніж 25 років, починаючи з дня державної реєстрації права оренди земельних ділянок (п. 8 Договору).

Пунктом 9 Договору встановлено оренду плату у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає на дату укладення цього договору 99670,51 грн.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 11.11.2016 №590 надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) - рілля, орієнтовною загальною площею 103,00 га, в оренду (до часу витребування їх власниками) та проектних доріг, орієнтовною площею 80,00 га, в оренду, терміном на 25 років, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Розумовського на території Лемешівської сільської ради.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 30.12.2016 №709 затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) - рілля, загальною площею 86,5741 га, в оренду терміном на 25 років (до часу витребування їх власниками), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Розумовського на території Лемешівської сільської ради та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» вказані земельні ділянки в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 59-60).

На підставі вказаного розпорядження 05.01.2017 між Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» (далі - Орендар) укладено договір оренди землі, згідно з п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї), сформовані у земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, загальною площею 86,5741 га (т. 1 а. с. 63-66).

Відповідно до Додатку до цього договору нормативна грошова оцінка кожної земельної ділянки становить 49497,22 грн, а разом 1930391,58 грн.

Пунктом 9 Договору встановлено оренду плату у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає на дату укладення цього договору 135127,41 грн.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 11.11.2016 №589 надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) - рілля, орієнтовною загальною площею 170,00 га, в оренду (до часу витребування їх власниками) та проектних доріг, орієнтовною площею 30,00 га, в оренду, терміном на 25 років, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Гагаріна на території Олексіївщинської сільської ради.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 30.12.2016 №710 затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) - рілля, загальною площею 167,6499 га, в оренду терміном на 25 років (до часу витребування їх власниками), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Гагаріна на території Олексіївщинської сільської ради та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» вказані земельні ділянки в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 61-62).

На підставі вказаного розпорядження 05.01.2017 між Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» (далі - Орендар) укладено договір оренди землі, згідно з п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї), сформовані у земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Олексіївщинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, загальною площею 167,6499 га (т. 1 а. с. 73-76).

Відповідно до Додатку до цього договору нормативна грошова оцінка кожної земельної ділянки становить 64848,54 грн, а разом 5187883,20 грн.

Пунктом 9 Договору встановлено оренду плату у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає на дату укладення цього договору 363151,82 грн.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 11.11.2016 №588 надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) - рілля, орієнтовною загальною площею 43,00 га, в оренду (до часу витребування їх власниками) та проектних доріг, орієнтовною площею 112,00 га, в оренду, терміном на 25 років, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Шевченка на території Берлозівської сільської ради.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 30.12.2016 №707 затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) - рілля, загальною площею 24,4710 га, в оренду терміном на 25 років (до часу витребування їх власниками), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Шевченка на території Берлозівської сільської ради та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» вказані земельні ділянки в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 56).

На підставі вказаного розпорядження 05.01.2017 між Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» (далі - Орендар) укладено договір оренди землі, згідно з п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї), сформовані у земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, загальною площею 24,4710 га (т. 1 а. с. 67-69).

Відповідно до Додатку до цього договору нормативна грошова оцінка кожної земельної ділянки становить 72194,03 грн, а разом 938522,39 грн.

Пунктом 9 Договору встановлено оренду плату у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає на дату укладення цього договору 65696,57 грн.

Як вбачається з витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, наданих позивачем щодо однієї земельної ділянки по кожній сільській раді, державна реєстрація земельних ділянок, які перебували в оренді у позивача, проведена у 2016 році. Представники сторін підтвердили, що державна реєстрація усіх земельних ділянок у електронному вигляді проведена у 2016 році на підставі технічної документації, розробленої у 2012 році.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2017 у справі №927/302/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017, і набрало законної сили 27.06.2017, відмовлено ТОВ «Агро-Регіон Козелець» у визнанні укладеними додаткових угод до договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 01.08.2013.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції).

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 №666 установлено, що приватизація земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, є невідкладним першочерговим заходом у здійсненні земельної реформи в Україні.

Згідно з Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, cільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, cільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Право на земельний пай закріплювалося у Земельному кодексі України, який був чинний до 01.01.2002. Згідно зі ст. 5 цього Кодексу кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Правовий режим земельної частки (паю) врегульований також у Земельному кодексі України, чинному з 01.01.2002. Відповідно до ст. 25 цього Кодексу під час приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Зазначеним особам гарантується право отримати на підставі свого земельного паю земельну ділянку в натурі (на місцевості). Обчислення розміру земельної частки (паю) здійснюється шляхом поділу сільськогосподарських угідь, які підлягають приватизації, на кількість осіб, які мають право на приватизацію. Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток зазначених осіб є однаковими.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» .

Згідно з ст. 2 цього ОСОБА_2 основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів (ч. 2 ст. 5 ОСОБА_2 України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» ).

Відповідно до ч. 4 ст. 5 ОСОБА_2 України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо.

Статтею 7 цього ОСОБА_2 визначено, що у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 9 цього ОСОБА_2 встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно зі ст. 13 ОСОБА_2 України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Із системного аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку, що сільські, селищні, міські ради чи районні державні адміністрації можуть передавати в оренду нерозподілені (невитребувані) "земельні ділянки", тобто ті земельні ділянки, які підлягають паюванню і власники яких не отримали державні сертифікати на право власності або не взяли участь у розподілі земельних ділянок, як у виді сформованих, так і у виді "умовних" земельних ділянок згідно проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Така ж норма закріплена і у ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України, відповідно до якої відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ОСОБА_2 України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим ОСОБА_2, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом Перехідних положень ОСОБА_2 України «Про оренду землі» , норми цього закону підлягають застосуванню і щодо оренди земельних часток (паїв), тобто не сформованих земельних ділянок.

У п. п. 2.9 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України» від 17 травня 2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено, що з урахуванням положень статті 3 ЗК України правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожнім зобов'язанням найму, визначеним у ЦК України.

Таким чином, доводи позивача про те, що Закон України «Про оренду землі» не підлягає безпосередньому застосуванню, так як він не регулює орендні відносини, в яких об'єктом оренди виступають невитребувані (несформовані) земельні ділянки, є безпідставним, оскільки Закон України «Про оренду землі» є спеціальним ОСОБА_2, який визначає засади набуття, реалізації і припинення права на оренду земельних ділянок, тобто його норми підлягають переважному застосуванню у разі виникнення колізії з нормами Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.33 ОСОБА_2 України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Отже ця стаття об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Зокрема, у ч. 1-5 ст. 33 ОСОБА_2 України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків.

Так, для застосування ч. 1 ст. 33 ОСОБА_2 України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Частиною 6 статті 33 ОСОБА_2 України «Про оренду землі» передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 ОСОБА_2 України «Про оренду землі» , необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14.

Як встановлено судом, позивачем до листа від 26.01.2016 № 50003 про продовження терміну оренди землі, надісланого відповідачу-1, не додано проектів додаткових угод.

Таким чином, позивачем не дотримано та не виконано вимоги ч. 3 ст. 33 ОСОБА_2 України «Про оренду землі» , якою передбачено, що направлення проекту додаткової угоди є обов'язком орендаря. Відсутність проекту додаткової угоди не дає можливості орендодавцю розглянути його, перевірити проект на відповідність вимогам закону, узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору, і, за відсутності заперечень, прийняти рішення про поновлення договору оренди землі та укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, тобто здійснити дії, передбачені ч.5 ст.33 ОСОБА_2 України «Про оренду землі» .

Посилання позивача на те, що відповідачем-1 у відмові у продовженні договорів оренди не вказано яких саме документів позивачем не надано, не приймаються господарським судом до уваги, оскільки зобов'язання орендаря до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі додати проект додаткової угоди передбачено законом, в той час як у разі недодання орендарем проекту додаткової угоди нормами законодавства не зобов'язано орендодавця повідомити про це орендаря.

Стосовно листа позивача від 14.06.2016 № 72, направленого відповідачу-1 до закінчення строку дії договору, то до нього позивачем також не було додано проектів додаткових угод, крім того цей лист направлений відповідачу-1 менш ніж за 60 днів до закінчення строку дії договорів.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що внаслідок вказаних порушень позивачем вимог ч. 2-5 ОСОБА_2 України «Про оренду землі» , переважне право позивача на укладення договорів на новий строк припинилося, строк дії договорів закінчився.

Стосовно поновлення спірних договорів оренди на тих самих умовах, як це передбачається ч. 6 ст. 33 ОСОБА_2 України "Про оренду землі", суд зазначає наступне.

Оскільки змінилась кількість земельних ділянок по кожному договору, які окремо є об'єктами оренди, змінилась загальна площа орендованої землі, а зміна кількості земельних ділянок, у свою чергу, тягне за собою і розмір орендної плати, що є істотними умовами (об'єкт оренди та розмір орендної плати) договору оренди землі у розумінні ст. 15 ОСОБА_2 України "Про оренду землі" та ст. 180 Господарського кодексу України.

Таким чином, не може бути продовжено договори оренди землі від 01.08.2013 на тих самих умовах, якщо фактично змінились істотні умови договору.

Крім того, як вбачається із копій Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельних ділянок, орендованих позивачем за договорами, в порівнянні з нормативною грошовою оцінкою, зазначеною у п.5 договорів, суттєво зросла, що є обов'язковою підставою для перегляду такої істотної умови договорів як орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч.1 ст.15 ОСОБА_2 України «Про оренду землі» ), її узгодження сторонами в додаткових угодах до Договорів.

Тому суд не вбачає підстав для пролонгації договорів відповідно до ч. 6 ст. 33 ОСОБА_2 України «Про оренду землі» , тобто їх поновлення на той самий строк ї на тих самих умовах, які були передбачені ними.

Доводи позивача про те, що спірні земельні ділянки при укладанні договорів від 01.08.2013 не були сформованими, а тому норми ОСОБА_2 України Про оренду землі застосуванню не підлягають, господарським судом відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакцій, чинній на момент укладення договорів від 01.08.2013) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Статтею 184 Земельного кодексу України визначено, що землеустрій передбачає складання проектів відведення земельних ділянок.

Згідно ст. 2 ОСОБА_2 України Про землеустрій (тут і далі - у редакцій, чинній на момент укладення договорів від 01.08.2013) землеустрій, зокрема, забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів

За приписами ст. 1 ОСОБА_2 України Про землеустрій проект землеустрою - - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років.

Отже, для того, щоб сформувати земельну ділянку необхідно розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 25 ОСОБА_2 України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Види документації із землеустрою:

а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель;

б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

в) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних утворень;

г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою);

и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

і) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;

ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання;

й) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту.

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Законами України та іншими нормативно-правовими актами можуть встановлюватися інші види документації із землеустрою.

Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується:

- у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою;

- в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

Згідно з ч. 2 ст. 26 ОСОБА_2 України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є:

юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ОСОБА_2 України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Згідно зі ст. 1 ОСОБА_2 України Про державний земельний кадастр (тут і далі - у редакцій, чинній на момент укладення договорів від 01.08.2013) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим ОСОБА_2 відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Частиною 1 ст. 16 ОСОБА_2 України Про державний земельний кадастр визначено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Згідно з ч. 2 ст. 5 ОСОБА_2 України Про державний земельний кадастр державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Відповідно до ч. 13 ст. 21 ОСОБА_2 України Про державний земельний кадастр документація із землеустрою і технічна документація з оцінки земель подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, відповідно до їх повноважень, визначених цим ОСОБА_2, разом з електронним документом, що містить результати робіт із землеустрою та оцінки земель.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави для висновку, що кадастровий номер присвоюється земельній ділянці виключно після складання технічної документації та державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, а отже з цього моменту земельна ділянка є сформованою.

Таким чином, відсутність відомостей щодо спірних земельних ділянок у електронному реєстрі на момент укладання договорів від 01.08.2013, з огляду на приписи ст. 25 ОСОБА_2 України Про землеустрій та ст. 5, 21 ОСОБА_2 України Про державний земельний кадастр , не є беззаперечним доказом відсутності реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Крім того, сторони визнають наявність відповідної технічної документації із землеустрою щодо спірних земельних ділянок, розробленої у 2012 році, у відділі ДЗК.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що за договорами оренди від 01.08.2013 в оренду передавались саме сформовані земельні ділянки із встановленими в натурі межами, що підтверджується відповідними актами, які є додатками до договорів оренди від 01.08.2013, а тому доводи позивача у цій частині господарським судом відхиляються.

Посилання представника позивача на висновки Верховного суду України, викладені у постанові від 23.11.2016 у справі №594/153/16-ц та від 06.09.2017 у справі №6-2539цс16, господарським судом не приймаються, оскільки відповідні висновки зроблені за різних обставин справи, а саме направлення орендарем проекту додаткової угоди та продовження орендних відносин на раніше визначених умовах.

Висновки суду у цій справі про неможливість поновлення договорів оренди за наведених вище підстав свідчать про неможливість застосування висновків Верховного суду України у вказаних справах, навіть виходячи із конклюдентних дій позивача.

Також не приймаються судом доводи позивача щодо фіктивності відповідача-2, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження цього.

При цьому, позивачем надано два розпорядження Козелецької районної державної адміністрації від 22.11.2012 №713, одне з яких отримано у Козелецький районній державній адміністрації, а інше - роздруковано з офіційного веб-сайту відповідача-1, які містять розбіжності щодо строку оренди та розміру орендної плати.

Так, у першому розпорядженні термін оренди зазначено три роки, а розмір орендної плати - 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а у другому - термін оренди зазначено десять років, а розмір орендної плати - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Договори оренди землі від 01.08.2013 не відповідають жодному з наданих позивачем розпоряджень, оскільки відповідно до умов цих договорах строк оренди становить три роки, а розмір орендної плати - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Доводи позивача про те, що існує третій варіант розпорядження Козелецької районної державної адміністрації від 22.11.2012 №713, якому відповідають договори оренди від 01.08.2013, господарським судом не приймаються, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження цього, а ці доводи є припущенням позивача.

Як вбачається з наданих позивачем розпоряджень, перше - підписано головою районної державної адміністрації ОСОБА_3, а підпис скріплено печаткою Козелецької РДА. Додаток до цього розпорядження підписано заступником керівника апарату райдержадміністрації ОСОБА_4, а підпис також скріплено печаткою Козелецької РДА. Крім того, вказане розпорядження містить відмітку згідно з оригіналом та завірене підписом начальнику загального відділу апарату Козелецької районної державної адміністрації.

Дійсність цього розпорядження визнавалась представниками сторін у судовому засіданні 28.11.2017.

Інша редакція розпорядження, яку роздруковано з веб-сайту РДА, підписано головою районної державної адміністрації ОСОБА_3, проте на цьому документі не проставлена печатка Козелецької РДА, що є обов'язковим у даному випадку. Додаток не містить дати та номеру розпорядження, до якого він додається, а також не містить підпису керівника апарату райдержадміністрації ОСОБА_5.

Із зазначеного вбачається, що таке розпорядження не оформлено у повному обсязі.

Крім того, суд не може прийняти цю редакцію розпорядження як належну, оскільки відповідне розпорядження є актом індивідуальної дії, а не нормативно-правовим актом регуляторного характеру, а тому чинність цього акту не пов'язується з розміщенням його на веб-сайті райдержадміністрації у розумінні ст. 15 ОСОБА_2 України Про місцеві державні адміністрації , тим більш, що, як встановлено судом, зазначене розпорядження розміщене у загальних інформаційних масивах у виді сканованої копії, а не у виді певного офіційного повідомлення.

За наведених обставин, суд доходить висновку про належність та відповідність редакції наданого у судому засіданні 28.11.2017 розпорядження Козелецької районної державної адміністрації від 22.11.2012 №713, тобто у якому зазначено строк оренди - 3 роки та розмір орендної плати - 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки належність другої редакції та наявність третьої редакції цього розпорядження позивачем не було доведено, а тому суд при оцінці спірних відносин приймає до увагу саме цю редакцію розпорядження.

Згідно зі ст. 2 ОСОБА_2 України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди від 01.08.2013) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим ОСОБА_2, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Положеннями ст. 126, 206 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що використання землі в Україні є платним, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 ОСОБА_2 України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 ОСОБА_2 України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 ОСОБА_2 України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами пункту 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України (у редакцій, чинній на момент укладення договорів від 01.08.2013) внормовано, що розмір орендної плати за земельну ділянку встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що у договорах оренди від 01.08.2013 розмір орендної плати, який є істотною умовою договору оренди, не відповідає розміру орендної плати, встановленому у розпорядженні Козелецької районної державної адміністрації від 22.11.2012 №713, а отже є недійсними.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України (яка кореспондується зі ст. 236 Цивільного кодексу України) виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, оскільки використання майна - річ безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

Враховуючи те, що договори оренди землі від 01.08.2013, як встановлено судом, припинили свою дію 01.08.2016, визнання цих договорів недійсними є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23.12.2015 у справі №3-1143гс15.

Разом з тим, за наведених обставин і не є правомірним поновлення договору оренди, як такого, що не відповідає законодавству і який не визнаний недійсним лише з підстав припинення його дії.

Крім того, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.05.2017 у справі №927/302/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017, і набрало законної сили 27.06.2017, відмовлено ТОВ «Агро-Регіон Козелець» у поновлені оренди невитребуваних земельних часток (паїв).

Згідно ч. 2 ст. 13 ОСОБА_2 України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно приписів ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Принцип правової визначеності становить основний елемент принципу верховенства права, та res judicata тобто, щоб остаточне вирішення судом спору не ставилося під сумнів. Він також турбується про стабільність правовідносин, що є невід'ємною частиною ефективного захисту прав людини.

Конституційний Суд України вперше сформулював та застосував цей принцип у рішенні від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Суд зазначив, що з конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності та недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Цей принцип ставить певні вимоги не тільки до нормативно-правових актів, але й до практики їх застосування. Відповідно до нього суди повинні за однакових фактичних умов у аналогічних справах приймати аналогічні рішення, оскільки за інших умов суди можуть прийняти такі рішення, зміст яких не очікувався жодною із сторін, а це й є суддівським свавіллям, що суперечить конституційним принципам верховенства права та правової держави.

Суд відхиляє доводи позивача з наведеною практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування принципу правової визначеності до рішення суду лише з огляду на неможливість його оскарження у вищих інстанціях після набрання рішенням законної сили, оскільки такий принцип є загальним елементом принципу верховенства права, який підлягає очікуваному застосуванню у правовідносинах, стосовно яких винесено таке рішення.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13 зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника (позиція Верховного суду України, викладена у справі №6-2539цс16).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі ОСОБА_6 проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Таким чином, право оспорювати правочин не стороною такого правочину пов'язується з такими обов'язковими умовами, як наявність у такої особи законного обґрунтованого , а не абстрактного (формального) інтересу; порушення саме його конкретного права або інтересу; реальність і ефективність відновлення та реалізації такого права або інтересу.

Можливість отримання в оренду спірних земельних ділянок на загальних підставах після приведення сторін оскаржуваних правочинів до попереднього стану - теоретично імовірна. Проте імовірність виникнення такої ситуації в майбутньому не може слугувати достатньою підставою для висновку про необхідність захисту шляхом визнання недійсними спірних договорів оренди.

Таким чином відсутність правових підстав для реалізації переважного права на поновлення договорів оренди та наявність законного рішення суду про відмову у продовжені таких договорів унеможливлює поновлення орендних відносин з позивачем та спростовує наявність у нього відповідного права або законного обґрунтованого інтересу.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України).

Інші пояснення судом до уваги не приймаються, оскільки не доведені належними і допустимими доказами та не спростовують вищевикладені висновки суду.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 22, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

У зв'язку з тимчасовою відсутністю головуючого судді Шморгуна В.В. повне рішення складено 05.12.2017.

Суддя В.В. Шморгун


Суд	Господарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення	29.11.2017
Оприлюднено	06.12.2017
Номер документу	70728473
Судочинство	Господарське

Судовий реєстр по справі —927/421/17

Ухвала від 28.01.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 28.12.2018

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 26.11.2018

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Разіна Т.І.

Ухвала від 27.02.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 13.03.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Ухвала від 29.01.2018

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Іоннікова І.А.

Рішення від 29.11.2017

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Шморгун В.В.

Ухвала від 02.11.2017

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Шморгун В.В.

Ухвала від 05.10.2017

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Шморгун В.В.

Ухвала від 19.09.2017

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Шморгун В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 29.11.2017 по справі 927/421/17ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —927/421/17

Рішення від 29.11.2017

Рішення
від 29.11.2017 по справі 927/421/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ