Ухвала

від 05.12.2017 по справі 573/2375/17

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/2375/17

Провадження № 2/573/886/17

У х в а л а

про залишення позову без руху

"05" грудня 2017 р. Суддя Білопільського районного суду Сумської області Кліщ О.В. під час вирішення питання про відкриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Слобожанщина Агро" про повернення земельної ділянки, відшкодування доходу за користування земельною ділянкою,

встановив:

01 грудня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Слобожанщина Агро" про повернення земельної ділянки, відшкодування доходу за користування земельною ділянкою.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити ціну позову щодо вимог майнового характеру.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ЦПК України , у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна, при чому з комплексного аналізу вказаної статті ЦПК України випливає, що ціна позову визначається станом на момент пред'явлення позову.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995р. № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності роз'яснено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

З позовної заяви вбачається, що позивач ставить вимогу майнового характеру щодо повернення земельних ділянок, однак не зазначає ціни позову станом на момент пред'явлення позову, що не відповідає приписам статті 80 ЦПК України та, в свою чергу, впливає на визначення розміру судового збору.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України , до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

У відповідності до ч. 2 ст. 79 ЦПК України , розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставка судового збору за позовну вимогу немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у еквіваленті становить 640 грн. 00 коп. та за позовну вимогу майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у еквіваленті становить від 640 грн. 00 коп. до 8 000 грн. 00 коп.

Якщо в позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов'язаних між собою, то, враховуючи, що об'єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог (пункт 10 частини першої статті 80 ЦПК ). При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Відповідно до пунктів 15 та 16 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах Пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці (наприклад, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК) . За подання до суду таких заяв сплачується судовий збір згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.

Для з'ясування питання про те, які вимоги відносяться до майнових, а які - до немайнових, суди повинні також враховувати роз'яснення, викладені у пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин".

Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80 , пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).

Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

З позовної заяви вбачається, що позивач ставить дві вимоги майнового характеру: одна з яких - про повернення земельної ділянки власнику.

Але судовий збір за вимогу про повернення земельної ділянки власнику позивачем сплачено не в повному обсязі - 640 грн. замість правильного - 1% від оціночної вартості земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України , суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу , або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, є підстави для залишення вказаної позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 35 , 36 , 119-121 , 210 та 293 ЦПК України , суддя -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Слобожанщина Агро" про повернення земельної ділянки, відшкодування доходу за користування земельною ділянкою - залишити без руху та надати позивачу для усунення недоліків строк 5 днів, який обчислюється з моменту отримання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу виконати вимоги ухвали суду щодо:

- зазначення ціни позову за майновою вимогою про повернення земельної ділянки власнику;

- надання доказів сплати судового збору в порядку та розмірі визначених Законом України Про судовий збір .

У випадку не виконання вимог ухвали у зазначений суддею строк, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя