Постанова

від 24.09.2018 по справі 573/2375/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №573/2375/17

Номер провадження 22-ц/788/1158/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Слобожанщина Агро

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11 травня 2018 року в складі судді Кліщ О.В., ухваленого в м. Білопілля,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро , свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги (сином) покійного ОСОБА_2, який помер 27 грудня 2012 року, і після смерті останнього оформив спадщину, яка складається із земельних ділянок (паїв) площею 4,4717 га., розташованих на землях Жовтневої (нині Миколаївської) селищної ради Білопільського району Сумської області, кадастровий номер № НОМЕР_1: 01: 002: 0101, що підтверджується копіями свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 грудня 2015 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі, копією акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання. За свого життя спадкодавець ОСОБА_2 01 червня 2012 року уклав з відповідачем ПСП Слобожанщина Агро договір оренди землі, що підтверджується його копією. Після оформлення спадщини позивач ОСОБА_1 декілька разів звертався в усній формі до відповідача з вимогою сплатити на його користь заборгованість по орендній платі за минулі роки, але весь час відповідач обмежувався лише обіцянками. Тому, на початку 2017 року позивач у письмовій формі направив на адресу відповідача заяву від 18 січня 2017 року, яка зареєстрована по книзі вхідної кореспонденції відповідача за № СА-01-07-09 від 18 січня 2017 року, що підтверджується її копією. Після цього позивач звернувся з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача кошти по договору оренди (справа № 573/621/17). Просив суд зобов'язати Приватне сільськогосподарське підприємство Слобожанщина Агро повернути йому безпідставно набуте майно в натурі, а саме: земельну ділянку площею 4,4717 га., кадастровий № 5920655300:01:002:0101, яка розташована на території земель Жовтневої (нині Миколаївської) селищної ради та знаходиться в масиві поля 22КЛ. та відшкодувати дохід, який одержало Приватне сільськогосподарське підприємство Слобожанщина Агро , користуючись земельною ділянкою площею 4,4717 га., кадастровий № 5920655300:01:002:0101, яка розташована на території земель Жовтневої (нині Миколаївської) селищної ради та знаходиться в масиві поля 22КЛ, в сумі 133972, 13 грн., на користь ОСОБА_1

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 11 травня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11 травня 2018 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що батько позивача, ОСОБА_2, помер 27 грудня 2012 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 42603672 від 26 грудня 2015 року та позивач, як спадкоємець першої черги, отримав свідоцтво про право на спадщину за номером у спадковому реєстрі № 58432596, номер у реєстрі нотаріальних дій №1945, дата видачі: 26 грудня 2015 року, спадкове майно: земельна ділянка площею 4,4717 га., кадастровий номер 5920655300:01:002:0101, територія Жовтневої селищної ради Білопільського району Сумської області.

ОСОБА_5 копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 грудня 2015 року, (спадкова справа № 66/2013, зареєстровано в реєстрі за № 1945), державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори посвідчено, що на підставі договору про поділ спадкового майна, посвідченого Улянівською державною нотаріальною конторою Білопільського району Сумської області 26 грудня 2015 року за реєстровим № 1941 та статті 1261 ЦК України спадкоємцем зазначного у цьому свідоцтві майна гр. ОСОБА_2, який помер 27 грудня 2012 року, є його син, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 4,4717 га., що розташована на території Жовтневої селищної ради Білопільського району Сумської області, що належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 172310, виданого Білопільською районною державною адміністрацією Сумської області 27 грудня 2006 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1891. Кадастровий номер земельної ділянки № НОМЕР_1: 01:002:0101.

ОСОБА_5 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 50966668 від 26 грудня 2015 року, наданому нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, державна реєстрація права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,4717 га., кадастровий номер земельної ділянки № 5920655300:01:002:0101, дата державної реєстрації земельної ділянки 14 грудня 2015, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: відділ Держгеокадастру у Білопільському районі Сумської області, власник: ОСОБА_1.

ОСОБА_5 договору оренди землі від 01 червня 2012 року батько позивача, ОСОБА_2, надав на десять років в оренду Приватному сільськогосподарському підприємству Слобожанщина Агро земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,472 га. з розміром орендної плати 5%. Вищезазначений договір оренди земельної ділянки не зареєстрований у Відділі Держкомзему у Білопільському районі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно та відшкодування доходу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено володіння та користування відповідачем належною позивачу земельною ділянкою і відповідно отримання останнім доходу від її використання. З вказаним висновком суду колегія суддів погоджується. Крім того, позивач вже звертався до суду із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро про стягнення заборгованості по орендній платі. В задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку із тим, що договір оренди землі не набрав чинності у зв'язку із відсутністю його реєстрації.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

ОСОБА_5 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України, Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

ОСОБА_5 ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

ОСОБА_5 ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В матеріалах справи є копія договору оренди землі від 01 червня 2012 року, який було укладено між відповідачем та ОСОБА_2, згідно якого останній передав в оренду відповідачу земельну ділянку площею 4, 472 га., у тому числі сільськогосподарські угіддя: рілля - 4,472 га (державний акт Р3№ 738058), проте вказаний договір не було зареєстровано згідно законодавства, а тому він не набрав чинності і відповідно відповідач не набув право користування даною земельною ділянкою.

Дані обставини встановлені і рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 24 жовтня 2017 року у справі ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Слобожанщина Агро про стягнення заборгованості по орендній платі, суд дійшов до висновку, що будь - які відносини (договірні чи не договірні) між сторонами в справі відсутні, а договір укладений зі спадкодавцем позивача не набрав чинності.

У суді не було доведено і факт того, що Приватне сільськогосподарське підприємство Слобожанщина Агро використовувало вказану земельну ділянку для сільськогосподарської діяльності всупереч тому, що договір оренди укладений з ОСОБА_2 не набрав чинності.

Будь - яких належних доказів, які б підтверджували факт використання відповідачем вказаної земельної ділянки не було надано позивачем і в суді апеляційної інстанції. А як вбачається з довідки Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області № 1807 від 13 вересня 2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 5920655300:01:002:0101 на час видачі довідки ніким не обробляється.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції, спір було вирішено як такий, що випливає з договірних відносин, в той час як спір не випливає з договірних відносин є безпідставними. Судом при вирішенні спору було застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини згідно заявлених підстав позову та позовних вимог.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Враховуючи характер спору між сторонами та зміст позовних вимог дана справа визнається колегією суддів згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України як малозначна, а тому постанова не підлягає касаційному оскарженню згідно вимог ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

ОСОБА_8