Ухвала

від 08.11.2017 по справі 515/622/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на роботі, про визнання протиправним наказу про оголошення догани, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційною скаргою територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської областіна рішення апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року,

встановила:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними накази директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області (далі -

ТЦСО Татарбунарської райдержадміністрації): № 26 від 1 березня 2016 року про оголошення їй догани; № 2-к від 18 березня 2016 року про її звільнення з посади завідувача відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання у Будинку Милосердя з 18 березня 2016 року за одноразове грубе порушення трудових обов`язків; поновити її на зазначеній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8800 грн та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Позов мотивовано тим, що підставі наказу № 4-к від 6 березня 2008 року позивача призначено на посаду завідувача відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання одиноких непрацездатних громадян у Будинку Милосердя.

Наказом директора ТЦСО Татарбунарської райдержадміністрацїї №26 від 1 березня 2016 року позивачу оголошено догану, який вона вважає незаконним і таким, що винесений з особистих мотивів директора, оскільки вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, не порушувала трудову дисципліну та належним чином і в повному обсязі виконувала свої посадові обов'язки. Підставою для оголошення догани стало те, що вона нібито не надала до бухгалтерії відповідача графіків змінності кухарів, сторожів, молодших медичних сестер з догляду за хворими та табелю обліку робочого часу за лютий 2016 року, що унеможливило достовірне нарахування заробітної плати працівникам відділення. Але зазначені обставини не відповідають дійсності, оскільки табеля обліку робочого часу за лютий поточного року отримані своєчасно і працівники отримали заробітну плату без затримань.

18 березня 2016 року наказом директора ТЦСО Татарбунарської райдержадміністрації № 2-к позивача звільнено з займаної за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

В оскаржуваному наказі не зазначено, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення позивача , коли воно мало місце, в чому полягають винні дії і істотність його наслідків. З акту перевірки не вбачається, що позивач допустила одноразове грубе порушення трудових обовязків, оскільки зазначені факти безпосередньо були відомі директору ТЦСО Татарбунарської райдержадміністрації та тривали з жовтня 2015 року. Її звільнення проведено з порушенням, оскільки лист погодження управління соціального захисту населення від 17лютого 2016 року на її звільнення був підписаний не начальником управління, а його заступником.

У звязку з тим, що позивача звільнено з підстав, не передбачених законом, остання просила поновити її на займаній посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу .

Крім того, внаслідок незаконного звільнення їй заподіяно моральну шкоду, що виявилося у моральних стражданнях, втраті життєвих зв`язків, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя, а тому просила стягнути відповідну компенсацію у розмірі 3 000 грн.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Визнано протиправним та скасовано наказ № 2-К від 18 березня 2016 року директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації Кириленко В.Я., відповідно до якого ОСОБА_4, 18 березня 2016 року було звільнено з посади завідувача відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання - Будинок Милосердя територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_4 на попередній роботі, на посаді завідувача відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання - Будинок Милосердя територіального центру соціальногообслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації.

Стягнуто з територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 18 473,34 грн.

Стягнуто з територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць. В іншій частині вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ТЦСО Татарбунарської райдержадміністрації просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Установлено, що наказом № 4-к від 6 березня 2008 року ОСОБА_4 призначено на посаду завідувача відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання одиноких непрацездатних громадян у Будинку Милосердя територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації.

Відповідно до наказу № 2к від 18 березня 2016 року ОСОБА_4 звільнено з посади завідувача відділенням стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання Будинку Милосердя за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Статтею 36 КЗпП України передбачено підстави припинення трудового договору, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності.

Додатковою підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов можуть бути звільнені тільки керівник відділення відокремленного підрозділу.

ОСОБА_4 займала посаду завідувача відділення, яке не є відокремленим підрозділом в розумінні вимог законодавця та не має статут юридичної особи.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для звільнення останньої за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, оскільки відповідно до зазначеної норми права трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Посада завідувача відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання одиноких непрацездатних громадян у Будинку Милосердя територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації, яку обіймала позивач, не входить до категорії працівників, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки вона не є суб'єктом правовідносин, на які поширюється додаткова підстава для розірвання трудового договору, у зв'язку із чим, правильно задовольнив позов ОСОБА_4 в частині скасування наказу № 2-к від 18 березня 2016 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням у розмірі 1 000 грн.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до встановлення обставин, що не були встановлені в рішеннях, ухвалених у справі, переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України), і на законність рішення суду не впливають .

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області відхилити, рішення апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.С. Висоцька М.К. Гримич І.М. Фаловська