Рішення
від 05.12.2017 по справі 395/1397/16-ц
НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/1397/16-ц Провадження № 2/395/105/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Лисенку В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оситнянське» про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом звернувся ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оситнянське» про визнання правочину недійсним, вказавши, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 4,67 га, яка розташована на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

24 жовтня 2003 року між ним та ТОВ Оситнянське було укладено договір оренди земельної ділянки строком на п'ять років. В подальшому згідно додаткової угоди 2006 року збільшено розмір орендної плати та термін дії зазначеного договору було продовжено до березня 2016 року.

З метою подальшого не продовження вказаного договору представник позивача ОСОБА_2 від імені позивача написала заяву на ім'я відповідача та попередила його про те, що позивач не буде переукладати договір оренди земельної ділянки з відповідачем. Однак відповідач в особі директора ТОВ Оситнянське пояснив представнику позивача ОСОБА_2, що нібито позивач ще в 2012 році уклав з ТОВ Оситнське додаткову угоду, умовами якої строк договору оренди земельної ділянки був збільшений ще на 25 років.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.03.2016 року право оренди належної позивачу земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 15.03.2016 року відповідно до додаткової угоди б/н від 01.06.2012 року, укладеної між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Оситнянське .

Позивач стверджує, що додаткову угоду б/н від 01.06.2012 року з відповідачем в 2012 році він не укладав та нікому не надавав доручення на укладення від його імені зазначеної угоди. До того ж, позивач ОСОБА_1 не міг укласти угоду в 2012 році, тому що з 2011 року його в Україні не було. В 2010 році виїхав на заробітки до Російської Федерації та з тих пір в Україну не приїздив. Позивачу невідомо, хто і коли від його імені підписав вищезазначену угоду і хто без його відома та згоди зареєстрував її в 2016 році у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

В зв'язку з чим просить суд визнати недійсною додаткову угоду б/н від 01.06.2012 року до договору оренди земельної ділянки № 104/084 від 24.10.2003 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Оситнянське та ОСОБА_1 та зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 15.03.2016 року.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі та просила задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача ТОВ Оситнянське оповіщений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився.

За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу без участі сторін за наявними матеріалами справи.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову за такими обставинами.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії IІІ-КР № 013596 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 4,67 га на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3523885600:02:000:0065.

24 жовтня 2003 року між ОСОБА_1 та ТОВ Оситнянське було укладено договір оренди земельної ділянки. В подальшому згідно додаткової угоди 2006 року, яку позивач уклав з відповідачем, збільшено розмір орендної плати та термін дії зазначеного договору було продовжено до березня 2016 року.

З метою подальшого не продовження вказаного договору представник позивача ОСОБА_2 від імені позивача написала заяву на ім'я відповідача та попередила його про те, що позивач не буде переукладати договір оренди земельної ділянки з відповідачем, що підтверджується копією заяви від 28.12.2015 року. Однак відповідач в особі директора ТОВ Оситнянське пояснив представнику позивача ОСОБА_2, що нібито позивач ще в 2012 році уклав з ТОВ Оситнське додаткову угоду, умовами якої строк договору оренди земельної ділянки був збільшений ще на 25 років.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.03.2016 року право оренди належної позивачу земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 15.03.2016 року о 14 годині 10 хвилин відповідно до додаткової угоди б/н від 01.06.2012 року, укладеної між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Оситнянське .

Позивач у відповідності до позовної заяви та її представник в ході судового розгляду у справі стверджували, що додаткову угоду б/н від 01.06.2012 року з відповідачем в 2012 році ОСОБА_1 не укладав та нікому не надавав доручення на укладення від його імені зазначеної угоди. До того ж, позивач ОСОБА_1 не міг укласти угоду в 2012 році, тому, що з 2011 року його в Україні не було. В 2010 році виїхав на заробітки до Російської Федерації та з тих пір в Україну не приїздив, що підтверджується довідкою з місця роботи у Російській Федерації від 28.12.2016 року.

У відповідності до ухвали суду від 23 березня 2017 року по даній справі за клопотанням позивача було призначено судово - почеркознавчу експертизу щодо відповідності підпису ОСОБА_1 на оригіналах додаткової угоди б/н від 01 червня 2012 року до договору оренди земельної ділянки № 104/084 від 24 жовтня 2003 року, оскільки представник позивача категорично стверджувала, що підпис на вказаних документах від його імені йому не належить.

Згідно висновку судового експерта за № 17-936 від 17.07.2017 року, у досліджуваних документах - додатковій угоді б/н від 01.06.2012 року до договору оренди земельної ділянки № 104/084 від 24.10.2003 року, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю Оситнянське та ОСОБА_1, підпис від імені ОСОБА_1 на додатковій угоді б/н від 01.06.2012 року до договору оренди земельної ділянки № 104/084 від 24.10.2003 року, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю Оситнянське та ОСОБА_1, виконаний не самим ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підписам ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі , встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Представником відповідача в судовому засіданні не надано до суду належних та допустимих доказів, що саме позивачем підписувалася додаткова угода до договору оренди земельної ділянки № 104/084 від 01 червня 2012 року, тобто наявності вільного волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, який відповідав його внутрішній волі.

Дані обставини беззаперечно встановлені в судовому засіданні та сумніву у суду щодо їх достовірності та належності не викликають.

За таких обставин, суд прийшов до безсумнівного висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Оситнянське та вважає за необхідне визнати недійсною додаткову угоду б/н від 01.06.2012 року до договору оренди земельної ділянки № 104/084 від 24.10.2003 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Оситнянське та ОСОБА_1 та зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 15.03.2016 року

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оситнянське на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме 551,20 гривень сплаченої суми судового збору у відповідності до квитанції № N1B7G47077 від 07 грудня 2016 року та 3565,44 гривень сплачених ОСОБА_1 за проведення судово - почеркознавчої експертизи, що підтверджується квитанцією № 29 від 12 травня 2017 року.

Керуючись ст. ст. 208-209, 214-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оситнянське» про визнання правочину недійсним задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду б/н від 01.06.2012 року до договору оренди земельної ділянки № 104/084 від 24.10.2003 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Оситнянське та ОСОБА_1 та зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 15.03.2016 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оситнянське на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі, а саме 551,20 гривень сплаченої суми судового збору та 3565,44 гривень сплачених ОСОБА_1 за проведення судово - почеркознавчої експертизи, всього стягнути 4116,64 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Р. А. Забуранний

копія