Рішення

від 28.11.2017 по справі 910/18984/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017Справа №910/18984/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка Плюс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ажур Фроузен Фуд

про стягнення 56238,18 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Слюсар О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Бабанли К.М. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгтехніка Плюс звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Ажур Фроузен Фуд про стягнення заборгованості за Договором поставки №20160519-135 від 19.05.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов зазначеного договору, поставив відповідачеві товар на загальну суму 399631,44 грн., однак відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору отриманий товар оплатив лише частково на суму 385977,04 грн., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 13654,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача, за порушення грошового зобов'язання, нараховані на вказану заборгованість пеню в розмірі 24752,24 грн., штраф в сумі 4473,43 грн., 3% річних в розмірі 2559,90 грн. та інфляційні втрати в сумі 10798,21 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 56238,18 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні частково заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив що після звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відповідачем було частково погашено існуючу перед позивачем заборгованість, зокрема щодо сплати суми основного боргу в розмірі 13654,40 грн.

Разом з тим, щодо заявлених позивачем вимог в чати сні стягнення з відповідача пені та штрафу, відповідач зазначив, що такі нарахування є одним видом відповідальності, а відтак одночасне нарахування штрафу та пені за одне і те саме порушення є неправомірним.

На підставі викладеного відповідач просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з останнього суми основної заборгованості в розмірі 13654,40 грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з останнього пені в сумі 24752,24 грн., застосувавши від відповідача відповідальність у вигляді стягнення штрафу.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгтехніка Плюс (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ажур Фроузен Фуд (відповідач, покупець) укладено Договір поставки №20160519-135, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, загальна сума договору визначається сумою вартостей товару, що вказана у всіх видаткових накладних, підписаних та скріплених печатками сторін.

Згідно з п.2.1 Договору, найменування, кількість, асортимент товару та ціна за одиницю товару, що підлягає поставці, вказується в рахунках, видаткових накладних та специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору. Кількість товару, який поставляється, вказується в замовленні.

За умовами п.3.8 Договору, датою виконання постачальником зобов'язань з поставки товару вважається дата поставки товару на склад покупця і видача накладної (товаротранспортної накладної) покупцю.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що ціна товару, що постачається та порядок розрахунків вказуються в рахунках, специфікаціях та видаткових накладних.

Зобов'язання покупця по оплаті поставленого товару вважається виконаним у день зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в накладних та/або рахунках на кожну партію товару (п.4.2 Договору).

У відповідності до п.4.3 Договору, умови оплати: протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару, згідно рахунку по платіжним реквізитам постачальника. Загальна вартість договору визначається сумою по всіх видаткових накладних.

Пунктом 5.11 Договору визначено, що сторони погодили, що позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) збільшується до 3 років, а нарахування штрафних санкцій, передбачених даним договором, буде здійснюватись до моменту фактичного виконання зобов'язання, за порушення якого передбачено нарахування вказаних штрафних санкцій.

Відповідно до п.8.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 19.05.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо за 10 днів до закінчення терміну дії договору жодна з сторін не звернулась з пропозицією про його розірвання, то договір вважається пролонгованим ще на 1 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві товар, обумовлений договором на загальну суму 399631,44 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №2466 від 13.07.2016, №2429 від 11.07.2016, №1939 від 02.06.2016 та №1947 від 02.06.2016 та копіями товарно-транспортних накладних №Р2429 від 11.07.2016, №Р1939 від 02.06.2016, №Р1947 від 02.06.2016. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності спорів стосовно якості або кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Однак відповідач поставлений товар оплатив лише частково та з порушення строків оплати встановлених в договорі, в зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 13654,40 грн.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт існування заборгованості в розмірі 13654,40 грн. належним чином підтверджений матеріалами справи, зокрема наявними в матеріалах справи виписками по рахунках позивача за спірний період.

В той же час, суд приймає до уваги ту обставину, що в ході розгляду справи відповідач погасив перед позивачем основну заборгованість за придбаний товар в сумі 13654,40 грн.

Вказане підтверджується наданою відповідачем випискою по рахунку останнього за 02.11.2017.

Згідно з ч.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, враховуючи факт погашення відповідачем основної заборгованості за договором в розмірі 13654,40 грн., провадження у справі в частині стягнення з відповідача зазначеної суми основної заборгованості підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмета спору.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 10798,21 грн. та трьох відсотків річних в сумі 2559,90 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що позивачем вказане нарахування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 10798,21 грн. та трьох відсотків річних в сумі 2559,90 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 24752,24 грн. та штрафу в сумі 4473,43 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з п.5.2 Договору, при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення розрахунку. Сплата пені не звільняє замовника від сплати основної суми боргу.

При несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 2% вартості несвоєчасно оплаченого товару (п.5.3 Договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, щодо заперечень відповідача, що нарахування пені та штрафу є одним видом цивільно-правової відповідальності, а відтак їх одночасне застосування за одне порушення суперечить Конституції України судом відхиляються з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Наразі, нормами чинного законодавства не заборонено одночасне нарахування пені та штрафу за порушення умов договору, у випадку якщо такий вид санкцій передбачений укладеним між сторонами договором, а відтак зазначені заперечення відповідача визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження факту належного виконання взятих на себе зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ажур Фроузен Фуд (02098, м. Київ, вул. Юрія Шумського, буд. 1-А, кв. 12; ідентифікаційний код 39145407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка Плюс (21032, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Нечуя-Левицького, буд. 14; ідентифікаційний код 40123732) 2559 (двi тисячi п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 90 коп. 3% річних, 10798 (десять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 24752 (двадцять чотири тисячi сімсот п'ятдесят два) грн. 24 коп. пені, 4473 (чотири тисячi чотириста сімдесят три) грн. 43 коп. штрафу, та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Провадження у справі в частині стягнення 13654 (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 04.12.2017

Суддя Я.В. Маринченко