Ухвала

від 29.05.2018 по справі 910/18984/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.05.2018Справа № 910/18984/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка Плюс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ажур Фроузен Фуд

про стягнення 56.238,18 грн.

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка Плюс про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ажур Фроузен Фуд 56.238,18 грн., з яких: 13.654,40 грн. основного боргу, 24.752,24 грн. пені, 4.473,43 грн. штрафу, 10.798,21 грн. інфляційних втрат та 2.559,90 грн. - 3% річних внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору поставки № 20160519-135 від 19.05.2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/18984/17 частково задоволені позовні вимоги та з Товариства з обмеженою відповідальністю Ажур Фроузен Фуд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгтехніка Плюс стягнуто 2.559,90 грн. - 3% річних, 10.798,21 грн. інфляційних втрат, 24.752,24 грн. пені, 4.473,43 грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.600,00 грн. Провадження у справі в частині стягнення 13.654,40 грн. основного боргу припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/18984/17 від 21.02.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/18984/17 залишено без змін.

04.04.2018 на виконання рішення суду Господарським судом міста Києва виданий відповідний наказ.

10.05.2018 відповідач звернувся до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/18984/17 на 6 місяців згідно з графіком наведеним у заяві. Заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Ажур Фроузен Фуд наразі перебуває у скрутному матеріальному становищі. Напрямком роботи відповідача є реалізація морозива та замороженої продукції, обсяги продажу яких істотним чином визначаються погодними умовами. Визначені плани по реалізації продукції не змогли бути виконані у повному обсязі ані відповідачем, ані іншими контрагентами, з якими співпрацює ТОВ Ажур Фроузен Фуд . Відповідач зазначає, що за результатами сезону рахується велика кількість недоотриманих ТОВ Ажур Фроузен Фуд доходів загалом та прибутку, зокрема. Крім того, станом на сьогоднішній день існує значна дебіторська заборгованість контрагентів перед відповідачем. Саме цей факт є тією передумовою, яка формує наслідки у всіх без винятку сферах діяльності не тільки відповідача, а й багатьох інших. Керівництво TOB Ажур Фроузен Фуд занепокоєне тим, що виникла прострочена заборгованість. Безперервно ведуться, як переговорні, так і юридичні процеси, спрямовані на її погашення. На даний момент на рахунку ТОВ Ажур Фроузен Фуд відсутні грошові кошти, достатні для погашен заборгованості перед позивачем єдиним платежем. Доказом цього надає суду довідку банку за відповідним рахунком. Збитковість підприємства підтверджується документами податкової звітності. Проте, час від часу кошти невеликими обсягами надходять на рахунок ТОВ Ажур Фроузен Фуд переважно в якості оплат за поставлену продукцію. Примусове стягнення заборгованості на підставі рішення користь позивача єдиним платежем призведе до накладення арешту на рахунок ТОВ Ажур Фроузен Фуд . Господарська діяльність відповідача буде обмежена, відповідач недоотримує доходи, що врешті решт може мати наслідком банкрутство підприємства. Просить з розумінням поставитися до ситуації та врахувати, що присуджена позивачу сума стягнення на підставі рішення не є заборгованістю за поставлену продукцію (тобто не основна заборгованість), штрафними санкціями пенею, інфляційними витратами та 3% річних, які навряд чи принципово вплинуть на подальше планування діяльності позивача.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 за № 05-23/575 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ (у зв'язку з відпусткою судді Маринченка Я.М.), призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018 для розгляду заяви визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18984/17 від 11.05.2018 заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.05.2018.

Судове засідання призначене на 22.05.2018 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті в іншій справі.

Від позивача 22.05.2018 на адресу суду надійшли заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення суду, в якій позивач зазначає наступне. Товар, за який не здійснено розрахунок відповідач отримав ще в червні-липні 2016 року з відстрочкою платежу 14 календарних днів. Позивач намагаючись зберегти стосунки з відповідачем довгий час позов не подавав і чекав розрахунків, які здійснювались з порушенням термінів, вказаних в договорі, досить повільно і маленькими сумами. І тільки після того, як платити заборгованість відповідач взагалі перестав було подано позов про стягнення заборгованості. Таким чином, виникненню такої суми заборгованості сприяв сам відповідач не виконуючи свої зобов'язання за договором. Звертаю увагу суду, що позивач не звертався одразу до суду, а майже рік чекав розрахунків. Таким чином, справедливого балансу інтересів сторін у спорі у випадку задоволення заяви про розстрочення рішення не буде дотримано. Наявність великої дебіторської заборгованості також не є такою обставиною, оскільки доказів проведення роботи із стягнення такої заборгованості відповідачем не надано. Відповідач надав суду тільки одну довідку з банку по рахунку, між тим, має декілька рахунків у банках, що може бути підтверджено довідкою органів ДФС. Не обов'язково погашати суму боргу одним платежем, позивача влаштує і погашення різними платежами, аби це відбувалось. Між тим, жодних доказів, що принаймі не великими платежами відповідач намагається погасити суму боргу до матеріалів справи не надано. Мотивація заяви з приводу того, що погашення боргу в сумі 56.238,18 грн. призведе до банкрутства відповідача взагалі викликає подив, оскільки підприємство відповідача працює і відбувається реалізація товарів, що може бути доведено звичайною декларацією про прибуток та податок на додану вартість. В даних запереченнях позивач просить розглядати заяву відповідача без участі позивача та зобов'язати відповідача надіслати копію заяви про розстрочку виконання рішення разом з доданими документами на адресу позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/18984/17 від 24.05.2018 судове засідання призначено на 29.05.2018.

Позивач в судове засідання 29.05.2018 не з'явився.

Відповідач в судове засідання 29.05.2018 не з'явився.

Клопотання позивача про зобов'язання відповідача надіслати копію заяви про розстрочку виконання рішення разом з доданими документами на адресу позивача не підлягає задоволенню судом, оскільки положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено такого обов'язку у відповідача.

Розглянувши подану заяву відповідача, суд відзначає наступне

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зі змісту приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Суд відзначає, що особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73-77 Господарського процесуального кодексу України.

Так за змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази, у відповідності зі ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

Заявник зазначає, що обставиною яка ускладнює та унеможливлює виконання рішення суду є скрутне фінансове становище.

Між тим, всупереч положенням згаданих статтей заявник під час вирішення питання про можливість розстрочки виконання рішення суду не надав доказів, які підтверджують відсутність коштів .

Заявником надано довідку АТ Райффайзен банк Аваль № Д1-В38/62/613 від 10.05.2018 в якій зазначено, що залишок коштів на рахунку № 26002444327 станом на 10.05.2018 складає 11.843,73 грн.

Доказів відсутності відкритих рахунків в інших кредитних установах, або наявності інших рахунків з наданням доказів відсутності на них грошових коштів не подано.

Подана податкова декларація з податку на прибуток підприємства не підтверджує відсутність грошових коштів на наявних у відповідача рахунках.

Більше того сам відповідач зазначає, що невеликими обсягами на його рахунок надходять кошти в якості оплати поставленої продукції.

Згідно приписів статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як виняткові обставини (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі Півень проти України від 29.06.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У відповідності до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються обставинами, які звільняють боржника від відповідальності, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тоді як, згідно ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що причини з яких відповідач не має можливості виконати рішення, не є поважними, а також враховуючи заперечення позивача, тому заява про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/18984/17 від 28.11.2017 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 234, 331 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Ажур Фроузен Фуд про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі № 910/18984/17 відмовити повністю.

Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалу складено 31.05.2018.

Суддя В.В.Сівакова