Рішення

від 05.12.2017 по справі 926/3224/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2017 р. Справа № 926/3224/17

За позовом квартирного експлуатаційного відділу м. Чернівці, м. Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю «Біхмайстер» , с. Михайлівка Глибоцького району Чернівецької області

про стягнення 33530,84 грн.

Cуддя Т.І. Ковальчук

За участю представників:

Позивача - ОСОБА_1, дов. № 1654 від 19.06.2017 р.

Відповідача - ОСОБА_2, дов. від 23.11.2017 р.

СУТЬ СПОРУ : Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 33530,84 грн., у тому числі 31599,50 грн. неустойки та 1931,34 грн. земельного податку за користування приміщенням будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101, розташованого за адресою м. Чернівці, пл. Театральна, 6.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії Попереднього договору оренди № 253/2015-п від 01.07.2015 р. відповідач своєчасно не повернув передані йому позивачем у строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101 у м. Чернівці, пл. Театральна, 6, у зв'язку з чим повинен сплатити неустойку за неповернення речі в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на загальну суму 31599,50 грн. та відшкодувати 1931,34 грн. земельного податку за користування приміщеннями.

Провадження у справі порушено ухвалою від 10.10.2017 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 26.10.2017 р. за участю представників сторін, позивача зобов'язано надати додаткові документи і розрахунки, відповідача - відзив на позов та докази в його обґрунтування, довідку з ЄДРПОУ.

Ухвалою від 26.10.2017 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 07.11.2017 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням відзиву на позов, відсутністю відомостей про вручення відповідачеві ухвали від 10.10.2017 р.

Ухвалою суду від 07.11.2017 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 23.11.2017 р. у зв'язку з неявкою представників сторін та за заявою представника позивача.

23.11.2017 р. від позивача надійшли датовані 29.11.2017 р. додаткові письмові пояснення, від ТОВ «Біхмайстер» надійшов відзив на позов.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 р. у справі № 926/1080/17 Попередній договір оренди № 235/2015-п визнаний недійсним з моменту його укладення - 01.07.2015 р., а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки за користування майном та відшкодування земельного податку.

У судовому засіданні 23.11.2017 р. позивач просив задовольнити позов, посилаючись на викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях обставини. Представники відповідача проти позову заперечували з тих підстав, що укладений між сторонами попередній договір визнано недійсним, а тому він не тягне інших наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю, що в свою чергу виключає можливість стягнення з відповідача неустойки за неповернення майна та компенсації земельного податку.

За результатами розгляду справи 23.11.2017 р. у судовому засіданні оголошувалася перерва до 15-00 год. 05.12.2017 р.

01.12.2017 р. від ТОВ «Біхмайстер» надійшли додаткові пояснення до відзиву на позов та заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

У судове засідання 05.12.2017 р. з'явилися представники обох сторін, надали аналогічні пояснення, що й у судовому засіданні 23.11.2017 р., представник позивача просив задовольнити позов, представник відповідача - у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

01 липня 2015 року між сторонами укладено Попередній договір оренди № 253/2015-п (далі - Попередній договір), згідно пунктів 1.1 та 1.2 якого з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 01.11.2015 р. позивач зобов'язався протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору провести процедуру укладення у майбутньому Основного договору оренди нерухомого військового майна - нежитлових вбудованих приміщень площею 178,65 кв.м (первісно 197,25 кв.м) у будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, розташоване за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6 (далі - Майно), на умовах, встановлених даним договором, а відповідач до моменту підписання основного договору має право використовувати майно за цільовим призначенням, визначеним п. 2.1.3, - для розміщення офісних приміщень (а.с. 13-17).

Попереднім договором встановлено строк його дії - 12 місяців з 01 липня 2015 року до 30 червня 2016 року включно (п. 9.1).

Згідно акту приймання-передачі майна від 01.07.2015 р. позивач передав, а відповідач прийняв Майно згідно умов Попереднього договору без будь-яких зауважень та застережень (а.с. 17 на звороті).

Пунктом 3.3.2 Попереднього договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.11.2015 р. сторони погодили, що за використання майна відповідач на підставі виставлених рахунків сплачує на розрахунковий рахунок позивача, за домовленістю сторін, плату в розмірі 3573,00 грн. в місяць, в тому числі ПДВ 595,50 грн. Згідно з п. 3.3.8 Попереднього договору відповідач щомісячно компенсовує позивачеві кошти у розмірі частини податку на землю в сумі 131,48 грн. в місяць пропорційно площі землі, яку займає використовуване нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка, на яку відповідачеві надається право користування для досягнення мети договору. Сума компенсації податку на землю підлягає зміні після здійснення розрахунку на новий звітний період (рік).

Зобов'язання, передбачені Попереднім договором, припиняються, якщо Основний договір не буде укладений протягом строку, визначеного п. 1 цього Попереднього договору (п. 3.4).

Відповідно до пункту 5.3 Попереднього договору у разі відмови від підписання Основного договору оренди відповідач зобов'язаний звільнити використовуване майно.

Листами від 03.06.2016 року № 1404 та від 02.07.2016 року № 1659 позивач повідомив відповідача про те, що у зв'язку із не укладенням Основного договору оренди, останній зобов'язаний у строк до 30.06.2016 року звільнити майно та попередив, що у разі невиконання зазначеного обов'язку відповідачеві буде нарахована неустойка в розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення (а.с. 26-27).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 06.04.2017 року у справі № 926/2322/16 за позовом КЕВ м. Чернівці до ТОВ «Біхмайстер» про зобов'язання звільнити орендоване приміщення позов задоволено, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Біхмайстер» звільнити нежитлові приміщення площею 178,65 м 2 в будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101, що знаходяться за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6 (а.с. 23-25). Підставою для задоволення позову суд зазначив те, що строк дії Попереднього договору закінчився 30.06.2016 р., Основного договору сторони не уклали, а тому у відповідача відсутні підстави продовжувати користуватися переданими йому позивачем приміщеннями. Наказ на примусове виконання вказаного рішення суду видано господарським судом Чернівецької області 18.04.2017 р.

Як видно з актів державного виконавця, вказані приміщення відповідач звільнив і вони були передані позивачеві:

- приміщення 96, 93, 90, 88, 99, 100 - 25 липня 2017 року (а.с. 18),

- приміщення 94, 95 - 28 липня 2017 року (а.с. 19).

Починаючи з серпня 2016 року позивач згідно Попереднього договору виставляв відповідачеві рахунки на оплату компенсації земельного податку за серпень та вересень 2016 року, січень-липень 2017 р. включно на суму 1590,07 грн. та на оплату неустойки за січень-липень 2017 року на суму 40680,16 грн. (а.с. 35-45).

Окрім того, з матеріалів справи видно, що рішенням господарського суду Чернівецької області від 14.03.2017 р. у справі № 926/329/17 задоволено позов КЕВ м. Чернівці до ТОВ «Біхмайстер» про стягнення неустойки, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Біхмайстер» на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці 23685,05 грн. неустойки за період з липня по грудень 2016 року (а.с. 21-22).

Згідно виписок з казначейського рахунку позивача за період з 30.08.2016 р. по 18.07.2017 р. відповідач сплатив на рахунок КЕВ м. Чернівці за оренду приміщень 18485,00 грн. та 341,28 грн. земельного податку (а.с. 28-34).

Аналізуючи зазначені вище документи в сукупності з доданим до позовної заяви розрахунком суми простроченої заборгованості та враховуючи додаткові письмові пояснення позивача від 23.11.2017 р., суд доходить висновку, що передбачену ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України неустойку КЕВ м. Чернівці просить стягнути з відповідача у сумі 31599,50 грн. за період з січня 2017 р. по серпень 2017 року, а компенсацію 1931,34 грн. земельного податку за користування приміщенням будівлі за період з жовтня 2016 р. по серпень 2017 р. з урахуванням віднесення здійснених відповідачем з 30.08.2016 р. по 18.07.2017 р. оплат на погашення зазначених платежів попередніх періодів (а.с. 53, 67-69).

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Разом з тим, окрім зазначених вище, у справі встановлено інші обставини, які мають безпосереднє значення для правильного вирішення спору між сторонами.

Так, рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 року у справі № 926/1080/17 за позовом ТОВ «Біхмайстер» до КЕВ м. Чернівці про визнання попереднього договору оренди № 253/2015-п від 01.07.2015 р. недійсним, яке набрало законної сили згідно з постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 р., визнано недійсним Попередній договір оренди № 253/2015-п від 01.07.2015 р., укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом (код 08179180) та товариством з обмеженою відповідальністю «Біхмайстер» (код 36751377), нерухомого військового майна, площею 197,25 кв.м, розташованого за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна,6 (а.с. 73-82).

Такого висновку у справі № 926/1080/17 суд дійшов з огляду на те, що при вчиненні зазначеного правочину сторонами не було дотримано порядку погодження та отримання дозволу на його укладення з відповідними органами, не проведено конкурсу про передачу військового нерухомого майна в оренду та не виготовлено експертну оцінку майна.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За змістом положень ст. 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Правові наслідки недійсності правочину та наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним визначено ст. 216 ЦК України та ст. 208 ГК України відповідно. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Отже, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє. Тобто, визнання недійсним договору та визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору.

Правові наслідки недійсності правочину та господарського зобов'язання регулюються спеціальними правовими нормами - ст. 216 ЦК України і ст. 208 ГК України відповідно, а тому до таких правовідносин загальні норми про виконання зобов'язання та про відповідальність за його порушення, зокрема, щодо передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки, не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/24847/14 та від 19.10.2016 року у справі № 18/122-12/2.

При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу (ч. 3 ст. 82 ГПК України).

Відтак, суд доходить висновку, що позивач не має законних підстав для стягнення з відповідача неустойки за невиконання обов'язку зі своєчасного повернення приміщень, переданих йому в користування за визнаним недійсним Попереднім договором, а також права на стягнення компенсації земельного податку, передбаченої пунктом 3.3.8 цього Попереднього договору, оскільки з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 р. у справі № 926/1080/17 про визнання недійсним Попереднього договору КЕВ м. Чернівці втратив право вимагати у відповідача сплачувати неустойку за прострочення повернення орендованого майна, хоча Попередній договір і припинив свою дію 30.06.2016 року.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві і додаткових поясненнях до відзиву на позов від 29.11.2017 р., про відсутність підстав для задоволення позову.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що рішення господарського суду Чернівецької області від 14.03.2017 р. у справі № 926/329/17, яким з відповідача стягнуто на користь позивача 23685,05 грн. неустойки за період з липня по грудень 2016 року за неповернення приміщень будівлі № 4 (літ .А) військового містечка № 101, розташованого за адресою м. Чернівці, пл. Театральна, 6, не має преюдиційного значення для вирішення спору у справі № 926/3224/17, оскільки на час розгляду судом справи № 926/329/17 Попередній договір недійсним не визнавався.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. В зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 05.12.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 05 грудня 2017 року.

Суддя Т.І. Ковальчук