Постанова

від 29.03.2018 по справі 926/3224/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2018 р. Справа № 926/3224/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

Суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

Секретар судового засідання Андреюк Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу за вих.33817 від 29.12.17 Квартирно - експлуатаційного відділу м. Чернівці

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.12.17 (повний текст рішення складено 05.12.17, суддя Ковальчук Т.І.)

у справі №926/3224/17

за позовом квартирного експлуатаційного відділу м. Чернівці, м. Чернівці

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Біхмайстер» , с. Михайлівка Глибоцького району Чернівецької області

про стягнення 33530,84 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 926/3224/17 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Давид Л.Л. та Малех І.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 року поновлено строк для подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження. Ухвалою апеляційної інстанції від 01.03.2018 року справу призначено до розгляду на 15.03.2018 року. В судовому засіданні 15.03.2018 року розгляд справи відкладено до 29.03.2018 року.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 05.12.2017 року у справі №926/3224/17 (суддя Ковальчук Т.І.) відмовлено в задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці про стягнення з ТзОВ Біхмайстер 33530,84 грн., у тому числі 31599,50 грн. неустойки та 1931,34 грн. земельного податку за користування приміщенням будівлі №4 (літ. А) військового містечка №101, розташованого за адресою м.Чернівці, пл.Театральна,6.

Рішення суду мотивоване тим, що у позивача відсутні законні підстави для стягнення з відповідача неустойки за невиконання обов'язку зі своєчасного повернення приміщень, переданих йому в користування за визнаним недійсним попереднім договором, а також права на стягнення компенсації земельного податку, передбаченої пунктом 3.3.8 цього попереднього договору, оскільки з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 р. у справі №926/1080/17 про визнання недійсним попереднього договору, КЕВ м. Чернівці втратив право вимагати у відповідача сплачувати неустойку за прострочення повернення орендованого майна, хоча попередній договір і припинив свою дію 30.06.2016 року.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 05.12.2017 року у справі №926/3224/17, прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Зокрема, скаржник посилається на умови попереднього договору оренди №253/2015-п від 01.07.2015 року, додаткового договору №1 від 01.11.2015 року, листи КЕВ м.Чернівці від 02.07.2016 року №1659 та від 03.06.2016 року №1440, якими проінформовано відповідача про закінчення попереднього договору та попереджено щодо стягнення неустойки за несвоєчасне звільнення приміщення. Крім того, апелянт зазначає, що орендовані відповідачем приміщення передані позивачу лише влітку 2017 року та вважає правомірним нарахування неустойки з липня 2016 року, оскільки, попередній договір оренди припинено 30.06.2016 року. Таким чином, вказує на те, що внаслідок припинення договірних відносин та фактичного позадовоговірного використання приміщення, у відповідача перед позивачем виникло зобов'язання по сплаті неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України на суму 33530,84 грн. Одночасно, посилається на те, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішенням суду про визнання правочину (договору) недійсним.

Представники сторін в судове засідання не з?явились. Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом.

Від позивача до суду надійшла заява (вих.№759 від 26.03.2018 року), в якій останній зазначає про неможливість прибуття в судове засідання представника та просить апеляційну скаргу задоволити, оскаржуване рішення скасувати.

Зважаючи на положення ст.270 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.07.2015 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м.Чернівці та ТзОВ Біхмайстер укладено попередній договір оренди № 253/2015-п, відповідно до положень якого, а саме пунктів 1.1 та 1.2, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.11.2015 р. позивач зобов'язався протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору провести процедуру укладення у майбутньому основного договору оренди нерухомого військового майна - нежитлових вбудованих приміщень площею 178,65 кв.м (первісно 197,25 кв.м) у будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101, що знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, розташоване за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, на умовах, встановлених даним договором, а відповідач до моменту підписання основного договору має право використовувати майно за цільовим призначенням, визначеним п. 2.1.3, - для розміщення офісних приміщень (а.с. 13-17).

01.11.2015 року додатковою угодою №1 до попереднього договору оренди № 253/2015-п від 10.07.2015 року сторонами п.п.1.1, 2.1.1, 3.3.2 викладено в новій редакції.

У пункті 9.1 попереднього договору зазначено, що цей договір укладено строком на 12 місяців, що діє з 01 липня 2015 року до 30 червня 2016 року включно.

З акту приймання-передачі майна від 01.07.2015 р. вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв майно згідно умов попереднього договору без будь-яких зауважень та застережень.

Пунктом 3.3.2 попереднього договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.11.2015 р. встановлено, що за використання майна відповідач на підставі виставлених рахунків сплачує на розрахунковий рахунок позивача, за домовленістю сторін, плату в розмірі 3573,00 грн. в місяць, в тому числі ПДВ 595,50 грн. Згідно п. 3.3.8 попереднього договору відповідач щомісячно компенсовує позивачеві кошти у розмірі частини податку на землю в сумі 131,48 грн. в місяць пропорційно площі землі, яку займає використовуване нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка, на яку відповідачеві надається право користування для досягнення мети договору. Сума компенсації податку на землю підлягає зміні після здійснення розрахунку на новий звітний період (рік).

У пункті 3.4 попереднього договору зазначено, що зобов'язання, передбачені цим договором, припиняються, якщо основний договір не буде укладений протягом строку, визначеного п. 1 цього попереднього договору . Відповідно до пункту 5.3 попереднього договору у разі відмови від підписання основного договору оренди відповідач зобов'язаний звільнити використовуване майно.

В матеріалах справи наявні листи позивача від 03.06.2016 року № 1404 та від 02.07.2016 року № 1659, якими останній повідомляв відповідача про те, що у зв'язку із не укладенням основного договору оренди, останній зобов'язаний у строк до 30.06.2016 року звільнити майно та попередив, що у разі невиконання зазначеного обов'язку відповідачеві буде нарахована неустойка в розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення (а.с. 26-27).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Чернівецької області від 06.04.2017 року у справі № 926/2322/16 задоволено позов КЕВ м. Чернівці, зобов'язано ТзОВ «Біхмайстер» звільнити нежитлові приміщення площею 178,65 м 2 в будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101, що знаходяться за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, при цьому суд виходив з того, що строк дії попереднього договору закінчився 30.06.2016 р., основного договору сторони не уклали, а відтак у відповідача відсутні підстави продовжувати користуватися переданими йому позивачем приміщеннями.

На виконання вказаного рішення, господарським судом Чернівецької області 18.04.2017 р. видано наказ. Позивачем долучено до матеріалів справи акти державного виконавця від 25.07.2017 року та від 28.07.2017 року, в яких вказано про звільнення відповідачем нежитлових приміщень №№96, 93, 94, 95, 90, 88, 99, 100 (а.с. 18, 19).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялись відповідачу рахунки з посиланням на договір 253/2015-п від 01.07.2015 року щодо сплати компенсації земельного податку за серпень та вересень 2016 року, січень-липень 2017 р. включно на суму 1590,07 грн. та на оплату неустойки за січень-липень 2017 року на суму 40680,16 грн. (а.с. 35-45).

14.03.2107 року господарським судом Чернівецької області по справі №926/329/17 задоволено позов КЕВ м.Чернівці, стягнено з ТзОВ Біхмайстер 23685,05 грн. неустойки за період з липня по грудень 2016 року.

До матеріалів справи долучено виписки з казначейського рахунку позивача за період з 30.08.2016 р. по 18.07.2017 р., з яких вбачається, що відповідач сплатив на рахунок КЕВ м. Чернівці за оренду приміщень 18485,00 грн. та 341,28 грн. земельного податку (а.с. 28-34).

Поряд з цим, як встановлено судом, рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 року у справі № 926/1080/17, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 року, задоволено позов ТзОВ «Біхмайстер» визнано недійсним попередній договір оренди № 253/2015-п від 01.07.2015 р. , укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом та ТзОВ «Біхмайстер» нерухомого військового майна, площею 197,25 кв.м, розташованого за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна,6.

По даній справі КЕВ м.Чернівці просить про стягнення з відповідача 31599,50 грн. за період з січня 2017 р. по серпень 2017 року та компенсацію 1931,34 грн. земельного податку за користування приміщенням будівлі за період з жовтня 2016 р. по серпень 2017 р. з урахуванням віднесення здійснених відповідачем з 30.08.2016 р. по 18.07.2017 р. оплат на погашення зазначених платежів попередніх періодів. Подаючи вказаний позов, позивач посилається на положення ст.785 ЦК України, якою передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як уже зазначено вище, попередній договір оренди № 253/2015-п від 01.07.2015 р., укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом та ТзОВ «Біхмайстер» визнано недійсним рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 року у справі №926/1080/17.

Визнаючи недійсним попередній договір по справі №926/1080/17, господарський суд посилався на норми ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ЦК України ч.1 ст.207 ГК України, Закону України Про оренду державного та комунального майна , Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України та виходив з того, що попередній договір не відповідає вимогам наказу Міністерства оборони України №46 від 02.02.2010 року, яким затверджено типовий договір оренди у Міністерстві оборони України, а також зазначав, що укладаючи вказаний договір, об'єктом якого є нерухоме майно, що перебуває у державній власності, сторонами не дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку погодження та отримання дозволу на укладення такого договору з відповідними органами, тобто всупереч діючому законодавству посадовими особами Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці перед укладанням попереднього договору не проведено конкурсу про передачу військового нерухомого майна в оренду та перед укладанням спірного попереднього договору оренди військового нерухомого майна не було проведено експертної оцінки майна, яке надається в оренду.

Апелянт посилається на те, що відповідно до ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення, переданих згідно попереднього договору оренди №253/2015-п від 01.07.2015 року приміщень, є обґрунтованими.

Щодо наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

З огляду на те, що попередній договір оренди № 253/2015-п від 01.07.2015 р. визнано недійсним у судовому порядку, підстави для задоволення вимог про стягнення неустойки, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна відсутні, оскільки, за змістом частини 2 статті 785 ЦК України, відповідальність у вигляді сплати неустойки має застосовуватися до орендаря за прострочення повернення орендованого майна лише у випадку припинення дійсного (чинного) договору оренди, а не з підстав його недійсності.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Виходячи з приписів ст.ст.236, 216 ЦК України, з моменту вступу в законну силу рішення суду від 22.05.2017 року у справі № 926/1080/17 про визнання недійсним попереднього договору, позивач позбавляється права стягувати з відповідача неустойку за користування майном.

Частиною 3 ст.207 ГК України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Судом першої інстанції, з урахуванням положень ст.ст.207, 208 ГК України, ст.216 ЦК України, правомірно відзначено, що чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє. Тобто, визнання недійсним договору та визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору.

Правові наслідки недійсності правочину та господарського зобов'язання регулюються спеціальними правовими нормами - ст. 216 ЦК України і ст. 208 ГК України відповідно, а тому до таких правовідносин загальні норми про виконання зобов'язання та про відповідальність за його порушення, зокрема, щодо передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки, не застосовуються.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі №910/24847/14 та від 19.10.2016 року №18/122-12/2.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки за невиконання обов'язку зі своєчасного повернення приміщень, переданих йому в користування за визнаним недійсним попереднім договором, а також права на стягнення компенсації земельного податку, передбаченої пунктом 3.3.8 цього попереднього договору, оскільки з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 р. у справі № 926/1080/17 про визнання недійсним попереднього договору №253/2015-п від 01.07.2015 року, КЕВ м. Чернівці втратив право вимагати у відповідача сплачувати неустойку за прострочення повернення орендованого майна.

Одночасно, господарським судом правомірно відзначено, що рішення господарського суду Чернівецької області від 14.03.2017 р. у справі № 926/329/17, яким з відповідача стягнуто на користь позивача 23685,05 грн. неустойки за період з липня по грудень 2016 року за неповернення приміщень будівлі № 4 (літ .А) військового містечка № 101, розташованого за адресою м. Чернівці, пл. Театральна, 6, не має преюдиційного значення для вирішення спору у даній справі, так як на час розгляду судом справи №926/329/17 пропередній договір недійсним не визнавався.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду першої щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Як вбачається з вищенаведеного, скаржником не доведено належними та допустимими доказами тих обставин які б могли бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, разом з цим суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову..

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника відповідно до вимог ст.282 ГПК України.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Чернівецької області від 05.12.2017 року у справі №926/3224/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Квартирно - експлуатаційного відділу м. Чернівці без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки встановлені ст.ст.288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.04.18

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Малех І.Б.