Постанова

від 05.12.2017 по справі 904/7315/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017 року Справа № 904/7315/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник ( дов. від 01.12.2017 р. № 007.Др-95-1217 )

від відповідача: ОСОБА_2 - представник ( дов. від 16.08.2017 р. )

від третьої особи: ОСОБА_3 - представник ( дов. від 01.12.2017 р. № 007.Др-58-1217 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз"

на рішення у господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2017 р. у справі

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут",

м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю

та іноземною інвестицією "Новий Дім",

м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз",

м. Дніпро

про стягнення 3 461,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю та іноземною інвестицією "Новий Дім" заборгованість у розмірі 3 461,75 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 3 347,30 грн.; пеня у розмірі 102,34 грн.; 3 % річних у розмірі 12,11 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2017 р. ( суддя Євстигнеєва Н. М. ) припинено провадження у справі в частині стягнення суми 597,01грн. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю та іноземною інвестицією "Новий Дім" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" пеню у сумі 11,76 грн., три відсотки річних у сумі 1,39 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 282,01 грн. В решті заявлених вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2017 р. у справі № 904/7315/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" посилається на те, що висновок місцевого суду про можливість здійснення перерахунку за фактичний період використання, а саме з 01.04.2017 р. по 10.04.2017 р. суперечить умовам Типового договору, укладеного між Відповідачем та Третьою особою, договору укладеного між Позивачем та Відповідачем про надання послуг з газопостачання. Умовам Кодексу ГРМ, умовам Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, а також умовам статей Цивільного та Господарського Кодексів, які регулюють порядок укладення та виконання договорів/типових договорів. Судом не враховано, що Відповідач не звертався: з позовною заявою про визнання нарахувань обсягів не дійсними, з письмовими вимогами щодо неправомірності визначення обсягів, з листами за отриманням роз'яснень, щодо вказаних нарахувань, оскільки як зазначалося в поясненнях у суді першої інстанції, нарахування виробничо-технологічних втрат проводилося також і за всі попередні місяці, які були в повному обсязі сплачені Відповідачем.

Також, на думку Скаржника, безпідставними є прийняття судом листа від 03.10.2016 р., вих. № 2912/01/8698 як заяви про внесення змін до персоніфікованих даних в розумінні п. 6 гл. 3 роз. VI Кодексу ГРМ. Оскільки, з даної заяви чітко не зрозуміло, які саме дані Відповідач хоче змінити. Крім того, не встановлено факт існування листа від Відповідача за № 11/10-01 від 11.10.2016 р., який свідчить про анулювання, будь яких зазначених вимог в листі № 2912/01/8698, а відтак і підстави вважати, що Відповідачем подано заяву про внесення змін до персоніфікованих даних, відсутні. Крім того, жодних договорів між Третьою особою та ТОВ БІП КОНСАЛТІНГ не укладено до теперішнього часу. Натомість Відповідачем лише 02.06.2017 р. згідно листа № 2/06-01 було подано письмову заяву Оператору ГРМ про внесення змін до персоніфікованих даних споживача та змін до додатку 4 заяви-приєднання. Таким чином, до внесення у встановленому порядку змін до умов договору розподілу, Оператором ГРМ правомірно проводилося нарахування Відповідачу виробничо-технологічних втрат.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить задовільнити апеляційну скаргу, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2017 р. у справі № 904/7315/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області законним і обґрунтованим, при винесенні якого суд встановив та дослідив всі фактичні обставини справи та не припустився порушень норм процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують висновків до яких дійшов суд першої інстанції розглядаючи справу.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_4 у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С.,Кузнецова В.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 р. у справі № 904/7315/17, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 14.11.2017 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.12.2017 р.

Від Скаржника надійшло клопотання про прийняття апеляційним судом додаткових доказів: копії листів № 11/10-01 від 11.10.2016 р. та № 2/06-01 від 02.06.2017 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( ст. 34 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджено факт неподання Позивачем та Третьою особою до суду першої інстанції належних і допустимих доказів листування між сторонами на яке посилається Скаржник в якості обґрунтування своїх доводів викладених в апеляційній скарзі ( листи № 11/10-01 від 11.10.2016 р. та № 2/06-01 від 02.06.2017 р. ).

Апеляційний господарський суд дійшов висновків про відсутність підстав для прийняття поданих Третьою особою до господарського суду апеляційної інстанції додаткових доказів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття ( п. 9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджено, що наведені Скаржником доводи - ( про висновок суду, Третя особа дізналася лише з рішення суду, а відтак у неї не було можливості подання необхідних доказів до суду першої інстанції ) свідчать про не подання вищевказаних доказів до суду першої інстанції з причин, що залежали виключно від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" та Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз".

У судовому засіданні 05.12.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.01.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" ( Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю та іноземною інвестицією "Новий Дім" ( Споживач ) укладений договір № 11410W9Q32SP016 на постачання природного газу, відповідно до умов п.1.1. якого, Постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 р. до 31.12.2016 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення ( п. 11.1. договору ).

Річний плановий обсяг постачання газу - до 1,0 тис. куб. м. ( п. 1.2 договору ). Планові обсяги постачання газу по місяцях зазначені у п. 1.3 договору.

Додатковою угодою № 2 від 30.11.2016 р. до договору № 11410W9Q32SP016 на постачання природного газу від 01.01.2016 р., за згодою сторін було внесено зміни до договору, так відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов'язався передати у власність Споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Річний плановий обсяг постачання газу у 2017 році - до 1,0 тис. куб. м. (п. 1.2 договору).

Планові обсяги постачання газу у 2017 році по місяцях: січень - 0,68, лютий - 0,63 березень - 0,63, квітень - 0,465, травень - 0,48, червень - 0,47, липень - 0,48, серпень - 0,48, вересень - 0,48, жовтень - 0,55, листопад - 0,55, грудень - 0,55 ( п. 1.3.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 ).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 р. до 31.12.2017 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення ( п. 11.1. договору ).

Відповідно до п. 1.5. договору передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пункти призначення). Перелік ЕІС-код точок комерційного обліку Споживача, по яких буде здійснюватися постачання газу Постачальником наведено у додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору ( п. 1.6 договору ).

Обсяг переданого ( спожитого ) газу за розрахунковий період ( п. 4.1. договору ), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку ( лічильників газу ), визначених в заяві-приєднанні до договору про розподіл природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур передбачених Кодексом ГРМ ( п. 2.3 договору ).

Згідно з п. п. 3.1 договору розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем. Ціна газу становить 6 663,60 грн. за 1 000 куб. м., крім того ПДВ 1 332,72 грн., всього 7 996,32 грн. ( п. 3.2 договору).

Ціна зазначена в п. 3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п. 3.3 договору).

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання - передачі газу та розрахунках за цим договором ( п. 3.4 договору). Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом II цього договору (п. 3.5 договору). Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором ( п. 3.6 договору ).

31.10.2016 р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору на постачання природного газу від 01.01.2016 р., якою внесли зміни до п. 3.2. договору та обумовили, що ціна газу становить 7 299,23 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1 459,85 грн., всього з ПДВ 8 759,08 грн.

30.11.2016 р. сторони уклали Додаткову угоду № 2 до договору на постачання природного газу від 01.01.2016 р., якою внесли зміни до п. 3.2. договору та обумовили, що ціна газу становить 7 549,23 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1 509,85 грн., всього з ПДВ 9 059,08 грн.

30.12.2016 р. сторони уклали Додаткову угоду № 3 до договору на постачання природного газу від 01.01.2016 р., якою внесли зміни до п. 3.2. договору та обумовили, що ціна газу становить 7 599,83 грн. за 1 000 куб. м., крім того ПДВ 1 519,97 грн., всього з ПДВ 9 119,80 грн.

01.02.2017 р. сторони уклали Додаткову угоду № 4 до договору на постачання природного газу від 01.01.2016 р., якою внесли зміни до п. 3.2. договору та обумовили, що ціна газу становить 8 717,50 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1 743,50 грн., всього з ПДВ 10 461,00 грн.

01.03.2017 р. сторони уклали Додаткову угоду № 5 до договору на постачання природного газу від 01.01.2016 р., якою внесли зміни до п. 3.2. договору та обумовили, що ціна газу становить 8 382,50 грн. за 1 000 куб. м., крім того ПДВ 1 676,50 грн., всього з ПДВ 10 059,00 грн.

За умовами п. 2.9 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ ( п. 2.9.1 договору); на підставі отриманих від споживача даних та\або даних Оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника ( п. 2.9.2 договору); Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу ( п. 2.9.3 договору ); у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання ( споживання ) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника ( п. 2.9.4 договору ); у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця наступного за звітним, такий акт вважається підписаний споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ ( п. 2.9.5 договору ).

Ст. 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору на постачання природного газу Постачальник поставив Споживачу у квітні 2017 року природний газ на загальну суму 4 254,79 грн., що підтверджується ОСОБА_5 № ДОЗ00020387 приймання-передачі природного газу від 30.04.2017 р. ( а. с. 19 ).

ОСОБА_5 приймання-передачі природного газу, підписаний Позивачем та скріплений печаткою був направлений на адресу Відповідача 17.05.2017 р. ( а. с. 20 ), однак підписаний Відповідачем оригінал акту приймання-передачі газу або письмова обгрунтована відмова від підписання цього акту в порядку, передбаченому п. 2.9.5. договору, на адресу Позивача не направлена.

Порядок та строки проведення розрахунків врегульовано сторонами у розділі ІV договору.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого наступного місяця включно.

Відповідно до п. 4.2. договору, оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100 % місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини, договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці (п. 4.2.1 договору); у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу ( п. 4.2.2 договору ); остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу ( п. 3.6. договору ) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу ( п. 4.2.3 договору ).

Згідно п. 4.3 договору датою оплати ( здійснення розрахунку ) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Станом на 12.07.2017 р. - дату звернення Позивача з позовом до суду заборгованість за послуги з постачання природного газу, зокрема нарахування виробничо-технологічних втрат газу в кількості 15,474357 м. куб. на добу, за квітень 2017 року за розрахунком Позивача складала 3 347,30 грн.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю та іноземною інвестицією "Новий Дім" умов договору на постачання природного газу № 11410W9Q32SP016 від 01.01. 2016 р. в частині повної та своєчасної оплати послуг з постачання природного газу за квітень 2017 року, у зв'язку з чим Позивачем нараховані пеня та три відсотки річних.

З огляду на положення п. 4.2.3. договору, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що строк оплати спожитого природного газу є таким, що настав.

Згідно акту приймання-передачі природного газу по договору на постачання природного газу від 01.01.2016 р. Постачальник передав, а Споживач прийняв у квітні 2017 року природний газ обсягом 0,464 тис. куб. м. на загальну суму 4 254,79 грн. Зазначена сума нарахована за повний місяць квітень 2017 року.

Судом першої інстанції встановлено, що до звернення з позовом до суду Відповідачем частково сплачена вартість поставленого газу на суму 907,49 ( дата оплати 01.04.2017 р. ), залишок несплаченої суми становить, за розрахунком Позивача, 3 347,30 грн. В період розгляду справи Відповідачем сплачена сума 597,01грн. ( платіжне доручення № 487 від 21.08.2017 р. ).

У зв'язку з тим, що предметом позову є стягнення з Відповідача вартості послуг з постачання природного газу на суму 3 347,30 грн., Відповідач після звернення Позивача з позовом до суду сплатив 597,01грн. на користь Позивача, отже як вірно зазначив господарський суд в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Щодо решти заявленої суми, то взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498.

Згідно п.1 4 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1418 від 11.08.2016 визначення фактичного об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу/постачання) природного газу (алокації) приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ.

Відповідно до п. 2.3. договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період ( п. 4.1. договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору про розподіл природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур передбачених Кодексом ГРМ. При встановленні комерційного вузла обліку балансової належності (технічна неможливість, економічна недоцільність) фактичний об'єм природного газу проводиться на межі балансової належності з урахуванням втрат і витрат природного газу в елементах газової мережі між точкою вимірювання і межею балансової належності (точкою комерційного обліку) шляхом її додавання/віднімання до/від об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання.

Зазначене узгоджується з умовами п. 5.2. договору розподілу природного газу, відповідно до якого визначення об'єму розподілу та споживання газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднання, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та договором.

Відповідно до акту № 145 від 11.04.2017 р., представниками оператора ГРМ- ПАТ "Дніпрогаз", зафіксовано факт відключення газового обладнання та відключення газу шляхом перекриття та опломбування кранів у зв'язку із закінченням опалювального сезону ТОВ ІІ "Новий дім" (адреса об'єкту газопостачання - вул. Січових Стрільців (колишня Артема), 90Б).

Згідно даних вказаного ОСОБА_5 показання лічильника газу на дату складання акту - 11.04.2017 р. - становили 02722 куб. м. Доказів відновлення ( самостійного або санкціонованого оператором ГРМ ) споживання газу за вказаною адресою Позивачем не надано.

У березні 2017 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі природного газу № ДНГ0038688 від 31.03.2017 р., показання лічильника газу на дату складання акту - 31.03.2017 р. становили 2 722 куб. м.

З наведеного вбачається, що фактично Відповідачу Позивачем природний газ у квітні 2017 року не поставлявся.

Як слушно зазначив суд першої інстанції - заявлена до стягнення Позивачем сума є сумою виробничо-технологічних втрат газу.

Відповідно до п. 5.17 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 р. № 618 у разі розташування комерційного вузла обліку на території споживача, втрати і витрати газу, які виникають на газопроводі та на його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу відносяться на рахунок споживача.

Відповідно до пояснень ПАТ "Дніпровськгаз" - на підприємстві Відповідача опломбований кран перед лічильником газу, а не перед регулятором тиску, що підтверджується актом № 145 на відключення газового обладнання від 11.04.2017 р., тому Відповідачу нарахування проведені за повний місяць - квітень 2017 року, виробничо-технічних витрат газу в кількості 0,464 тис. куб. м., а вартість визначена з наступного: 15,474 357м. куб. х 30 днів квітня, оскільки оператор ГРМ протягом всього спірного періоду забезпечував можливість цілодобового доступу Відповідача до газорозподільної системи в межах приєднаної потужності його об'єкта і розподілу природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Відповідача.

Відповідач не заперечує, що опломбований кран перед лічильниками газу, а не перед регулятором тиску, що підтверджується актом №145 від 11.04.2017 р.

Разом з тим, як правильно зазначив господарський суд на балансовому обліку Відповідача не перебуває газове обладнання, факт передачі цього обладнання на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Січових Стрільців 90Б" підтверджується ОСОБА_5 приймання-передачі житлового комплексу з Додатком №1 до нього від 30.09.2016 р. Згідно цього ОСОБА_5 та додатку № 1 до нього на балансі Відповідача залишаються: надз. Г-д н/д діаметром 25 мм - 0,95мм від міст врізки до вводу в топочну; кран - 1 шт; всі внутрішні г-ди та обладнання в середині топочної.

Відповідно до п. 11.6. договору № 11410W9Q32SP016, у разі звільнення займаного приміщення Споживач зобов'язаний повідомити про це оператору ГРМ - ПАТ "Дніпрогаз" про зміну реквізитів ( місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо ) не пізніше ніж через десять календарних днів після настання таких змін.

На виконання вказаного пункту Відповідач у жовтні 2016 року, у зв'язку із передачею газового обладнання на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Січових Стрільців 90Б", звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" ( лист від 03.10.2016 р., вх. № 2912/01/8698 ), яким повідомляв як Позивача, так і Третю особу, що газове обладнання передано на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Січових Стрільців 90Б". Наведений лист містить всі необхідні для приведення у відповідність до чинного законодавства договірних відносин між сторонами, також між Відповідачем та Третьою особою.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність нарахування виробничо-технологічних втрат газу за повний місяць квітня, та необхідність здійснення перерахунку цих втрат за фактичний період використання, а саме з 01.04.2017 р. по 10.04.2017 р. включно ( дата відключення Відповідача від газопостачання 11.04.2017 р. не включається судом до розрахунку). Таким чином, 15,474357м.куб х 10 днів х 8,35грн. = 1 292,11 грн. ( виробничо-технічні витрати за 10 днів до дати відключення ).

Отже, оскільки Відповідачем до звернення Позивача з позовом до суду була сплачена сума 907,49 грн. та в період розгляду справи сплачено 597,01 грн., а всього 1 504,5грн., вимоги Позивача про стягнення основної заборгованості є необґрунтовані.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Крім основного боргу Позивач просить суд стягнути з Відповідача та суму 3 % річних.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2.1. договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлена до стягнення пеня за період прострочки з 10.05.2017 р. по 22.06.2017 р. у сумі 102,34 грн.

Однак, враховуючи, що сума прострочки в зазначений Позивачем період складає 384,62 грн. ( 1 292,11 грн. ( сума, яка підлягає оплаті за десять днів до відключення ) -907,49 грн. ( авансовий платіж ), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня у сумі 11,76 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 3 % річних за період з 10.05.2017 р. по 22.06.2017 р. у сумі 12,11 грн.

Здійснивши перевірку нарахування 3 % річних, господарський суд слушно встановив, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає сума 1,39 грн.

З огляду на викладене, встановивши факт прострочення виконання зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з чим до стягнення з Відповідача підлягають наступні суми: пеня у сумі 11,76 грн., три відсотки річних у сумі 1,39 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 282,01грн.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 22.03.2012 р. Про судове рішення рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені Скаржником в апеляційній скарзі доводи, які фактично повторюють доводи викладені Позивачем у позові і яким місцевий суд дав належну оцінку, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2017 р. у справі № 904/7315/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 06.12.2017 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя В.О. Кузнецов