Постанова

від 30.11.2017 по справі 917/667/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа № 917/667/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов.№15 від 13.12.2016 (у справі)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава (вх. № 3187П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2017 у справі № 917/667/17

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Райдуга» , смт. Градизьк, Глобинський район, Полтавська область

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава

про визнання додаткової угоди укладеною, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року Селянське (фермерське) господарство «Райдуга» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 07.05.2004, який був укладений між Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області та Селянським (фермерським) господарством «Райдуга» (зареєстрований у Глобинському райвідділі ПРФ ДП «Центр ДЗК» за №040455300006 від 12.07.2004), в редакції додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.12.2011 (зареєстрованої у відділі Держкомзему у Глобинському районі за №532060004002374 від 06.03.2012), шляхом визнання укладеною між Селянським (фермерським) господарством «Райдуга» (ЄДРПОУ 22536095) та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (ЄДРПОУ 39767930) додаткової угоди, проект якої подавався СФГ «Райдуга» до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області разом із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки від 15.12.2016 (в редакції уточненої позовної заяви від 17.06.2017 (вх. № 7725 від 19.06.2017).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.07.2017 у справі №917/667/17 (суддя Бунякіна Г.І.) задоволено позов. Визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 07.05.2004, укладений між Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області та Селянським (фермерським) господарством «Райдуга» (зареєстрований у Глобинському райвідділі ПРФ ДП «Центр ДЗК» за № 040455300006 від 12.07.2004), в редакції Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.12.2011 (зареєстрованої у відділі Держкомзему у Глобинському районі за №532060004002374 від 06.03.2012), шляхом визнання укладеною між Селянським (фермерським) господарством «Райдуга» та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області додаткової угоди, проект якої подавався СФГ «Райдуга» до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області разом із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки 15.12.2016, за реєстрацією Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області вх. №27-9385/0/1-16 від 15.12.2016.

За письмовим зверненням прокуратури Полтавської області №05/2-757вих-17, що датується 10.07.2017 р. (а.с. 134-135), відповідно до приписів ст. 29 ГПК України у справу для захисту інтересів держави в особі відповідача - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вступив прокурор.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне врахування обставин справи та неповне дослідження доказів, що призвело до порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2017 у справі №917/667/17 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач, Селянське (фермерське) господарство «Райдуга» , надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2017 залишити без змін, як таке, що прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин справи, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення, як необґрунтовану.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 розгляд справи було відкладено на 30.11.2017, в зв'язку з відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

30.11.2017 відповідач знову не скористався наданим йому правом на участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Прокурор також не з'явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, виходячи з того, що явка представників відповідача та прокурора не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права передбачені ст. 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача та прокуратури за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

07.05.2004 між Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області (орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством Райдуга (орендар) було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Глобинському районному відділі реєстрації земель, про що у Державному реєстрі земель по вчинено запис від 12.07.2004 за №040455300006.

Відповідно до умов даного договору, Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області було надано в оренду, а позивачем було прийнято в строкове платне користування земельні ділянки для сільськогосподарського використання, загальною площею 39,65 га що знаходяться на території Градизької селищної ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Згідно п.8 договору, його укладено терміном на 5 років, тобто до 12.04.2009. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити чи припинити дію договору.

Пунктами 15, 16 договору сторонами встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції; цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 43 договору він набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Також, у договорі сторони узгодили розмір орендної плати, порядок та умови її сплати та перегляду, умови передачі, використання та повернення земельної ділянки, відповідальність сторін та інші умови, необхідні для даного виду договорів.

21.12.2011 між тими ж сторонами була укладена додаткова угода, за якою досягнута домовленість про поновлення строку дії основного договору на 5 років, тобто до 06.03.2017 (враховуючи дату держреєстрації цієї угоди 06.03.2012 за №532060004002374), та внесенням змін в пункти №№2, 5, 8, 9, 10, 11, 12 договору.

Згідно п.2 договору в редакції додаткової угоди від 21.12.2011, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 39, 6510 га ріллі, з них:

ділянка площею 8,8994 га - кадастровий номер 5320655400:00:005:0056,

ділянка площею 8,2776 га - кадастровий номер 5320655400:00:005:0057,

ділянка площею 22,4740 га - кадастровий номер 5320655400:00:005:0058.

Підставою для внесення змін в п.2 договору слугувала Технічна документація №735-т із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СФГ Райдуга для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель державної власності на території Градизької селищної ради Глобинського району Полтавської області, що була затверджена розпорядженням голови Глобинської районної державної адміністрації від 16.09.2011 за №592.

За відміченою техдокументацією із землеустрою визначена площа земельних ділянок, їх межі та присвоєно кадастрові номери, а відтак, земельні ділянки вважаються сформованими як об'єкти цивільних прав (ч.4 ст. 79 1 Земельного кодексу України, що діяла на час укладення додаткової угоди).

За твердженнями відповідача, при звірці індексно-кадастрових карт та формуванню заявки на витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки виявлено неспівпадіння кадастрового кварталу та кадастрових номерів, вказаних в додатковій угоді до договору оренди землі №040455300006 від 12.0000000007.2004(5320655400:00:005:0057,5320655400:00:005:0058,5320655400:00:005:0056), тому було прийняте рішення замінити кадастрові номери на:

5320655400:00:004:0152,5320655400:00:004:0153,5320655400:00:005:0068 (відповідно).

Цей факт став відомий з листів Відділу Держгеокадастру у Глобинському районі від 01.06.2017 за №200/104-17 на адресу С(Ф)Г Райдуга , від 24.07.2017 №400/104-17 на адресу ГУ Дергеокадастру у Полтавській області, в яких йдеться про те, що на вищевказані земельні ділянки було зареєстровано додаткову угоду до договору оренди землі №040455300006 від 12.07.2004 на підставі розпорядження голови Глобинської РДА №592 від 16.09.2011 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки та поновлення договору оренди землі С(Ф)Г Райдуга на території Градизької селищної ради .

Проте, слід зазначити, що рішення служби Держгеокадастру України, про яке йдеться в наведених листах Глобинського відділу, відповідачем - ГУ не надано суду. Докази ж про зміну конфігурації земельних ділянок, щодо їх розмірів чи меж відсутні.

Законом України №5245-VI від 06.09.2012 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності до чинного законодавства були внесені зміни, відповідно до яких з 01.01.2013 розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності було визначено Держземагентство України.

За Положенням про головне управління Дергеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №14 від 03.02.2015, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області відповідно до статті 122 Земельного кодексу України наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

З метою попередження орендодавця про наміри продовжити дію договору оренди землі відповідно до вимог договору та Закону України Про оренду землі , позивач звернувся із заявою від 15.12.2016 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області яке на цю дату здійснювало функцію орендодавця земельних сільгоспугідь, про намір поновити укладений договору оренди землі (в редакції додаткової угоди від 21.12.2011) загальною площею 39, 6510 га ріллі, на новий строк в порядку ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Разом із завою позивачем було подано проект додаткової угоди до договору оренди землі від 07.05.2004 в 3-х примірниках щодо поновлення його дії, копію договору оренди землі від 07.05.2004, додаткову угоду від 21.12.2011 до нього, копію Статуту СФГ, Витяги з державного земельного кадастру на ці 3 ділянки датовані 07.12.2016р. (ВН-5304985912016 на площу 8, 8994 га, ВН-5304986092016 на площу 22, 4740 га, ВН-5304986002016 на площу 8,2776 га).

Цей факт не спростовується відповідачем.

За твердженнями позивача відповіді від орендодавця на зазначене звернення, як і листа-заперечення щодо відмови у поновленні договору на новий строк він не отримав, що позивач розцінив як зволікання з боку орендодавця-відповідача з підписанням змін щодо продовження дії договору оренди землі від 07.05.2004 (в редакції додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.12.2011).

Зважаючи на те, що господарство-орендар є добросовісним користувачем земельної ділянки за цільовим призначенням та відшкодовуючи плату за її користування, і у встановленому порядку до закінчення терміну дії договору звернувся щодо подовження договірних відносин до належного орендодавця, позивач зробив висновок, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області мало діяти за правилами частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» .

Вищезазначене стало підставою для звернення СФГ Райдуга до господарського суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 07.05.2004 в редакції додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 21.12.2011, шляхом визнання укладеною між СФГ Райдуга та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області додаткової угоди, проект якої подавався СФГ Райдуга до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області разом із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки від 15.12.2016.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач зазначив, що за результатами звернення позивача від 15.12.2016, Головне управління надавало відповідь від 16.01.2017 за №27-16-0.32-301/2-17 (а.с.116, 133), в якій зазначило, що поновленню договірних відносин перешкоджає передчасне звернення орендаря , оскільки договір закінчує свою дію лише 06.03.2017. При цьому, Держгеокадастр запропонував внести зміни до договору оренди землі від 07.05.2004 (в редакції додаткової угоди від 21.12.2011), а саме: строк дії договору змінити з 5 років на 7, а розмір орендної плати з 3% змінити на 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, ГУ звернуло увагу на невідповідність цифрового ряду кадастрових номерів земельних ділянок, що знайшли своє відображення в Техдокументації з землеустрою 2011 року та додатковій угоді від 21.12.2011 з даними цифрового ряду Витягів з Державного земельного кадастру за станом на 07.12.2016.

З урахуванням того, що на запропоновані умови орендар СФГ Райдуга не відреагував, Головне управління Держгеокадастру своїм листом від 03.04.2017 №16-0.3-2305/2-17 відмовив в подовженні договірних відносин (а.с. 115). При цьому, відповідач зазначив, що орендар втратив право на поновлення договірних відносин за процедурою, визначеною ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Господарський суд Полтавської області, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що листи ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 16.01.2017 №27-16-0.32-301/2-17 та від 03.04.2017 за №0-16-0.3-2305/2-17 не можуть вважатися судом першої інстанції як належний доказ дотримання з боку орендодавця приписів ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо направлення листа-заперечення про поновлення договірних відносин з оренди землі, з огляду на те, що відповідачем не надано доказів направлення його орендарю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України Про оренду землі , яким встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Згідно із 1 першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до частини першої ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 8 договору оренди землі від 24.03.2010 передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має право на поновлення його на новий строк.

Це положення договору узгоджується із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Згідно зі статтею 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.ч. 1 - 5 вказаної статті).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку . Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.ч. 6 - 10 вказаної статті).

Отже, стаття 33 вказаного закону фактично об'єднує два випадки поновлення договору оренди землі: 1) на підставі ч.ч. 1 - 5; 2) та на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

У першому випадку орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору має переважне право перед іншими особами укласти договір оренди землі після його припинення. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У другому випадку поновлення договору відбувається на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. У цьому випадку поновлення дії договору оренди землі відбувається без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення вказаного договору. Однак закон вимагає обов'язкове укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі.

Таким чином, норми статті 33 Закону України Про оренду землі дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку - це право повинно бути реалізовано до закінчення дії договору оренди на підставі звернення орендаря, а у другому - воно може настати у разі продовження орендарем користування землею за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку договору оренди, але у будь-якому випадку з укладенням додаткової угоди .

Частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

В даному випадку, взаємовідносини сторін щодо поновлення договору оренди землі підпадають під дію як першої, так і другої умови, наведеної вище та врегульованої ст.33 Закону України Про оренду землі .

Так, в ході апеляційного розгляду даної справи колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги те, що позивач скористався своїм переважним правом на поновлення спірного договору оренди, оскільки більш ніж за 90 днів до закінчення строку його дії направив відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі разом із проектом відповідної додаткової угоди. Отже, орендар належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору про намір його поновити, як це передбачено умовами договору оренди землі від 07.05.2004 (в редакції додаткової угоди від 21.12.2011) та частинами 2-3 статті 33 Закону України Про оренду землі .

В свою чергу, відповідач після отримання листа позивача зобов'язаний був відповідно до частини 5 статті 33 Закону України Про оренду землі протягом місяця розглянути дану заяву, узгодити з орендарем істотні умови договору, прийняти рішення та укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди, або повідомити орендаря про відмову в продовженні договору в разі недосягнення згоди щодо істотних умов договору . Проте, матеріали справи свідчать, що після 06.03.2017 позивач продовжував платно користуватися земельною ділянкою і не був у місячний строк після цієї дати повідомлений письмово (листом-повідомленням) орендодавцем про заперечення у поновленні договору.

Належних доказів направлення на адресу СФГ Радуга листів від 16.01.2017 за №27-16-0.32-301/2-17 (а.с.133) та від 03.04.2017 за №0-16-0.3-2305/2-17, на які у своєму відзиві посилається відповідач, чи їх вручення останньому управління-відповідач не надало, як в суд першої інстанції, так і в суд апеляційної інстанції.

При цьому, за положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі , законодавець не позбавляє саме орендодавця (в такій ситуації - де-факто користування земельною ділянкою після закінчення строку договору) ініціювати свій проект додаткової угоди. Тим більше, що обов'язковість такого укладення визначена цією нормою і стосується як орендодавця, так і орендаря.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що листи, на які посилається відповідач, не можуть вважатись належними та допустимими доказами в розумінні статті 32 ГПК України з огляду на таке.

Так, лист ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 16.01.2017 за №27-16-0.32-301/2-17 за своїм змістом міг би слугувати пропозицією внесення змін до діючого на той час договору оренди землі від 07.05.2004 (в редакції додаткової угоди від 21.12.2011), при умові надсилання його на адресу орендаря та дотримання приписів. Але, докази направлення пропозиції на адресу позивача про внесення змін в договір оренди землі щодо збільшення орендної плати та строку дії договору, та докази дотримання приписів ч. 2, 4 ст. 188 ГК України відповідач не надав.

При цьому, не враховуючи визначену п. 8 договору оренди землі умову 90-денного попередження (до дати сплину дії договору) про наміри поновлення договірних відносин, помилково констатував про передчасність такого звернення з проектом додаткової угоди щодо цього.

Щодо листа ГУ №0-16-0.3-2305/2-17 від 03.04.2017, то відповідач також не надав докази направлення його орендарю ані в місцевий господарський суд, а ні в су апеляційної інстанції, а, отже не може бути розцінений як належний доказ дотримання з боку орендодавця приписів ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо направлення листа-заперечення про поновлення договірних відносин з оренди землі.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2017 по справі №917/667/17 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2017 по справі №917/667/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Пелипенко Н.М.