Постанова

від 05.12.2017 по справі 805/3032/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року справа №805/3032/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 805/3032/17-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Екофармація про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, ФСЗІ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Екофармація (далі - відповідач, ТОВ Екофармація ), в якому просило: стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році, у сумі 41894,74 грн. та пеню у сумі 2279,36 грн. (а. с.3-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні зазначеного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с.55-57).

Позивач, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки законодавством України не передбачено звільнення підприємства від адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів незважаючи на ту обставину, що інваліди не направлялися до підприємства. Крім того, надані звіти не містять інформацію про наявність у нього вакантних місць для працевлаштування саме осіб з інвалідністю. Центром зайнятості на зазначені у звітах місця направлялись безробітні на загальних підставах (а.с.59-61).

Від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване ( а. с. 73 - 74).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, дослідила матеріали справи за доводами апеляційної скарги та з врахуванням письмових заперечень на скаргу в їх сукупності, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Екофармація є юридичною особою та зареєстрований у якості роботодавця Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (а.с.9-10).

ТОВ Екофармація поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою №10-ПІ, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 19 , з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - не визначено; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII - 1 ; фонд оплати праці штатних працівників - 796 грн. ; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 41877 грн. ; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 41877 (а.с.6).

Позивачем на підставі вищевказаного звіту здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2016 році на суму 41894,74 грн. та розрахунок суми пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій на суму 2279,36грн. (т.1 а. с. 18).

Відповідачем протягом 2016 року до Волноваського районного центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН, а саме: звіт про наявність вакансій від 27 квітня 2016 року; звіт про наявність вакансій від 13 вересня 2016 року (а.с.45-46).

Відповідно до листа Волноваського районного центру зайнятості від 23 травня 2017 року № 03-32/1465, що за 2016 рік ТОВ Екофармація було надано 2 вакансії: 27.04.2016 року - водій автотранспортних засобів, 13.09.2016 року фармацевт. Вакансії укомплектовані. Вакансії для осіб з інвалідністю підприємством не надавалась, особи з інвалідністю не направлялися (а.с.42).

В матеріалах справи міститься корінець направлення на працевлаштування на вакантну посаду водія автотранспортних засобів та фармацевта, які не є інвалідами (а.с.43-44).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи та не є спірними.

Спірним у справі є правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжиті усі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2016 році в повному обсязі.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ст. 20 Закону №875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена законодавством, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст.18 Закону № 875 встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 2 та зазначеної статті передбачено, що підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18-1 Закону № 875 встановлено, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку про те, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування інвалідів, що не супроводжується обов'язком пошуку інвалідів для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в постанові від 20 червня 2011 року по справі №21-60а11, від 26 червня 2012 року по справі №21-105а12, від 02 квітня 2013 року по справі №21-95а13, від 16 квітня 2013 року по справі №21-81а13.

Колегія суддів звертає увагу на те, що працевлаштування інвалідів залежить від їх волевиявлення при зверненні до підприємства чи служби зайнятості.

Разом з тим, обов'язок суб'єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування інвалідів.

В матеріалах справи відсутні документальні підтвердження щодо створення відповідачем на виконання вимог закону штатних одиниць для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. Інформація, зазначена в звіті за 2016 рік за формою №10-ПІ, про те, що згідно з нормами ст.19 Закону № 875 на підприємстві повинно бути створене одне місце для інваліда не є підтвердженням того, що воно створено, оскільки в матеріалах справи відсутня інформація щодо штатної посади, на яку може бути прийнято інваліда.

Згідно з п.4 ч.3 ст.50 Закону України Про зайнятість населення , роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на виконання обов'язку, визначеного п.4 ч.3 ст.50 Закону України Про зайнятість населення , відповідач протягом 2016 року звертався до центру зайнятості зі звітами Ф3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

В той же час, відповідачем такі звіти подавалися не кожного місяця, а лише в квітні та вересні 2016 року і в цих звітах не зазначалися вакансії для осіб з інвалідністю ( відсутня відповідна позначка в звіті про працевлаштування інваліда на вакантну посаду), а зазначалися вакансії водія та фармацевта, на які центром зайнятості направлялися безробітні на загальних підставах ( не інваліди), і які були працевлаштовані на підприємстві ( а. с. 34 - 36, 43 -44).

Відповідно до п. 3.1.3 Наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 N 316 Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання , у пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України Про зайнятість населення ), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.

Відповідно до статті 14 Закону України Про зайнятість населення , до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать, зокрема, інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Як зазначено вище, в поданих до центру зайнятості двох звітах за формою 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) відсутня інформація, що вказані штатні одиниці створені саме для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, оскільки у пункті 3 та 4 звіту не вказано, що на зазначену вакансію можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України Про зайнятість населення ), зокрема, інваліди.

Тобто, відповідачем взагалі не надавалася інформація щодо можливості працевлаштування інвалідів на зазначені посади в цих звітах.

З огляду на встановлені обставини справи в сукупності з наведеними нормами закону, які регулюють спірні відносини, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про суто формальний підхід відповідача до виконання обов'язків про створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, оскільки направлення звіту за формою №10-ПІ не є свідченням та підтвердженням, що підприємством у 2016 році було виділено або створене робоче місце для працевлаштування інваліда. Крім того, підприємство не надавало до центру зайнятості щомісячних звітів наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів в 2016 році, що, в свою чергу, свідчить про відсутність мети фактичного працевлаштування інвалідів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо господарсько-правової відповідальності відповідача у вигляді адміністративно-господарських санкцій, які передбачені Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Отже, суд першої інстанції неправильно вирішив справу, в зв'язку з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.195 ч.1, ст.197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.1 п.3, ст.205 ч.2, ст.207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 805/3032/17-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Екофармація про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені скасувати.

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Екофармація про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екофармація (код ЄДРПОУ 33707477) на користь Державного бюджету України 43174,10 грн. (сорок три тисячі сто сімдесят чотири гривні 10 копійок), з яких 41894,74 грн.( сорок одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири тисячі 74 копійки) - адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році та 2279,36 грн. ( дві тисячі двісті сімдесят дев'ять гривень 36 копійок) - пеня на розрахунковий рахунок 31216230700001 в ГК ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 38033949, МФО 834016, код платежу 50070000, ЄДРПОУ Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 13492430.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.А.Василенко

Судді: А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць