Рішення

від 01.12.2017 по справі 925/442/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2017 р. Справа № 925/442/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю у справі;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю у справі;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу національного університету біоресурсів і природокористування України "НДГ "Ворзель" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ермій" про стягнення 40 509,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 40 509,26 грн. з яких: 30 220,76 грн. залишку основного боргу за ВРХ, 8 800,65 грн. інфляційних втрат та 1487,85 грн. як 3 % річних на підставі договору № 120613 від 12.06.2013, укладеного між сторонами у справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки за отриману ВРХ розрахунок проведено повністю, про що було надано заперечення на позов від 29.03.2015 ( а.с. 31).

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2013 між національним університетом біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу національного університету біоресурсів і природокористування України "НДГ "Ворзель" (Продавець, позивач по справі) та товариством з обмежено відповідальністю "Еремій" (Покупець, відповідач по справі було укладено договір №120613 (а.с. 10), у відповідності до якого Продавець продає Відповідачу ВРХ живою вагою згідно специфікації, які додаються на кожну партію окремо (п. 1 договору).

Договір діє з моменту підписання і до 31 грудня 2013 року (п. 8 договору).

Зазначені договірні відносини між сторонами по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). До відносин поставки застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно специфікації від 12.06.2013 (а.с. 11) позивач поставив відповідачу ВРХ, загальна вартість якої становить 31 619 грн., що підтверджується прийомною квитанцією № 001299 від 12.06.2013 (а.с. 12).

Сторонами у п. 5 узгоджено, що оплата товару проводиться у безготівковому порядку по факту погрузки або за добу до відгрузки. Це не суперечить загальному положенню ст. 692 ЦК України про те, що покупець за загальним правилом повинен провести розрахунок за товар після його прийняття.

29.10.2014 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 3304 (а.с.14) в якій просить погасити заборгованість за поставлену ВРХ згідно специфікації від 12.06.2013 в сумі 30 220,76 грн.

Представник позивача не зміг пояснити суду, чому борг відповідача за товар вартістю 31 619,98 грн. обліковується у нього лише в сумі 30220,76 грн. і яким чином відповідачем було сплачено різницю між цими сумами.

Відповідачем надано відповідь на претензію № 211114/1 від 21.11.2014 (а.с. 15) з якої вбачається, що відповідачем було здійснено повну оплату за поставлену ВРХ, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №000189 від 12.06.2013 на суму 10 000,00 грн. ( а.с.16), № 000190 від 13.06.2013 на суму 10 000,00 грн. (а.с. 17) № 000191 від 14.06.2013 на суму 10 000,00 грн. (а.с. 18), № 000192 від 17.06.2013 на суму 1 619,98 грн. ( а.с. 19).

Достовірність даних квитанцій представник позивача заперечив з мотивів, що на підприємстві за тими ж самими номерами обліковуються інші прибуткові касові ордери з іншими платежами та під іншими датами :

- № 000189 від 18.06.2013 року на суму 823,56 грн. (а.с.20);

- № 000191 від 18.06.2013 року на суму 756,00 грн.(а.с.20);

- № 000190 від 18.06.2013 року на суму 1 220,00 грн. (а.с.21);

- № 000192 від 19.06.2013 року на суму 3 168,00 грн. (а.с. 22) і коштів в сумі 31 619,98 грн. за ВРХ позивач від відповідача не отримував.

Ухвалою від 02.04.2015 (а.с.40-41) провадження у справі було зупинено та передано матеріали у справі прокуратурі Черкаській області для вирішення питання про проведення розслідування, згідно ст. 90 ГПК України.

В зв'язку із значною тривалістю зупинення провадження у справі та відсутністю результатів кримінального розслідування, провадження у справі було поновлено. Судом так і не отримано від правоохоронних органів ніяких висновків про те, якою особою було фактично отримано від відповідача кошти за квитанціями до прибуткового касового ордеру та чому вони не були обліковані підприємством.

Відповідач доводив, що на квитанціях до прибуткових касових ордерів містяться відтиски оригінальної печатки позивача, якими скріплені також і інші документи щодо виконання договору між сторонами № 120613 від 12.06.2013.

Ухвалою від 15.05.2017 (а.с. 88-91) провадження у справі було зупинено та призначено судову експертизу.

На вирішення експерта поставлено питання:

- чи одним кліше нанесено відтиски печатки національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу національного університету біоресурсів і природокористування України "НДГ "Ворзель" на квитанціях до прибуткових касових ордерів № 000189 від 12.06.2013, № 000190 від 13.06.2013, № 000191 від 14.06.2013, № 000192 від 17.06.2013 та на накладній № 158 від 12.06.2013 і специфікації до договору купівлі-продажу 120613 від 12.06.2013.

З висновку експерта від 08.11.2017 № 865/17-23 (а.с. 137-141) вбачається, що відтиски печатки Відокремленого підрозділу національного університету біоресурсів і природокористування України "НДГ "Ворзель" національного університету біоресурсів і природокористування України на квитанціях до прибуткових касових ордерів № 000189 від 12.06.2013, № 000190 від 13.06.2013, № 000191 від 14.06.2013, № 000192 від 17.06.2013 та на накладній № 158 від 12.06.2013 (а.с. 74, 149) і специфікації до договору купівлі-продажу 120613 від 12.06.2013 нанесені одним кліше.

При цьому позивач визнає належне оформлення накладної № 158 від 12.06.2013 року про передачу ВРХ відповідачу, де підписи директора і особи, що відпустила товар з боку підприємства-позивача не розшифровані прізвищем та ініціалами. Однак такі ж нерозшифровані підписи на квитанціях до прибуткового касового ордеру про повну сплату відповідачем позивачу коштів за ВРХ позивач вважає доказом недійсності цих квитанцій, як первинних документів по оплаті товару згідно вимог законодавства про бухгалтерський облік (Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88.

Представник позивача стверджує, що печатка Відокремленого підрозділу національного університету біоресурсів і природокористування України "НДГ "Ворзель" із володіння цього підрозділу ніколи не вибувала і до правоохоронних органів з цього приводу підприємство не зверталося. Походження оригінальної печатки підприємства на квитанціях пояснити не може.

Позивач не надав суду пояснень про те, у яких осіб могла перебувати печатка НДГ "Ворзель" і з якою метою та не надав доказів про те, що володіння цими особами печаткою на час оформлення відповідачу квитанцій до прибуткових касових ордерів було протиправним.

Суд вважає, що безконтрольна передача печатки особам, які могли зловживати своїми правами, є проблемою позивача та недоліком його внутрішньої діяльності, а наслідки використання печатки не уповноваженими особами є страхом і ризиком його комерційної діяльності, які не можуть перекладатися на контрагентів позивача.

Представник позивача не довів існування норми законодавства, яка б зобов'язувала відповідача, як особи, що проводить розрахунок із позивачем, перевіряти повноваження касирів при прийнятті готівки у касі підприємства.

За твердженням представника відповідача, кошти за ВРХ сплачено саме у касі НДГ "Ворзель".

Договором не було застережено умови про те, що лише певні особи вправі засвідчувати своїми підписами отримання коштів від відповідача в касу підприємства і не наведено зразки їх підписів у додатках до договору.

Сторони відступили від умов п. 5 договору про те, що першорядною формою оплати за ВРХ є зарахування безготівкових коштів на рахунок позивача по факту погрузки або за добу до відгрузки. Таких дій відповідач не вчиняв.

Цей же п. 5 передбачає можливість в окремих випадках проводити доплату готівкою.

Судом так і не з'ясовано, яким чином було здійснень оплату відповідачем 1399,22 грн. (31619,98-30220,76) за ВРХ (які позивач вважає сплаченими), оскільки ні пояснень, ні первинних документів про це перерахування у справу не подано. Ці кошти могли бути сплачені безготівковим платежем, а тому відповідач мав повне право сплачувати решту коштів готівкою в касу позивача по квитанціях.

Позивач не вказав норми права, яка б встановлювала незаконність готівкового платежу і надання доказової сили лише безготівковим розрахункам.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Пунктом 3.3. Положення визначено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Існування у позивача інших прибуткових касових ордерів, що не співпадають із номерами, датами і сумами квитанцій, які надав суду відповідач, не є вирішальним доказом для висновку про те, що оригінальні квитанції відповідача є недостовірними чи підробленими, оскільки вони засвідчені оригінальними печатками підприємства.

Відповідач вказав на те, що кошти за ВРХ були отримані з відома колишнього директора позивача ОСОБА_3, якого, однак, в порядку ст. 30 ГПК України неможливо залучити до участі у справі та допитати, оскільки він вже не є працівником підприємства, що підтверджено також і представником позивача (а.с. 37).

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що здійснена готівкова оплата відповідачем за ВРХ у повному обсязі є належною, а тому позивачу слід відмовити у позові за вимогами про стягнення з відповідача основного боргу та за похідними вимогами про стягнення інфляційних та 3% річних.

Клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на експертизу в розмірі 3 961,60 грн. слід задовольнити на підставі ч. 6 ст. 49 ГПК, якою визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.

Судовий збір за подачу позову покладається на позивача, оскільки у позові відмовлено.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу національного університету біоресурсів і природокористування України "НДГ "Ворзель" (ідентифікаційний код 33441800, Київська область, смт. Ворзель, вул. Крупської, 2) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ермій" (ідентифікаційний код 21355762, м. Черкаси, пров. Піонерський, 8) -- 3 961,60 грн. витрат на проведення експертизи.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 06 грудня 2017

Суддя Н.М. Спаських