Постанова

від 29.03.2018 по справі 925/442/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2018 р. Справа№ 925/442/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Котух К.А. довіреність № 3552 від 28.12.17

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу

Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу НУБіП України "НДГ Ворзель"

на рішення господарського суду Черкаської області від 01.12.2017 року (повний текст рішення складений 06.12.2017 року)

у справі №925/442/15 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу НУБіП України "НДГ Ворзель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермій"

про стягнення 40509,26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Національний університет біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу НУБіП України "НДГ Ворзель" звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермій" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався за поставлений позивачем товар у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.12.2017 року у справі № 925/442/15 у задоволенні позову відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу НУБіП України "НДГ Ворзель" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ермій" 3 961, 60 грн. витрат на проведення експертизи.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що здійсненна готівкова оплата відповідачем за ВРХ у повному обсязі є належною.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Національний університет біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу НУБіП України "НДГ Ворзель" 15.12.2017 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, при цьому на думку апелянта суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам. Зокрема, апелянт зазначає, що з наявних у матеріалах справи квитанціях до прибуткового касових ордерів не можливо ідентифікувати осіб, що підписували дані документи та визначити чи мали вони повноваження їх підписувати. Також, скаржник зазначає, що позивач не вважав за потрібне зазначати певних осіб, які вправі засвідчувати своїми підписами отримання коштів від відповідача оскільки чинним законодавством чітко визначено, що квитанції до прибуткових касових ордерів повинні підписуватися головним бухгалтером та касиром, або іншою особою, яка на це уповноважена керівником.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 12.01.2018 року у справі №925/442/15 апеляційну скаргу залишено без руху з підстави неподання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Національним університетом біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу НУБіП України "НДГ Ворзель" 26.01.2018 року подано до Київського апеляційного господарського суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами які підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 року у справі №925/442/15 відкрито апеляційне провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 21.02.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 року розгляд апеляційної скарги Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу НУБіП України "НДГ Ворзель" призначено на 29.03.2018 року.

В судовому засіданні 29.03.2018 року представник позивач надав усні пояснення, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 12.06.2013 року між національним університетом біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу національного університету біоресурсів і природокористування України "НДГ "Ворзель" (Продавець, позивач по справі) та товариством з обмежено відповідальністю "Еремій" (Покупець, відповідач по справі було укладено договір №120613. (далі договір поставки; а.с. 10).

Відповідно до п. 1 договору поставки продавець продає відповідачу ВРХ живою вагою згідно специфікації, які додаються на кожну партію окремо.

Згідно з п. 5 договору поставки форма оплати: зарахування безготівкових коштів на рахунок Продавця по факту погрузки або за добу до відгрузки в окремих випадках доплата готівкою.

Договір діє з моменту підписання і до 31 грудня 2013 року. (п. 8 договору поставки).

В матеріалах справи наявна специфікація від 12.06.2013 року (а.с. 11), відповідно до якої позивач поставив відповідачу ВРХ на суму 31 619, 00 грн. Відповідач прийняв ВРХ на суму 31 619, 00 грн., що підтверджується прийомною квитанцією №001299 від 12.06.2013 року. (а.с. 12).

Відповідно до довідки №31 від 02.02.2015 року, виданої позивачем, за відповідачем рахується дебіторська заборгованість в сумі 30 220, 76 грн. (а.с. 13).

Враховуючи заборгованість, позивач направив на адресу відповідача претензію №3304 від 29.10.2014 року в якій просить погасити заборгованість за поставлену ВРХ згідно специфікації від 12.06.2013 року в сумі 30 220, 76 грн. (а.с. 14).

У відповідь на вказану вище претензію, відповідач листом №211114/1 від 21.11.2014 року (а.с. 15) зазначив, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем, оскільки відповідач здійснював оплату готівкою про, що свідчать приходні касові ордера №000189 від 12.06.2013 року на суму 10 000, 00 грн., №000190 від 13.06.2014 року на суму 10 000, 00 грн., №000191 від 14.06.2013 року на суму 10 000, 00 грн. та №000192 від 17.06.2013 року на суму 1 619, 98 грн. (а.с. 16-19).

Проте, позивач заперечує щодо вказаної вище оплати, оскільки під відповідними номерами у НДГ Ворзель знаходяться прибуткові касові ордера з іншими платежами, та під іншими датами, а саме №000189 від 18.06.2013 року на суму 823, 56 грн., №000191 від 18.06.2013 року на суму 756, 00 грн., №000190 від 18.06.2013 року на суму 1 220, 00 грн. та №000192 від 19.06.2013 року на суму 3 168, 00 грн. (а.с. 20-22).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що здійсненна готівкова оплата відповідачем за ВРХ у повному обсязі є належною з чим колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з умов договору, а саме з п. 5, оплата здійснюється у безготівковій формі, а в окремих випадках доплата готівкою.

Позивач, просить стягнути з відповідача борг в сумі 30 220, 76 грн., при цьому, товару було поставлено на суму 31 619, 98 грн.

Тобто, суму в розмірі 1 399, 22 грн., відповідач міг перерахувати у безготівковій формі, як про це зазначив суд першої інстанції.

Скаржником, в апеляційній скарзі також вказаний висновок підтверджено, а саме зазначено, що на його рахунок від відповідача надходили кошти в розмірі 80 000, 00 грн., які були частково зараховані за поставку іншої ВРХ, тобто сума 1 399, 22 грн. це є залишок, який відповідач перерахував на рахунок позивача, й відповідно зарахований за сплату по спірному договору.

Тобто, враховуючи те, що відповідачем було здійснено часткову оплату в розмірі 1 399, 22 грн. в безготівковій формі, останній без порушень умов договору, правомірно доплатив готівкою.

Щодо доводів скаржника, що приходні касові ордера №000189 від 12.06.2013 року на суму 10 000, 00 грн., №000190 від 13.06.2014 року на суму 10 000, 00 грн., №000191 від 14.06.2013 року на суму 10 000, 00 грн. та №000192 від 17.06.2013 року на суму 1 619, 98 грн. підписані невідомою особою, а тому оформлені з порушенням норм чинного законодавства колегія суддів зазначає наступне.

Вказані вище твердження позивача спростовуються відсутністю норм законодавства, які б зобов'язували відповідача, як особи, що проводить розрахунок із позивачем, перевіряти повноваження касирів при прийнятті готівки у касі підприємства.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Пунктом 3.3. Положення визначено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

В матеріалах справи також, наявний висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №865/17-23 від 08.11.2017 року, в якому вказано, що відтиски печатки Відокремленого підрозділу національного університету біоресурсів і природокористування України "НДГ "Ворзель" національного університету біоресурсів і природокористування України на квитанціях до прибуткових касових ордерів № 000189 від 12.06.2013, № 000190 від 13.06.2013, № 000191 від 14.06.2013, № 000192 від 17.06.2013 та на накладній № 158 від 12.06.2013 (а.с. 74, 149) і специфікації до договору купівлі-продажу 120613 від 12.06.2013 нанесені одним кліше.

Враховуючи даний висновок, суд першої інстанції вірно зазначив, що безконтрольна передача печатки особам, які могли зловживати своїми правами, є проблемою позивача та недоліком його внутрішньої діяльності, а наслідки використання печатки не уповноваженими особами є страхом і ризиком його комерційної діяльності, які не можуть перекладатися на контрагентів позивача.

Відтак, матеріали справи містять докази оплати відповідачем позивачу за поставлений товар в повному обсязі, а саме приходні касові ордера №000189 від 12.06.2013 року на суму 10 000, 00 грн., №000190 від 13.06.2014 року на суму 10 000, 00 грн., №000191 від 14.06.2013 року на суму 10 000, 00 грн. та №000192 від 17.06.2013 року на суму 1 619, 98 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову є обґрунтованим, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, крім того повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду - не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, а тому остання не підлягає задоволенню.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі Відокремленого підрозділу НУБіП України "НДГ Ворзель" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2017 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.12.2017 року у справі № 925/442/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/442/15.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.03.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз