Постанова

від 04.12.2017 по справі 922/2170/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2017 р. Справа № 922/2170/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 14.12.2016 року б/н;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БЕРІГ РІЕЛТІ» , Донецька область, м. Донецьк (вх. №2954Х1/18)

на рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2017р.

у справі №922/2170/17

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЕГРО» , м. Київ

до 1- го відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БЕРІГ РІЕЛТІ» , Донецька область, м. Донецьк

до 2-го відповідача ОСОБА_3 реєстрації Харківської міської ради, м. Харків

про розірвання договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, припинення іпотеки та вилучення з реєстрів реєстраційних записів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2017р. у справі №922/2170/17 (суддя Новікова Н.А.) позов задоволено повністю; розірвано договір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21.12.2009 року, що укладений між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЕГРО» та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БЕРІГ РІЕЛТІ» ; припинено іпотеку нерухомого майна у вигляді нежитлових будівель в літ. А-11 загальною площею 10011,6 кв.м; літ. А-1 загальною площею 8,4 кв.м; літ. Б-1 загальною площею 68,6 кв.м; літ. В-1 загальною площею 64,2 кв.м; літ. Г-1 загальною площею 143,4 кв.м, що знаходиться в м. Харків, Червоношкільна (Гімназійна) Набережна, 24, та належить іпотекодавцю ТОВ «ЕГРО» на праві власності, яка була зареєстрована на підставі договору іпотеки від 21.12.2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3268; виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис за номером 18035066 від 21.12.2009 року про державну реєстрацію іпотеки за договором іпотеки, укладеним між ТОВ «ЕГРО» та ТОВ «БЕРІГ РІЕЛТІ» від 21.12.2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3268; виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження за №18034960, який виник на підставі договору іпотеки, укладеного між ТОВ «ЕГРО» та ТОВ «БЕРІГ РІЕЛТІ» від 21.12.2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3268; стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БЕРІГ РІЕЛТІ» на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЕГРО» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6400,00 грн.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БЕРІГ РІЕЛТІ» з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2017р. у справі №922/2170/17 та припинити провадження у справі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у справі №922/6475/15 за позовом ТОВ ЕГРО до ТОВ «БЕРІГ РІЕЛТІ» про визнання недійсним договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21.12.2009 року, договору іпотеки від 21.12.2009 року та вилучення відповідних записів з Державного реєстру іпотек та обтяжень нерухомого майна вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2017 року у даній справі суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2017року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на "30" жовтня 2017 року.

26.10.2017 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін (вх.№10880), який долучений до матеріалів справи.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції вказує на те, що предмет і підстави позову у справі №922/2170/17 та у справі №922/6475/15 є різними, а тому, на його думку, відсутні підстави для припинення провадження у даній справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 року розгляд справи відкладено на 14.11.2017 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників 1-го та 2-го відповідачів.

У судовому засіданні 14.11.2017 року представник позивача подав письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 року розгляд справи відкладено на 29.11.2017 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника апелянта.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 року розгляд справи відкладено на 04.12.2017 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників 1-го та 2-го відповідачів.

У судовому засіданні 30.10.2017 року, 14.11.2017 року, 29.11.2017 року та 04.12.2017 року представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та письмових пояснень до нього, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники 1-го та 2-го відповідача в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було відкладено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, її було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Також, телефонограмами від 30.11.2017 року №13-61/018529 та №13-61/018530 повідомлено 1-го та 2-го відповідача про час та місце розгляду справи (04.12.2017 року о 12:45 год.) (т.2,а.с.69-70)

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України , було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2009 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ЕГРО" (позичальником) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "БЕРІГ РІЕЛТІ" (позикодавцем) було укладено договір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову допомогу в розмірі 9010000,00 грн., а позичальник зобов'язується її повернути у порядку та строки, передбачені договором (п.1.1 договору)

Згідно пункту 1.2 договору, грошові кошти, у сумі, вказаній у пункті 1.1 договору, позикодавець перераховує на поточний рахунок позичальника в розмірах та у строки, наведені в додатку до договору.

Додатком №1 до договору сторони погодили сплату фінансової допомоги частинами, а саме, сума в розмірі 10000,00 грн. сплачується до 25 грудня 2009 року, а у подальшому щомісяця, до 25 грудня 2014 року сплачуються грошові кошти по 150000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору, позикодавець зобов'язаний надати позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі, вказаному в п. 1.1 цього договору.

У п. 3.3 сторони погодили, що позичальник зобов'язаний прийняти від позичальника зворотну фінансову допомогу у розмірі, вказаному в п. 1.1. цього договору. У строк не пізніше « 21» січня 2015 року повернути позикодавцю грошові кошти повністю у розмірі, вказаному в п. 1.1. цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до « 21» січня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

21.12.2009 року, на забезпечення виконання вказаного договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21.12.2009 року, між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "БЕРІГ РІЕЛТІ" (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ЕГРО" (іпотекодавцем) було укладено договір іпотеки, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 3268.

За умовами вказаного договору іпотеки, цей договір забезпечує виконання зобов'язань іпотекодавця та вимог іпотекодержателя за договором безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21 грудня 2009 року, який укладено між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (договір позики), стосовно повернення отриманої суми позики, неустойки у повному обсязі (основне зобов'язання).

Позика відповідно до вищевказаного договору надається іпотекодавцю кредитором-іпотекодержателем на наступних умовах: сума позики 9010000,00 грн.; строк повернення позики - 21 грудня 2015 року (пункт 1.1 договору іпотеки).

Згідно з п. 1.3 договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-11 загальною площею 10011,6 кв.м., літ. А-1 загальною площею 8,4 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 68,6 кв.м., літ. В-1 загальною площею 64,2 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 143,4 кв.м., що знаходяться в м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 24 (предмет іпотеки), який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 реєстровий №4149 від 11 вересня 2009 року, та акту прийому-передачі від 12 вересня 2009 року, зареєстрованих в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21 вересня 2009 року, що підтверджується також Витягом з реєстру права власності на нерухоме майно, який видано 21 вересня 2009 року, за номером 23907188, реєстраційний номер 28208080.

На строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця (п.1.6 договору іпотеки).

Як вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №№93193540, 93193610 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться: реєстраційний запис за номером 18035066 від 21.12.2009 року про державну реєстрацію іпотеки за договором іпотеки , укладеним між ТОВ «ЕГРО» та ТОВ «БЕРІГ РІЕЛТІ» від 21.12.2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3268; та запис про державну реєстрацію обтяження за №18034960, яке виникло на підставі договору іпотеки, укладеного між ТОВ «ЕГРО» та ТОВ «БЕРІГ РІЕЛТІ» від 21.12.2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3268.

Позивач при зверненні до суду з вказаним позовом вказував на неналежне виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21.12.2009 року, а саме ненаданням безвідсоткової зворотної фінансової допомоги в розмірі 9010000,00 грн. та просив розірвати договір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21.12.2009 року, що укладений між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЕГРО» та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БЕРІГ РІЕЛТІ» ; припинити іпотеку нерухомого майна у вигляді нежитлових будівель в літ. А-11 загальною площею 10011,6 кв.м; літ. А-1 загальною площею 8,4 кв.м; літ. Б-1 загальною площею 68,6 кв.м; літ. В-1 загальною площею 64,2 кв.м; літ. Г-1 загальною площею 143,4 кв.м, що знаходиться в м. Харків, Червоношкільна (Гімназійна) Набережна, 24, та належить іпотекодавцю ТОВ «ЕГРО» на праві власності, яка була зареєстрована на підставі договору іпотеки від 21.12.2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3268; виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис за номером 18035066 від 21.12.2009 року про державну реєстрацію іпотеки за договором іпотеки, укладеним між ТОВ «ЕГРО» та ТОВ «БЕРІГ РІЕЛТІ» від 21.12.2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3268 (з урахуванням заяви про виправлення описки від 12.09.2017 року); виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження за №18034960, який виник на підставі договору іпотеки, укладеного між ТОВ «ЕГРО» та ТОВ «БЕРІГ РІЕЛТІ» від 21.12.2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3268.

12.09.2017 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЕГРО» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до 1-го відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БЕРІГ РІЕЛТІ» про розірвання договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21.12.2009 року, що укладений між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЕГРО» та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БЕРІГ РІЕЛТІ» .

Місцевий господарський суд у оскаржуваному рішенні дійшов висновку про те, що укладаючи договір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, позивач, відповідно, розраховував на отримання коштів у відповідній сумі з метою використання їх для здійснення господарської діяльності, забезпечивши виконання свого зобов'язання по поверненню отриманих коштів передачею нерухомого майна в іпотеку, уклавши відповідний договір іпотеки.

Крім того, господарський суд першої інстанції вказав на те, що 1-м відповідачем не надано жодних доказів про виконання зобов'язань позикодавцем по наданню позичальникові безвідсоткової зворотної фінансової допомоги у в розмірі 9010000,00 грн. в порядку та в строки, визначені сторонами договору, як і виконання зобов'язань щодо оперативного зв'язку одне з одним протягом усього періоду дії цього договору, що є істотним порушенням договору другою стороною, згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може та зазначає наступне.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтю 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором безпроцентної позики.

У п. 1.1 договору сторони погодили, що позикодавець надає позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову допомогу в розмірі 9010000,00 грн., а позичальник зобов'язується її повернути у порядку та строки, передбачені договором.

Згідно пункту 1.2 договору, грошові кошти, у сумі, вказаній у пункті 1.1 договору, позикодавець перераховує на поточний рахунок позичальника в розмірах та у строки, наведені в додатку до договору.

Додатком №1 до договору передбачена сплата фінансової допомоги частинами, а саме, сума в розмірі 10000,00 грн. сплачується до 25 грудня 2009 року, а у подальшому щомісяця, до 25 грудня 2014 року сплачуються грошові кошти по 150000,00 грн.

У відповідності до п. 3.1 договору позикодавець зобов'язаний надати позичальникові безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі, вказаному в п. 1.1 цього Договору.

Таким чином, в договорі безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21.12.2009 року визначені всі істотні умови вказаного виду договору, а саме - предмет та ціна, отже, вказаний договір є укладеним.

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання визначено статтею 611 Цивільного кодексу України: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Правові наслідки порушення зобов'язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов'язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням ст. 611 Цивільного кодексу України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-111цс13).

Відповідно до п.4.11 договору, у разі невиконання та/або неналежного виконання однією із сторін своїх зобов'язань за цим договором, вона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Приписами п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначена можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд України у своїх правових висновках від 01.02.2014 року звернув увагу на те, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору , а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі № 6-75цс13).

Виходячи з положень вказаних норм чинного законодавства та умов договору, при укладенні спірного договору позичальник розраховував на отримання від позикодавця грошових коштів.

Разом з тим, для застосування положень ст. 651 Цивільного кодексу України слід встановити як наявність істотного порушення договору стороною (позикодавцем), так і завдання шкоди таким порушенням, внаслідок якої друга сторона (позичальник) значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, унормовано, що підставою для розірвання договору у судовому порядку є істотне порушення другою стороною саме його умов.

Крім того, правова можливість задоволення на підставі вказаної норми позовної вимоги про розірвання договору пов'язується не тільки з істотним порушенням другою стороною умов договору, а й з наявністю шкоди, завданої цим порушенням другою стороною договору.

В даному випадку, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо завдання позивачу відповідної шкоди внаслідок не надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, та, тим самим, не доведено істотне порушення 1-м відповідачем умов договору.

Тобто, позивач, звертаючись з вимогою про розірвання договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21.12.2009 року, не надав належних доказів в підтвердження факту завдання шкоди, внаслідок якої він був значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Відповідно до п 2.3 вказаної постанови, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи відсутність обставин, які можна було б вважати істотними порушеннями договору другою стороною, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України , не вбачає підстав для розірвання договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги.

На думку колегії суддів, позивачем не доведено належними доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини, що дають підстави для дострокового розірвання договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21.12.2009 року за статтею 652 Цивільного кодексу України .

За таких обставин, висновок господарського суду першої інстанції про доведеність позивачем того, що внаслідок невиконання 1-м відповідачем зобов'язань за договором йому (позивачу) завдано шкоду, та внаслідок цієї шкоди позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору є передчасним.

Окрім того, позивач просив припинити іпотеку нерухомого майна у вигляді нежитлових будівель в літ. А-11 загальною площею 10011,6 кв.м; літ. А-1 загальною площею 8,4 кв.м; літ. Б-1 загальною площею 68,6 кв.м; літ. В-1 загальною площею 64,2 кв.м; літ. Г-1 загальною площею 143,4 кв.м, що знаходиться в м. Харків, Червоношкільна (Гімназійна) Набережна, 24, та належить іпотекодавцю ТОВ «ЕГРО» на праві власності, яка була зареєстрована на підставі договору іпотеки від 21.12.2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3268.

Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позов в цій частині, з посиланням на частину 2 статті 653 Цивільного кодексу України та статтю 17 Закону України Про іпотеку зазначив про те, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується та зазначає наступне.

Позивач, в обґрунтування своєї правої позиції зазначає про те, що відповідно до частин другої та третьої статті 653 Цивільного кодексу України , з розірванням договору безвідсоткової фінансової допомоги від 21.12.2009 року припинились зобов'язання сторін по цьому договору, що, в свою чергу, відповідно до статті 593 цього Кодексу є підставою для припинення іпотеки, якою забезпечувались зобов'язання по договору безвідсоткової фінансової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України , виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотечні правовідносини регулюються спеціальним Законом України "Про іпотеку" .

Згідно ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається такий вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Отже, враховуючи положення норм закону, іпотека є спеціальним заходом майнового характеру, який спрямований на забезпечення виконання основного зобов'язання, підставою якого є договір.

При цьому, частинами 4, 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначені ст.17 Закону України "Про іпотеку" .

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону ; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не наведено підстав, як конкретно визначених вказаною нормою, так і інших підстав, передбачених Законом України Про іпотеку для припинення іпотеки.

Також, у п. 6.2 договору іпотеки від 21.12.2009 року сторони погодили, що право іпотеки та, відповідно, договір іпотеки припиняє чинність у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою.

Враховуючи, що зобов'язання за договором безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21.12.2009 року не були припинені, то підстави для визнання припиненою іпотеки відсутні.

А відтак, щодо решти вимог позивача, зокрема, про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис за номером 18035066 від 21.12.2009 року про державну реєстрацію іпотеки за договором іпотеки, укладеним між ТОВ «ЕГРО» та ТОВ «БЕРІГ РІЕЛТІ» від 21.12.2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3268 та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження за №18034960, який виник на підставі договору іпотеки, укладеного між ТОВ «ЕГРО» та ТОВ «БЕРІГ РІЕЛТІ» від 21.12.2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 3268, колегія суддів зазначає, що вказані вимоги є похідними від вимоги про розірвання договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21.12.2009 року та не підлягають задоволенню, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову в частині вимоги про розірвання зазначеного договору, у зв'язку з недоведеністю істотного порушення позикодавцем умов зазначеного договору.

Щодо посилань апелянта на те, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з наявністю справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, колегія суддів з такими доводами не погоджується та зазначає наступне.

Так, рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/6475/15 було визнано недійсним вказаний договір іпотеки від 21 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ЕГРО" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "БЕРІГ РІЕЛТІ", нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 3268, за яким в іпотеку передане нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-11 загальною площею 10011,6 кв.м., літ. А-1 загальною площею 8,4 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 68,6 кв.м., літ. В-1 загальною площею 64,2 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 143,4 кв.м., що знаходиться в м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 24; визнано недійсним договір безвітсоткової зворотної фінансової допомоги, укладений 21 грудня 2009 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ЕГРО" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "БЕРІГ РІЕЛТІ"; припинено іпотеку вказаного нерухомого майна; скасовано його заборону та відповідні реєстраційні записи в Державному реєстрі речових прав.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року у справі №922/6475/15 рішення господарського суду Харківської області від 22.02.2016 р. у справі № 922/6475/15 скасовано та прийнято нове рішенням, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 922/6475/15 скасовано і справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 року, яка не була оскаржена до Вищого господарського суду України, рішення господарського суду Харківської області від 22 лютого 2016 року у справі №922/6475/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі.

Господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Припиняючи провадження у справі, суд повинен чітко викласти застосовану ним норму процесуального закону з посиланням на підпункт, пункт, частину статті тощо, та встановити обставини справи, що підтверджують правомірність припинення провадження у справі.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе, між іншим, за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

За приписами процесуального законодавства, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондується зі способами захисту права, які визначені у статті 16 Цивільного кодексу України , стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

У відповідності до п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку.

В силу приписів п. 4.1, 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , приписи статей 80 і 81 Господарського процесуального кодексу України застосовуються і в судах апеляційної та касаційної інстанцій (в останній - з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, передбачених статтею 111-7 ГПК ) щодо розгляду відповідно апеляційних і касаційних скарг. Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Правовим обґрунтуванням заявлених позовних вимог у справі № 922/6475/15 є визнання недійсним договору безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 21.12.2009 року, а предметом спору у даній справі №922/2170/17 є розірвання вказаного договору.

Виходячи з того, що предмет та підстави спору у справі №922/6475/15 та у справі №922/2170/17 є різними, відсутні правові підстави для припинення провадження у даній справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України .

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

А отже, апеляційна скарга ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БЕРІГ РІЕЛТІ» підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов необґрунтованих висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2017 року у справі №922/2170/17 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення у справі, яким в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п.1, п.3 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БЕРІГ РІЕЛТІ» , Донецька область, м. Донецьк задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2017р. у справі №922/2170/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЕГРО» , м. Київ (02230, м. Київ, вул. Маяковського, 6, код ЄДРПОУ 36426937) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «БЕРІГ РІЕЛТІ» , Донецька область, м. Донецьк (83001, Донецька область, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 151, код ЄДРПОУ 35398396) 7040,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складений 06.12.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.