Ухвала

від 05.12.2017 по справі 210/1830/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1830/17 Суддя 1 інстанції ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/774/608/К/17 Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12017040710000624 від 07.03.2017р. щодо

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кривий Ріг, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючий, не одружений, раніше судимий:

1) 13.10.2011 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

2) 26.01.2012 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу за ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 186, 70,71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 18.07.2014 року з Криворізької виправної колонії №80 на підставі Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11.07.2014 року по ст. 2 ЗУ «Про амністію» від 08.04.2014 року,

проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України;

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кривий Ріг, громадянин України, освіта середньо-спеціальна, працює в ТОВ «Інтербайт електрозварювальником, не одруженого, раніше не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_9

потерпілий ОСОБА_6 .

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати як незаконний, і направити справу на новий судовий розгляд.

Як вбачається з вироку Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , 07.03.2017 року, приблизно о 21 годині, знаходячись біля буд. 10 по вул. Криворіжсталі в Металургійному районі м. Кривого Рогу зустріли раніше не знайомого ОСОБА_6 , який знаходився в стані алкогольного сп`яніння та погано контролював свої дії, у зв`язку із чим, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_6 , а саме сумки та особистих речей, та в усній формі запропонував ОСОБА_8 відкрито викрасти його майно. ОСОБА_8 погодився на пропозицію ОСОБА_7 , чим самим вони вступили в злочинну змову між собою. Маючи єдиний умисел на відкрите викрадення майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пройшли за ОСОБА_6 до перехрестя вул. Чавуноливарна та вул. Хлібна в Металургійному районі м. Кривого Рогу, де реалізуючи єдиний злочинний умисел, переслідуючи корисливу мету, ОСОБА_7 , наніс один рукою зжатою в кулак, в обличчя потерпілому ОСОБА_6 , який після удару впав на землю.

Продовжуючи єдиний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , вихопив з рук ОСОБА_6 сумку, в якій знаходились цифрова камера Canon EOS 60D digital EF-S 18-135 IS HK, вартістю 14500 гривень, зі вставленою в нього картою пам`яті SDHC Card 16 Gb Transcend class 10, вартістю 74 гривні, та акумулятором Phottix LP-E6, вартістю 250 гривень, та упаковані в футляр CASE LOGIC TBC 308 black, вартістю 476,67 гривень; два об`єктиви до вказаної камери Canon EF 70-200mm f/4.0L USM, вартістю 18051,7 гривень та Canon EF S 18-135mm f/3.5-5/6 IS, вартістю 3500 гривень; мобільний телефон Nokia 101, вартістю 272,5 гривень, зі вставленою в нього сім карткою мобільного оператора «Київстар».

Продовжуючи єдиний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна ОСОБА_6 , ОСОБА_8 вихопив із кишені куртки ОСОБА_6 мобільний телефон «Samsung 5250», вартістю 575 гривень, після чого разом із ОСОБА_7 втекли з місця скоєння злочину, чим заподіяли ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді забійних ран правої вушної раковини та нижньої губи ліворуч, синців обличчя з набряком м`яких тканин, перелому коронки 1 зуба верхньої щелепи праворуч, забійної рани слизової оболонки нижньої губи, які відповідно до висновку судово-медичного експерта № 695 від 29.04.2017 року належать до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скоро минаючі наслідки та матеріальну шкоду на загальну суму 37699,87 гривень.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання час його попереднього ув`язнення - з 11.03.2017 року до набрання даним вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання у вигляді 5 ( п`ять) років позбавлення волі.

На підставі зі ст.75 КК України ОСОБА_8 від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 3 ( три) роки. У відповідності з п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України зобов`язано періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Питання з речовими доказами вирішено.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги потерпілий ОСОБА_6 вказує, що судом першої інстанції розгляд справи проводився в порядку ст. 349 КПК України, про дату і час судового засідання він не був повідомлений, тому не міг висловити свої заперечення і думку про можливість слухання справи в скороченому порядку. На думку потерпілого, при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд врахував відвертість щирого каяття засуджених, але прикладів проявленого каяття не має, так як засуджені не вибачились, не повернули майна та не відшкодували матеріальних і моральних збитків.

Під час апеляційного розгляду прокурор заперечував проти апеляційної скарги потерпілого, просив вирок суду залишити без змін.

Потерпілий підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, просив вирок суду скасувати.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційні скарги учасниками судового провадження подані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 за ч.2 ст. 186 КК України при обставинах, викладених у вироку суду, правильність кваліфікації дій обвинувачених за ст.186 ч.2 КК України, в апеляційній скарзі не оскаржується і відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряється.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги потерпілого в частині того, що судом при розгляді кримінального провадження порушено вимоги ст.349 КПК України, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_8 та ОСОБА_7 винними себе визнали повністю, потерпілим ОСОБА_6 було надано заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій він просив покарання обвинуваченим призначити на розсуд суду, та не заявляв наміру звернутись до суду з цивільним позовом (а.кп.11 т.2), також потерпілий не заявляв цивільний позов під час досудового розслідування (а.кп.1-8 т.2), у зв`язку із чим судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та судовий розгляд кримінального провадження здійснено на підставі положень ч.3 ст.349 КПК України.

При цьому, суд першої інстанції дотримався вимог норм ч.3 ст.349 КПК України, допитав обвинувачених і за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оскаржувались, у тому числі і тих фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному акті.

Порушень судом кримінального процесуального закону при визначенні обсягу доказів та порядку їх дослідження при ухваленні вироку колегія суддів не вбачає.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги потерпілого, що судом неправильно призначено покарання обвинуваченим, а саме те, що суд неправильно зазначив у вироку про щире каяття обвинувачених, так як вони не вибачились, не повернули майна, не відшкодували матеріальних та моральних збитків.

Так, згідно з положенням ст.65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд першої інстанції, відповідно до вимог ч. 2 ст. 50, ст. 65 КК України, взяв до уваги обставини, що підлягають врахуванню, а саме те, що вчинене кримінальне правопорушення, згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином; особу обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність пом`якшуючих обставин, а саме повне визнання своєї провини у вчиненому злочині та щире каяття і прийшов до висновку, що покарання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , повинно бути обраним в межах санкції ст.186 ч.2 КК України.

Отже, призначення такого покарання колегія суддів вважає справедливим за видом та розміром, необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, а доводи апеляційної скарги потерпілого не спростовують цих висновків суду.

Окрім цього, вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області переглядався за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_7 та ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.08.2017 року був залишений без змін (а.кп. 70-72 т.2).

Що стосується вимог апеляційної скарги потерпілого в частині того, що судом першої інстанції не було враховано, що обвинувачені не відшкодували заподіяну потерпілому шкоду, то вони суперечать матеріалам кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПКУкраїниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Вимогами ч.7 ст.128 КПК України передбачено, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування та судового розгляду вимог про відшкодування завданих збитків у встановленій законом формі не заявлено, проте це не позбавляє права потерпілого ОСОБА_6 звернутись з позовом про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства.

Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування вироку, по кримінальному провадженню не встановлено.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга потерпілого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12017040710000624 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , яким їх визнано винними та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а особою, що тримається під вартою у той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4