Постанова

від 28.11.2017 по справі 814/2006/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2017 р. Справа № 814/2006/17

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Западнюк К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, до за участю: представника позивача: ОСОБА_8 представника відповідача: ОСОБА_9Головного Управління Держгеокадастру України у Миколаївській області, провизнання протиправною відмову, В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з адміністративним позовом, в якому просять визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні позивачам дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у заявлених розмірах, зобов'язавши Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути у встановлений законодавством строк відповідні клопотання позивачів.

Свої вимоги позивачі обґрунтували тим, що вони реалізовують своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель державної власності у порядку, який регламентований ст. 118 Земельного кодексу України, виходячи саме із свого спеціального правового статусу як дійсних членів ФГ ЖНЕЦЬІ , що регулюється спеціальним Законом України Про фермерське господарство . Але, за результатами розгляду таких клопотань, відповідачем були направлені позивачам лише листи Щодо розгляду клопотання , без прийняття будь-якого рішення.

Відповідач позов не визнав, зазначивши наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, якою змінено правила розпорядження земельними ресурсами, що належать державі, закріплено нормативи такого розпорядження та його цілі. Зазначеною постановою встановлено обов'язок Держгеокадастру та його територіальних органів формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та зобов'язано Держгеокадастр та його територіальні органи надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції. Ця норма є імперативною та не передбачає вчинення Держгеокадастром та його територіальними органами іншої дії.

Враховуючи викладене, Головним управлінням Держгеокадастру України у Миколаївській області прийнято наказ від 27.06.2017 року № 130, яким затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у III кварталі 2017 року, на території Миколаївської області. За таких обставин відповідачем відмовлено позивачам у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

18.11.1994 року було здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства ЖНЕЦЬІ (далі - ФГ ЖНЕЦЬІ ) (код ЄДРПОУ 20906636) . Державна реєстрація ФГ ЖНЕЦЬІ стала можливою з підстав постійного користування ОСОБА_10, як однією із засновників ФГ ЖНЕЦЬІ , земельною ділянкою державної власності для ведення селянського господарства . Місце розташування земельної ділянки: межі території Баратівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. Загальна площа земельної ділянки: 46,3 га.

16.02.95 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_1 ОСОБА_10 передана у постійне користування земельна ділянка площею 46,3 га в межах Баратівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області для ведення селянського господарства.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є членами Фермерського господарства ЖНЕЦЬІ .

ОСОБА_8, реалізовуючи правовий статус голови ФГ ЖНЕЦЬІ , власною заявою-згодою надав згоду на вилучення з користування ФГ ЖНЕЦЬІ земельних ділянок та передачі їх у власність відповідним особам (згідно списку) у розмірі та вартості земельної частки (паю), визначеного для членів сільськогосподарського підприємства.

Згідно довідки Відділу Держгеокадастру у Снігурівському районі Миколаївської області від 06.02.2017 року № 97-14.20-0.3-197/34-17 середній розмір та середня вартість земельної частки (паю) по Баратівській сільській раді становить відповідно 4,6650 ум.кад.га та 15572,00 грн.

В серпні 2017 року позивачі звернулись до Головного управління Геокадастру у Миколаївській області з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 4,66 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташовану в межах території Баратівської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, саме за рахунок землі, яка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_10 для ведення фермерського господарства ФГ ЖНЕЦЬІ .

31.08.17 Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області листами за №Б-9691/6-17-СГ, Б-9687/6-17-СГ, Б-9668/6-17-СГ, Ш-9690/6-17-СГ, Ш-9688/6-17-СГ, Т-9672/6-17-СГ, С-9670/6-17-СГ відмовило ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з посиланням на п.7 ст.118 Земельного кодексу України з тих підстав, що відповідачем визначено перелік земельних ділянок із зазначенням відповідного району, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації в ІІІ кварталі поточного року на території Миколаївської області, а земельна ділянка, яку позивачі бажали отримати у власність для ведення фермерського господарства, відсутня у вищезазначеному переліку.

Згідно п. а ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

За приписами ст. 31 Земельного кодексу України, землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 32 Земельного кодексу України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Частиною 1 ст. 13 Закону України Про фермерське господарство встановлено, що Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного Кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.6,7 ст.118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України підставою для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Щодо посилання відповідача, що відсутність зазначеної земельної ділянки у переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України у ІІІ кварталі 2017 року, як невідповідність місце розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та ін. (ч.7 ст.118 ЗК України), то суд не погоджується з цим аргументом.

Взагалі Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.17 №413 Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними , та якою власне і передбачена необхідність складення переліків земельних ділянок, не є нормативно-правовим актом, який визначає невідповідність місце розташування земельних ділянок.

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, це вже певна визначеність у цих документів, щодо статусу цієї земельної ділянки та планів на її подальше використання. Це може бути певна заборона щодо приватизації земельних ділянок, які розташовані в певному місці (на певній території) щодо якого існує законодавчо визначена заборона на передачу земельних ділянок для тієї чи іншої мети - заборона виділення земельних ділянок в зоні відчуження, заборона виділення земельних ділянок в прибережних смугах, захисних зонах та ін. Включення земельної ділянки до генерального плану та іншої містобудівної документації, щодо використання для певної мети, також може кваліфікуватися, як заборона визначена ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Разом з тим, ч.7 ст.118 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як відсутність її у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України.

Зазначений перелік Земельним кодексом України не передбачений. А посилання у Стратегії на необхідність органам Держгеокадастру, надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, є рекомендаційним, а не імперативним.

Так, в цієї Стратегії пропонуються, враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Стратегія є лише очікуванням, бажанням Уряду, напрямком за яким планується побудувати управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, а не самим регулятором.

У п.3 постанови від 07.06.17 №413 зазначено про необхідність у шестимісячний строк внесення проектів відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії, затвердженої цією постановою.

Земельний кодекс України, по іншому ніж Стратегія, підходить до питання передачі у власність громадян земельних ділянок державної власності. Відповідно до Стратегії, у приватну власність громадян можуть бути передані лише ті земельні ділянки державної власності, які спеціально визначені для цього органами державної влади. А відповідно до Земельного кодексу України, у приватну власність можуть бути передані будь-які земельні ділянки на вимогу заявника, за виключенням тих, щодо яких органами державної влади прийнято рішення про неможливість їх передачі у власність громадянам.

У будь-якому випадку, відповідно до ч.4 ст.8 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, суд застосовує Земельний кодекс України, як нормативний акт, який має вищу юридичну силу по відношенню до постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.17.

Підстави, визначені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, для відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою відповідач, як у листах від 31.08.17, так і в судовому засіданні не навів.

За таких обставин суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними відмови Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у заявлених розмірах.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

4. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 01.12.17

Суддя В.В. Біоносенко