Постанова

від 30.11.2017 по справі 911/96/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року Справа № 911/96/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівКорсак В.А., Поляк О.І., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Суал" на постанову від 23.05.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі№911/96/17 господарського суду Київської області за позовомЗаступника керівника Києва-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суал" простягнення 338 208,80 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - не з'явились

Від Генеральної прокуратури України - Томчук М.О.

У зв'язку з призначенням суддів Бакуліної С.В. та Рогач Л.І. суддями Верховного Суду, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Корсак В.А., Поляк О.І. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.11.2017)

В С Т А Н О В И Л А:

Заступник керівника Києва-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Суал" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 338 208,80 грн., у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 14.10.2008 щодо державної реєстрації цього договору та неотримання сільською радою орендної плати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, належне відповідачеві.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.03.2017 (суддя Чонгова С.І.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Суал" на користь Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 338 208,80 грн. Рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у складі: Яковлєв М.Л., Разіна Т.І., Отрюх Б.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "Суал" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме незастосування статей 116, 149 Земельного кодексу України та неправильне застосування пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Земельного кодексу України, а також статі 22 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.07.2008 рішенням Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області затверджено ТОВ "Суал" технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право оренди під існуючу виробничу базу в с. Безп'ятне, вул. Васильківська, 72 на території Застугнянської сільської ради та пунктом 2 цього рішення вирішено передати товариству в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,720 га (0,5151 га і 0,2049 га) за рахунок земель ВАТ "Васильківське РТП" на території Застугнянської сільської ради.

Пунктами 4 та 5 вказаного рішення вирішено доручити голові сільської ради укласти договір оренди, а директора ТОВ "Суал" - зобов'язати зареєструвати договір оренди у відповідності з Порядком державної реєстрації договорів оренди землі та подати його копію у Васильківську державну податкову інспекцію в 5-ти денний термін.

14.10.2008 між Застугнянською сільською радою Васильківського району Київської області (орендодавець) та ТОВ "Суал" (орендар) підписано договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передає в довгострокову оренду, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку в с. Безп'ятне по вул. Васильківській, 72 строком на 49 років.

Згідно п. 4.2 договору, річна орендна плата встановлюється орендодавцем в розмірі 26 456,94 грн. та становить 8% від нормативної грошової оцінки і вноситься орендодавцем щомісячно рівними частинами до 30 числа місяця наступного за звітним.

Договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 9.4 цього договору до обов'язків орендаря віднесено приступити до використання земельної ділянки після державної реєстрації вказаного договору.

Згідно з пунктом 13.4 договору, згідно з чинним законодавством орендар зобов'язаний зареєструвати вказаний договір в Васильківському управлінні земельних ресурсів в десятиденний термін з моменту його підписання.

Вказаний договір посвідчено нотаріально за № 1921.

За актом приймання - передачі від 14.10.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв майно, що було об'єктом оренди за вказаним договором.

Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що на визначених у договорі оренди земельних ділянках знаходиться нерухоме майно відповідача, що підтверджується відповідним свідоцтвом та рішенням сільської ради від 26.02.2007.

Предметом спору у даній справі є вимога заступника керівника Києва-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області про стягнення з ТОВ "Суал" збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 338 208,80 грн., у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 14.10.2008 щодо державної реєстрації цього договору та з огляду на нездійснення відповідачем відрахування орендної плати та податку за землю.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 922/5468/14.

Упущеною вигодою за змістом статті 22 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 224, статті 225 Господарського кодексу України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 Земельного кодексу власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Вирішуючи цей спір, необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

Вказані положення містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 922/210/15.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ТОВ "Суал" дій щодо реєстрації договору не здійснено так само як і не зареєстровано право оренди наданої в користування земельної ділянки.

Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації від 31.10.2016 № 357 затверджено акт про визначення розміру збитків від 12.10.2016, відповідно до якого розмір збитків, завданих відповідачем використанням земельної ділянки за період з 14.08.2008 по 31.11.2016 (включно) складає 753 653,36 грн.

Вказане розпорядження та акт були надіслані Васильківською районною державною адміністрацією керівнику відповідача з вимогою щодо оплати збитків, яка була залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 338 208,80 грн., з урахуванням строків позовної давності за період з 03.11.2013 по 31.10.2016.

При цьому, як встановлено судами, розпорядження Васильківської райдержадміністрації від 31.10.2016 № 357 є чинним, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів його скасування, тощо.

Стосовно доводів відповідача про здійснення ним дій щодо державної реєстрації укладеного договору оренди землі з посиланням на лист Управління держкомзему у Васильківському районі №110/021 від 25.01.2010, судами першої та апеляційної інстанції було зазначено, що зі змісту цього листа вбачається, що управлінням розглянуто звернення відповідача щодо проведення державної реєстрації та повернуто надані матеріали на доопрацювання, а не відмовлено у реєстрації, як на тому стверджує відповідач. Разом з цим, відповідачем не було надано доказів на підтвердження вчинення ним дій щодо доопрацювання землевпорядної документації для реєстрації договору оренди від 14.10.2008.

Доводи відповідача про відсутність у Застугнянської сільської ради повноважень на укладення договору оренди землі також спростовані судами першої та апеляційної інстанції з посиланням на те, що за змістом пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент підписання договору оренди землі від 04.10.2008), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Оскільки спірна земельна ділянка належала до державної власності та знаходилась в межах Застугнянської сільської ради, позивач правомірно розпорядився вказаною земельною ділянкою, у відповідності до діючого на момент виникнення даних правовідносин земельного законодавства.

Враховуючи викладене, суди обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з ТОВ "Суал" на користь Застугнянської сільської ради Васильківського району Київської області збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 338 208,80 грн.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків судів, зроблених на підставі дослідження всіх обставин справи, пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та зводяться до непогодження із судовими рішеннями.

З огляду на вищевикладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Суал" залишити без задоволення.

Постанову від 23.05.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі №911/96/17 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді В. Корсак

О. Поляк