Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/20387/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа №910/20387/17

За позовомКомунального підприємства Київської обласної ради Управління споруд доТовариства з обмеженою відповідальністю ВОК МОНТАЖ СЕРВІС простягнення 12 930,00 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Герус Ю.М. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Київської обласної ради Управління споруд (надалі - Підприємство ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВОК МОНТАЖ СЕРВІС (надалі - Товариство ) про стягнення 12 930,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було перераховано передоплату згідно рахунку №43 від 29.10.2014 р. за товар, а відповідачем належним чином зобов'язання з поставки товару та роботи з його монтажу не виконані, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про повернення суми передоплати у розмірі 12 930,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.12.2017 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду та пояснення по справі, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103043113937.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2014 р. Товариством було виставлено рахунок №43 від 29.10.2014 р. на оплату товару (водяний нагрівач SWR 100-50/3R) та послуг з його технічного обслуговування та монтажу.

В цей же день за домовленістю сторін позивач перерахував на рахунок відповідача передоплату у розмірі 50% вартості виставленого рахунку у розмірі 12 930,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Із матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що договір поставки у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (шляхом виставлення рахунку фактури та оплатою такого рахунку), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Крім того, умовами вказаного договору також було передбачено виконання відповідачем робіт з технічного обслуговування, монтажу та ремонту автоматики за наслідками поставки спірного товару.

Претензією №179 від 30.08.2017 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачені грошові кошти у зв'язку з не поставкою оплаченого товару.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 12 930,00 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача 50% вартості товару у розмірі 12 930,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено факту здійснення поставки оплаченого товару згідно рахунку №43 від 29.10.2014 р. на користь позивача та виконання робіт з його монтажу.

Претензією №179 від 30.08.2017 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачені грошові кошти у зв'язку з не поставкою оплаченого товару.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 11.03.2011 р. у справі №2-22/1351-2009, від 12.06.2012 р. у справі №55/385 та від 23.07.2014 р. у справі №910/24568/13.

З урахуванням того, що судом встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару та виконання робіт з його монтажу, враховуючи звернення позивача із вимогою про повернення суми передоплати, суд приходить до висновку про те, що Товариство зобов'язане повернути Підприємству отриманий від нього авансовий платіж у розмірі 12 930,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 12 930,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Київської обласної ради Управління споруд задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВОК МОНТАЖ СЕРВІС (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 7-А; ідентифікаційний код 38576280) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради Управління споруд (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1; ідентифікаційний код 21587506) суму передоплати у розмірі 12 930 (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.12.2017 р.

Суддя В.П. Босий